Вторник, 26 Сентября 2017
Воскресенье, 28 Апрель 2013 14:45

Постанова правління НБУ Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями від 25.01.2012 № 23

Оцените материал
(0 голосов)

Постанова правління НБУ Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями від 25.01.2012 № 23

Посилання на офіційний повний текст: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.01.2012  № 23

 

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
15 лютого 2012 р.
за № 231/20544

Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями

{Із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку
№ 499 від 30.11.2012}

Відповідно до статей 7 та 59 Закону України “Про Національний банк України”, статей 36 та 66 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, з урахуванням основних положень міжнародних стандартів фінансової звітності та принципів і рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, з метою вдосконалення порядку формування резервів за активними банківськими операціями Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (далі - Положення про формування та використання резервів), що додається.

2. Банкам України:

у строк до 20.11.2012 та 20.12.2012 відповідно проінформувати Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку України за формою, установленою Національним банком України, про результати розрахунку резервів, здійсненого в тестовому режимі за станом на 01.11.2012 та на 01.12.2012, згідно з вимогами Положення про формування та використання резервів;

за станом на 01.01.2013 здійснити розрахунок резервів згідно з вимогами Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за № 474/4695 (зі змінами), Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.12.2002 № 505, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2003 за № 1/7322 (зі змінами), Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.02.2007 № 31, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 189/13456 (зі змінами), і в строк та за формою, установленими Національним банком України, проінформувати Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку України;

за станом на 01.01.2013 здійснити розрахунок та сформувати в повному обсязі резерви для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями згідно з вимогами Положення про формування та використання резервів.

3. Вимоги абзацу другого пункту 2.6 глави 2 та абзацу другого пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення про формування та використання резервів не поширюються на кредитні операції, які здійснені на підставі договорів, укладених до 28.12.2008.

4. Вимоги абзацу шостого пункту 2.6 глави 2 та абзацу шостого пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення про формування та використання резервів не поширюються на кредитні операції, які здійснені на підставі договорів, укладених до набрання чинності цією постановою та до яких після цієї дати не вносилися зміни щодо збільшення сум.

{Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

5. Рекомендувати банкам України протягом 2012 року здійснювати розрахунок резервів згідно з вимогами Положення про формування та використання резервів у тестовому режимі.

6. Визнати такими, що втратили чинність, нормативно-правові акти Національного банку України згідно з переліком, що додається.

7. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Іваненко Н.В.), Юридичному департаменту (Новіков В.В.) подати цю постанову на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

8. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Іваненко Н.В.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України та банків України для керівництва та використання в роботі.

9. Департаменту бухгалтерського обліку (Лукасевич Б.В.) протягом п’яти місяців з дати набрання чинності цією постановою внести відповідні зміни до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку щодо розрахунку теперішньої вартості майбутніх грошових потоків за активами.

10. Постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування, крім пункту 6, який набирає чинності з 31.12.2012.

11. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України Соркіна І.В.

Голова

С.Г. Арбузов



 

Додаток
до постанови Правління
Національного банку України
25.01.2012  № 23

ПЕРЕЛІК
нормативно-правових актів Національного банку України, що втратили чинність

1. Постанова Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279 “Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за № 474/4695.

2. Постанова Правління Національного банку України від 24.10.2000 № 418 “Про внесення змін до окремих нормативно-правових актів Національного банку України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2000 за № 793/5014.

3. Постанова Правління Національного банку України від 05.04.2001 № 151 “Про внесення змін до деяких положень нормативно-правових актів Національного банку України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.04.2001 за № 354/5545.

4. Постанова Правління Національного банку України від 07.12.2001 № 502 “Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.12.2001 за № 1077/6268.

5. Постанова Правління Національного банку України від 13.12.2002 № 505 “Про затвердження Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.01.2003 за № 1/7322.

6. Постанова Правління Національного банку України від 19.03.2003 № 119 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.04.2003 за № 256/7577.

7. Постанова Правління Національного банку України від 15.08.2003 № 339 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.08.2003 за № 751/8072.

8. Постанова Правління Національного банку України від 27.08.2004 № 411 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.09.2004 за № 1105/9704.

9. Постанова Правління Національного банку України від 17.01.2005 № 10 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2005 за № 122/10402.

10. Постанова Правління Національного банку України від 10.06.2005 № 210 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.06.2005 за № 666/10946.

11. Постанова Правління Національного банку України від 11.11.2005 № 425 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.11.2005 за № 1430/11710.

12. Постанова Правління Національного банку України від 02.02.2007 № 31 “Про затвердження Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 189/13456.

13. Постанова Правління Національного банку України від 19.03.2007 № 83 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2007 за № 301/13568.

14. Постанова Правління Національного банку України від 06.07.2007 № 248 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.07.2007 за № 841/14108.

15. Пункти 1 та 3 постанови Правління Національного банку України від 23.07.2008 № 211 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2008 за № 751/15442 (зі змінами).

16. Постанова Правління Національного банку України від 01.12.2008 № 406 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2008 за № 1206/15897.

17. Підпункт 1.7 пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 08.10.2010 № 457 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.12.2010 за № 1249/18544 (зі змінами).

18. Постанова Правління Національного банку України від 31.12.2010 № 593 “Про внесення змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.01.2011 за № 79/18817.

19. Постанова Правління Національного банку України від 13.04.2011 № 114 “Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.06.2011 за № 724/19462.

20. Постанова Правління Національного банку України від 31.05.2011 № 170 “Про внесення зміни до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.06.2011 за № 677/19415.

21. Постанова Правління Національного банку України від 14.07.2011 № 235 “Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13.04.2011 № 114”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.07.2011 за № 895/19633.

22. Постанова Правління Національного банку України від 28.12.2011 № 486 “Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.01.2012 за № 99/20412.

Директор Департаменту
нормативно-методологічного
забезпечення банківського
регулювання та нагляду




Н.В. Іваненко



 

ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
25.01.2012  № 23

 

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
15 лютого 2012 р.
за № 231/20544

ПОЛОЖЕННЯ
про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями

Розділ І. Загальні положення

Глава 1. Основні положення

1.1. Це Положення розроблено на підставі Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, нормативно-правових актів Національного банку України, з урахуванням основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду, з метою забезпечення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів банків.

1.2. Це Положення визначає порядок (методику) формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями (далі - резерви).

1.3. Банк із метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов’язань здійснює оцінку ризику невиконання ним таких зобов’язань (тобто ризику того, що виконання боржником зобов’язання проводитиметься з перевищенням строків, передбачених умовами договору, або в обсягах, менших, ніж передбачено договором, або взагалі не проводитиметься) за всіма активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов’язаннями.

1.4. Резерви, визначені в цьому Положенні, поділяються на:

резерви за активами (за фінансовими активами та за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку);

резерви за наданими фінансовими зобов’язаннями.

1.5. Резерви за активами є спеціальними (оціночними) резервами, які зменшують балансову вартість активів і необхідність формування яких спричинена зменшенням корисності таких активів.

Резерви за наданими фінансовими зобов’язаннями є забезпеченням їх виконання в майбутньому, що визнається в балансі банку як зобов’язання та свідчить про можливі втрати внаслідок вибуття ресурсів, пов’язаного з виконанням банком таких фінансових зобов’язань.

1.6. Банк оцінює ризик невиконання боржником/контрагентом зобов’язань та формує резерв у повному обсязі незалежно від розміру його доходів за станом на перше число кожного місяця, наступного за звітним, до встановленого строку подання статистичної звітності за формою № 10 (місячна) “Оборотно-сальдовий баланс банку”, затвердженої відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Якщо в наступних періодах після формування резерву за активом (крім акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що обліковуються банком у портфелі на продаж) або за наданими фінансовими зобов’язаннями сума резерву зменшується, то банк зменшує (коригує) попередньо сформований резерв за таким активом.

1.7. Банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов’язаннями.

Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, повинні міститиметодики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов’язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків.

1.8. Банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням.

Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення. Залежно від виду кредитної операції банк може розширити перелік даних про боржника, попередньо зазначивши їх у внутрішньобанківських положеннях.

Узагальнена інформація про кредитну операцію формується з часу укладення договору та оновлюється впродовж його дії в частині, що зазнала змін, протягом п’яти робочих днів із дня отримання банком інформації, яка є підставою для внесення таких змін (зміни умов проведення/здійснення кредитної операції, установчих та реєстраційних даних боржника, його фінансового стану тощо).

1.9. Відсутність чи неподання внутрішньобанківських положень або кредитної документації (справи) для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку України є підставою для негативних висновків щодо ефективності та/або адекватності системи управління ризиками в банку, а також застосування до банку заходів впливу в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

1.10. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

активна банківська операція - операція з розміщення ресурсів банку, яка обліковується за активними балансовими рахунками банку або за активними рахунками позабалансового обліку. До таких операцій належать усі види кредитних операцій, операції з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, операції з придбання цінних паперів, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи (далі - актив);

борг боржника - заборгованість за активом, яка включає суму основної заборгованості перед банком та/або нараховані доходи;

{Абзац третій пункту 1.10 глави 1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499  від 30.11.2012}

боржник - одна зі сторін у зобов’язанні (юридична чи фізична особа), яка повинна сплатити борг/виконати вимогу банку згідно з умовами укладеного договору;

заміна активу - припинення визнання одного активу в результаті визнання іншого щодо одного й того самого контрагента;

{Пункт 1.10 глави 1 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 499  від 30.11.2012}

коефіцієнт ліквідності забезпечення - кількісний показник, що характеризує зниження ринкової вартості майна, наданого в забезпечення за кредитом, яка може бути отримана за умови продажу такого майна в строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продано за ціною, яка дорівнює ринковій (справедливій) вартості;

{Пункт 1.10 глави 1 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 499  від 30.11.2012}

контрагент банку - будь-яка особа (фізична чи юридична), яка має з банком відносини фінансового характеру (банк надає кошти у вигляді безстрокових або строкових депозитів; надає кредит; продає цінні папери власної емісії; має дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку та банками). Контрагент може одночасно мати з банком відносини іншого характеру (зокрема трудові);

кредитна історія - сукупність інформації про виконання юридичною або фізичною особою боргових зобов’язань, що включає наявну в банку інформацію щодо дисципліни виконання боржником своїх зобов’язань у минулому за раніше наданими та діючими кредитами, а також отриману банком інформацію з бюро кредитних історій;

кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов’язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу);

кредитоспроможність - наявність у боржника (контрагента банку) передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки;

кредит під інвестиційний проект - довгостроковий кредит, наданий для реалізації інвестиційного проекту (крім інвестування кредитних коштів у такі об’єкти інвестиційної діяльності, як цінні папери, цільові грошові вклади, інтелектуальні цінності, майнові права), майбутні доходи за яким будуть джерелом повернення кредиту;

пільгові умови - умови договору, які є більш сприятливими для боржника, ніж умови, установлені для відповідного активу внутрішніми положеннями банку, що визначають політику з управління активами і пасивами;

платоспроможність - здатність боржника (контрагента) банку своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов’язань;

{Абзац пункту 1.10 глави 1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499  від 30.11.2012}

показник безризиковості активу - розрахункова величина, що використовується для оцінки ризику та розраховується як різниця між одиницею і показником ризику активу;

показник ризику активу - кількісний показник ризику невиконання боржником (контрагентом) своїх зобов’язань перед банком;

{Абзац пункту 1.10 глави 1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499  від 30.11.2012}

реструктуризація - зміна істотних умов за первісним договором шляхом укладання додаткової угоди з боржником у зв’язку з фінансовими труднощами боржника (за визначенням банку) та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобов’язань за активом [зміна процентної ставки; скасування (повністю або частково) нарахованих і несплачених боржником фінансових санкцій (штрафу, пені, неустойки) за несвоєчасне внесення платежів за заборгованістю боржника; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміна розміру комісії];

фінансове зобов’язання - зобов’язання банку, що обліковується за активними рахунками позабалансового обліку. До таких зобов’язань належать зобов’язання з кредитування, гарантії, поручительства, акредитиви, акцепти та авалі, що надані банкам і клієнтам;

фінансовий актив - будь-який актив, який є наданим кредитом, розміщеним депозитом, коштами банків у розрахунках, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, цінним папером, дебіторською заборгованістю, погашення якої здійснюватиметься з використанням грошей або іншого фінансового інструменту;

цілісний майновий комплекс - об’єкт, сукупність активів якого забезпечує проведення окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виокремлюються в самостійні об’єкти.

Інші терміни, які вживаються в цьому Положенні, використовуються в значеннях, визначених законами України, нормативно-правовими актами Національного банку України, міжнародними стандартами фінансової звітності.

Глава 2. Загальні вимоги до оцінки ризиків

2.1. Банк з метою формування резерву за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями здійснює оцінку ризиків таких активів/наданих фінансових зобов’язань, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання.

2.2. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи/надані фінансові зобов’язання за такими категоріями якості:

І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним;

ІІ - помірний ризик;

ІІІ - значний ризик;

IV - високий ризик;

V (найнижча) - реалізований ризик.

Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.

Банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів/наданих фінансових зобов’язань, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об’єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов.

{Абзац восьмий пункту 2.2 глави 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Банк класифікує не вище V категорії якості актив, за яким більше ніж 50 відсотків боргу прострочено понад 90 днів.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.3. Банк класифікує активи/надані фінансові зобов’язання (крім цінних паперів у портфелі на продаж, які внесені до біржового реєстру) за категоріями якості на підставі здійсненої ним оцінки фінансового стану боржника і стану виконання боржником зобов’язань за договором (стану обслуговування боргу) з урахуванням виду та умов активної банківської операції згідно з вимогами цього Положення.

Банк класифікує цінні папери в портфелі банку на продаж, які внесені до біржового реєстру, виходячи з розміру резерву, сформованого за такими цінними паперами, згідно з вимогами глави 4 розділу ІІІ цього Положення.

2.4. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника відповідно до вимог цього Положення.

Банк, оцінюючи фінансовий стан боржника, визначає його кредито- та платоспроможність.

Банк визначає кредитоспроможність боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору, у тому числі пов’язаних із фінансовими труднощами боржника.

Банк визначає платоспроможність боржника протягом строку дії договору з періодичністю, визначеною цим Положенням.

2.5. Банк під час розрахунку резервів за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями враховує вартість забезпечення відповідно до глави 4 розділу ІІ цього Положення.

{Пункт 2.5 глави 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.6. Банк має право поділяти фінансові активи на суттєві активи та активи, які не є суттєвими.

До фінансових активів, які не є суттєвими, належать кредити, надані фізичній особі, у тому числі як суб’єкту підприємницької діяльності, загальна сума боргу за якими не перевищує 50 000 гривень, або еквівалент цієї суми в іноземній валюті, визначений за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України на дату формування резервів.

{Абзац другий пункту 2.6 глави 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Банк має право об’єднувати фінансові активи, які не є суттєвими, у групи фінансових активів та оцінювати ризик за ними на портфельній основі, ґрунтуючись на кількості днів прострочення боргу.

Усі інші активи є суттєвими. За суттєвими фінансовими активами банк оцінює ризик на індивідуальній основі.

Банк не має права включати до групи фінансових активів той актив, який виник унаслідок заміни активу.

{Абзац п'ятий пункту 2.6 глави 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.7. Банк визначає єдину категорію якості за кількома активами/наданими фінансовими зобов’язаннями щодо одного боржника, у тому числі за тими, оцінка ризику за якими здійснюється на портфельній основі, використовуючи найнижчу.

Ця вимога не поширюється на активи/надані фінансові зобов'язання, категорія якості яких визначена з урахуванням вимог абзацу шостого пункту 2.6 глави 2 та абзацу шостого пункту 3.5 глави 3 розділу ІІ цього Положення.

{Абзац другий пункту 2.7 глави 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.8. Банк не має права класифікувати активи/надані фінансові зобов’язання за найвищою категорією якості, якщо укладеними з боржником договорами передбачені пільгові умови.

2.9. Банк у разі зміни умов договору, пов’язаних із реструктуризацією боргу за активами, або щодо збільшення строків користування активами, не пов’язаних із реструктуризацією боргу, не має права класифікувати такі активи за категорією якості вищою, ніж категорія, що була визначена за цими активами на дату внесення змін.

{Пункт 2.9 глави 2 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.10. Банк у разі заміни активу здійснює класифікацію активу, що визнається, та активу, визнання якого припиняється, за відповідними категоріями якості. Банк класифікує актив, що визнається, за нижчою з цих категорій якості.

{Пункт 2.10 глави 2 розділу I в реакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.11. Банк у разі заміни активу або зміни умов договору, зазначених у пункті 2.9 цієї глави, має право не враховувати факт такої заміни/зміни, якщо передбачена договором періодичність сплати боргу встановлена не рідше одного разу на:

{Абзац перший пункту 2.11 глави 2 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

місяць і стан обслуговування боргу протягом останніх 6 місяців поспіль після такої зміни/заміни визначений як “високий” або “добрий” згідно з вимогами розділу ІІ цього Положення або

квартал і стан обслуговування боргу протягом останніх 12 місяців поспіль після такої зміни/заміни визначений як “високий” або “добрий” згідно з вимогами розділу ІІ цього Положення.

Банк у разі повторної/наступної зміни умов договору щодо строків та/або сум, у тому числі пов’язаних із реструктуризацією боргу за активом, або заміни активу визначає стан обслуговування боргу не вище ніж “задовільний”, якщо фактична сплата боргу боржником протягом останніх 12 місяців здійснювалася боржником рідше одного разу на три місяці.

{Абзац четвертий пункту 2.11 глави 2 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.12. Банк з метою оцінки ризику за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями, боржником (контрагентом) банку за якими є нерезидент, може використовувати дані, підтверджені в бюлетені таких провідних світових рейтингових агентств (компаній), як Standard & Poor’s, Moody’s Investors Service та Fitch IBCA.

Банк з метою оцінки ризику за активами/наданими фінансовими зобов’язаннями, боржником (контрагентом) банку за якими є резидент, може використовувати дані рейтингових агентств (компаній), які мають право визначати рейтингові оцінки відповідно до законодавства України.

{Пункт 2.12 глави 2 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.13. Банк під час використання даних рейтингових агентств (компаній) має враховувати те, що за наявності одночасно:

рейтингів емітента та рейтингів цінних паперів емітента під час оцінки ризику за цінним папером - ураховуються рейтинги цінних паперів і не враховуються рейтинги емітента;

рейтингів країни боржника (контрагента) та рейтингів боржника (контрагента) - ураховуються рейтинги боржника і не враховуються рейтинги країни боржника (контрагента);

двох різних рейтингів боржника (контрагента) - ураховується рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим;

трьох різних рейтингів боржника (контрагента) - ураховується рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим із двох найвищих.

{Главу 2 розділу I доповнено новим пунктом 2.13 згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Розділ ІІ. Формування резервів за фінансовими та іншими активами (крім цінних паперів)

Глава 1. Загальні вимоги до формування резерву за кредитами

1.1. Банк формує резерви за кредитами, наданими фізичним та юридичним особам (у тому числі банкам), які обліковуються за балансовими рахунками таких груп:

строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

кошти на вимогу інших банків (активні залишки);

кредити, що надані за операціями репо суб’єктам господарювання;

кредити, що надані за врахованими векселями суб’єктам господарювання;

вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб’єктами господарювання;

кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання;

кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб’єктам господарювання;

іпотечні кредити, що надані суб’єктам господарювання;

кредити, що надані органам державної влади;

кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

іпотечні кредити, що надані органам державної влади;

іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий фізичним особам;

кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам;

кошти на вимогу суб’єктів господарювання (активні залишки);

кошти на вимогу фізичних осіб (активні залишки);

кошти небанківських фінансових установ (активні залишки).

1.2. Банк не формує резерву:

за кредитними операціями між установами в системі одного банку (для банків із 100% іноземним капіталом - за розрахунками з материнською компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий, ніж “інвестиційний клас”);

за коштами, що перераховані Національному банку України.

{Абзац третій пункту 1.2 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

1.3. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за кредитом на індивідуальній основі як суму перевищення балансової вартості кредиту (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за цим кредитом за такою формулою:

{Абзац перший пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Рінд = БВк - ТВк,

(1)

де

Рінд - сума резерву за кредитом;

 

БВк - балансова вартість кредиту, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку, без урахування суми раніше сформованого резерву;

 

ТВк - теперішня вартість попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за кредитом, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку. Під час визначення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків за кредитом їх попередня оцінка здійснюється з урахуванням показника безризиковості активу, що визначається згідно з вимогами цього Положення, та коефіцієнта ліквідності забезпечення, що визначається відповідно до вимог глави 4 розділу ІІ цього Положення.

{Абзац четвертий пункту 1.3 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

1.4. Банк на звітну дату розраховує розмір резерву за кредитами овердрафт та кредитними лініями, за якими невідомі кількість траншів і строк їх погашення, як суму перевищення балансової вартості кредиту (без урахування раніше сформованого резерву) над сумою боргу за кредитом на дату розрахунку резерву, зваженого на показник безризиковості активу, і вартості забезпечення, зваженої на відповідний коефіцієнт ліквідності забезпечення за такою формулою:

Рк=БВа-(Зк х (1-ПРк)+Вз х k),

(2)

де

Рк

-

сума резерву за кредитом овердрафт;

 

БВа

-

балансова вартість кредиту, визначена банком відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку, без урахування суми раніше сформованого резерву;

 

Зк

-

борг за кредитом овердрафт та кредитними лініями, за якими невідомі кількість траншів і строк їх погашення, на дату розрахунку резерву;

 

ПРк

-

показник ризику кредиту, що визначається банком згідно з вимогами глави 2 або 3, або 6 цього розділу;

 

Вз

-

вартість забезпечення, що визначається банком згідно з вимогами глави 4 цього розділу. Якщо забезпечення немає або воно не відповідає критеріям прийнятності, визначеним у главі 4 цього розділу, то до розрахунку береться значення, що дорівнює 0;

 

k

-

коефіцієнт ліквідності забезпечення, що визначається банком згідно з вимогами глави 4 цього розділу

{Главу 1 розділу II доповнено новим пунктом 1.4 згідно з Постановою Національного банку№ 499 від 30.11.2012}

1.5. Банк - учасник консорціуму здійснює формування резерву за кредитом у розмірі частки його участі в консорціумному кредиті.

Головний банк консорціуму/банк-учасник, відповідальний за виконання договору, здійснює формування резерву за кредитом у розмірі частки власної участі в консорціумному кредиті.

1.6. Банк під час розрахунку резерву за кредитом, наданим нерезиденту, ураховує ризик країни місцезнаходження нерезидента, визначений на підставі інформації про належність країни до відповідної групи ризику, яка ґрунтується на рейтингах країн, установлених провідними світовими рейтинговими агентствами (компаніями), визначеними цим Положенням, та доводиться до відома банків Національним банком України.

1.7. Банк класифікує кредит, наданий нерезиденту, розташованому в країні, рейтинг якої не підтверджений жодним із провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, не вище ІІІ категорії якості.

1.8. Банк класифікує кредит в іноземній валюті, що наданий нерезиденту, який є юридичною (крім банків) або фізичною особою (крім осіб, що оформили дозвіл на працевлаштування в Україні або які є працівниками консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями), не вище ІІІ категорії якості. Ця норма не поширюється на операції, що здійснюються іноземними філіями українських банків.

1.9. Банк класифікує кредит, який спрямовується на погашення кредиту, наданого іншому боржнику, не вище ІІІ категорії якості.

{Пункт 1.9 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

1.10. Банк, класифікуючи заборгованість за врахованим векселем, крім оцінки фінансового стану визначеної банком зобов’язаної за векселем особи, ураховує строк погашення боргу.

Банк класифікує вексель, заборгованість за яким прострочена:

до 30 календарних днів включно - не вище ІV категорії якості;

понад 30 календарних днів - за V категорією якості.

{Пункт 1.10 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

1.11. Банк класифікує заборгованість за факторинговою операцією на підставі оцінки фінансового стану контрагента або особи, зобов’язаної за факторинговою операцією згідно з вимогами законодавства України, і строку, що минув із дня платежу, передбаченого умовами договору.

Банк класифікує факторингову операцію, заборгованість за якою прострочена:

до 90 календарних днів включно із дня виконання зобов’язання (платежу), передбаченого умовами договору, - не вище ІV категорії якості;

понад 90 календарних днів із дня виконання зобов’язання (платежу), передбаченого умовами договору, - за V категорією якості.

{Пункт 1.11 глави 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

{Пункт 1.12 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

1.12. Банк під час класифікації довгострокового кредиту, наданого під інвестиційний проект, аналіз ефективності якого підтверджує спроможність боржника забезпечити погашення боргу (у тому числі за рахунок доходу, що планується отримати від реалізації інвестиційного проекту) відповідно до умов договору за кредитом, має право підвищити його на одну категорію якості за умови, що бізнес-план із реалізації інвестиційного проекту виконується.

Банк оцінює інвестиційний проект щодо його фінансової самоокупності та практичної реалізації (оцінка бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту). Під час оцінки реалізації інвестиційного проекту банк визначає здатність боржника ефективно реалізувати такий проект та отримати заплановані результати; надійність і стабільність бізнесу, яким займатиметься боржник протягом часу, що потрібний для завершення проекту і повернення кредиту; повноту урахування боржником усіх ризиків, наявних під час кредитування інвестиційного проекту.

Глава 2. Порядок визначення показника ризику кредиту, наданого юридичній особі (крім банку та бюджетної установи)

{Назва глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.1. Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи, який відповідно до вимог законодавства України складає:

квартальну та річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на три місяці;

тільки річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на дванадцять місяців.

{Пункт 2.1 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.2. Банк здійснює оцінку фінансового стану юридичної особи (крім банку), якій надано кредит (далі - боржник - юридична особа), шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника – юридичної особи (далі - інтегральний показник).

2.3. Банк розраховує інтегральний показник із застосуванням багатофакторної дискримінантної моделі (далі - дискримінантна модель) за такою формулою:

(3)

де

Z - інтегральний показник;

 

К1, К2 ... Кn - фінансові коефіцієнти, що визначаються на підставі даних фінансової звітності боржника - юридичної особи для великого або середнього підприємства. Для малого підприємства замість зазначених коефіцієнтів застосовуються коефіцієнти МК1, МК2 ... МКn;

 

а1, а2 ... аn - параметри, що визначаються з урахуванням вагомості та розрядності фінансових коефіцієнтів і щорічно актуалізуються Національним банком України на підставі даних фінансової звітності боржників - юридичних осіб. Банк для актуалізації параметрів дискримінантної моделі подає до Національного банку України відповідну інформацію щодо даних фінансової звітності боржників - юридичних осіб за формою та у строки, установлені Національним банком України;

{Абзац четвертий пункту  2.3 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з  Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012 - вимога абзацу четвертого пункту  2.3 глави 2 розділу II набирає чинності з 01.01.2014}

 

а0 - вільний член дискримінантної моделі, значення якого щорічно актуалізуються Національним банком України.

2.4. Банк розраховує інтегральний показник із урахуванням пояснень щодо визначення моделі розрахунку інтегрального показника боржника - юридичної особи, наведених у додатку 3до цього Положення, виходячи з належності підприємства відповідно до законодавства України до великого, середнього або малого та виду його економічної діяльності.

Банк для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи, що належить до великого або середнього підприємства, використовує дані звітності, складеної відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.06.99 за № 391/3684 (зі змінами), що належить до малого підприємства - дані звітності, складеної відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382 (зі змінами).

Банк для розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника - юридичної особи, що належить до малого підприємства, яке складає фінансову звітність відповідно доПоложень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.06.99 за № 391/3684 (зі змінами), використовує дані цієї звітності.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Фінансова звітність, яка подається до банку боржником - юридичною особою, що є резидентом, повинна містити відмітку органів статистики про її подання, бути засвідчена підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади) та відбитком печатки боржника - юридичної особи.

{Абзац четвертий пункту 2.4 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку№ 499 від 30.11.2012}

Фінансова звітність, яка подана боржником - юридичною особою, що є резидентом, до органів статистики в електронному вигляді, подається до банку на паперових носіях разом з роздрукованою копією квитанції, що підтверджує факт її подання. Ці документи повинні бути засвідчені підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади) і відбитком печатки боржника - юридичної особи.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Банк визначає вид економічної діяльності підприємства згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010.

{Абзац шостий пункту 2.4 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

{Абзац сьомий пункту 2.4 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

2.5. Банк визначає клас боржника - юридичної особи залежно від значення інтегрального показника з урахуванням величини підприємства (велике, середнє або мале) згідно з таблицями 4 та 5 додатка 3 до цього Положення.

2.6. Банк визначає клас боржника - юридичної особи не вище 8, якщо:

у договорах немає письмової згоди боржника - юридичної особи на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про боржника - юридичну особу;

банк не надав після 01.01.2014 до бюро кредитних історій відомості про боржника - юридичну особу за наявності в договорі відповідної згоди;

{Абзац третій пункту 2.6 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

немає фінансової звітності боржника - юридичної особи за останній звітний період або фінансова звітність не відповідає вимогам абзацу третього пункту 2.4 цієї глави;

проти боржника - юридичної особи порушено справу про банкрутство;

кредит в іноземній валюті надано боржнику - юридичній особі, у якого немає документально підтверджених очікуваних надходжень валютної виручки в обсязі, достатньому для погашення боргу протягом дії договору.

{Абзац шостий пункту 2.6 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Надходження валютної виручки вважаються достатніми за одночасного дотримання таких умов:

обсяг очікуваних надходжень позичальника на дату розрахунку резерву перевищує обсяг його зобов’язань з урахуванням строків їх виконання та ризику перерахунку однієї валюти в іншу;

{Абзац восьмий пункту 2.6 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

банк здійснює контроль за станом надходжень валютної виручки позичальника згідно з укладеними договорами, за якими визначалася достатність надходжень валютної виручки, та має документально підтверджені результати такого контролю;

банк має документально підтверджену інформацію щодо позитивного досвіду (за останні 12 місяців, що передують даті визначення достатності валютної виручки) надходжень валютної виручки на рахунки позичальника в цьому банку та/або в інших банках.

2.7. Банк визначає клас боржника - юридичної особи не вище 9, якщо боржника визнано банкрутом у встановленому законодавством України порядку.

2.8. Банк визначає клас боржника - юридичної особи, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох, визначених на підставі оцінки його фінансового стану та ризику країни місцезнаходження.

Банк визначає клас боржника - юридичної особи, що є нерезидентом, згідно з таблицею 1.

Таблиця 1

Трансформація групи ризику в клас боржника - юридичної особи

Номер групи

Клас боржника - юридичної особи

1

1

2

2

3

3

4

4

5

5

6

6

7

7

8

8, 9

2.9. Банк здійснює оцінку стану обслуговування боргу боржником - юридичною особою на підставі кількості календарних днів прострочення погашення боргу-1 за станом на перше число місяця, наступного за звітним, згідно з таблицею 2.

__________
-1Кількість календарних днів прострочення погашення боргу визначається на звітну дату, починаючи з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося погашення боргу в термін, передбачений договором. Якщо кількість календарних днів прострочення за основною сумою боргу та за нарахованими доходами відрізняється, то приймається більша за значенням кількість календарних днів прострочення.

{Примітка1 пункту 2.9 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Таблиця 2

Визначення стану обслуговування боргу боржником - юридичною особою

Кількість календарних днів прострочення (уключно)

Стан обслуговування боргу

від 0 до 7

“високий”

від 8 до 30

“добрий”

від 31 до 90

“задовільний”

від 91 до 180

“слабкий”

понад 180

“незадовільний”

{Таблиця 2 пункту 2.9 глави 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Банк визначає стан обслуговування боргу як “високий” за умови, що сплата боржником - юридичною особою процентів відповідно до умов договору передбачена не рідше ніж один раз на три місяці.

2.10. Банк класифікує кредит, наданий боржнику - юридичній особі за категоріями якості на підставі визначеного класу боржника - юридичної особи та стану обслуговування ним боргу згідно з таблицею 3.

Таблиця 3

Класифікація кредиту, наданого боржнику - юридичній особі за категоріями якості

Клас боржника - юридичної особи

Стан обслуговування боргу

“високий”

“добрий”

“задовільний”

“слабкий”

“незадовільний”

1

І

І

IІІ

IV

V

2

І

І

IІІ

IV

V

3

І

ІІ

IІІ

IV

V

4

І

ІІ

IІІ

IV

V

5

ІІ

ІІ

IІІ

IV

V

6

ІІ

ІІІ

IV

ІV

V

7

ІІ

IІІ

IV

ІV

V

8

IІІ

ІV

ІV

V

9

ІІ

ІІІ

ІV

V

V

2.11. Банк визначає показник ризику кредиту, наданого боржнику - юридичній особі залежно від категорії якості в межах діапазонів, зазначених у таблиці 4.

Таблиця 4

Визначення показника ризику кредиту, наданого боржнику - юридичній особі

Категорія якості за кредитом

Значення показника ризику кредиту

І - найвища

0,01 - 0,06

ІІ

0,07 - 0,20

ІІІ

0,21 - 0,50

ІV

0,51 - 0,99

V - найнижча

1,0

2.12. Банк визначає показник ризику за кредитом, наданим боржнику - юридичній особі в межах установленого діапазону з урахуванням динаміки фактичних значень інтегрального показника, коефіцієнта покриття боргу, якості менеджменту боржника - юридичної особи, ринків збуту продукції, наявності бізнес-планів, визначених рейтингів боржника - юридичної особи (за наявності) та інших подій та обставин, що можуть вплинути на своєчасність і повноту погашення боргу.

{Абзац перший пункту 2.12 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

{Абзац другий пункту 2.12 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

{Таблицю 5 пункту 2.12 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

{Абзац третій пункту 2.12 глави 2 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Глава 3. Порядок визначення показника ризику кредиту, наданого фізичній особі

3.1. Банк здійснює оцінку фінансового стану фізичної особи, якій надано кредит (далі - боржник - фізична особа), у тому числі тієї, яка є суб’єктом господарювання, на підставі таких кількісних та якісних показників.

Кількісні показники:

сукупний чистий дохід (щомісячні сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов’язання, крім зобов’язань перед банком, що здійснює оцінку фінансового стану боржника - фізичної особи з метою формування резерву;

{Абзац третій пункту 3.1 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

накопичення на рахунках у банку (інформація надається за бажанням боржника - фізичної особи);

коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом (зокрема співвідношення сукупних доходів і витрат/зобов’язань боржника - фізичної особи; співвідношення обсягу боргу за кредитом до вартості об’єкта кредитування/застави; співвідношення щомісячних витрат боржника на обслуговування боргу до обсягу його щомісячних доходів тощо). Оптимальні значення цих коефіцієнтів банк установлює самостійно з урахуванням видів кредитів і залежно від форми їх надання, цільового призначення, строку користування, наявності забезпечення, способу сплати тощо.

Банк для розрахунку кількісних показників ураховує доходи, факт отримання яких протягом дії договору підтверджується достовірними документами, виданими третьою особою [довідка з місця роботи, довідка про доходи, виписка (довідка) банку з рахунку про рух коштів] або банком-кредитором, який є роботодавцем боржника - фізичної особи або здійснює обслуговування його рахунку.

{Абзац шостий пункту 3.1 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Якісні показники:

загальний матеріальний стан клієнта (наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу);

соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

вік клієнта.

Банк оцінює якісні показники на підставі достовірних документів, у тому числі відповідних копій документів, засвідчених в установленому законодавством порядку.

Оцінка фінансового стану боржника - фізичної особи, який є суб’єктом господарювання, має здійснюватися банком також з урахуванням аналізу фінансової звітності, що подається ним як суб’єктом господарювання за встановленими законодавством України формами. Аналіз фінансової звітності боржника - фізичної особи, який є суб’єктом господарювання, має враховувати дослідження динаміки показників його діяльності.

Питома вага кількісних показників у загальній оцінці фінансового стану боржника - фізичної особи має становити не менше ніж 70%.

{Абзац тринадцятий пункту 3.1 глави 3 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

3.2. Банк визначає періодичність здійснення оцінки поточного фінансового стану боржника - фізичної особи самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу, але не рідше ніж один раз на рік (або за результатами фінансового року).

3.3. Банк визначає клас боржника - фізичної особи на підставі результатів оцінки його фінансового стану відповідно до наведених характеристик.

Клас А - фінансовий стан добрий:

сукупний чистий дохід боржника - фізичної особи перевищує внески на погашення боргу за всіма активами банку щодо цього боржника за відповідний період; наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу, яке за рівнем ліквідності належить до І-ІV груп, визначених углаві 4 розділу ІІ цього Положення; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом, перевищують їх оптимальні значення.

{Абзац третій пункту 3.3 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Клас Б - фінансовий стан задовільний:

сукупний чистий дохід боржника - фізичної особи є не меншим, ніж сума внесків на погашення боргу за всіма активами банку щодо цього боржника за відповідний період, простежується негативна тенденція (зміна місця роботи з погіршенням умов, зростання обсягу зобов’язань боржника - фізичної особи, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення боргу); коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом, не нижчі, ніж їх оптимальні значення.

{Абзац п'ятий пункту 3.3 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Клас В - фінансовий стан незадовільний:

сукупний чистий дохід боржника - фізичної особи є нижчим, ніж сума внесків на погашення боргу за всіма активами банку щодо цього боржника за відповідний період, наявні негативні зміни щодо загального матеріального стану клієнта та/або його соціальної стабільності; зростання обсягу зобов’язань боржника - фізичної особи свідчить про високу ймовірність несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення боргу; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом, є несуттєво нижчими, ніж їх оптимальні значення.

{Абзац сьомий пункту 3.3 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Клас Г - фінансовий стан критичний:

сукупний чистий дохід боржника - фізичної особи є недостатнім для своєчасних та в повному обсязі внесків на погашення боргу за всіма активами банку щодо цього боржника за відповідний період; коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом, нижчі, ніж їх оптимальні значення.

{Абзац дев'ятий пункту 3.3 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

3.4. Банк у разі наявності в боржника - фізичної особи характеристик, які відповідають різним класам, має віднести такого боржника до нижчого класу.

3.5. Банк відносить боржника - фізичну особу до класу Г у разі:

відсутності в договорах письмової згоди боржника - фізичної особи на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про боржника - фізичну особу;

ненадання банком після 01.01.2014 до бюро кредитних історій інформації про боржника - фізичну особу за наявності в договорі відповідної згоди;

{Абзац третій пункту 3.5 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

відсутності документів, що підтверджують отримання боржником - фізичною особою постійних доходів з урахуванням періодичності, визначеної в пункті 3.2 цієї глави;

порушення проти боржника - фізичної особи, яка є суб’єктом господарювання, справи про банкрутство або визнання банкрутом у встановленому законодавством України порядку;

відсутності в боржника - фізичної особи, якому надано кредит в іноземній валюті, документально підтверджених очікуваних надходжень виручки/доходів в іноземній валюті в обсязі, достатньому для погашення боргу протягом дії договору.

{Абзац шостий пункту 3.5 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Надходження виручки/доходів в іноземній валюті вважаються достатніми за одночасного дотримання умов, визначених у пункті 2.6 глави 2 розділу ІІ цього Положення.

3.6. Банк визначає клас боржника - фізичної особи, що є нерезидентом, за класом, нижчим із двох, визначених на підставі оцінки його фінансового стану та ризику країни місцезнаходження.

Банк визначає клас боржника - фізичної особи, що є нерезидентом, згідно з таблицею 5.

Таблиця 5

Трансформація групи ризику в клас боржника - фізичної особи

Номер групи

Клас боржника - фізичної особи

1

А

2

3

Б

4

5

6

В

7

8

Г

3.7. Банк здійснює оцінку стану обслуговування боргу боржником - фізичною особою на підставі кількості календарних днів прострочення погашення боргу за станом на перше число місяця, наступного за звітним, згідно з таблицею 6.

Таблиця 6

Визначення стану обслуговування боргу боржником - фізичною особою

Кількість календарних днів прострочення (уключно)

Стан обслуговування боргу

від 0 до 7

“високий”

від 8 до 30

“добрий”

від 31 до 90

“задовільний”

від 91 до 180

“слабкий”

понад 180

“незадовільний”

Банк визначає стан обслуговування боргу як “високий” за умови, що сплата процентів боржником - фізичною особою відповідно до умов договору передбачена не рідше ніж один раз на три місяці.

Банк визначає стан обслуговування боргу не вищим, ніж “слабкий”, якщо його сплата боржником - фізичною особою відповідно до умов договору передбачена в кінці строку дії договору, термін дії якого становить один рік або більше. Ця вимога не поширюється на кредити, забезпечені майновими правами на грошові кошти заставодавця, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування кредитом, за умови повного покриття боргу депозитом з урахуванням ризику перерахунку однієї валюти в іншу та забезпечення безперечного контролю і доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором.

{Абзац третій пункту 3.7 глави 3 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

3.8. Банк класифікує кредит, наданий боржнику - фізичній особі, за категоріями якості на підставі визначеного класу боржника - фізичної особи та стану обслуговування ним боргу згідно з таблицею 7.

Таблиця 7

Класифікація кредиту, наданого боржнику - фізичній особі за категоріями якості

Фінансовий стан боржника - фізичної особи (клас)

Стан обслуговування боргу

“високий”

“добрий”

“задовільний”

“слабкий”

“незадовільний”

А

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

Б

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

В

ІІ

ІІІ

ІV

ІV

V

Г

ІІ

ІІІ

ІV

V

V

3.9. Банк визначає показник ризику кредиту, наданого боржнику - фізичній особі залежно від категорії якості в межах діапазонів, зазначених у таблиці 8.

Таблиця 8

Визначення показника ризику кредиту, наданого боржнику - фізичній особі

Категорія якості кредиту

Значення показника ризику кредиту

І - найвища

0,01 - 0,06

ІІ

0,07 - 0,20

ІІІ

0,21 - 0,50

ІV

0,51 - 0,99

V - найнижча

1,0

Глава 4. Критерії та умови прийняття забезпечення за кредитними операціями під час розрахунку резерву

4.1. Банк під час розрахунку резерву за кредитними операціями враховує прийнятне забезпечення, передбачене цією главою, якщо воно надано на строк не менший, ніж строк користування активом.

{Абзац перший пункту 4.1 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Застава є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

а) договором застави визначено право банку здійснити реалізацію застави або набути її у власність у разі невиконання боржником зобов’язань за договором про надання кредиту та/або порушення справи про банкрутство заставодавця;

{Підпункт "а" пункту 4.1 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

б) застава оцінена не вище ринкової (справедливої) вартості, яка має забезпечувати можливість продажу застави сторонньому покупцеві;

{Підпункт "б" пункту 4.1 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

в) перегляд банком вартості предметів застави з урахуванням зміни кон’юнктури ринку та стану їх збереження здійснюється не рідше одного разу на дванадцять місяців для нерухомості, устаткування та транспортних засобів, одного разу на шість місяців - для іншого майна;

{Підпункт "в" пункту 4.1 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

г) наявність у банку документів, що свідчать про обтяження забезпечення на користь банку у відповідному реєстрі згідно з вимогами законодавства України.

{Підпункт "г" пункту 4.1 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

4.2. Прийнятне забезпечення залежно від рівня ліквідності поділяється на п’ять груп.

{Абзац перший пункту 4.2 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

4.2.1. До І групи належать:

а) безумовні та безвідкличні гарантії/безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії:

Кабінету Міністрів України;

урядів країн, що мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж “А-” згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

банків та інших установ, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж “А-” згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

{Абзац четвертий підпункту "а" підпункту 4.2.1 пункту 4.2 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація);

банків України, що забезпечені грошовим покриттям на строк, не менший, ніж строк користування активом (крім грошового покриття, розміщеного в банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних відповідно до законодавства України або який ліквідовується);

{Підпункт "а" підпункту 4.2.1 пункту 4.2 глави 4 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

б) грошове покриття, що розміщене в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором з урахуванням ризику перерахунку однієї валюти в іншу;

{Підпункт "б" підпункту 4.2.1 пункту 4.2 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно зПостановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

в) державні цінні папери за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю державних цінних паперів із одночасним зобов’язанням контрагента викупити державні цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

г) предмети застави:

майнові права на грошові кошти, розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку, кредитний рейтинг якого не нижчий, ніж “А-” згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, за умови, що строк розміщення коштів не менший, ніж строк користування активом;

іменні ощадні (депозитні) сертифікати, що випущені банком-кредитором, або майнові права на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі, на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором;

{Абзац третій підпункту "г" підпункту 4.2.1 пункту 4.2 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

банківські метали, що перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, чи майнові права на банківські метали, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперешкодного доступу банку-кредитора до зазначеного предмета застави в разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором;

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади України;

цінні папери, емітовані Національним банком України;

облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Забезпечення, що належить до І групи, є високоліквідним.

4.2.2. До ІІ групи належать:

а) безумовні та безвідкличні гарантії/безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії:

урядів країн, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж “ВВВ-” згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

банків, які мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж “ВВВ-” згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor's, або аналогічний рейтинг інших провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

{Абзац четвертий підпункту “а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 глави 4 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

б) предмети застави:

цінні папери емітентів, які згідно з міжнародною шкалою мають кредитний рейтинг, не нижчий, ніж “інвестиційний клас”, підтверджений у бюлетені провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням;

майнові права на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку, який згідно з міжнародною шкалою має кредитний рейтинг, не нижчий, ніж “інвестиційний клас”, підтверджений у бюлетені провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням, та за умови, що строк розміщення коштів не менший, ніж строк користування активом.

4.2.3. До ІІІ групи належать:

нерухоме майно, що належить до житлового фонду;

легкові автомобілі.

{Підпункт 4.2.3 пункту 4.2 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

4.2.4. До ІV групи належать:

нерухоме майно, що належить до нежитлового фонду;

транспортні засоби (крім легкових автомобілів);

об’єкти у формі цілісного майнового комплексу;

устаткування;

{Підпункт 4.2.4 пункту 4.2 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

4.2.5. До V групи належать:

цінні папери, що внесені до біржового реєстру та перебувають у ньому на дату розрахунку резерву (крім цінних паперів інститутів спільного інвестування), емітентами яких є резиденти;

цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування;

іпотечні облігації, якість іпотечного покриття за якими відповідає вимогам законодавства України;

інвестиційні сертифікати;

товари в обороті або в переробці;

біологічні активи;

майнові права на нерухоме майно, що належатиме до житлового фонду, - майнові права на об’єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, що належатиме до житлового фонду, за умови документального підтвердження боржником своїх прав щодо набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому;

майнові права на нерухоме майно, що належатиме до нежитлового фонду, - майнові права на об’єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, що належатиме до нежитлового фонду, за умови, що графік будівельних робіт виконується в строк, а також документального підтвердження заставодавцем своїх прав щодо набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому;

майнові права на інше майно [вироби, товари, майбутній урожай, приплід тварин, одержання грошових коштів (виручки) за укладеними договорами про продаж товарів/проведення робіт/надання послуг], яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, крім майнових прав на послуги, процеси, роботи, інтелектуальну власність, корпоративні права, корисні копалини, видобуток яких не здійснено, опціони.

{Пункт 4.2 глави 4 розділу II доповнено новим підпунктом 4.2.5 згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

4.3. За активом, наданим нерезиденту (крім банків та фізичних осіб, які оформили дозвіл на працевлаштування в Україні або які є працівниками розташованих на території України іноземних дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їх філій, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями), прийнятним забезпеченням можуть бути тільки майнові права на грошові депозити або іменні ощадні (депозитні) сертифікати та нерухоме майно, що розташоване на території України та належить на правах власності цьому нерезиденту або поручителю-резиденту, гарантії банків, які мають офіційний кредитний рейтинг, не нижчий, ніж “інвестиційний клас”, підтверджений у бюлетені провідних світових рейтингових агентств (компаній), визначених цим Положенням. Ця норма не поширюється на операції, що здійснюються іноземними філіями українських банків.

4.4. Предмет застави оформляється договором застави відповідно до вимог законодавства України.

4.5. Згідно з умовами договору про консорціумне кредитування вартість забезпечення, наданого заставодавцем, під час розрахунку резерву розподіляється між банками - учасниками консорціуму пропорційно до частки їх участі в консорціумному кредитуванні.

Банк - учасник консорціуму під час розрахунку резерву враховує забезпечення за умови наявності документів, що підтверджують:

обтяження забезпечення на користь одного з банків - учасників консорціуму у відповідному реєстрі згідно з вимогами законодавства України;

право банку - учасника консорціуму на частину коштів від реалізації такого забезпечення, що відповідає частці його участі в консорціумному кредитуванні, у разі невиконання боржником своїх зобов’язань.

{Пункт 4.5 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

4.6. Банк під час розрахунку резерву враховує вартість забезпечення у вигляді застави майна, визначеного цією главою, за умови, що договором застави передбачена можливість набуття банком права власності на предмет застави, наданий заставодавцем, у разі порушення виконання боржником умов, визначених договором про надання кредиту.

{Абзац перший пункту 4.6 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Банк ураховує вартість забезпечення у вигляді об’єктів у формі цілісного майнового комплексу, устаткування та майнових прав на нерухоме майно, що належатиме до житлового/нежитлового фонду, за умови, що вони розташовані/будуть розташовані на території України.

{Абзац другий пункту 4.6 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Банк ураховує вартість забезпечення у вигляді нерухомого майна та транспортних засобів за умови, що вони зареєстровані на території України.

4.7. Банк під час розрахунку резерву враховує не більше трьох років із дати надання кредиту забезпечення у вигляді застави майнових прав на нерухоме майно, що належатиме до житлового фонду, яке стане власністю боржника після укладення договору іпотеки.

{Пункт 4.7 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

4.8. Банк під час розрахунку резерву враховує майнові права на майбутню продукцію сільськогосподарського виробництва, яка стане власністю заставодавця після укладення договору застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо така продукція вироблятиметься на території України, не більше одного року (для великої рогатої худоби та риби - не більше двох років) із дати отримання кредиту.

4.9. Банк під час розрахунку резерву враховує товари в обороті або в переробці, отримані банком у заставу, за одночасного дотримання таких умов:

договір про надання кредиту та/або договір застави містять докладний опис предмета застави, інформацію про періодичність здійснення його переоцінки, право банку на постійній основі (залежно від строку та умов зберігання товарів) здійснювати перевірку наявності та схоронності товарів;

право власності на товари підтверджено документально;

наявність товарів, що передаються в заставу, підтверджується даними бухгалтерського обліку;

банк відстежує динаміку запасів товарів, суттєві зміни видів і характеристик товарів, які надходять замість тих, що вибувають;

банк здійснює контроль за вибуттям та заміною товарів на інші;

товари є застрахованими на строк, не менший, ніж строк користування кредитом, та/або в разі, якщо строк користування кредитом перевищує один рік, умовами договорів, укладених із боржником/заставодавцем, передбачено вимогу щодо забезпечення безперервного страхування відповідних товарів протягом строку дії договору про надання кредиту і така вимога виконується.

4.10. Банк під час розрахунку резерву враховує вартість біологічних активів за умови, що вони є застрахованими на строк, не менший, ніж строк користування кредитом, або, якщо строк користування кредитом перевищує один рік, то умовами договорів, укладених із заставодавцем, передбачено вимогу щодо забезпечення безперервного страхування відповідних товарів протягом строку дії договору про надання кредиту і така вимога виконується.

{Главу 4 розділу II доповнено новим пунктом 4.10 згідно з Постановою Національного банку№ 499 від 30.11.2012}

4.11. Майнові права на одержання грошових коштів (виручки) за укладеними договорами на продаж товарів/проведення робіт/надання послуг беруться до розрахунку резерву за одночасного дотримання таких умов:

{Абзац перший пункту 4.11 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

наявності документів, що підтверджують виконання заставодавцем своїх зобов’язань з поставки товарів/проведення робіт/надання послуг, або документів, що підтверджують здатність здійснити поставку товарів/провести роботи/надати послуги протягом строку користування кредитними коштами (бізнес-план та/або прогнозні розрахунки, фактичні обсяги реалізації за попередні періоди);

умовами договорів, майнові права на одержання грошових коштів (виручки) за якими оформлено в забезпечення, передбачено спрямування такої виручки на рахунки заставодавця, відкриті в банку-кредиторі (у разі консорціумного кредитування - у головному банку консорціуму/банку-учаснику, відповідальному за виконання договору);

банк здійснює контроль за станом виконання договорів, майнові права на одержання грошових коштів (виручки) за якими оформлено в забезпечення, у тому числі за станом розрахунків, що підтверджується відповідними документами;

банк має документально підтверджений позитивний досвід (за останні 12 місяців, що передують даті розрахунку резерву) щодо повного та своєчасного виконання боржником зобов’язань за договорами, у тому числі тими (за наявності), що забезпечені майновими правами на одержання грошових коштів (виручки), укладеними боржником із банком-кредитором та/або з іншими банками;

боржник надав підтвердження щодо наявності у нього інших джерел погашення боргу, які відрізняються від оформлених у забезпечення виконання зобов’язань перед банком-кредитором надходжень грошових коштів (виручки), або сума надходжень грошових коштів (виручки), визначена в договорі про продаж товарів/проведення робіт/надання послуг, перевищує суму майнових прав, оформлених за цим договором у заставу.

Банк бере до розрахунку резерву вартість майнових прав на одержання грошових коштів (виручки) у розмірі, що не перевищує суму грошових коштів (виручки), які можуть надійти після дати розрахунку резерву на рахунки заставодавця, відкриті в банку-кредиторі, відповідно до умов укладених договорів.

4.12. Банк під час розрахунку резерву враховує вартість застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) кредитними операціями, у тому числі за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку, у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожною кредитною операцією.

Якщо погашення боргу за одним із таких кредитів прострочено понад 30 календарних днів, то предмет застави може братися до розрахунку резерву за всіма кредитами за умови, що в договорах про надання кредитів, забезпеченням за якими є один предмет застави, у разі невиконання боржником умов одного з договорів передбачено право банку на дострокове стягнення боргу за всіма іншими кредитами та/або його дострокового погашення за рахунок реалізації предмета застави. Якщо такої умови в договорах про надання кредиту немає, то предмет застави береться до розрахунку резерву за одним із кредитів, погашення боргу за яким прострочено понад 30 календарних днів.

{Абзац другий пункту 4.12 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499  від 30.11.2012}

У разі погашення простроченого боргу за кредитом порядок урахування банком цього предмета застави за іншими кредитами під час розрахунку резерву відновлюється.

4.13. Банк під час розрахунку резерву не враховує вартість забезпечення за кредитною операцією, якщо:

кредитну операцію, забезпечення за якою належить до І групи відповідно до пункту 4.2 цієї глави, віднесено до V (найнижчої) категорії якості більше трьох місяців поспіль;

{Абзац другий пункту 4.13 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

кредитну операцію, забезпечення за якою належить до ІІ-V груп відповідно до пункту 4.2цієї глави, віднесено до V (найнижчої) категорії якості більше трьох років поспіль;

{Абзац третій пункту 4.13 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

{Абзац четвертий пункту 4.13 глави 4 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

предметом застави є акції, що емітовані банком-кредитором;

відсутність у банку документів, що свідчать про реєстрацію обтяження на предмет застави на користь банку;

право банку-кредитора на звернення стягнення на предмет застави оскаржується в суді;

щодо заставодавця (боржника/майнового поручителя) порушено справу про банкрутство або його визнано банкрутом у встановленому законодавством України порядку;

банк не здійснює перевірки стану забезпечення або не має документів, що підтверджують наявність і поточний стан забезпечення;

банк не виконує інших вимог щодо забезпечення, визначених Положенням.

4.14. Банк бере до розрахунку резерву вартість забезпечення із коефіцієнтом ліквідності забезпечення, визначеним згідно з таблицею 9.

Таблиця 9

Коефіцієнти ліквідності забезпечення

Група забезпечення

Коефіцієнт ліквідності

І

1,0

ІІ

0,8

ІІІ

0,7

ІV

0,6

V

0,4

{Таблиця 9 пункту 4.14 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

4.15. Банк під час розрахунку резерву використовує ринкову (справедливу) вартість застави у вигляді цінного папера, визначену з урахуванням вимог розділу ІІІ цього Положення.

{Главу 4 розділу II доповнено новим пунктом 4.15 згідно з Постановою Національного банку№ 499 від 30.11.2012}

4.16. Банк під час розрахунку резерву використовує ринкову (справедливу) вартість забезпечення у вигляді застави нерухомого майна, транспортних засобів, об’єктів у формі цілісного майнового комплексу, устаткування, біологічних активів, майнових прав на нерухоме майно, вироби, товари, майбутній урожай, приплід тварин, виходячи з оцінки такого майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності або оцінювачем майна - працівником банку, що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, які не є пов’язаними з банком особами (афілійованими, спорідненими, асоційованими), відповідно до законодавства України.

{Абзац перший пункту 4.16 глави 4 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Банк під час розрахунку резерву може використовувати вартість предметів застави у вигляді нерухомого майна та/або транспортних засобів, та/або устаткування, що визначена в договорі купівлі-продажу, якщо такі предмети застави були придбані не раніше ніж за місяць до дати укладення договору застави. Таку вартість банк може використовувати до дати її перегляду згідно з вимогами підпункту “в” пункту 4.1 цієї глави.

{Пункт 4.16 глави 4 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Якщо від дати останньої оцінки відбулися істотні зміни в умовах функціонування та фізичному стані майна, що є предметом застави, та/або стані ринку подібного майна, банк має забезпечити проведення переоцінки такого майна незалежно від умов договору про надання кредиту та/або договору застави.

4.17. Банк здійснює перевірку наявності та стану майна, отриманого в заставу, з такою періодичністю:

нерухомого майна та цілісного майнового комплексу - не рідше одного разу на дванадцять місяців;

товарів в обороті або в переробці - не рідше одного разу на три місяці;

майнових прав на одержання грошових коштів (виручки) за укладеними договорами про продаж товарів/проведення робіт/надання послуг - не рідше одного разу на місяць;

іншого майна/майнових прав - не рідше одного разу на шість місяців.

{Пункт 4.17 глави 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 499 від 30.11.2012}

Прочитано 3948 раз Обсудить на форуме
Подписывайтесь на канал Антирейд в вайбере и телеграмме.

тел. (044) 229-6950

(многоканальный)

Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

При цитировании и использовании любых материалов ссылка на antiraid.com.ua обязательна.

Все права защищены Antiraid 2014.

Разработка и сопровождение - WEBMISTER.