Определение апелляционного суда Кировоградской области, оставив. в силе решение Гайворонского райсуда об отказе Приватбанку во взыскании задолженности


Recommended Posts

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36648494

Державний герб України

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/207/14                  Головуючий у суді І-ї інстанції  Ковальчук С.Я.

                                                              Доповідач Кіселик  С. А.  

УХВАЛА

Іменем України

09.01.2014 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді  Кіселика С.А.

суддів : Кодрула М.А., Чорнобривець О.С.

за участю секретаря судового засідання Задирака Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Гайворонського районного суду  Кіровоградської області від 18 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

                                                        

                                                         В С Т А Н О В И Л А:

       У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

       Позивач зазначав, що 27 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 відсотків річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку  дії картки.

    Умови кредитного договору щодо внесення щомісячного платежу відповідач виконував не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 25787 грн. 45 коп., яка складається з заборгованості по кредиту 6991 грн. 96 коп., заборгованості по процентам 13184 грн. 22 коп.,заборгованості  по  комісії  за  користування  кредитом - 4145 грн. 20 коп., штрафу (фіксована частина) - 250 грн., штрафу (процентна складова) 1216 грн. 07 коп.

      Просив суд стягнути з відповідача  вказану заборгованість та судові витрати.

      Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2013 року в позові  відмовлено.

       В апеляційній скарзі  Банк просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд  першої  інстанції безпідставно вважає,  що строк позовної давності у банка для звернення з позовом до суду закінчився 24 грудня 2011 року.

          В засіданні апеляційного суду  представник позивача підтримав  доводи апеляційної скарги.          

          Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає відхиленню  з наступних підстав.

         Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

            Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

          Матеріалами справи підтверджується, що 24 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_2 подав банку заяву на отримання кредитної картки "Універсальна" з кредитним лімітом в сумі 7000 грн,  базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становить 3% в місяць із розрахунку 360 днів у році. Строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної карти, який встановлено до  23 грудня 2009 року, як  пояснив  представник банку. А  отже,  строк  погашення  кредиту  - в  повному  обсязі,  як  визначено п. 5.4  Правил  користування платіжною карткою (а.с.13) є  останній  день  місяця, який  вказано у  платіжній карті,  тобто 23 грудня 2009 року.

           На підтвердження укладення кредитного договору позивач надав Умови і правила надання банківських послуг (а.с.11-14), які не містять підпису відповідача. Умови і правила надання банківських послуг стосуються усього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви цього позичальника. Також позивачем надано Пам'ятку клієнта по обслуговуванню кредитних карт в Приватбанку, яка теж не підписана відповідачем  і яка відповідно до п.3.5 Умов та правил надання банківських послуг оформляється і є невід'ємною частиною договору при видачі платіжної картки по кредитній схемі. Пам'яткою клієнта передбачено, що строк внесення щомісячних платежів встановлено до 25 числа місяця, наступного за звітним.

          На підтвердження строку дії картки банк надав неповну інформацію (відсутні відомості на який строк видана картка, чи проводилася її заміна).

         Позивач зазначав, що відповідач  порушив Правила користування  карткою щодо своєчасного погашення процентів за користування кредитом та повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на 31 серпня 2013 року становить : 25787 грн. 45 коп., і яка складається з заборгованості по кредиту 6991 грн. 96 коп., заборгованості по процентам 13184 грн. 22 коп.,заборгованості  по  комісії  за  користування  кредитом - 4145 грн. 20 коп., штрафу (фіксована частина) - 250 грн., штрафу (процентна складова) 1216 грн. 07 коп.(а.с. 4 -8).

          Ухвалюючи рішення про відмову позові, суд першої інстанції,  виходив з того, що  строк дії картки був встановлений до 24 грудня 2008 року. Відповідач  почав  порушувати  умови  договору  з 01.09.2008 року, не вносячи  платежі  по кредиту. До  суду  позивач  звернувся  лише 25 вересня 2013 року а  отже  поза  межами строку  позовної  давності.

          Колегія  суддів  погоджується  із  таким  висновком  суду, оскільки він  підтверджується матеріалами справи.

         Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

           Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Разом з тим,    істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

         В законодавстві визначаються різні поняття як строк дії договору, так і строк (термін) виконання зобов'язання (ст. ст. 532, 631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

           Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).  Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

      Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 267 ЦК України).

          Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.

          Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

          Суд першої інстанції врахував, що правила продовження дій картки, строки та порядок погашення заборгованості визначені Умовами та правилами надання банківських послуг за карткою. Зокрема, пункт 9.3 визначає, що картка відкрита на невизначений строк, крім випадків, установлених пунктами 9.6, 9.7 Умов договору. У цих пунктах  вказано, за яких умов дія картки припиняється та з якого часу у кредитора виникає право на примусове стягнення заборгованості та в якому порядку.

         Таким чином, зазначення у договорі, що картка відкрита на невизначений строк, не свідчить про те, що він не має строку виконання договору, адже пунктами 9.6, 9.7 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що у разі ненадходження грошових коштів на кредитну карту на погашення заборгованості протягом 3 місяців з часу закінчення строку дії карти банк починає нараховувати комісію за користування рахунком, а при нульовому рахунку на картці на неактивному рахунку картка закривається. Кредитний рахунок також закривається при ненадходженні заробітної плати на карту протягом 6 місяців та дія кредитної картки не продовжується.

        Розрахунком заборгованості, випискою по рахунку підтверджується, що прострочена заборгованість за кредитом виникла 01 вересня 2008 року і з цього часу будь-які операції по картковому рахунку не проводяться, за винятком нарахування банком процентів за користування кредитним лімітом (а.с.4-7).

       За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що  у банка виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором  01 вересня 2008 року.                                  

          Правова позиція про те, що   позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, викладена в постанові  Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-116 цс 13.

         Згідно з п. 23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" кошти, які надані кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції є споживчим кредитом. Мета кредиту є істотною умовою кредитного договору, а доказів, що відповідачу видано не споживчий кредит, банк не надав.

      Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитору забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

          В п.31       постанови              Пленуму Вищого       спеціалізованого суду України з розгляду       цивільних і кримінальних       справ       від 30 березня 2012 року №5  " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"  роз'яснено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Таким  чином, колегія  суддів  дійшла  висновку,  що суд  першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами  і  правильно застосував  норми  матеріального  права,  що  їх  регулюють.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи  вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

    Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити, а  рішення Гайворонського районного суду  Кіровоградської області від 18 листопада 2013 року,  залишити без змін.

Ухвала  набирає  чинності  з  моменту  її  проголошення  і  може  бути оскаржена протягом  двадцяти  днів до  Вищого  спеціалізованого  суду України  з  розгляду   цивільних  і   кримінальних  справ.  

Головуючий:

  Судді:
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Считают исковую давность от момента просрочки, а не для каждого платежа отдельно.

Зачем сослались на Постановление ВСУ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...