Решение апелляционного суда Полтавской области об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35800903

 

Державний герб України

          

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1601/12533/12

Номер провадження 22-ц/786/4257/2013

Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О.

Доповідач Карнаух П. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді:            Карнауха П.М.

Суддів:                      Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

При секретарі:                       Ткаченко Т.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

Позивач 09 жовтня 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 20109,80 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1   згідно з укладеним з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договором № б/н від 18.10.2007 року отримав кредитні кошти в розмірі   250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою складає між ним та Банком Договір.

Внаслідок неналежного виконання умов договору утворилась заборгованість за кредитом на загальну суму 20109,80 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.  

Рішенням  Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2013 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.10.07 року, яка станом на 31.08.12 року становить 20 109 (двадцять тисяч сто дев'ять)   грн. 80 коп. та складається з:

-                   8 061 грн. 07 коп. заборгованості за кредитом;

-                   5 855 грн. 21 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом;

-                   4 997 грн. 82 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом,

-                   250 грн. 00 коп. штрафу (фіксована частина);

-                   945 грн. 70 коп. штрафу (процентна складова).

                   Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом  обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, в зв'язку з пропуском строку позовної давності. Вважає, що банк звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, оскільки заборгованість виникла саме 26.01.2008 року, а тому саме з цього періоду у позивача виникло право звернення до суду, однак місцевий суд безпідставно не застосував відповідні правові наслідки, хоча ним вказане клопотання було висвітлено в заперечення на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального  права.

У  відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК  України  передбачено,  що  доказування  не  може  ґрунтуватися  на   припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно з укладеним з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договором № б/н від 18.10.2007 року отримав кредитні кошти в розмірі   250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою складає між ним та Банком Договір.

Факт отримання кредиту та використання кредитної картки НОМЕР_1 відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг, право зміни розміру наданого на платіжну карту Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

Як убачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 (НОМЕР_1) останнє збільшення кредитного ліміту до 8090 грн. Банком проведено 23.06.2009 року (а.с.64).

Із п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсоткам за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором. В разі виникнення заборгованості Держатель по Картрахунку зобов'язаний погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення. За порушення строків платежу за будь-яким грошовим зобов'язанням згідно кредитного договору більше ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. та 5 % від суми позову (п. 6.5, 6.9., 8.6. Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно п. 5.2. Умов та правил надання банківських послуг, у випадках порушення Держателем умов даного Договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у визначеній Банком частині.

Пунктом 2 Умов та правил надання банківських послуг визначено терміни та поняття, відповідно до яких, мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань Держателя, які щомісячно належать сплаті Держателем протягом строку дії Карти. Мінімальний обов'язковий платіж є обов'язковим для Держателя платіжних карт, здійснюючих операції по кредитній схемі.

Строки і порядок погашення по Кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам з встановленим Мінімальним обов'язковим платежом визначений в Пам'ятці Клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору. Платіж включає плату за користування Кредитом, передбачену Тарифами, та частину заборгованості по Кредиту (п.5.3. Правил користування платіжною картою).

          Відповідно до умови Заяви та п. 4.1. Правил користування платіжною картою, погашення заборгованості по кредиту може здійснюватися шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з інших карт.

Згідно наданої Банком з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 (НОМЕР_1) останнє перерахування особистих коштів платника ОСОБА_1  з карти НОМЕР_2 на карту НОМЕР_1 для поповнення карткового рахунку було проведено 13.08.2009 року (а.с.64).

Внаслідок неналежного виконання умов договору ОСОБА_1 утворилась заборгованість (станом на 31.08.2012 року) в сумі 20109,80, яка складається з: 8 061 грн. 07 коп. заборгованості за кредитом; 5 855 грн. 21 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом;   4 997 грн. 82 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом;   250 грн. 00 коп. штрафу (фіксована частина);   945 грн. 70 коп. штрафу (процентна складова).

Відповідні розрахунки проведені Банком, містяться в матеріалах справи та надані на підтвердження заявлених позовних вимог.

          Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із запереченнями на позовну заяву (а.с.71-75), в якій просив застосувати строки позовної давності, доводи яких місцевим судом належним чином не були перевірені.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий суд вважав, що Банком строк звернення до суду не був пропущений.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції, що, за обставин викладених вище, не суперечить правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України в постановах у справі № 6-101цс12 від 21.11.2012 року та у справі № 6-126цс13 від 20.11.2013 року.

Провівши аналіз фактичних обставин по справі, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,  визначених  змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки  прострочення  позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Поряд зі встановленням порядку пролонгації строку дії договору (п. 9.12. розділ 9  Умов і Правил надання банківських послуг) сторони встановили порядок і строки виконання боржником зобов'язань (внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору (п. 6.5., 8.6. Умов і Правил надання банківських послуг та п.5.3. Правил користування платіжною картою).

В разі виникнення заборгованості, Клієнт зобов'язаний її погасити протягом 30 днів з моменту її виникнення. У випадках порушення Держателем умов даного Договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у визначеній Банком частині (п. 6.9., 5.2. Умов і Правил надання банківських послуг).

Відповідно до визначеного в заяві порядку проведення повернення кредитних коштів таке повернення може здійснюватися шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з інших карт.

Як встановлено судом останнє перерахування особистих коштів платника ОСОБА_1  з карти НОМЕР_2 на карту НОМЕР_1 (кредитна карта) для поповнення карткового рахунку було проведено Банком 13.08.2009 року (а.с.64).

В подальшому, починаючи з вересня 2009 року будь-яке погашення або шляхом внесення коштів ОСОБА_1, або шляхом перерахування Банком коштів з інших карт не здійснювалося.

З врахування вище вказаного, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що момент виникнення заборгованості слід рахувати з 26.01.2008 року.

Із позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся до суду 09 жовтня 2012 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

По справі відсутні докази  щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст. 259 ЦК України.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Зазначена правова позиція сформульована в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У  зв'язку  з  наведеним, висновок суду про те, що, враховуючи пролонгацію строку дії кредитного договору, позивачем дотримано строк позовної давності ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги, позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України).

          Таким чином, колегія суддів вважає, що право вимоги у Банка на пред'явлення позову щодо примусового стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором виникло з 13 вересня 2009 року та існувало в межах загального строку позовної давності до 13 вересня 2012 року. До суду позивач звернувся 09 жовтня 2012 року, тобто за межами встановленого законом строку позовної давності.  

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1    -  задовольнити частково.

Рішення  Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2013 року -  скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в зв'язку зі спливом позовної давності.

            Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:                                                                                   Карнаух П.М.

Судді:                                                                                                Дряниця Ю.В.

                                                                                                          

                                                                                                          Пилипчук Л.І.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області                                                  Карнаух П.М.
 

[у.zaporozhskiy]

Мотивировочная часть отличная.