Определение ВССУГУД об отмене решения апелляционного суда АРК о взыскании задолженности с поручителя в пользу Ощадбанка


Recommended Posts

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37097574
Державний герб України

У Х В А Л А

іменем    україни

5 лютого 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                   Гвоздика П.О.,

суддів:                             Євграфової Є.П.,        Євтушенко О.І.,                                      

                                                   Журавель В.І.,                                                                  Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Бахчисарайського району в інтересах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року прокурор Бахчисарайського району звернувся до суду в інтересах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 28 лютого 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3 отримав у кредит 30 000 грн на строк до 27 лютого 2010 року.

В забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих за кредитним договором зобов'язань у відповідачів перед позивачем утворилась кредитна заборгованість в розмірі 94 972 грн 41 коп.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 суму кредиту за договором № 46 від 28 лютого 2008 року в розмірі 94 972,41 грн, в тому числі суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 29 000 грн, заборгованість по відсотках в сумі 9676,72 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 56 295,69 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 949,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті почеркознавчої експертизи в сумі 1 765,44 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в розмірі 94 972 грн 41 коп. Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінено, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір в розмірі по 949,72 грн та витрати за експертизу в розмірі по 1783,20 грн з кожного. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Апеляційного  суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено факту укладення з ОСОБА_4 договір поруки № 49, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_4 та ухваливши рішення про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підпис в договорі поруки № 49 від 28 лютого 2008 року виконаний ОСОБА_4, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 267 від 2 вересня 2013 року.

Разом із тим при розгляді справи судами допущені порушення чинних норм матеріального та процесуального права, а тому з висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 лютого 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3 отримав у кредит 30 000 грн на строк до 27 лютого 2010 року.

В забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором.

28 лютого 2008 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки на забезпечення виконання кредитних зобов'язань № 49, за умовами якого він прийняв на себе прямі зобов'язання відповідати перед банком по зобов'язаннях ОСОБА_3, згідно умов цього договору поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором.

28 лютого 2008 року з метою забезпечення повернення позики між ОСОБА_4 і ПАТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір застави майна за № 43.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦК України).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 103/3452/2012 від 12 січня 2013 року підписи від імені ОСОБА_4 в договорі поруки № 49 від 28 лютого 2008 року виконані не ним, а іншою особою.

Згідно з висновком експерта № 267 від 2 вересня 2013 року підписи від імені ОСОБА_4, що містяться на копіях паспорту ОСОБА_4, у заяві ОСОБА_4 від 31 червня 2012 року про надання рішення, у заяві ОСОБА_4 від 26 червня 2012 року про відміну заочного рішення, у договорі про відкриття фізичній особі поточного рахунку у національній валюті та його обслуговування, укладеному між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4, договорі поруки № 49 від 28 лютого 2008 року, виконані однією особою.

Згідно зі ст. 150 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Крім того, за змістом ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є беззаперечним доказом і оцінюється судом за правилами, установленими ст. 212 ЦПК України.

Крім того у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судам роз'яснено, що відповідно до Закону України «Про судову експертизу» судам роз'яснено, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів - членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок.

Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи тощо.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд, покладаючи в основу рішення лише експертний висновок, який оснований на припущеннях, зазначених положень закону та обставин справи не врахував, під час перевірки й оцінки експертного висновку не з'ясував його відповідність іншим фактичним даним та матеріалам справи та дійшов передчасного висновку про покладення обов'язку по сплаті боргу за кредитним договором на поручителя. Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні два висновки експертизи щодо підпису відповідача, які діаметрально протилежні, суд апеляційної інстанції вказаних протиріч не усунув.

Крім того, відповідно до положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Крім того, у ч. 1 ст. 543 ЦК України зазначається, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд має враховувати, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Поручитель, за змістом указаним норм матеріального права, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановлено фактичних обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності і обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.


Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: П.О. Гвоздик Судді Є.П. Євграфова   О.І. Євтушенко   В.І. Журавель  Ю.Г. Іваненко


 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...