Определение ВССУГУД об отмене решений предыдущих инстанций об удовлетворении требований Банка Надра во взыскании с поручителя

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37711862
У Х В А Л А
іменем  україни
   12 березня 2014  рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого            Луспеника Д.Д.,
суддів:                                       Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,              
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 7 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 27 серпня 2007 року із ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким йому надано у кредит 70 600 доларів США зі сплатою 12,99 % річних терміном до 26 серпня 2037 року. У той же день на забезпечення виконання цих зобов'язань між банком та              ОСОБА_4 укладено договір поруки. Позичальник, як і поручитель, взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за його користування належним чином не виконували, допустили заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 19 квітня 2013 року становила                       106 555,77 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 851 700 грн 27 коп. У зв'язку із цим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь вказану суму заборгованості за кредитним договором, а також понесені ним судові витрати.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 7 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня 2013 року, позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 851 700 грн 27 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в частині позовних вимог                              ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_4 з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачами не виконані їх зобов'язання за укладеними з позивачем договорами кредиту та поруки, у зв'язку із чим до солідарного стягнення підлягає сума кредитної заборгованості. Оскільки повне погашення заборгованості не настало, відтак, дія договору поруки не припинена.
Проте повністю погодитись з таким висновком судів не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що 27 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», назву якого змінено на                             ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким йому надано у кредит 70 600 доларів США зі сплатою 12,99 % річних терміном до 26 серпня 2037 року.
У той же день на забезпечення виконання цих зобов'язань між                              ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1.
Крім того, на забезпечення виконання цих зобов'язань між                                      ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 укладено договір поруки.
Позичальник, як і поручитель, взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за його користування належним чином не виконували, допустили заборгованість, яка за розрахунком банку станом на                  19 квітня 2013 року становила 106 555,77 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 851 700 грн 27 коп.
Судом також встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2009 року задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Від реалізації предмету іпотеки (квартири АДРЕСА_1) ПАТ «КБ «Надра» 22 січня 2010 року отримано 25 500 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 204 555 грн.
Згідно з п. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від   дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги  до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року  № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Суди у порушення вимог статей 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернули, не перевірили доводів ОСОБА_4 про те, що банк скористався своїм правом на дострокове стягнення кредитної заборгованості і звернувся із позовом до суду до позичальника, рішенням суду від 21 вересня 2009 року позовні вимоги                    ПАТ «КБ «Надра» були повністю задоволені. Враховуючи наведене, строк виконання основного зобов'язання банком змінено.
У звґязку із цим суди дійшли до передчасного висновку про те, що згідно з п. 3.5 договору поруки дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань та не дали правової оцінки тому, чи не припинено поруку у звґязку із пропуском строку предґявлення вимог до поручителя (ч. 4 ст. 559 ЦК України).
Касаційна скарга ОСОБА_4 в частині оскарження судових рішень щодо позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, так як він судові рішення не оскаржує, повноважень представляти його інтереси ОСОБА_4 суду не надані.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення в частині вимог до ОСОБА_4 не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 7 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня                2013 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У іншій частині судові рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник                                                 
Судді:                                                                                                                                                                                      Б.І. Гулько
А.О. Лесько
                                                                                                                                
С.Ф. Хопта
                                                                                                                                
В.А. Черненко