Определение ВССУГУД об отмене решения апелляционного суда Черниговской области об отказе в прекращении поручительства


Recommended Posts

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37743132
Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ            

19 березня 2014 року                                                                          м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                       Луспеника Д.Д.,

суддів:                                             Гулька Б.І., Лесько А.О.,

                                                                           Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання поруки припиненою за касаційною скаргою ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 18 червня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 26 577швейцарських франків на строк до 18 червня 2014 року з процентною ставкою 8,99 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання ОСОБА_4 передав у заставу банку належний йому автомобіль Renault Megan, державний номерний знак НОМЕР_1. Також у забезпечення виконання зазначеного кредитного зобов'язання 31 липня             2009 року він уклав з банком та ОСОБА_4 договір поруки, за умовами якого поручився перед банком нести відповідальність в повному обсязі солідарно з боржником. Крім того, за умовами договору поруки йому в користування було передано транспортний засіб, який є предметом застави, після чого він самостійно здійснював погашення кредиту з метою в подальшому набути право власності на вказаний автомобіль та продати його. Проте 10 жовтня 2010 року ОСОБА_4 розірвав досягнуту між ними домовленість про передачу в користування транспортного засобу та з цього ж часу перестав погашати кредит, однак банк не пред'являв жодної вимоги щодо сплати заборгованості, яка утворилася, і лише в січні 2013 року йому стало відомо про звернення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), який набув право вимоги на підставі укладеного з ПАТ «УкрСиббанк» договору купівлі-продажу права вимоги, з позовом до ОСОБА_4 та нього про стягнення кредитної заборгованості.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати припиненою поруку за договором від 31 липня 2009 року.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 4 жовтня                2013 року позов задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_3 за договором поруки від 31 липня 2009 року на забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором від 18 червня 2007 року.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 5 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_5, просять оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що договір поруки припинив свою дію на підставі                         ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, а саме з 25 жовтня 2010 року, коли у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором перед ПАТ «УкрСиббанк», крім того, у договорі поруки не встановлено визначеного законодавством строку про припинення виконання зобов'язань за договором поруки у вигляді дати.  

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволення позову, виходив із того, що в кредитному договорі встановлено дію цього договору та виконання основного зобов'язання до 18 червня 2014 року включно, у зв'язку з цим днем настання строку виконання основного зобов'язання, з якого починається відлік шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя є 18 червня 2014 року, тому порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється з 18 грудня 2012 року.  

Також апеляційний суд зазначив, що позивачем неправильно визначено суб'єктний склад сторін у справі, відповідачами в якій виступають позичальник         ОСОБА_4, який не є стороною в спірному договорі поруки, та первісний кредитор ПАТ «УкрСиббанк», який за правочином уступив право вимоги ПАТ «Дельта Банк», на права й обов'язки якого безпосередньо впливає вирішення спору, однак виступає у справі не як відповідач, а лише третьою особою.      

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає; обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановлені.

Судом установлено, що 18 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 26 577швейцарських франків на строк до 18 червня 2014 року з процентною ставкою 8,99 % річних за користування кредитом. 31 липня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким поручитель ОСОБА_3 зобов'язався нести солідарну з ОСОБА_4 відповідальність за кредитним договором від 18 червня 2007 року. Станом на 25 жовтня 2010 року у ОСОБА_4 виникла заборгованість за кредитним договором. 8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в повному обсязі та на умовах, визначених договором ПАТ «УкрСиббанк» передає, а ПАТ «Дельта Банк» приймає права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. 5 лютого 2013 року ПАТ «Дельта Банк», як правонаступник ПАТ «УкрСиббанк», звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У ч. 4 ст. 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що сторони встановили як строк дії кредитного договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 18 червня 2014 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Також за умовами договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу від 18 червня 2007 року в разі порушення позичальником строків повернення кредиту, встановлених згідно з графіком, та/або сплати процентів за користування кредитом чи інших, передбачених цим договором платежів, у кредитора виникає право пред'явити вимогу про повне погашення кредиту протягом 30 днів від дня такого порушення.

При цьому з 10 жовтня 2010 року ОСОБА_4 не виконує взятих на себе зобов'язань щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, тому банк мав право звернутися з вимогою до поручителя протягом шести місяців, починаючи з дня порушення позичальником умов кредитного договору, тобто з 10 жовтня                  2010 року, а оскільки ним цього зроблено не було, то суд не дав оцінки тому, чи надана ОСОБА_3 порука за прострочені місяці не припинилася відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Разом з тим строк дії кредитного договору до 18 червня 2014 року, отже, шість місяців для пред'явлення вимоги до поручителя за ці щомісячні платежі ще не наступили.    

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від                   6 листопада 2013 року № 6-116цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

                            

Відповідно до ч. 2 ст. 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд зазначені вище положення закону не звернув на викладене уваги не звернув; не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, дійсних прав і обов'язків, які випливають з договору поруки, та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Також однією з головних засад цивільного судочинства є принцип його диспозитивності, відповідно до якого особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, на час звернення до суду позивачу було відомо про те, що право вимоги за кредитним договором від 18 червня 2007 року перейшло до ПАТ «Дельта Банк», у зв'язку з чим останнє було зазначено як третя особа, однак, ураховуючи те, що договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами був укладений лише 8 грудня  2011 року та ПАТ «Дельта Банк» не є стороною оспорюваного договору, необхідність залучення його до участі в справи в якості  відповідача відсутня.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 скористався наданим йому цивільним процесуальним законом правом і самостійно визначився як з предметом позову, так і з колом осіб, до яких ним пред'являються вимоги.      


За таких обставин рішення апеляційного не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 5 грудня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.


Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник                                                

Судді:                                                                                                                                                                                      Б.І. Гулько

                                                                                                                                А.О. Лесько

                                                                                                                                С.Ф. Хопта

                                                                                                                                В.А. Черненко

                                                                                                                  




 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Та походу Луспеник взял себе креативного помощника...

И что сцуко характерно, сам не читает что подписывает.

Мне 26.03. выписал тоже такую хрень, что на уши не натянешь.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Та походу Луспеник взял себе креативного помощника...

И что сцуко характерно, сам не читает что подписывает.

Мне 26.03. выписал тоже такую хрень, что на уши не натянешь.

Это точно, на языке одни нецензурные слова крутятся.

Это же как нужно любить деньги, что бы такое выдумать?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Мне 26.03. выписал тоже такую хрень, что на уши не натянешь.

 

И какие теперь дальнейшие Ваши действия?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А мне Нравиться ! Молодец Луспеник !!! Теперь расширяется база сроков для ч.4 ст.559 ЦКУ во взаимосвязи с Постановой ВСУ 06.11.13 о сроках исполнения периодических платежей и

П О С Т А Н О В А  №  7

 

ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

 

 

від 07 лютого 2014 року

 

 

Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»

 

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у зв’язку з питаннями, які виникають у судовій практиці щодо застосування судами норм матеріального права, пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  п о с т а н о в л я є :

 

Внести до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» такі зміни та доповнення:

 

1. Останнє речення абзацу другого пункту 24: «Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу» виключити.

 

см. п.24.

 

24. Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.  

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі         статтею 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А мне Нравиться ! Молодец Луспеник !!! Теперь расширяется база сроков для ч.4 ст.559 ЦКУ во взаимосвязи с Постановой ВСУ 06.11.13 о сроках исполнения периодических платежей и

Разом з тим строк дії кредитного договору до 18 червня 2014 року, отже, шість місяців для пред'явлення вимоги до поручителя за ці щомісячні платежі ще не наступили. 

 

Посмотрите на это.

И что же в этом хорошего?

ВССУГУД указал, что поручитель отвечает за каждое обязательство отдельно. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...