Определение ВССУГУД об отмене решений предыдущих инстанций о взыскании задолженности с поручителя и заемщика в пользу банка Надра


Recommended Posts

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року                                                                                                                    м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого:Кузнєцова В.О.,     суддів:Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Мартинюка В.І.,Наумчука М.І.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Свердловського міського суду  Луганської  області  від  22 січня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 22 серпня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду із позовом до        ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 липня 2005 року між                                 ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6, було укладено кредитний договір               № ПК 211/05-00, за умовами якого ОСОБА_6 надано кредит у розмірі            220 180 грн з терміном повернення 14 липня 2010 року зі сплатою 20 % річних за користування кредитом на придбання автомобіля. Того ж дня між банком та боржником було укладено договір застави, предметом якого був автомобіль марки «Тoyota Рrado», 2005 року випуску, який належить на праві власності заставодавцю. Одночасно, для забезпечення виконання грошового зобов'язання  за  кредитним  договором  між  банком  та  ОСОБА_7 укладено договір поруки. Позивачем зобов'язання за вказаним кредитним договором виконано належним чином, в той час як відповідач ОСОБА_6 допускав неодноразові порушення умов кредитного договору, в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість по сплаті кредитних коштів. Станом на  02 лютого 2012 року за боржником утворилась заборгованість у розмірі  494 287 грн. 53 коп., з них по тілу кредиту - 185 533 грн. 67 коп.; по нарахованих процентах - 125 029 грн. 05 коп.; комісія - 8 802 грн. 63 коп.; пеня - 53 629 грн. 08 коп.; інфляційна складова - 121 293 грн. 10 коп. 06 лютого  2012 року банк направив боржнику та поручителю претензію про погашення заборгованості за кредитним договором, яка виконана останніми не була.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 22 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 22 серпня           2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість у розмірі                       494 287 грн. 53 коп. Вирішено питання щодо судового збору.

У касаційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився  й  апеляційний  суд,  виходив  з  того,  що  ОСОБА_6 належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з нього та ОСОБА_7, як з поручителя. Крім того, ОСОБА_6 не виконував належним чином умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, як і не виконала вказані зобов'язання поручитель ОСОБА_7

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Судом установлено, що 14 липня 2005 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6, було укладено кредитний договір № ПК 211/05-00, за яким останній отримав кредит для придбання автомобіля марки «Toyota LC120 Prado», у розмірі 220 180 грн з кінцевим терміном повернення 14 липня            2010 року зі сплатою 20,0 % річних за користування кредитом (а. с. 6-7).

14 липня 2005 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір застави, предметом якого був автомобіль марки «ТОYОТА РRADO», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 9).

Того ж дня, для забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки (а. с. 8).    

06 лютого 2012 року банк направив відповідачам претензії за № 45/8/2-2198/1 та за № 45/8/2-2198/2 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 02 лютого 2012 року становила 494 287 грн 53 коп.               (а. с. 12, 13).

Виходячи з розрахунку позивача, станом на 02 лютого 2012 року у боржника утворилась заборгованість у розмірі 494 287 грн. 53 коп., з них по тілу кредиту - 185 533 грн. 67 коп.; по нарахованих відсотках - 125 029 грн. 05 коп.; комісія - 8 802 грн. 63 коп.; пеня - 53 629 грн. 08 коп.; інфляційна складова - 121 293 грн. 10 коп. (а. с. 10).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в

порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року).

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У договорі поруки, що укладений між сторонами, не встановлено строку, після якого порука припиняється.

У кредитному договорі строк виконання зобов'язання чітко визначений - строк повного погашення кредиту 14 липня 2010 року.

За таких обставин в ПАТ КБ «Надра» право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_7 про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту виникло, починаючи з 15 липня 2010 року, протягом наступних шести місяців.

Таку вимогу до поручителя банк пред'явив лише 06 лютого 2012 року, звернувшись із претензією (а.с. 13), тобто вже після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.


Будь-які докази звернення кредитора протягом шести місяців після настання строку виконання основного зобов'язання з вимогою до поручителя про виконання зобов'язань за кредитним договором у матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі  доказам, зокрема, беручи до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором наданий позивачем не звернув уваги на наявність в матеріалах справи копії рішення Свердловського районного суду Луганської області від 07 листопада 2011 року (а.с. 49-50), зі змісту якого вбачається, що відповідачем ОСОБА_7 21 грудня 2006 року був переданий позивачу автомобіль, який є предметом застави та який в подальшому був реалізований з прилюдних торгів за ціною 157 тис. грн. Крім того, в матеріалах справи міститься копія ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 10 грудня              2012 року (а.с. 73-75) у справі про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса № 735 вчиненого 04 липня 2007 року, зі змісту якої вбачається, що нотаріусом вказаний виконавчий напис був вчинений на заставний автомобіль та задоволено вимоги банку на суму 275 790 грн. 36 коп., яка судом першої інстанції також залишена поза увагою. Судом першої інстанції не перевірено належним чином вказаних обставин, зокрема, не з'ясовано за який період позивач просив стягнути виниклу у боржника заборгованість за кредитним договором, не перевірено чи здійснено погашення виниклої заборгованості за рахунок реалізованого транспортного засобу, чи взагалі таке зарахування мало місце.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в порушення ст.ст.303, 315 ЦПК України, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги, не надав оцінки наявним у справі доказам, зокрема, із довідки ВАТ КБ «Надра» №14/5/11 від 15 серпня 2013 року (а.с. 144, 153) вбачається, що 04 січня 2010 року заставний транспортний засіб був реалізований з прилюдних торгів за 157 тис. грн, проте яка сума була зарахована позивачем на погашення заборгованості боржника за кредитним договором в довідці не зазначено. Одночасно, апеляційним судом залишено поза увагою, що в службовій записці ПАТ КБ «Надра» за №14/5/11-3433 від 21 серпня 2013 року (а.с. 156) відносно розподілу грошових коштів 22 січня 2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором боржника зазначено, що загалом надійшло 134 401 грн. 68 коп., в той час як транспортний засіб був реалізований за 157 тис. грн., що значно менше від реалізованого майна.

Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій  повинні бути скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати зазначене та вирішити справу з урахуванням викладених обставин.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Свердловського районного суду Луганської області від 22 січня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 22 серпня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді:О.В. Кадєтова В.І. Мартинюк Г.І. Мостова М.І. Наумчук
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...