Определение ВССУ об отмене определения апелляционного суда Кировоградской области о взыскании задолженности с поручителя и отказе в признании договора


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40245108

 

Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого                                              Мартинюка В.І.,

суддів:                                        Амеліна В.І.,                     Гончара В.П.,

                                                                           Карпенко С.О.,                                  Наумчука М.І.,                  

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про стягнення заборгованості за кредитним договором  та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року, 

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з вищевказаним позовом та просило стягнути солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у розмірі        5 217,33 дол. США, що станом на 07 лютого 2012 року еквівалентно 41 634 грн 30 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір    № МКМD-45/2008, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 3 000 дол. США строком до 08 квітня 2010 року.

На забезпечення виконання було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалась відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

ОСОБА_3 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 08 лютого 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 5 217,33 дол. США, з яких: 1 954,10 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 790,19 дол. США - заборгованість за процентами, 1 194,76 дол. США - пеня, 31,33 дол. США - штраф (фіксована частина), 246,95 дол. США - штраф (процентна складова).

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом та просила визнати припиненим договір поруки від 10 квітня 2008 року № МКМD-45/2008, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що банк не пред'явив до неї вимоги в строк до 08 жовтня 2010 року, тому порука припинилась відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня  2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 217,33 дол. США, що еквівалентно 41 634 грн 30 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» та задоволення зустрічного позову, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в повній мірі не відповідають.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та відмовляючи в зустрічному позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок не виконання зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя. Підстави для припинення поруки відсутні, оскільки банк звернувся до суду в межах строку, визначеного договором поруки.

Однак з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 10 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МКМD-45/2008, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 3 000 дол. США строком до 08 квітня 2010 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалась відповідати перед банком за належне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

ОСОБА_3 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 08 лютого 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 5 217,33 дол. США, з яких: 1 954,10 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 790,19 дол. США - заборгованість за процентами, 1 194,76 дол. США - пеня, 31,33 дол. США - штраф (фіксована частина), 246,95 дол. США - штраф (процентна складова).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим заборгованість, яка утворилась за кредитним договором підлягає стягненню.

Однак, приймаючи рішення про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та про відмову в зустрічному позові про припинення поруки, суди дійшли помилкового висновку про те, що банк звернувся до поручителя з вимогою про захист свого порушеного права у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 11 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Згідно із п. 12 договору поруки сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договорe поруки.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, підставою для припинення договору поруки може бути недотримання кредитором строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що банк направив вимогу ОСОБА_4 02 березня 2012 року (а.с. 15).

Як роз'яснив пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 постанови від 30 березня 2012 року     № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, належним чином не перевірив доводи та заперечення сторін та не з'ясував, чи направлялася банком вимога поручителю у строк, визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення першої інстанції вказані порушення суду першої інстанції не усунув, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги та не спростував їх, тому передчасно дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки допущенні апеляційним судом порушення норм процесуального та матеріального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду в частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 та в частині зустрічного позову підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.          

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада  2013 року в частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 та в частині зустрічного позову скасувати, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.


В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                                   В.І. Мартинюк

Судді:                                                                                                                        В.І. Амелін                                                                            

В.П. Гончар

                                                                                                 С.О. Карпенко

                                                                                                 М.І. Наумчук
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...