Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций о взыскании задолженности в пользу Дельта банка

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40909616

 

Державний герб України

У Х В А Л А

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кузнєцова В.О., Суддів:Ізмайлової Т.Л.,  Наумчука М.І.,Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,  про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2014 року та ухвалу  апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2014 року,-                    

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»  (далі по тексту -ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до     ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що 25 липня 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 року був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого останньому надано кредит в розмірі 23 377,03 доларів США, з терміном повернення 25 липня 2014 року із сплатою 13 % річних за користування кредитом.  

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за даним договором 25 липня 2007 року, між банком та ОСОБА_7, а 30 грудня   2008 року між банком та ОСОБА_8 були укладені договори поруки, згідно яких поручителі відповідають перед банком  за виконання позичальником в повному обсязі усіх обов'язків, що виникли з кредитного договору.

Оскільки боржник ОСОБА_6 належним чином не виконує свої зобов'язання по кредитному договору, позивач просив стягнути в солідарному порядку як з боржника так із поручителів заборгованість за кредитним договором станом на 11 квітня 2013 року в розмірі             29 785,72 доларів США, що в еквіваленті до гривні по курсу НБУ становить 238 077,26 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 ОСОБА_8, ОСОБА_7 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 25 липня 2007 року в розмірі 238 077,26 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.  

У касаційній скарзі ОСОБА_9, який діє в інтересах            ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в зв'язку з невиконанням зобов'язань належним чином і в установлений строк відповідно до умов кредитного договору, заборгованість має бути стягнута солідарно як з боржника так і з поручителів, як того вимагають ст.ст. 526, 527, 554,530, 629 ЦК України.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти  (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останньому надано кредит розмірі 23 377,03 доларів США строком до 25 липня 2014 року.

25 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, відповідно до якого остання зобов'язалась відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6 по кредитному договору від        25 липня 2007 року.  

Крім того, 30 грудня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та      ОСОБА_8 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6 по кредитному договору від  25 липня 2007 року.  

АКІБ «Укрсиббанк» 08 грудня 2011 року відступило право вимоги, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_6               ПАТ «Дельта Банк».

ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості 09 липня 2013 року.

Представник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наполягали на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи та  встановлено судом, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та стягуючи кредитну заборгованість, на вказані вимоги закону уваги не звернув, не встановив фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме, коли ОСОБА_6 перестав виконувати умови кредитного договору, тобто коли банк дізнався про порушення свого права, оскільки саме з цієї дати необхідно обчислювати строк позовної давності по окремому платежу.          

Крім того, пунктом 6.1.2. Кредитного договору від 25 липня 2007 року,  визначено, що у випадку порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань за кредитним договором та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на один місяць, та/або порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем умов укладеного з банком  договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку визначеному  в п. 6.2. договору.    

Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2010 року                     АКІБ «Укрсиббанк» було пред'явлено вимогу до ОСОБА_6 про зміну терміну повернення кредиту та процентів за користування кредитом в сторону зменшення та повідомлено про дострокове повернення кредиту, а саме дострокове виконання боргових зобов'язань позичальника за кредитним договором в повному обсязі протягом 31 календарного дня з дати отримання цієї досудової вимоги.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не з`ясував фактичні обставини справи, а саме, чи було банком встановлено новий строк повернення кредиту, що передбачено кредитним договором. Якщо так, то суд повинен  це також врахувати при обчисленні строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України не виконав, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги, не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують  такі доводи.

За таких обставин, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 січня 2014 року та ухвалу  апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий  В.О. Кузнєцов  Судді:  Т.Л. Ізмайлова    Г.І. Мостова   М.І. Наумчук   Д.О. Остапчук  
 

[Dimon73]

Укрсиббанк красавцы, развели Дельту. Продали им долги с пропущенным сроком ИД.