Постановление ВСУ по пересмотру об отказе в недействительности договора ипотеки имущества переданного без согласия супруга


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

7 жовтня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого

Романюка Я.М.,

Суддів:

Гуменюка В.І., Сеніна Ю.Л.,

Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес Банк», треті особи: ОСОБА_2, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання договору іпотеки недійсним за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 травня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес Банк» (далі – ПАТ «АБ «Експрес Банк»), треті особи: ОСОБА_2, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки від 26 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та АБ «Експрес Банк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Експрес Банк», за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позову позивачка зазначала, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року, яке набрало законної сили, встановлено факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім’єю, а вищезазначену квартиру визнано їх спільною сумісною власністю. На порушення ст. 6 Закону України «Про іпотеку» договір іпотеки було укладено без її письмової згоди, посвідченої нотаріально. 

 

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 травня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

 

У заяві ОСОБА_1 просить переглянути судові рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 203, 369 ЦК України, статті 74 СК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ «АБ «Експрес Банк» ОСОБА_3 на заперечення заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

 

Судом установлено, що 26 липня 2005 року між АБ «Експрес Банк», правонаступником якого є ПАТ «АБ «Експрес Банк», укладено договір про відкриття кредитної лінії НОМЕР_1, відповідно до пункту 1.1. якого кредитодацевь зобов’язується відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі 800 000 доларів США строком на 60 місяців з 26 липня 2005 року по 26 липня 2010 року зі сплатою 12 % річних та надати в її межах позичальнику кредит на придбання майна та інші поточні потреби, а позичальник зобов’язується повернути отриманий кредит, сплатити проценти за його користування, сплатити інші платежі за кредитом у встановленому договором розмірі та у визначені строки, виконати інші зобов’язання, передбачені договором, в повному обсязі. З подальшим внесенням змін до вищевказаного договору кредитний ліміт був збільшений до 8 585 000 грн.

 

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором 26 липня 2005 року між ПАТ «АБ «Експрес Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно з яким останнім передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить позичальнику на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу квартири. 

 

Відповідно до пункту 8 договору купівлі-продажу вищезазначеної квартири, посвідченого 18 квітня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, покупець ОСОБА_2 повідомив, що він у шлюбі не перебуває та майно належить йому на праві особистої приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

 

В анкетах позичальника від 22 липня 2005 року, від 23 квітня 2007 року, від 23 квітня 2008 року, які подавались до АБ «Експрес Банк», ОСОБА_2 зазначав, що він не одружений, дітей, у тому числі неповнолітніх, не має.

 

Згідно з пунктом 1.4. договору іпотеки іпотекодавець свідчить, що предмет іпотеки належить йому на праві особистої приватної власності, нікому іншому не проданий, не подарований, не переданий в іпотеку, не наданий в оренду, в спорі, під забороною, арештом та в податковій заставі не перебуває, не є внеском до статутних фондів підприємств або предметом шлюбного договору, прав третіх осіб на нього немає.

 

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року, у зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором та наявністю заборгованості у розмірі 13 967 892 грн. 59 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки – АДРЕСА_1. Відповідно до довідок КП ЖЕК «Центральна» НОМЕР_2 від 11 травня 2007 року та НОМЕР_3 від 13 березня 2008 року у АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб немає. 

 

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року та визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1. 

 

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що юридичний факт проживання чоловіка та жінки однією сім’єю, встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності пов’язується з набранням законної сили рішенням суду та такий факт на час укладення договору іпотеки встановлений не був. На час укладення договору іпотеки єдиним власником квартири був ОСОБА_2 Крім того, позивачем не надано доказів права користування спірною квартирою неповнолітніми дітьми або наявності у них права власності на частку такої квартири на момент укладення договору іпотеки. 

 

Проте у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що установивши, що квартиру визнано спільним сумісним майном подружжя із набранням законної сили рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2010 року та що на час накладення арешту квартира АДРЕСА_2 перебувала у спільній сумісній власності подружжя, а також те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають рівні права на цю квартиру, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про звільнення з-під арешту частини зазначеної квартири, що належить ОСОБА_5. 

 

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2011 року суд касаційної інстанції виходив із того, що майно, яке перебуває у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників, а підставою для визнання недійсним правочину щодо розпорядження таким майном, зокрема, є відсутність у співвласника, який вчинив цей правочин, згоди інших співвласників. Встановивши, що ОСОБА_8 при передачі спірної квартири в іпотеку приховала той факт, що частина цієї квартири набута ОСОБА_7 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, і що другий з подружжя не дав своєї згоди на вчинення такого правочину, суд визнав правочин недійсним.

 

Наведені приклади свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 203, 369 ЦК України, статті 74 СК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Усуваючи розбіжності у застосуванні судами зазначених вище норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. 

 

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину. 

 

Згідно із ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

 

За змістом ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. 

 

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

 

Суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, помилково визначив, що право власності ОСОБА_1 на квартиру виникло лише з набранням законної сили рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року про визнання за нею такого права, тоді як договір іпотеки зазначеної квартири ОСОБА_2 уклав з банком в липні 2005 року і на момент передачі квартири в іпотеку єдиним власником квартири був ОСОБА_2 Відтак, відсутність такої згоди не може бути підставою для визнання договору недійсним.

 

Так, відповідно до частини п’ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов’язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1. ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

 

У справі, яка переглядається, право на спірну квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які на той час, як встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року, проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, виникло з укладеного 18 квітня 2005 року договору купівлі-продажу квартири. Тобто, на момент укладення ОСОБА_2 договору іпотеки квартира належала останньому і ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності і для укладення договору іпотеки щодо неї згідно зі статтею 578 ЦК України та статтею 6 Закону України «Про іпотеку» необхідною була письмова нотаріально посвідчена згода ОСОБА_1 Це ж випливає і з положень частини другої статті 369 ЦК України та частини третьої статті 65 СК України, на підставі яких для укладення одним із подружжя договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, згода другого з подружжя має бути нотаріально посвідчена.

 

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

 

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. 

 

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

 

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

 

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв’язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

 

У справі, рішення в якій переглядається, судом встановлено, що на час укладення спірного договору іпотеки ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 17). В анкетах позичальника від 22 липня 2005 року (а.с. 140-141), 23 квітня 2007 року (а.с. 142-143) та 23 квітня 2008 року (а.с. 144-145), які подавались ним до АБ «Експрес Банк», ОСОБА_2 також підтвердив, що він не одружений, майно належить йому на праві особистої приватної власності. Про те, що спірна квартира належить йому на праві особистої приватної власності і ніхто з третіх осіб прав на неї не має ОСОБА_2 засвідчив і в договорі іпотеки (п. 1.4 договору іпотеки, а.с. 10-11). 

 

Наведене свідчить про те, що на час укладення договору іпотеки 25 липня 2005 року банк не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1. і що остання не надала ОСОБА_2 згоди на укладення цього договору. Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва лише 6 березня 2014 року.

 

Таким чином, мотиви відмови в позові судом першої інстанції, з якими погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, є помилковими, а тому рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові із зазначених вище підстав. 

 

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, пунктом 2 а) частини другої статті 360-4 ЦПК України, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити. 

 

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 травня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

 

У позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес Банк», треті особи: ОСОБА_2, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Я.М. Романюк

Судді

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко 

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

 

Правова позиція у справі за № 1622цс15

 

Відповідно до частини п’ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов’язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1. ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

 

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

 

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

 

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. 

 

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

 

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

 

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв’язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

 

Суддя 

Верховного Суду України Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E6DEA1DC274E468FC2257EDC00494910

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Верховный суд для обоснования своих решений уже применяет не только толковый словарь, а еще и вспомнил о добросовестности. Интересно, когда о справедливости и добросовестности начнут вспоминать по отношению к валютным кредитам.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Верховный суд для обоснования своих решений уже применяет не только толковый словарь, а еще и вспомнил о добросовестности. Интересно, когда о справедливости и добросовестности начнут вспоминать по отношению к валютным кредитам.

 

То ли ещё будет, ой-ёёй... Законодательный орган теперь, однако...)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вот интересно, как доказать эту "недобросовестность"?... Распиской о недобросовестности? ;)

Поплакать в заседании

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Верховный суд для обоснования своих решений уже применяет не только толковый словарь, а еще и вспомнил о добросовестности. Интересно, когда о справедливости и добросовестности начнут вспоминать по отношению к валютным кредитам.

Всем доброго дня.У меня ситуация прямо списанная с этого решения.Квартира передавалась в ипотеку третьей особе(моей сестре) женой (на момент передачи сожительницей).Есть решение суда,где установлен юрфакт проживания одной семьей задолго до передачи в ипотеку.В банк подавалась оценка квартиры,где было сказано,что совмещены 2 квартиры (моя и жены),т.е. есть факт нашего совместного проживания о котором знал банк.Что-то мне подсказывает,что тоже найдется какой-нибудь соскок для банков.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Думаю в слух: "Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом" (ч. 5 ст. 12 ЦКУ).

такие наслідки встановлено и ЦК и ч. 2,3  ст. 65 СК, щодо розпорядження майном, яке перебуває у спільній власності подружжя, без отримання попередньої згоди іншого з подружжя - такий правочин може бути за позовом одного з подружжя визнано недійсним.. в то же время недобросовісність має бути встановлено судом... может тогда формировать еще одну позовную вимогу про "встановлення недобросовісності та застосування наслідків цього..."

 

И еще, правова позиція ВСУ : "Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя." ... - ИМХО не совсем вяжется с ч. 3 ст. 65 СК: "Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена"

Отсутствие (читай НЕ ПОЛУЧЕНИЕ) такой "письмовой згоди" да и еще "нотаріально не засвідченої", разве не доказательство недобросовісності сторони...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

И вот еще размышления: если заявлять позовну вимогу про "встановлення недобросовісності та застосування наслідків цього...", то натыкаемся на ст 16 ЦК Украины такой вид защиты цивильних прав не предусмотрено... В то же время, эта ситуация может решена в порядке Окремого провадження (ст. 234 ЦПКУ) - встановлення фактив, що мають юридичне значення... важно чтобы суд не усмотрел в заяве про встановлення фактив, спор про право ...    ИМХО

Хотелось бы услышать мнение Форума

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Поплакать в заседании

Если поразмыслить творчески, то все не так печально... Доказать то, что "третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності"  можно в отдельных случаях штампом в паспорте заемщика (анкету заполнял, паспорт предъявлял) или перепиской, а лучше всего - решением суда, где рассматривался подобный спор.

Просто все станет немного сложнее и обосновывать придется тщательней...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Если поразмыслить творчески, то все не так печально... Доказать то, что "третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності"  можно в отдельных случаях штампом в паспорте заемщика (анкету заполнял, паспорт предъявлял) или перепиской, а лучше всего - решением суда, где рассматривался подобный спор.

Просто все станет немного сложнее и обосновывать придется тщательней...

а как быть в тех случаях, в том числе и по вышеприведенной Постанове, когда брак не зарегистрирован официально: "В анкетах позичальника від 22 липня 2005 року, від 23 квітня 2007 року, від 23 квітня 2008 року, які подавались до АБ «Експрес Банк», ОСОБА_2 зазначав, що він не одружений

Как видно из Постановы ВСУ, наличие решения суда, которым признано право совместной собственности: "Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 березня 2014 року, яке набрало законної сили, встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року та визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1" для  ВСУ недостаточно, ВСУ хочет еще и доказив недобросовестнсти...

И не понятно, каким боком вывод ВСУ про: "Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним", соотвествует ч. 2 ст 65 СК України: "Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового" , если ТАКА ПІДСТАВА, ЯК ВІДСУТНІСТЬ ЗГОДИ, ПРЯМО ПРОПИСАНА В ЗАКОНЕ ?

ИМХО - Постанова ВСУ снова политизировано-финансирована, - не дай Бог назвать вещи своими именами, спровоцировав поток позовов про визнання недійсними Кред дог. а Дог. ипотеки...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Верховный суд для обоснования своих решений уже применяет не только толковый словарь, а еще и вспомнил о добросовестности. Интересно, когда о справедливости и добросовестности начнут вспоминать по отношению к валютным кредитам.

 

 

У справі, рішення в якій переглядається, судом встановлено, що на час укладення спірного договору іпотеки ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 17). В анкетах позичальника від 22 липня 2005 року (а.с. 140-141), 23 квітня 2007 року (а.с. 142-143) та 23 квітня 2008 року (а.с. 144-145), які подавались ним до АБ «Експрес Банк», ОСОБА_2 також підтвердив, що він не одружений, майно належить йому на праві особистої приватної власності. Про те, що спірна квартира належить йому на праві особистої приватної власності і ніхто з третіх осіб прав на неї не має ОСОБА_2 засвідчив і в договорі іпотеки (п. 1.4 договору іпотеки, а.с. 10-11). 

 

Наведене свідчить про те, що на час укладення договору іпотеки 25 липня 2005 року банк не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1. і що остання не надала ОСОБА_2 згоди на укладення цього договору. Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва лише 6 березня 2014 року.

 

Что за бред?

Одни нецензурные слова на языке.

Какая разница знал или не знал.

Нарушение прав сособственника.

 

Дефект сделки на лицо.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Всем доброго дня.У меня ситуация прямо списанная с этого решения.Квартира передавалась в ипотеку третьей особе(моей сестре) женой (на момент передачи сожительницей).Есть решение суда,где установлен юрфакт проживания одной семьей задолго до передачи в ипотеку.В банк подавалась оценка квартиры,где было сказано,что совмещены 2 квартиры (моя и жены),т.е. есть факт нашего совместного проживания о котором знал банк.Что-то мне подсказывает,что тоже найдется какой-нибудь соскок для банков.

 

Мое мнение, что необходимо пробовать подавать.

За два года судебных процессов, возможно появиться новая практика.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

И вот еще размышления: если заявлять позовну вимогу про "встановлення недобросовісності та застосування наслідків цього...", то натыкаемся на ст 16 ЦК Украины такой вид защиты цивильних прав не предусмотрено... В то же время, эта ситуация может решена в порядке Окремого провадження (ст. 234 ЦПКУ) - встановлення фактив, що мають юридичне значення... важно чтобы суд не усмотрел в заяве про встановлення фактив, спор про право ...    ИМХО

Хотелось бы услышать мнение Форума

 

Кого ставит в таком случае заинтересованным лицом?

второго из супругов?

 

Немного не понял, зачем нам устанавливать факт недобросовестности?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

спровоцировав поток позовов про визнання недійсними Кред дог. а Дог. ипотеки...

Не понял, почему она провоцирует поток исков?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Кого ставит в таком случае заинтересованным лицом?

второго из супругов?

 

Немного не понял, зачем нам устанавливать факт недобросовестности?

:-)) НАМ С Вами - не надо, это надо ВСУ

Заинтересованным лицом, думаю, что (как минимум) второго супруга, почему, как минимум ? Ну вот думаю пока, а нужно ли банк залучати ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Не понял, почему она провоцирует поток исков?

Ну Ярослав... Вы же в этой "каше" крутитесь, а как еще вывести из ипотеки общее имущество осіб які проживають однією сім"єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

:-)) НАМ С Вами - не надо, это надо ВСУ

Заинтересованным лицом, думаю, что (как минимум) второго супруга, почему, как минимум ? Ну вот думаю пока, а нужно ли банк залучати ?

 

Второго супруга однозначно.

Если Вы укажите, что это по кредитному договору и приложите заявку, то судья однозначно захочет видеть банк.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ну Ярослав... Вы же в этой "каше" крутитесь, а как еще вывести из ипотеки общее имущество осіб які проживають однією сім"єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою ?

Почему провоцирует, а не наоборот уменьшает?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Бабушки наше ффсё )

Obelix, что вы имели в виду ? Приоткройте завесу и дайте насладиться тонкостями юмора, а то эти глубинные изыскания притупляют ощущения реальной жизни  :) 
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Obelix, что вы имели в виду ? Приоткройте завесу и дайте насладиться тонкостями юмора, а то эти глубинные изыскания притупляют ощущения реальной жизни  :)  

В данном случае ВСУ проигнорировал прямую норму закона об обязательном наличии письменного согласия второго супруга.

Но это коррелирует с другой постановой ВСУ, ( 6-384цс15 от 30.09.2015) где нельзя сносить ипотеку по иску родителей, когда они сами выписали  ребенка перед ипотекой, а потом опять прописали в ипотечную квартиру, или другим способом замутили права ребенка.

Поэтому ту защитить право ребенка на пользование жилым помещением может бабка, которая выправляет бока своих неразумных детей.

Ибо бабка (и дед) это...

258 СК України

1. Баба і дід мають право на самозахист внуків.

2. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

 

Т.к. ВСУ озаботился добросовестностью родителей  и честностью супругов в момент заключения сделки, нам нужно искать другие стороны, кто бы мог искренне озаботиться ипотечным майном.

 

Например - бабушка.

 

ЗЫ - к этой постанове бабушка прямого отношения не имеет. Но как творческий поход - может быть примером и для подобных вариантов.

ЗЗЫ - хотя ВСУ и ВССУ игнорируют прямые и императивные нормы закона, но притягивают за уши такие оценочные субьективные понятия как "добросовестность" и " честность"..."искренность" и " духовность"... И на основании этих понятий выносят решения ))

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В данном случае ВСУ проигнорировал прямую норму закона об обязательном наличии письменного согласия второго супруга.

Но это коррелирует с другой постановой ВСУ, ( 6-384цс15 от 30.09.2015) где нельзя сносить ипотеку по иску родителей, когда они сами выписали  ребенка перед ипотекой, а потом опять прописали в ипотечную квартиру, или другим способом замутили права ребенка.

Поэтому ту защитить право ребенка на пользование жилым помещением может бабка, которая выправляет бока своих неразумных детей.

Ибо бабка (и дед) это...

258 СК України

1. Баба і дід мають право на самозахист внуків.

2. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

 

Т.к. ВСУ озаботился добросовестностью родителей  и честностью супругов в момент заключения сделки, нам нужно искать другие стороны, кто бы мог искренне озаботиться ипотечным майном.

 

Например - бабушка.

 

ЗЫ - к этой постанове бабушка прямого отношения не имеет. Но как творческий поход - может быть примером и для подобных вариантов.

ЗЗЫ - хотя ВСУ и ВССУ игнорируют прямые и императивные нормы закона, но притягивают за уши такие оценочные субьективные понятия как "добросовестность" и " честность"..."искренность" и " духовность"... И на основании этих понятий выносят решения ))

А почему второй супруг не может обратится с иском в интересах ребенка, если первый супруг выписывал ребенка с жилья, которое было передано в ипотеку и принадлежит первому супругу?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ребята, в истории украинского кривосудия, я впервые вижу понятие: добросовестность в Постановлении ВСУ.

Какое отношение оно имеет к применению норм материального права, когда права одного из сособственников нарушено?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Всё предельно просто и понятно.

 

Уберите из пр/позиции тавтологию «зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності,» и получите желаемый ответ.

 

Читаем вслух….. «З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв’язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, ……………., і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

 

…заключили договор без согласия супруга(и)….

Недобросовестность определена противозаконным заключении договора при отсутсвии согласия одного из супругов. Всё просто.

а почему Постановлении в топике отказали в удовлетворении иска?

было установлено, что первый сособственник, передавая совместный объект собственности без согласия второго сособственника, действовал добросовестно по отношению к нему?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

"Наведене свідчить про те, що на час укладення договору іпотеки 25 липня 2005 року банк не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1. і що остання не надала ОСОБА_2 згоди на укладення цього договору. Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з квітня 1993 року та визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва лише 6 березня 2014 року."

На лицо недобросовестность второго сособственника по отношению к первому.

Или должна быть недобросовестность еще и со стороны банка?

если честно, я запутался.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...