Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности третейской оговорки в договорах после 12.03.2011

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

4 листопада 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним пункту кредитного договору щодо третейського застереження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 листопада 2011 року між ним і публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі – ПАТ «Альфа-Банк») укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав кредит на 36 місяців у розмірі 150 тис. грн зі сплатою 38 %. У пункті 6.2 цього кредитного договору зазначено, що розгляд і вирішення спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання цього договору, відбувається у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Однак указаний пункт кредитного договору не відповідає вимогам законодавства, оскільки пунктом 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (чинним на час укладення спірного договору) третейським судам заборонено розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

Справа розглядалася судами неодноразово.

 

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (ділі – ЦПК України).

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції і постановити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».

 

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року, 12 листопада 2014 року, 17 червня 2015 року та постанову Верховного Суду України від 20 травня 2015 року (справа № 6-64цс15).

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Альфа-банк», перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

 

Суди під час розгляду справи встановили, що 18 листопада 2011 року між ОСОБА_1 і ПАТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 150 тис. грн зі сплатою 38 % на строк користування 36 місяців на споживчі потреби. 

 

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв’язку із цим договором, та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними цього договору, відбувається у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз».

 

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що домовленість сторін у кредитному договорі про звернення за вирішенням спорів до третейського суду жодним чином не порушує права позивача. Третейське застереження у кредитному договорі не суперечить чинному законодавству, оскільки обмеження щодо підвідомчості справ третейським судам, встановлені пунктом 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди» стосуються виключно справ у спорах щодо захисту прав споживачів і не поширюються на інші спори, зокрема на спори про захист прав банківських установ, що випливають з кредитних договорів, а також прав позичальників – фізичних осіб, не пов’язаних із захистом прав споживачів.

 

Проте у наданих для порівняння ухвалах суду касаційної інстанції та постанові Верховного Суду України, ухвалених у справах за позовами про визнання частково недійсними кредитних договорів, суди керувалися тим, що на час укладення цих договорів Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи).

 

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди».

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

 

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. 

 

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

 

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

 

Отже, на час укладення кредитного договору Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). 

 

Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

 

Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів не поширюється на спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем – споживач. 

 

Ураховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини другої статті 3604 ЦПК України.

 

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити. 

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року скасувати.

 

Позов ОСОБА_1 задовольнити. 

 

Визнати недійсним пункт 6.2 кредитного договору від 18 листопада 2011 року НОМЕР_1, укладеного між публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» і ОСОБА_1. 

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Ю.Л. Сенін

Судді:

В.І. Гуменюк 

Н.П. Лященко 

Л.І. Охрімчук 

Я.М. Романюк 

В.М. Сімоненко 

 

Правова позиція,

висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-2074цс15

 

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

 

Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

 

Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів не поширюється на спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем – споживач. 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8B5AE90249F8B4E2C2257EF50046820E

[ANTIRAID]

В принципе теперь окончательно закрыт вопрос с исками в третейский суд по потребительским кредитам. Третейские суды не вправе рассматривать подобные споры.

[Bolt]

В принципе теперь окончательно закрыт вопрос с исками в третейский суд по потребительским кредитам. Третейские суды не вправе рассматривать подобные споры.

 

Почему окончательно? А до 12.03.2011 ? Как же быть с ними...?

[yafet]

В принципе теперь окончательно закрыт вопрос с исками в третейский суд по потребительским кредитам. Третейские суды не вправе рассматривать подобные споры.

 

   Натомість відкрилось питання про те, що має на увазі ВСУ, коли каже, що правовідносини з приводу платежів в іноземній валюті на території України є публічно-правовими )  Якщо подивитись платіжне доручення в іноземній валюті, то там дійсно присутній "банк-кореспондент". Тобто жоден безготівковий платіж в іноземній валюті не може ініціюватись і закінчитись виконанням без виходу за межі суверенної  території України. Як Вам перспектива цього питання, колеги?  

[Obelix]

Они так упорно забивают гвозди в гроб ТС, что мне мерещится или сильное лоббирование такого подхода, или резкий приказ сверху.

Прямо гвоздильная машина, а не ВСУ. 

С 2008г они не видели... с 2011 были в неведении...пока сотни тысяч граждан были осуждены ТС...

А тут они прозрели, блеать...

Клоуны по вызову, а не суд.

 

PS

Натомість відкрилось питання про те, що має на увазі ВСУ, коли каже, що правовідносини з приводу платежів в іноземній валюті на території України є публічно-правовими )

 

Не стоит искать глубокий смысл там, где все можно обьяснить простой человеческой глупостью.

[yafet]

Они так упорно забивают гвозди в гроб ТС, что мне мерещится или сильное лоббирование такого подхода, или резкий приказ сверху.

Прямо гвоздильная машина, а не ВСУ. 

С 2008г они не видели... с 2011 были в неведении...пока сотни тысяч граждан были осуждены ТС...

А тут они прозрели, блеать...

Клоуны по вызову, а не суд.

 

PS

Не стоит искать глубокий смысл там, где все можно обьяснить простой человеческой глупостью.

    Нащо так різко. Игра стоит свеч.

    Візьмемо, наприклад любиму Дельту.  Їхній  сайт пише http://deltabank.com.ua/press/news/2015/11/2251/ : 

До уваги фізичних осіб-позичальників, які мають діючий валютний кредит в АТ «Дельта Банк»

4 листопада 2015

Шановні позичальники!

Доводимо до Вашого відома, що на період дії процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» (надалі за текстом — «Дельта Банк»), фізичні особи-позичальники Дельта Банку, які мають заборгованість за валютними кредитами, можуть здійснювати погашення цієї заборгованості в гривнях через касу будь-якого відділення Дельта Банку.

Чому вигідно погашати валютні кредити гривнями через каси відділень Дельта Банку:

· погашення заборгованості здійснюється у національній валюті (гривні) за офіційним курсом НБУ на дату здійснення такої операції;

· відсутність комісій за конвертацію національної валюти у іноземну валюту;

· відсутність комісій при внесенні коштів на позичковий рахунок через касу Дельта Банку;

· для погашення валютного кредиту не потрібно спеціально купувати іноземну валюту за комерційним курсом в іншому банку та сплачувати при цьому збір до Пенсійного фонду України у розмірі 2% від суми покупки валюти;

· можливість погашення значно більшої суми кредиту у випадку продажу іноземної валюти у будь-якому іншому банку за комерційним курсом, за рахунок того, що погашення кредиту здійснюватиметься гривнями в касі відділення Дельта Банку за офіційним курсом НБУ на день здійснення такої операції;

· відсутність обмежень щодо суми погашення кредиту в касах відділень Дельта Банку на відміну від обмежень, які встановлені НБУ при купівлі готівкової іноземної валюти в інших банках;

· проведення автоматичної конвертації гривні у валюту кредиту та спрямування коштів на погашення заборгованості за кредитом в день внесення коштів на позичковий рахунок через касу відділень Дельта Банку.

Переваги погашення валютних кредитів гривнями через каси відділень Дельта Банку (для позичальників АТ «Дельта Банк»)

Довідкова інформація за телефонами:

· 0 800-500-600 — «Гаряча лінія АТ «Дельта Банк» (дзвінки по Україні зі стаціонарних телефонів безкоштовні) або 044 428-95-95(тарифікація дзвінків згідно з тарифами оператора зв’язку);

· 0-800-5000-18 або 044 428-61-90 — «Гаряча лінія АТ «Дельта Банк» для клієнтів малого та середнього бізнесу (дзвінки зі стаціонарних телефонів по всій території України безкоштовні);

· 044 590-02-25 — контактний телефон АТ «Дельта Банк» для корпоративних клієнтів (дзвінки зі стаціонарних телефонів по всій території України безкоштовні).   

           

 

А от з сайта  ФГВ  :  

ВІДКРИТО НАКОПИЧУВАЛЬНИЙ РАХУНОК АТ «ДЕЛЬТА БАНК»

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомляє про відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку АТ «Дельта Банк» (в національній та іноземній валютах) в територіальному управлінні Національного банку України та в Операційному департаменті Національного банку України.

Реквізити накопичувального рахунку АТ «Дельта Банк»:

— для платежів у національній валюті України:

отримувач: АТ «Дельта Банк»

код ЄДРПОУ: 34047020

рахунок отримувача: 32079422901

банк отримувача: Головне Управління Національного банку України по м. Київ та Київській обл.

МФО банку отримувача (код банку): 321024

— для платежів в іноземній валюті:

USD

Отримувач: JSC Delta Bank, Ukraine, Kyiv

Рахунок отримувача: 32079115903

Банк отримувача: NBU, Ukraine, Kyiv

SWIFT Code NBU: NBUA UA UX

Банк-посередник: JP MORGAN CHASE BANK, New York

SWIFT Code: CHASUS33

Account: 400807238

270 Park Avenue, New York, NY 10017, USA

Призначення платежу: (№ рахунку__________ по кред.дог. ___________________,____________ (ПІБ/Назва платника), ______________(ІПН/ ЄДРПОУ платника)

EUR

Отримувач: JSC Delta Bank, Ukraine, Kyiv

Рахунок отримувача: 32079115903

Банк отримувача: NBU, Ukraine, Kyiv

SWIFT Code NBU: NBUA UA UX

Банк-посередник: DEUTSCHE BUNDESBANK, Frankfurt

SWIFT Code: MARKDEFF

Account: 5040040066

IBAN DE05504000005040040066

Wilhelm-Epsteinn-Strabe 14,60431 Frankfurt Am Main,Germany

Призначення платежу: (№ рахунку__________ по кред.дог. ___________________,____________ (ПІБ/Назва платника), ______________(ІПН/ ЄДРПОУ платника)

CHF

Отримувач: JSC Delta Bank, Ukraine, Kyiv

Рахунок отримувача: 32079115903

Банк отримувача: NBU, Ukraine, Kyiv

SWIFT Code NBU: NBUA UA UX

Банк-посередник: UBS SWITZERLAND AG, ZURICH

SWIFT Code: UBSW CH ZH 80A

Account: 69 089 05 В

IBAN CH18 002302300 69 089 05 В

P.O.Box, Bahnhofstrasse 45, CH- 8098 Zurich, Switzerland

Призначення платежу: (№ рахунку__________ по кред.дог. ___________________,____________ (ПІБ/Назва платника), ______________(ІПН/ ЄДРПОУ платника)

GBP

Отримувач: JSC Delta Bank, Ukraine, Kyiv

Рахунок отримувача: 32079115903

Банк отримувача: NBU, Ukraine, Kyiv

SWIFT Code NBU: NBUA UA UX

Банк-посередник: Bank of England, London

SWIFT Code: BKENGB2L

Account: 40000982

Threadneedle Street, London EC2R 8AH, UK

Призначення платежу: (№ рахунку__________ по кред.дог. ___________________,____________ (ПІБ/Назва платника), ______________(ІПН/ ЄДРПОУ платника)

RUB

Отримувач: NBU, Ukraine, Kyiv

SWIFT Code NBU: NBUA UA UX

Рахунок отримувача: 41018261

IBAN: GB64CHAS60924241018261

Банк отримувача: JP MORGAN CHASE BANK NA, London

SWIFT Code: CHASGB2L

Через acc.30111810400000000622

Банк-посередник: SBERBANK, MOSCOW

SWIFT Code: SABRRUMM012

БИК: 044525225

Рахунок в ЦБ Росії:30101810400000000225

INN: 7707083893

Призначення платежу: acc. 32079115903 JSC Delta Bank ________________ (№ рахунку__________ по кред.дог. ___________________,____________ (ПІБ/Назва платника), ______________(ІПН/ ЄДРПОУ платника)

Інформацію щодо реквізитів накопичувального рахунку АТ «Дельта Банк» також можна дізнатись за телефонами:

0 800-500-600 — «Гаряча лінія АТ «Дельта Банк» (дзвінки по Україні зі стаціонарних телефонів безкоштовні) або 044 428-95-95 (тарифікація дзвінків згідно з тарифами оператора зв’язку);

0 800-5000-18 або 044 428-61-90 — «Гаряча лінія АТ «Дельта Банк» для клієнтів малого та середнього бізнесу (дзвінки зі стаціонарних телефонів по всій території України безкоштовні);

044 590-02-25 — контактний телефон АТ «Дельта Банк» для корпоративних клієнтів (дзвінки зі стаціонарних телефонів по всій території України безкоштовні);

0 800-30-40-10, 0 800-503-435, – «Гаряча лінія з питань гарантування вкладів фізичних осіб» (дзвінки по Україні безкоштовні);

0 800 308-108 - «Гаряча лінія» Фонду (дзвінки по Україні безкоштовні).

 

 

 

   Як кажуть - відчуйте різницю

    Не так воно все просто. Десь навіть проскакував міжнародний договір, де чорним по білому написано, що іноземні валюти  на суверенних територіях  учасників  договору використовуються виключно для платежів  за межі таких суверенних територій. На жаль не можу знайти посилання.  

 

[yafet]

П О С Т А Н О В А

                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року                                                                                            м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого

Романюка Я.М.,

Суддів:

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сімоненко В.М.,

 

Лященко Н.П.,

Сеніна Ю.Л.,

Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» (далі - ПАТ «Альфа-банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ОСОБА_1 зазначала, що оскаржуване рішення є незаконним та ухвалене з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, справа про стягнення заборгованості за кредитним договором розглядалась без її участі, повідомлень про час та місце розгляду справи вона не отримувала, тобто третейський суд вирішив питання про її права і обов’язки, хоча вона не брала участі у справі. Також позивачка вважала, що на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а тому справа не підвідомча третейському суду.

 

 

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня          2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 5 березня 2015 року, у задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 5 березня        2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: частини першої статті 203, статей 215, 533 ЦК України, частин четвертої, п’ятої, сьомої статті 12, статті 51 Закону України «Про третейські суди».

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на підтримання заяви та представника ПАТ «Альфа-банк» ОСОБА_4 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а також з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року між ЗАТ «Альфа-банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_2 була укладена рамкова угода, відповідно до якої банк надав позичальнику кредитні продукти у межах строку, що становить 180 місяців з дати укладення цієї угоди. Сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 2 000 000 доларів США. Позичальник зобов’язувався повернути отримані кошти і сплатити проценти за користування кредитом.

 

 З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором між ЗАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки від 12 лютого 2008 року. Згідно даного договору поручитель ОСОБА_1 взяла на себе зобов’язання перед кредитором відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_2, які виникають з умов Рамкової угоди від 12 лютого 2008 року.

 

У відповідності до п. 4.4 договору поруки від 12 лютого 2008 року та п. 4.7 рамкової угоди від 12 лютого 2008 року, п. 6.2 договорів про надання траншу від 15 лютого 2008 року, 26 лютого 2008 року, 27 травня 2008 року судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою постійно діючого третейського суду при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Сторони домовились, що якщо одна із сторін письмово не наполягатиме на іншому, то розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів без проведення усного слухання і виклику сторін.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-банк» заборгованість, яка складається з: заборгованість за кредитом – 466 886,18 доларів США, заборгованість по процентам - 10 905,74 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів - 97 336 грн. 26 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Альфа-банк» заборгованість по договору поруки в розмірі 74 255 грн. 68 коп. Стягнуто солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 витрати на сплату третейського збору. У решті позову відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідно до положень статті 6 Закону України «Про третейські суди» в редакції, чинній на момент ухвалення рішення третейським судом, спори про стягнення заборгованості за кредитним договором були підвідомчі третейському суду, тому відсутні підстави для скасування рішення третейського суду. Крім того, посилання позивачки на те, що рішенням третейського суду було стягнуто суму заборгованості в іноземній валюті без зазначення розрахунків у національній валюті України не може бути підставою для скасування зазначеного рішення відповідно до вимог статті 389-5 ЦПК України та статті 51 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду.

У наданих для порівняння:

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2011 року, постановленій у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій й направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що між сторонами не існували правовідносини, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом, зокрема, передбачених частиною другою статті 192 ЦК України, частиною третьою статті 533 ЦК України та Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суди дійшли помилкового висновку про стягнення з особи присуджених позивачу сум у доларову еквіваленті. Крім того, суд першої інстанції в ухваленому рішенні не перевірив доводів відповідача щодо періодичного погашення ним кредитної заборгованості та його заперечень з цього приводу щодо розміру присудженої суми;

- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2011 року, постановленій у справі за позовом про стягнення заборгованості за договором позики, суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив із того, що у разі пред’явлення позову про стягнення коштів в іноземній валюті суду необхідно в мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Однак суд першої інстанції ухвалюючи рішення наведених вимог закону не врахував та стягнув суму боргу в іноземній валюті.

Таким чином, судом касаційної інстанції у справах з подібних правовідносин неоднаково застосовано норми матеріального права, які регулюють порядок проведення на території України грошових розрахунків у валюті.

Усуваючи розбіжності у застосуванні зазначених норм права, Верховний Суд України виходить із такого:

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту. Такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України. Розрахунки іноземною валютою між резидентами допускаються лише в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів на шляху руху транспортних засобів при міжнародних перевезеннях.

Отже, рішення третейського суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя в іноземній валюті ухвалене всупереч вимогам закону щодо порядку проведення грошових розрахунків на території України в іноземній валюті.

Щодо підстав для скасування рішення третейського суду Верховний Суд України зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України та п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

За змістом статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.

У справі, рішення касаційного суду в якій переглядається Верховним Судом України, вирішено скаргу на рішення третейського суду, постановлене у справі щодо проведення розрахунку за укладеним резидентами кредитним договором, предметом якого була іноземна валюта – долари США.

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті, як вже зазначалося вище, регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Цей закон установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Норми цього закону, спрямовані на регулювання порядку проведення розрахунків іноземною валютою, носять імперативний характер, вони вкрай обмежують свободу резидентів при здійсненні таких розрахунків. Статтею 16 Декрету встановлено фінансові санкції, які застосовуються до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 Декрету незаконне використання валютних цінностей як засобу платежу тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Отже, норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб – забезпечення стабільності української грошової одиниці – гривні.

Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку – третейськими судами.

За таких обставин судові рішення судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій відповідно до п. 2 а) ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення третейського суду.

За змістом частини п’ятої статті 88 ЦПК України, якщо Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись п. 2 а) ч. 2 ст. 360⁴ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року задовольнити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 грудня          2014 року, ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 5 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року скасувати. 

Скаргу ОСОБА_1 на рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 20 серпня 2009 року задовольнити.

Рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у складі судді ОСОБА_5, постановлене 20 серпня 2009 року в м. Чернігові по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» на користь ОСОБА_1 2 197 грн. понесених нею витрат зі сплати судового збору

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

 

Головуючий

 

Я.М. Романюк

 

Судді

 

 

 

     В.І. Гуменюк

       Ю.Л. Сенін

 

     Н.П. Лященко

       В.М. Сімоненко

 

     Л.І. Охрімчук

 

       А.Г. Ярема

 

 

 

 

 

 

 

 

                                Правова позиція у справі №6-831цс14

 

 

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту. Такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України. Розрахунки іноземною валютою між резидентами допускаються лише в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів на шляху руху транспортних засобів при міжнародних перевезеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України та п. 1 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

За змістом статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.

У справі, рішення касаційного суду в якій переглядається Верховним Судом України, вирішено скаргу на рішення третейського суду, постановлене у справі щодо проведення розрахунку за укладеним резидентами кредитним договором, предметом якого була іноземна валюта – долари США.

Порядок здійснення на території України розрахунків в іноземній валюті регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Цей закон установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Норми цього закону, спрямовані на регулювання порядку проведення розрахунків іноземною валютою, носять імперативний характер, вони вкрай обмежують свободу резидентів при здійсненні таких розрахунків. Статтею 16 Декрету встановлено фінансові санкції, які застосовуються до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 Декрету незаконне використання валютних цінностей як засобу платежу тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Отже, норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб – забезпечення стабільності української грошової одиниці – гривні.

Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку – третейськими судами.

 

 

 

Суддя

Верховного Суду України                                                        Я.М. Романюк

[Obelix]

Гвозди бы делать из этих людей.

Крепче бы не было в мире гвоздей!

Правознавци на страже закона)

Цепные псы Фемиды...блеать )))

7 лет ни хрена не видели, а тут озарение пришло))

( или оплаченный заказ) )

[у.zaporozhskiy]

Гвозди бы делать из этих людей.

Крепче бы не было в мире гвоздей!

Правознавци на страже закона)

Цепные псы Фемиды...блеать )))

7 лет ни хрена не видели, а тут озарение пришло))

( или оплаченный заказ) )

Кто оплачивал этот приказ?

Кому от этого выгода?

Сами же суды?

По привату по карточка была схожая ситуация, пока не появилось Постановление от 19 марта 2014 года, тоже самое по договору об увеличении исковой давности без подписи заемщика.

 

Но тут скорострельность поражает, за месяц 4 Постановления, такого и правда, еще не было.

[Bolt]

По привату по карточка была схожая ситуация, пока не появилось Постановление от 19 марта 2014 года, тоже самое по договору об увеличении исковой давности без подписи заемщика.

 

А теперь по ходу начинают уже понимать, что исковую давность всётаки надо считать так как оно и положено, от момента когда были нарушены права позывача и он то об этом конечно знал, после неуплаты ответчиком очередного платежа...

[Астрея]

"Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту"

 

Т.е. ВСУ в Постанове от 21 жовтня 2015 року  снова признал, что валютные кредиты были нарушением Конституции Украины? Какое развитие событий?

[Bolt]

Т.е. ВСУ в Постанове от 21 жовтня 2015 року  снова признал, что валютные кредиты были нарушением Конституции Украины? Какое развитие событий?

 

Самим теперь интересно...)

[АлПет]

   Натомість відкрилось питання про те, що має на увазі ВСУ, коли каже, що правовідносини з приводу платежів в іноземній валюті на території України є публічно-правовими )  Якщо подивитись платіжне доручення в іноземній валюті, то там дійсно присутній "банк-кореспондент". Тобто жоден безготівковий платіж в іноземній валюті не може ініціюватись і закінчитись виконанням без виходу за межі суверенної  території України. Як Вам перспектива цього питання, колеги?  

 Моя заява в суд червень 2013

 

                           Додаток №2  до заперечення проти позову.

 

      Відповідач заперечує проти позову повністю з наступних  підстав.

У позивача ТОВ «Кей-Колект» не виникло ніяких прав вимоги у відповідача ФИО  по нікчемному правочину Договору факторингу №1 від 12.12.2011р. укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ «УкрСиббанк». Обґрунтування  цієї тези наступне:

     Об’єктом зазначеного договору факторингу є зокрема набуття фактором (ТОВ «Кей-Колект»)  права грошової вимоги по зобов’язаннях що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №ххххххх від дд.мм.2007р. укладеного між ФИО та ПАТ «УкрСиббанк». Боргові зобов’язання виражені  в іноземній валюті, а саме в доларах США.

    Відповідно ч.1 ст 193 ЦКУ  «Валютні цінності»:

Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

    Таким законом є Декрет КМУ « Про систему валютного  регулювання та систему  валютного контролю»  від 19 лютого 1993 року N 15-93, в преамбулі якого зазначено:

Цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

    Відповідно  ст..1 Декрету КМУ « Про систему валютного  регулювання та систему  валютного контролю»  від 19 лютого 1993 року N 15-93

   1)"валютні цінності"- це зокрема:

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

   2) "валютні операції"-це зокрема:

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

     По змісту термінів, що використовуються в Декреті кредитний договір в сукупності з документами, що підтверджують наявність заборгованості є борговою розпискою.

    Відповідно приписам ч.2 ст2, ст..5 Декрету КМУ « Про систему валютного  регулювання та систему  валютного контролю» для здійснення валютної операції сторонам необхідно отримати ліцензію НБУ— генеральну або індивідуальну. Враховуючи приписи ч.2 ст.178 ЦКУ  валютні цінності є об’єктом цивільних прав з обмеженою оборотоздатністю.

      Відповідно приписам ч.3 ст.91 ЦКУ цивільна правоздатність юридичної особи для здійснення діяльності, що потребує ліцензування, обмежена наявністю ліцензії з вказаними межами такої діяльності.

      В Постанові  № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року

«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено:

18. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу — землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

      Відповідно приписам ст..4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" операція факторингу є фінансовую послугою. ТОВ «Кей-Колект» в договорі факторингу №1 від 12.12.2011р. є фактором, тобто стороною, що надає фінансову послугу  факторингу іншій стороні. ТОВ «Кей-Колект» є небанківською фінансовою установою.

      Відповідно приписам п.1.2  «Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій" (Постанова Правління НБУ, від 09.08.2002, № 297 ) :          п1.2. Небанківська фінансова установа, національний оператор поштового зв'язку має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо вони є валютними операціями тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету. (Декрет КМУ « Про систему валютного  регулювання та систему  валютного контролю»  від 19 лютого 1993 року N 15-93)

       З відповіді Національного Банку України на запит відповідача випливає що позивач ТОВ «Кей-Колект» станом на 01.07.2012р. не отримував ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії на право здійснення валютних операцій.

      Підсумовуючи викладене Договір Факторингу №1 від 12.12.2011р. в частині відступлення прав вимоги по зобов’язаннях що виникли на підставі договору про надання  споживчого кредиту №хххххххх від дд.мм.2007р. (валютна операція з переходом прав власності на валютні цінності—боргову розписку виражену в доларах США) є нікчемним, так як вчинений з порушенням правового режиму обмежених в обігу об’єктів цивільного права.(ст.. 228 ЦКУ, ч.18 Постанови  № 9 Пленуму Верховного Суду України від.6.листопада.2009.року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»)

    Відповідно приписам ч.2 ст.215 ЦКУ нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Відповідно приписам ч.1 ст 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином позивач не набув прав вимоги по зобов’язаннях відповідача, отже позов є безпідставним.

  На підставі ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст..228, ч.3 ст.91 ЦКУ; ст.1, ч.2 ст.2, ст5 Декрету КМУ « Про систему валютного  регулювання та систему  валютного контролю»  від 19 лютого 1993 року N 15-93;  п.1.2  «Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій" (Постанова Правління НБУ, від 09.08.2002, № 297 ; ч.18 Постанови  № 9 Пленуму Верховного Суду України від.6.листопада.2009.року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») 

Прошу суд відмовити в задоволені позову.

Додаток:

копія листа НБУ про відсутність у ТОВ «Кей-Колект» ліцензій на здійснення валютних операцій

 

 

Суд первой инстанции отказал КК из-за недоказаности иска, Апел. и касс. тупо игнорируя все доводы об отсутствии доков выдачи кредита, уступки права требования, отсутствия в материалах дела КД, сроков ИД по %% и др. все требования КК удовлетворили. ВССУ к пересмотру не допустил. А это заперечення по вал. лицензиям даже нигде не упоминается в суд решениях.