Решения 3-ох инстанций об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40795450

Державний герб України

У х в а л а                          

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Нагорняка В.А.,                        Леванчука А.О.,                             Макарчука М.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилався на те, що 19 січня 2006 року відповідач отримав кредит в розмірі 10 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, утворилась заборгованість, яка станом на 31 липня 2013 року становить 44 810 грн 51 коп.

Враховуючи вказане, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2014 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 07 листопада      2006 року здійснив останню проплату за картковим рахунком, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом лише 06 листопада 2013 року, тобто з пропуском позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України; відповідач        ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 267 ЦК України подав заяву про застосування позовної давності.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами попередніх інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від     12 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Нагорняк В.А.                            Леванчук А.О.                               Макарчук М.А.
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39324930

 

Державний герб України

Справа №  344/13647/13-ц  

Провадження №  22-ц/779/1418/2014  

Категорія  27  

Головуючий у 1 інстанції  Польська М. В.  

Суддя-доповідач  Пнівчук О.В.  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року                                                                        м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої                              Пнівчук О.В.

суддів:                              Беркій О.Ю., Соколовського В.М.,

секретаря                               Яковин М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19 січня 2006 року відповідач отримав кредит в розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування  кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, то станом на 31.07.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 44 810,51 грн., в тому числі - 7 792,06 грн. - заборгованість за кредитом, 34 408,35 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також 2 610,10 грн. штрафу відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг.

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2014 року в задоволенні вищевказаного позову відмовлено, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

ПАТ КБ «ПриватБанк» на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказав, що 19 січня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач своїм підписом у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківський послуг та Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківський послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же термін.

Апелянт зазначив, що оскільки відповідач не надав банку заяву про припинення строку дії договору, то договір автоматично лонгувався щоразу на той же термін. Проте, суд не взяв до уваги той факт, що договір не є припиненим, а отже строк позовної давності не пропущений.

З огляду на вказані обставини, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо пропуску банком строку позовної давності. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ПАТ КБ «ПриватБанк» Рокетська С.В. підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції..

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що  ОСОБА_2 згідно укладеного договору від 19.01.2006 року  отримав кредит в розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць, з терміном дії картки до листопада 2008 року.

Із представленого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання, так станом на 31.07.2013 року заборгованість  за кредитом  становила - 44 810,51 грн., з яких  - 7 792,06 грн. - заборгованість за кредитом, 34 408,35 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також 2 610,10 грн. штрафу.

Разом з тим, із розрахунку позивача вбачається, що останню проплату відповідач ОСОБА_2 здійснив  07.11.2006 року, а 100 грн. ПАТ КБ «ПриватБанк» списав з іншої картки відповідача 09.07.2009 року.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду, а тому слід застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.  Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що позовна давність  за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких за умовами договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зважаючи, що відповідач ОСОБА_2 07.11.2006 року здійснив останню проплату за картковим рахунком, то починаючи з наступного місяця у позивача виникло право на звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача  боргу за кредитним договором.

Разом з тим, ПАТ КБ «ПриватБанк»  звернулося з позовом до суду  тільки 06.11.2013 року, тобто  з пропуском позовної давності, передбаченої ст.257 ЦК України; відповідач ОСОБА_2 у відповідності  до положень ст. 267 ЦК України подав заяву про застосування позовної давності.

Позовна давність, згідно ч.3,4 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»  за пропуском строку позовної давності.

Посилання апелянта на те, що кредитний договір діє, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов»язання за ним, а тому немає підстав для застосування строку позовної давності не заслуговують на увагу з вищенаведених мотивів.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК  України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, однак може бути оскаржена в  касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів  з часу набрання законної сили.

Головуюча:                                                                                Пнівчук О.В.

Судді:                                        Беркій О.Ю.

Соколовський В.М.