Постановление ВСУ по пересмотру о прекращении поручительства с банком Надра

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 

22 жовтня 2014 року

 

м. Київ

 

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Яреми А.Г.,

Суддів: Барбари В.П., Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Колесника П.І., Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Потильчака О.І., Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», приватного підприємства «УкрБелВест» про визнання поруки припиненою; зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», приватного підприємства «УкрБелВест» про визнання поруки припиненою, за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року,

 

в с т а н о в и л и :

 

У липні 2009 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі – ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що 3 квітня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та приватним підприємством «УкрБелВест» (далі – ПП «УкрБелВест») було укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» встановив ліміт заборгованості за кредитною лінією у сумі, яка не може перевищувати 1 250 000 грн., до 2 квітня 2010 року включно, зі сплатою процентної ставки за користування кредитною лінією у розмірі 19,5 % річних. В той же день з метою забезпечення виконання названого кредитного договору між ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені окремі договори поруки, згідно умов яких поручителі зобов’язалися відповідати перед банком за невиконання позичальником умов кредитного договору у повному обсязі, включаючи сплату підприємством основного боргу, процентів та неустойки. 

 

У зв’язку з неналежним виконанням ПП «УкрБелВест» своїх зобов’язань за кредитним договором станом на 3 липня 2009 року утворилася заборгованість на загальну суму 1 320 743 грн. 44 коп., у зв’язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачів у солідарному порядку вказану заборгованість за кредитним договором. У подальшому банк уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 358 219 грн. 26 коп.

 

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічними позовами до ПАТ «КБ «Надра», ПП «УкрБелВест» про визнання поруки припиненою, оскільки зобов’язання за вищевказаним кредитним договором було збільшено без згоди поручителів, у зв’язку з чим просили задовольнити їхні позовні вимоги. 

 

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 5 грудня 2012 року в задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» відмовлено. Зустрічні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. 

 

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, у якому позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково.

 

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 3 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ПП «УкрБелВест» у розмірі 2 217 895 грн. 63 коп.

 

В іншій частині позову ПАТ «КБ «Надра» відмовлено.

 

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

 

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2. 

 

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підтримання заяви, а також представника ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню.

 

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. 

 

Судом встановлено, що 3 квітня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра та ПП «УкрБелВест» було укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» встановив ліміт в сумі, яка не може перевищувати 1 250 000 грн., строком до 2 квітня 2010 року, зі сплатою 19,5 % річних за користування кредитною лінією. В той же день на забезпечення виконання зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали з ПАТ «КБ «Надра» два окремі договори поруки, згідно умов яких взяли на себе обов’язок перед банком відповідати по боргових зобов’язаннях ПП «УкрБелВест» у повному обсязі.

 

Відповідно до п.п. 1.2 зазначених договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Поручитель повинен виконати зобов’язання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором.

 

У подальшому між банком та позичальником неодноразово укладалися додаткові угоди до кредитного договору, згідно умов яких зокрема було збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами з 19,5 % до 25 % річних. Зазначені додаткові угоди до кредитного договору були підписані директором ПП «УкрБелВест» - ОСОБА_2.

 

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником ПП «УкрБелВест».

 

Частково задовольняючи позовні вимоги банку та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що оскільки поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є відповідно власником та директором боржника - ПП «УкрБелВест», то «слід вважати, що вони знали про підвищення процентної ставки та надали свою згоду на це» (а.с. 329-336).

 

Однак з таким висновком погодитися не можна.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

 

Згідно з матеріалами справи зобов’язання ПП «УкрБелВест» по кредитному договору з ПАТ «КБ «Надра» змінювалися неодноразово, в результаті чого розмір процентів за кредитом зріс спершу з 19,5 % до 23 %, а пізніше до 25 % (а.с. 129, 131).

 

Зі зміною розміру процентів за кредитом до 23 % було укладено додаткові договори і до договорів поруки (а.с. 296, 297), за якими поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поручилися перед ПАТ «КБ «Надра» за повернення ПП «УкрБелВест» вже 2 750 000 грн. кредиту та 23 % за користування ним.

 

Також ПАТ «КБ «Надра» та ПП «УкрБелВест» було запроваджено додаткові способи забезпечення виконання зобов’язання ПП «УкрБелВест» щодо повернення кредиту. Так, відповідно до додаткового договору № 16 від 6 серпня 2008 року (а.с. 149) ПП «УкрБелВест» передав ПАТ «КБ «Надра» в заставу майнові права за договором про закупівлю сільськогосподарської продукції з коефіцієнтом покриття поточної заборгованості за кредитом лінією на суму не менше 140 % від суми траншу, майнові права на виручку від реалізації сільськогосподарської продукції з коефіцієнтом покриття поточної заборгованості за кредитом лінією на суму не менше 140 % від суми траншу, автотранспортні засоби ліквідаційною вартістю не менше 773 869 грн. та майнові права на депозитний вклад в сумі 17 644 грн. 50 коп. Цим додатковим договором ПП «УкрБелВест» також зобов’язався забезпечувати надалі підтримання коефіцієнту покриття заставою поточної заборгованості за кредитом у розмірі не менше 168,7 %, та сплатити не менше 30 % вартості товару, купівля якого фінансується ним, за рахунок власних коштів.

 

Після запровадження таких способів забезпечення виконання зобов’язання додаткові договори з поручителями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалися, хоча розмір процентів за кредитом сторонами кредитного договору 15 жовтня 2008 року було збільшено до 25 % (а.с. 131), а сам кредитний договір 11 червня 2009 року було переукладено в новій редакції (а.с. 222-226).

 

Оцінка цих обставин справи має значення для правильного вирішення питання про те, чи давали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителі свою згоду на зміну зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності. Однак, суд їх залишив поза увагою, оцінки їм не дав та не з’ясував, чи не свідчать вони про бажання сторін кредитного договору з огляду на збільшення суми кредиту та процентів за користування ним, а також небажання та неспроможність поручителів нести відповідальність за його повернення забезпечити його виконання в більш ефективний спосіб, ніж порука ОСОБА_1 та ОСОБА_2, так само як і не вказав, які саме дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителів свідчать про надання ними згоди на збільшення обсягу своєї особистої відповідальності як поручителів, фактично поклавши в основу свого висновку припущення про таку згоду, яке ґрунтується на самому лише факті того, що ОСОБА_1 є власником, а ОСОБА_2 директором ПП «УкрБелВест».

 

Разом з тим, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2013 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року та в постанові Вищого господарського суду України від 20 березня 2012 року, на які заявники посилаються як на приклади неоднакового застосування судами касаційної інстанції ч. 1 ст. 559 ЦК України, касаційними судами вказано, що висновок про припинення поруки залежить від встановленого судом факту надання чи ненадання поручителем згоди на зміну зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

 

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд. 

 

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л и :

 

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити. 

 

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

В.П. Барбара

П.І. Колесник

І.С. Берднік 

Л.І. Григор’єва

В.С. Гуль 

В.І. Гуменюк

А.А. Ємець 

Т.Є. Жайворонок 

Н.П. Лященко

О.І. Потильчак

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

І.Б. Шицький

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

по справі № 6-101цс14

 

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 

 

Вирішуючи питання про надання поручителем згоди на зміну зобов’язання, судами необхідна надаватися належна оцінка діям поручителя, які б свідчили про надання ним згоди на збільшення обсягу своєї відповідальності. 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/BE3F1D4FB444F20FC2257D800022F2BF

[у.zaporozhskiy]

 

Оцінка цих обставин справи має значення для правильного вирішення питання про те, чи давали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителі свою згоду на зміну зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності. Однак, суд їх залишив поза увагою, оцінки їм не дав та не з’ясував, чи не свідчать вони про бажання сторін кредитного договору з огляду на збільшення суми кредиту та процентів за користування ним, а також небажання та неспроможність поручителів нести відповідальність за його повернення забезпечити його виконання в більш ефективний спосіб, ніж порука ОСОБА_1 та ОСОБА_2, так само як і не вказав, які саме дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителів свідчать про надання ними згоди на збільшення обсягу своєї особистої відповідальності як поручителів, фактично поклавши в основу свого висновку припущення про таку згоду, яке ґрунтується на самому лише факті того, що ОСОБА_1 є власником, а ОСОБА_2 директором ПП «УкрБелВест».

 

Вот это особо понравилось.