Правові аспекти припинення договору поруки


Recommended Posts

Я их все смотрел, они меня не убедили. Так как есть очень много отрицательных решений ВХСУ с той же формулировкой только написано, что "...Відповідно до приписів ст. ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, а терміном є певний момент у часі зі спливом яких пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, початок строку чи його закінчення може визначатися не лише роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а і вказівкою на подію, яка має неминуче настати

Норма ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачає спеціальні підстави припинення поруки, так, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки і лише якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, а якщо строк виконання основного зобов’язання не встановлений або визначений моментом вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, законодавець передбачив додаткові підстави припинення поруки, а саме: правила обмежувальних строків (шестимісячного та тривалістю в один рік) вступають в дію, відповідно, лише у разі, якщо договором поруки не встановлено строк дії поруки, а основним договором не визначено строк виконання основного зобов’язання.

Втім, як зазначено вище, термін дії поруки встановлений до моменту повного виконання зобов’язань за договором лізингу божником чи поручителем, а, отже, враховуючи, що такі зобов’язання за договором лізингу в повному обсязі не виконані, цей строк на момент пред’явлення позову до солідарних боржників не закінчився, а щодо основного зобов’язання лізингоодержувача сплатити лізингодавцю суми лізингових платежів, право вимагати яких вже виникло і які залишились несплаченими, разом з пенею за несвоєчасну сплату, суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити, та вартості викупу предмета лізингу (по залишковій вартості), зменшених шляхом дисконтування, яке (зобов’язання) виникає в зв’язку з відмовою лізингодавця від договору, то згідно з п. 8.1 договору лізингу таке зобов’язання виникає негайно після отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про відмову від договору, тобто, як встановлено судами попередніх інстанцій –26.03.2009.

Вищенаведеним спростовуються доводи скаржника, що договором поруки не передбачений строк його дії і порука припинилася після спливу шести місяців з дати настання строку основного зобов’язання боржника за договором лізингу, тобто, з 26.09.2009....

И так далее, очень негативная практика. Поэтому, я и хотел найти железобетонные аргументы против вышенаписанного, так как уже видел больше 10 таких нехороших решений

Это явный фарс, ВХСУ сам себе противоречит, называя срок термином.

Понятие Срока и термина четко обозначены в ст. 251-252 ЦК

нельзя переплетать одно-другим.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 4 weeks later...
  • Ответы 77
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

И так далее, очень негативная практика. Поэтому, я и хотел найти железобетонные аргументы против вышенаписанного, так как уже видел больше 10 таких нехороших решений

ссылки!
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это явный фарс, ВХСУ сам себе противоречит, называя срок термином.

Понятие Срока и термина четко обозначены в ст. 251-252 ЦК

нельзя переплетать одно-другим.

НАРОД !!

А п.24 нового Пленума ВССУ по кредитным делам???

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

У розпалі слухання в суді за позовом колєхторів про стягнення суми. Заперечую отримання кредиту на умовах КД. Листа с досудовою вимогою не отримувала, докази є.

Колєхтор написав поручителю 2 листи на різні адреси, які повернулися йому назад (ксерокопії запакованих конвертів подав у додатках). Зараз подав ще один позов вже до поручителя. Чи є ці листи належним доказом того, що кредитор вжив усіх заходів щодо повідомлення поручителя?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 5 months later...

Подскажите, пожалуйста, можно ли расторгнуть договор поруки согласно п. 4 ст 559 при наличии в договорах таких пунктов:

Договор поруки:

п. 3.2. Поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, погашення здійснюється Поручителем протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги

п. 3.4 Подання вимоги кредитором. Обов'язок Поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора письмової вимоги, зазначеної в п. 3.2. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою цінним листом або кур'єром. Для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати Поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником.

п. 4.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань.

Кредитный договор:

п. 2.9.1. Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором або у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем умов договору застави. При цьому дострокове виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 7 банківских днів з дати надсилання банком відповідної вимоги.

п. 8.3. Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі.

Краткое описание ситуации. В 2008 году был взят кредит в долларах на покупку авто, без поручителя. В 2009 году по требованию банка подписывается договор поручительства с супругом. С января 2010 заемщик вносит неполные суммы, а с августа 2010 года не платит вообще. К поручителю банк ни разу не обращался. 31.03.2011 Банк отослал письменные претензии с просьбой досрочного погашения долга сразу заемщику и поручителю (письма никто не получал, но в деле в суде есть их копии с конвертами и описанием вложений), а через 7 дней подал в суд на взыскание всей суммы долга солидарно. Суд проигран. В исполнительную банк до сих пор не подал, но вот на днях собирается это сделать.

Подскажите, можно ли сейчас попробовать признать договор поручительства припиненим, ссылаясь на то, что право требования банком досрочного выполнения заемщиком своих обязательств возникло с момента неналежного виконання, т.е. с января 2010, когда появилась просрочка (кстати в иске банка указано, что заемщик полностью прекратил выполнение обязательств в январе 2010, хотя после этого оплаты еще вносились) и согласно п. 4 ст. 559 ГКУ, т.к. срок поручительства в договоре не указан, то банк должен был предъявить свои требования поручителю в течении 6 месяцев с момента возникновения права на такое требование, т.е. до июля 2010.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Подскажите, пожалуйста, можно ли расторгнуть договор поруки согласно п. 4 ст 559 при наличии в договорах таких пунктов:

Договор поруки:

п. 3.2. Поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, погашення здійснюється Поручителем протягом 7 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги

п. 3.4 Подання вимоги кредитором. Обов'язок Поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора письмової вимоги, зазначеної в п. 3.2. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою цінним листом або кур'єром. Для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати Поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником.

п. 4.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань.

Кредитный договор:

п. 2.9.1. Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором або у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та поручителем умов договору застави. При цьому дострокове виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 7 банківских днів з дати надсилання банком відповідної вимоги.

п. 8.3. Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору в повному обсязі.

Краткое описание ситуации. В 2008 году был взят кредит в долларах на покупку авто, без поручителя. В 2009 году по требованию банка подписывается договор поручительства с супругом. С января 2010 заемщик вносит неполные суммы, а с августа 2010 года не платит вообще. К поручителю банк ни разу не обращался. 31.03.2011 Банк отослал письменные претензии с просьбой досрочного погашения долга сразу заемщику и поручителю (письма никто не получал, но в деле в суде есть их копии с конвертами и описанием вложений), а через 7 дней подал в суд на взыскание всей суммы долга солидарно. Суд проигран. В исполнительную банк до сих пор не подал, но вот на днях собирается это сделать.

Подскажите, можно ли сейчас попробовать признать договор поручительства припиненим, ссылаясь на то, что право требования банком досрочного выполнения заемщиком своих обязательств возникло с момента неналежного виконання, т.е. с января 2010, когда появилась просрочка (кстати в иске банка указано, что заемщик полностью прекратил выполнение обязательств в январе 2010, хотя после этого оплаты еще вносились) и согласно п. 4 ст. 559 ГКУ, т.к. срок поручительства в договоре не указан, то банк должен был предъявить свои требования поручителю в течении 6 месяцев с момента возникновения права на такое требование, т.е. до июля 2010.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27791356

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27900761

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 years later...

 Маємо успішну судову практику вирішення кредитних спорів 

 

 У кожному конкретному випадку потрібен ретельний аналіз документів. 

 

Ну мы тоже маем такую практику и что с того... )

 

Ну это само собой, даже без вариантов... )

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 weeks later...

добрый день!

подскажите, пожалуйста, по такому вопросу: есть ипотечный кредит, оформлен на мужа, жена поручитель (финансовый), просрочка, банк обратился в суд, жена (поручитель) ознакомилась с материалами дела, увидела, что заемщиком и банком были подписаны дополнительные соглашение к договору кредита на отсрочку платежа и изменен додаток график погашения кредита, в графике, который идет к допке общая сумма переплаты по кредиту на 6 000 у.е. больше чем в изначальном, допки с поручителем не подписывались, письменно поручитель согласие не давал, в поруке указанно, что без согласия поручителя банк не имеет права увеличивать размер обязательств. собственно три вопроса:

1. является ли данное изменение основанием применения ч. 1 ст. 559?

2. если является основанием, то, как суд отреагирует на то, что поручитель - это жена заемщика, и хоть она ничего и не подписывала об увеличении обязательств, но т.к. жена должна была все это знать?

3. если суд не примет во внимание то, что обязательства увеличились, можно ли заявлять ходатайство о проведении экономической экспертизы договоров?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

Это минус... Тяжко теперь поручителям придётся...(((

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-438цс15

 

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

 

Будучи за своєю правовою природою зобов’язанням порука припиняється на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України.

 

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання  припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

 

Крім того, у статті 559 ЦК України встановлені спеціальні підстави припинення поруки.

 

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

 

Виходячи із частини четвертої статті 559 ЦК України такий строк може бути передбачений в договорі або визначений в законі.

 

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов’язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.  

 

 

Відповідно до частин першої, третьої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

 

 

На підставі частини першої статті 252, частини першої статті 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

Частина перша статті 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

 

Водночас абзац другий частини першої статті 530 ЦК України містить норму, якою встановлено, що зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

 

 

У справі, яка переглядається, пунктом 4.6 договору поруки встановлено, що порука припиняється зі спливом трирічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором. 

 

 

За пунктом 2.1 кредитного договору строк його дії встановлено до 25 липня 2022 року.

 

Тобто договором поруки встановлено строк її припинення – після закінчення трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором.

 

Разом з тим відповідно до пункту 4.10 кредитного договору позичальник зобов’язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (пункт 4.9) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

 

 

Отже, кредитним договором було передбачено порядок зміни строку виконання основного зобов’язання. Проте, як установив суд, зміна строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором у передбаченому ним порядку (пункти 4.9, 2.9) не відбулася.

 

Надіслання банком позичальнику повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткового договору (а в разі незгоди з цією пропозицією – у десятиденний строк повернути всю суму кредиту) не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору. 

 

 

Суддя Верховного Суду України                                                    Л.І. Охрімчук

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/56FDC08EB7D8C92EC2257ECA00235F10                                                                                                   

 

                         

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

2 вересня 2015 року

 

                           м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

суддів:

 

Яреми А.Г.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

 

Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М.,

 

Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Кредобанк», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від  19 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а :

 

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі – ПАТ «Кредобанк»), ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.   

ОСОБА_1 зазначала, що 26 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (далі – ВАТ «Кредобанк»), правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 890 тис. євро на строк до 25 липня              2022 року зі сплатою 12 % річних, а позичальник зобов’язався у строк і на умовах, передбачених цим договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.       

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за вказаним кредитним договором 26 липня 2007 року між ВАТ «Кредобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед банком за порушення зобов’язань боржником за основним договором.

Посилаючись на те, що умовами договору поруки встановлено, що він припиняється зі спливом трирічного терміну від часу настання строку виконання основного зобов’язання, який настав у травні-червні 2008 року у зв’язку з тим, що банк надіслав позичальнику повідомлення від 16 травня         2008 року про дострокове повернення кредиту, ОСОБА_1 просила визнати поруку припиненою.  

 

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано зобов’язання за договором поруки від 26 липня 2007 року припиненим.

 

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2014 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 відмовлено.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від             19 листопада 2014 року рішення Апеляційного суду Рівненської області від           14 серпня 2014 року залишено без змін.     

 

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 559, частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року, в якій, на її думку, по-іншому, ніж в оскаржуваному судовому рішенні, застосовано зазначені правові норми. 

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від             20 квітня 2015 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Кредобанк», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою допущено до провадження Верховного Суду України. 

 

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

 

Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_1, яка надійшла до суду касаційної інстанції для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якою не було прийнято на день набрання чинності Законом № 192-VIII, підлягає розгляду Верховним Судом України в порядку, передбаченому главою 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1876-VI від 11 лютого  2010 року, в редакції Закону               № 2453-VI від 7 липня 2010 року.

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві                    ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

 

За змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Суди встановили, що 26 липня 2007 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 890 тис. євро на строк до 25 липня 2022 року зі сплатою 12 % річних, а позичальник зобов’язався у строк і на умовах, передбачених цим договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.       

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за вказаним кредитним договором 26 липня 2007 року між ВАТ «Кредобанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед банком за порушення зобов’язань боржником за основним договором.

Згідно з пунктом 4.6 договору поруки він припиняється зі спливом трирічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором. 

 

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог           ОСОБА_1, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, вважав, що повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткової угоди та у разі незгоди з цією пропозицією у десятиденний строк повернути всю суму кредиту не свідчить про пред’явлення банком вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов’язання, оскільки в позичальника залишався вибір щодо прийняття чи відхилення пропозиції. Тому суд дійшов висновку, що строк виконання основного зобов’язання не настав у десятиденний строк від дня надіслання банком цього повідомлення, а відтак відсутні підстави для визнання поруки такою, що припинилась. 

 

Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року, копію якої надано заявником для порівняння, касаційний суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, що виникли з договору поруки, укладеного на забезпечення виконання зобов’язань за тим самим кредитним договором, дійшов висновку про те, що у зв’язку з отриманням позичальником зазначеного вище повідомлення банку про зміну процентної ставки та відповідно до пункту 3.8 кредитного договору обов’язком з’явитись до банку для укладення додаткового договору строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором змінено згідно з умовами цього договору.  

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції          частини четвертої статті 559, частин першої та другої статті 598 ЦК України.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Згідно зі статтею 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

 

Будучи за своєю правовою природою зобов’язанням порука припиняється на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання  припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

 

Крім того, у статті 559 ЦК України встановлені спеціальні підстави припинення поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Виходячи із частини четвертої статті 559 ЦК України такий строк може бути передбачений в договорі або визначений в законі.

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов’язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.  

 

Відповідно до частин першої, третьої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі частини першої статті 252, частини першої статті 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

 

Частина перша статті 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

 

Водночас абзац другий частини першої статті 530 ЦК України містить норму, якою встановлено, що зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

 

У справі, яка переглядається, пунктом 4.6 договору поруки встановлено, що порука припиняється зі спливом трирічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором. 

 

За пунктом 2.1 кредитного договору строк його дії встановлено до                 25 липня 2022 року.

 

Тобто договором поруки встановлено строк її припинення – після закінчення трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором.

 

Разом з тим відповідно до пункту 4.10 кредитного договору позичальник зобов’язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (пункт 4.9) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

 

Отже, кредитним договором було передбачено порядок зміни строку виконання основного зобов’язання. Проте, як установив суд, зміна строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором у передбаченому ним порядку (пункти 4.9, 2.9) не відбулася.

 

Надіслання банком позичальнику повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткового договору (а в разі незгоди з цією пропозицією – у десятиденний строк повернути всю суму кредиту) не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору. 

 

Такий висновок відповідає установленим обставинам справи та нормам матеріального права.

 

За таких обставин підстав для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року немає.

 

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України та частиною третьою статті 3603цього Кодексу в редакції Закону № 192-VIII, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

 п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону № 192-VIII).

 

 

Головуючий                                                                        А.Г. Ярема

 

Судді                                                                                   В.І. Гуменюк

 

                                                                                             Н.П. Лященко

 

                                                                                             Л.І. Охрімчук

 

                                                                                                   Я.М. Романюк

 

                                                                                                   Ю.Л. Сенін

 

                                                                                                   В.М. Сімоненко

  

                                                                                             

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-438цс15

 

Згідно зі статтею 553 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Будучи за своєю правовою природою зобов’язанням порука припиняється на загальних підставах, передбачених главою 50 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов’язання  припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Крім того, у статті 559 ЦК України встановлені спеціальні підстави припинення поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Виходячи із частини четвертої статті 559 ЦК України такий строк може бути передбачений в договорі або визначений в законі.

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов’язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.  

Відповідно до частин першої, третьої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі частини першої статті 252, частини першої статті 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина перша статті 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас абзац другий частини першої статті 530 ЦК України містить норму, якою встановлено, що зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У справі, яка переглядається, пунктом 4.6 договору поруки встановлено, що порука припиняється зі спливом трирічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором. 

За пунктом 2.1 кредитного договору строк його дії встановлено до                 25 липня 2022 року.

Тобто договором поруки встановлено строк її припинення – після закінчення трьох років від дня настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором.

Разом з тим відповідно до пункту 4.10 кредитного договору позичальник зобов’язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (пункт 4.9) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

Отже, кредитним договором було передбачено порядок зміни строку виконання основного зобов’язання. Проте, як установив суд, зміна строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором у передбаченому ним порядку (пункти 4.9, 2.9) не відбулася.

Надіслання банком позичальнику повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткового договору (а в разі незгоди з цією пропозицією – у десятиденний строк повернути всю суму кредиту) не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору. 

 

 

Суддя Верховного Суду України                                                    Л.І. Охрімчук

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это минусовое решение... Но что теперь делать...(((

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/56FDC08EB7D8C92EC2257ECA00235F10

 

 

Надіслання банком позичальнику повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткового договору (а в разі незгоди з цією пропозицією – у десятиденний строк повернути всю суму кредиту) не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Это минусовое решение... Но что теперь делать...(((

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/56FDC08EB7D8C92EC2257ECA00235F10

 

 

Надіслання банком позичальнику повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткового договору (а в разі незгоди з цією пропозицією – у десятиденний строк повернути всю суму кредиту) не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору. 

а позов з інших підстав ніяк не вийде?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

не є вимогою , всё верно.

 

Это минусовое решение... Но что теперь делать...(((

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/56FDC08EB7D8C92EC2257ECA00235F10

 

 

Надіслання банком позичальнику повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткового договору (а в разі незгоди з цією пропозицією – у десятиденний строк повернути всю суму кредиту) не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору. 

 

а позов з інших підстав ніяк не вийде?

Согласен с dyx, но есть банки, у которых в таких требованиях указано, что в случае неподписания допсоглашения о повышении процентной ставки или несогласии на повышение процентной ставки, срок основного обязательства считается таким, что настал.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

не свідчить про пред’явлення банком вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов’язання, оскільки в позичальника залишався вибір щодо прийняття чи відхилення пропозиції.

 

Получается, что заемщик должен был отказаться/не дать согласие на повышение процентной ставки.

И тогда бы срока настал, но это случай по конкретному банку.

Есть банки, если не ошибаюсь Укрсоц, у них иногда отправляли допсоглашения и в случае его не подписания, срок основного обязательства считался таким, что настал.

Поэтому все индивидуально.

Но вывод ВСУ неприятный, хотя такие случаи и не особо распространены, но при других обстоятельствах решение может быть совершенно противоположенным.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

п.с.Это постановление еще не значит, что все потеряно.

Помните Постановление ВСУ о том, что подпись заемщика на условии об увеличении исковой давности не нужно, со временем на это бестолковое постановление было принято нормальное.

 

Возможно так будет и с таким случаем.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Согласен с dyx, но есть банки, у которых в таких требованиях указано, что в случае неподписания допсоглашения о повышении процентной ставки или несогласии на повышение процентной ставки, срок основного обязательства считается таким, что настал.

    Цікавий підхід. Якщо умова присутня в кредитному договорі, то вона ВЖЕ не є нікчемною по ст.1055. Якщо умова не визнана недійсною, значить чинна і дійсна. Тоді, якщо не "свідчить про настання строку", то про що свідчить ця фраза?  Свою версію про те, що НАСТАЛА ВІДКЛАДАЛЬНА ОБСТАВИНА, яка для поручителя має таке ж значення, як і дотрокове витребування, я дав тут   " http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7763&page=2  №   30 icon_share.png

yafet

 

Отправлено Вчера, 05:34

dyx сказал(а) 25 Сен 2015 - 00:42:snapback.png

Совершенно верно, это не есть требование досрочного погашения.

 

...ни по хворме, ни по содержанию(с)...  :)

 

"...та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору."

 

  Якась дивна оцінка доведеного до боржника  волевиявлення кредитора. 

   

  Суд принаймні мав дати оцінку умові, яка настала чи не настала -  строк кредитування або завершився через 10 днів, або ні. Якщо ні - то чому? Аналогічно якщо так. Невідомо також чи процентна ставка була підвищена і коли.

  Правочини під умовою ніхто не відміняв.

 

 З ВСУ  можна погодитись в тому, що тут нема дострокового витребування і нема підстав для перегляду ВСУ. 

 

Але текст  ВСУ 6-438цс15 вказує на те, що строк кредитування був визначений під відкладальною умовою. Якщо така умова настала,  то порука всеодно припинилась через три роки. Поручителю однаково на підставі якої умови кредитного договору змінено кінцевий термін кредитування - вимога про дострокове чи настання відкладальної  обставини.  

    

 Стаття 212. Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини

1. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

2. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.  "

 

Дайте свою версію, чим тоді є така умова?

 

 
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я так понимаю, проблема одна, что условиями этого договора предусмотрено, что должно быть несогласие заемщика для того, что бы срок считался таким, что наступил.

Его возможно и не было.

Нужно посмотреть более системно условия кредитного договора.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Интересно, это все относится к майновому поручителю?

    Принцип поруки: Вірю особі але не вірю майну.

    Принцип застави:  Вірю майну але не вірю особі.

 

Присутність слова "поручитель" в словосполученні "майновий поручитель" давно не дає спокою багатьом, втому числі судам.

Але по своїй суті майнова порука є заставою і нічим іншим. На заставу (майнову поруку) ст.559 не поширюється ніяк. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Интересно, это все относится к майновому поручителю?

нет. ВСУ так решил.

ст. ст. 553-559 ЦК на имущественного поручителя не распространяются.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

    Принцип поруки: Вірю особі але не вірю майну.

    Принцип застави:  Вірю майну але не вірю особі.

 

Присутність слова "поручитель" в словосполученні "майновий поручитель" давно не дає спокою багатьом, втому числі судам.

Але по своїй суті майнова порука є заставою і нічим іншим. На заставу (майнову поруку) ст.559 не поширюється ніяк. 

Яким законом та статтею визначено поняття майнова порука? 

 

нет. ВСУ так решил.

ст. ст. 553-559 ЦК на имущественного поручителя не распространяются.

Чому статті які регулюють поруку не поширюються на поруку за якою поручитель надав своє майно в якості забеспечення? Невже така порука визначається якимись спеціальними законами? Порука она і є порука.

Будь ласка, постанову ВСУ.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Яким законом та статтею визначено поняття майнова порука? 

 

Чому статті які регулюють поруку не поширюються на поруку за якою поручитель надав своє майно в якості забеспечення? Невже така порука визначається якимись спеціальними законами? Порука она і є порука.

Будь ласка, постанову ВСУ.

Є тільки поняття "майновий поручитель" для формалізації сторони (особи) заставодавця, якщо такий є іншим ніж особа боржника за основним зобовязанням.

"Майнова порука", як поняття, є синонімом поняття "застава". 

 

 

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2654-12     Про заставу. Стаття 11. Сторони договору застави

Сторонами договору застави (заставодавцем і

заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа

(майновий поручитель). 

 

ЦК України. Стаття 583. Сторони у договорі застави

1. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

 

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/898-15    Про іпотеку  Стаття 11. Майновий поручитель

Майновий поручитель несе відповідальність перед

іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання

виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета

іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним

зобов'язанням.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Є тільки поняття "майновий поручитель" для формалізації сторони (особи) заставодавця, якщо такий є іншим ніж особа боржника за основним зобовязанням.

"Майнова порука", як поняття, є синонімом поняття "застава". 

 

 

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2654-12     Про заставу. Стаття 11. Сторони договору застави

Сторонами договору застави (заставодавцем і

заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа

(майновий поручитель). 

 

ЦК України. Стаття 583. Сторони у договорі застави

1. Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

 

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/898-15    Про іпотеку  Стаття 11. Майновий поручитель

Майновий поручитель несе відповідальність перед

іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання

виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета

іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним

зобов'язанням.

Добре, але майнова порука це порука як не дивись. Договір поруки так і називається і складається саме як порука. Ось і виникають питання чому майнова порука не є порука. А якщо це порука, то чому до неї неможна застосовувати загальні закони які застосовуються до поруки? Де роз'яснення зцього питання або постанови пленумів?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Добре, але майнова порука це порука як не дивись. Договір поруки так і називається і складається саме як порука. Ось і виникають питання чому майнова порука не є порука. А якщо це порука, то чому до неї неможна застосовувати загальні закони які застосовуються до поруки? Де роз'яснення зцього питання або постанови пленумів?

Пошукайте, не полінуйтесь на форумі Постанову ВСУ і Вам все стане зрозуміло.

Чому ми такі категоричні, хоча і не погоджуємося з висновками ВСУ щодо такого застосування норм матеріального права.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения