Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций об удовлетворении исковых требований Приватбанка о взыскании задолженности по карточному креди

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40581576

 

Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року                                                                                                                             м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого                        Ткачука О.С.,

суддів:                             Висоцької В.С.,                                   Гончара В.П.,

                                                   Колодійчука В.М.,                  Умнової О.В.,                                              

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного  суду Миколаївської області від 07 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що            05 вересня 2005 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кошти в розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Внаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором станом на 31 травня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 32 667 грн 09 коп., з яких: 9 987 грн 02 коп. - заборгованість за кредитом,       20 648 грн 30 коп. - заборгованість за процентами, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 531 грн 77 коп. - штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня          2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 849 грн 39 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умов) кредитний договір діє протягом 12 місяців та пролонгується на такий же термін у разі якщо жодна із сторін протягом цього терміну не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, доказів про припинення дії договору про надання банківських послуг відповідно до вказаного пункту Умов надано не було, а тому строк виконання зобов'язання за цим договором автоматично пролонговано.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 05 вересня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кошти в розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Внаслідок невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором станом на 31 травня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 32 667 грн 09 коп., з яких: 9 987 грн 02 коп. - заборгованість за кредитом,       20 648 грн 30 коп. - заборгованість за процентами, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 531 грн 77 коп. - штраф (процентна складова).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9.12 розділу І Умов встановлено, що кредитний договір від     05 вересня 2005 року діє впродовж 12 місяців з моменту підписання. Також передбачено автоматичне пролонгування дії договору на такий самий строк у разі, якщо жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору (а. с. 19).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки                 (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п. 3.5. Умов та правил надання банківських послуг порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних карт, а також порядок отримання кредиту регулюється діючим законодавством України, нормами міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard International, даним договором, Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами Банку. Пам'ятка клієнта оформлюється та є невід'ємною частиною договору у випадку оформлення і видачі платіжної картки кредитною схемою.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи Пам'ятки клієнта й Тарифів банку, які є невід'ємними частинами кредитного договору та визначають його умови, обставини щодо порядку погашення кредиту - строку, розміру та складових щомісячного зобов'язання ОСОБА_3 не встановлені.

Поза увагою судів залишилося те, що строк дії платіжної картки зазначається на лицьовій стороні картки із зазначенням місяця та року.

Відповідно до положень п. п. 9.3, 9.6 Умов для продовження дії платіжної картки на картрахунку платіжної картки повинні бути кошти в розмірі, достатньому для оплати послуг банка.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вищевказані вимоги закону та роз'яснення уваги не звернув, не встановив строк дії картки, виданої ОСОБА_3; не перевірив, чи були на картковому рахунку грошові кошти, за наявності яких банк вправі був пролонгувати строк дії картки та, чи видавалася відповідачу нова картка, тому дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України вказані порушення суду першої інстанції не усунув; належним чином доводи апеляційної скарги не перевірив, не спростував їх та не дав належної оцінки умовам кредитного договору, тому передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 грудня       2012 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 07 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                                                           С.О. Ткачук

Судді:                                                                       В.С. Висоцька

                                                                                                 В.П. Гончар

                                                                                                 В.М. Колодійчук

                                                                                                 О.В. Умнова
 

[sofi]

справедливое решение.

осталось непонятным, откуда в материалах дела Условия??

 

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вищевказані вимоги закону та роз'яснення уваги не звернув, не встановив строк дії картки, виданої ОСОБА_3; не перевірив, чи були на картковому рахунку грошові кошти, за наявності яких банк вправі був пролонгувати строк дії картки та, чи видавалася відповідачу нова картка, тому дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

интересно, где же этот картрахунок теперь взять, если его изначально не было? Приват такие не открывал по кредитным карточкам, у него "свое" законодательство, 

Поза увагою судів залишилося те, що строк дії платіжної картки зазначається на лицьовій стороні картки із зазначенням місяця та року.

- как установить срок действия картки обозначенный на ней, если ее в природе уже не существует? Договоров/заяв на выпуск/перевыпуск карточек тоже нет. Разве что расписка в получении карты...., но так как приват экономит на хранении документов, то вряд ли. 

 

В общем, все только начинается.  Думаю, при новом рассмотрении в суде ПИ  приват не сможет предоставить надлежащие доказательства указанные ВССУ, а по сему -должны банку отказать. В теории(((, но шансы есть.

[sofi]

а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

а  где в этих договорах срок их действия вообще указывался?

[у.zaporozhskiy]

12+12месяцев в п. 9.12,но и то этот пункт неоднозначен.

[sofi]

12+12месяцев в п. 9.12,но и то этот пункт неоднозначен.

это наверно с сайта взято из Условий? Так в 2005-2006 и сайта такого не было и ссылки на сайт в анкете - заяве тоже не было. Как тут быть?

[у.zaporozhskiy]

это наверно с сайта взято из Условий? Так в 2005-2006 и сайта такого не было и ссылки на сайт в анкете - заяве тоже не было. Как тут быть?

Болт, выкладывал на форуме Условия помойму 2008 года, которые Приватбанк притащил в суд.

Используйте их.

Объясните Вашу ситуацию, я тогда смогу Вам посоветовать что-то дельное.

Чем Вас не устраивают Постановления ВСУ, выложенные на форуме?

До какой даты у Вас карточка?

с какого момента просрочка?

Когда у Вас был последний платеж?

когда Приват обратился в суд?

все эти факты нужно установить для оценки своих шансов в деле по иску Привата о взыскании задолженности по карточному кредиту.