Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Прокредитбанку во взыкании задолженности с поручителя

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

17 вересня 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Яреми А.Г.

Суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

Гуменюка В.І., Патрюка М.В., Сімоненко В.М.,

Лященко Н.П., Романюка Я.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 серпня 2013 року, 

 

встановила:

 

У грудні 2009 року публічне акціонерне товариство «Прокредит Банк» (далі – ПАТ «Прокредит Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що 10 вересня 2008 року між ПАТ «Прокредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання кредиту в розмірі 50 000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 30% річних. В той же день з метою забезпечення виконання названого кредитного договору між ПАТ «Прокредит Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов’язався відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору у повному обсязі. 

 

У зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором утворилася заборгованість, у зв’язку з чим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив задовольнити позов та стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 133 397 грн. 67 коп.

 

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Прокредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 128 200 грн. 05 коп.

 

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Прокредит Банк» до ОСОБА_2 відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 3 липня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Прокредит Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Прокредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 128 200 грн. 05 коп. 

 

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 серпня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2.

 

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 4 ст. 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. 

 

Судом установлено, що 10 вересня 2008 року між ПАТ «Прокредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання кредиту в розмірі 50 000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 30% річних. В той же день з метою забезпечення виконання названого кредитного договору між ПАТ «Прокредит Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов’язався відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору у повному обсязі.

 

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов’язань 4 лютого 2009 року ПАТ «Прокредит Банк» направив ОСОБА_2 вимогу про дострокове повне погашення заборгованості. 

 

Позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в солідарному порядку за кредитним договором було пред’явлено ПАТ «Прокредит Банк» 21 грудня 2009 року.

 

Пунктом 4.1 кредитного договору від 10 вересня 2008 року передбачено, що у разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати процентів за графіком, або сплати штрафних санкцій більш ніж 3 банківських дні, або у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, передбачених у п.п. 3.2, 4.3 Договору, або наявності обставин, які ставлять під сумнів погашення кредиту, кредитор набуває право вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

 

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки від 10 вересня 2008 року поручитель протягом 3-х банківських днів з дня одержання повідомлення від кредитора про порушення позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом зобов’язується погасити суму заборгованості по кредитному договору.

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що шестимісячний строк пред’явлення вимоги до поручителя має застосовуватись від дня закінчення строку дії основного зобов’язання, тобто з 10 вересня 2009 року, а оскільки позивач звернувся до суду із позовом 21 грудня 2009 року, то позивачем не пропущено цей строк і порука не може вважатися припиненою.

 

Однак з таким висновком погодитися не можна.

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

 

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

 

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов’язань боржника за кредитним договором.

 

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

 

Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову. 

 

Отже, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені 4 лютого 2009 року, кредитор, відповідно до ч. 2 ст.1054 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов’язання і зобов’язаний був пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців з цієї дати.

 

Однак, після зміни строку виконання основного зобов’язання, Банк до суду із позовом звернувся лише у грудні 2009 року, тобто зі спливом 10 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

 

За таких обставин апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що строк виконання основного зобов’язання не був змінений та не врахував, що 4 лютого 2009 року Банк подав до поручителя вимогу про повне дострокове погашення кредиту, процентів за користування кредитними коштами та пені, чим відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов’язання.

 

До таких же висновків у своїй ухвалі від 5 березня 2014 року та у рішенні від 19 березня 2014 року дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на які як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 4 ст. 559 ЦК України посилається у своїй заяві ОСОБА_2. 

 

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Додана до заяви Постанова Верховного Суду України від 29 січня 2014 року не може слугувати прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки зазначене рішення суду ухвалено в порядку Глави 3 ЦПК України, тобто не судом касаційної інстанції.

 

Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд. 

 

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_2 задовольнити. 

 

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 серпня 2013 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко 

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко 

 

Правова позиція у справі №6-125цс14

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. 

 

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову. 

 

Установивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, який був змінений відповідно до кредитного договору, не пред’явив протягом шести місяців позову до поручителя про виконання зобов’язання, суд дійшов правильного висновку про те, що зобов’язання за договором поруки припинилися. 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/70F7AAC14CA97F52C2257D5D002187E8

[у.zaporozhskiy]

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7030&hl=

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-53цс14 предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

и снова не это дело.

Когда же мы увидим сказочное Постановление ВСУ о том, что поручительство прекращено, если кредитор в течении 6 месяцев с момента просрочки по кредитному договору не обратится с иском в суд к поручителю?

[logoped]

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7030&hl=

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 року ухвалив постанову у справі № 6-53цс14 предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

и снова не это дело.

Когда же мы увидим сказочное Постановление ВСУ о том, что поручительство прекращено, если кредитор в течении 6 месяцев с момента просрочки по кредитному договору не обратится с иском в суд к поручителю?

 

Вот оно - № 6-170цс13 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7139

 

-------------------

«Неважно, что именно говорится в кредитном договоре или соглашении, подписанном с кредитным поручителем. Там может быть сказано, что исковая давность по требованию вообще пятьдесят лет. Однако по факту будет, как сказал ВСУ — полгода.

Если банк не пришел к поручителю на протяжении шести месяцев с момента первого неплатежа по кредиту, и не потребовал рассчитаться за заемщика (ведь поручитель несет с ним солидарную ответственность), то он опоздал. И не имеет права больше ничего с него требовать» http://knpartners.com.ua/bankam-dali-polgoda-na-vzyiskanie-kredita-s-poruchitelya/

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41006036

 

 

Державний герб України
Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах                                             Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і       кримінальних справ у складі:

головуючого Мазур Л.М., суддів:  Леванчука А.О., Писаної Т.О.,Маляренка А.В., Фаловської І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2009 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір про надання кредиту у розмірі 50 тис. грн строком на 12 місяців зі сплатою 30 % річних. У той же день, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_6 умов кредитного договору в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, у зв'язку з чим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив задовольнити позов та стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 133 397,67 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня

2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь           ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 128 200,05 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 128 200,05 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_7 на вказане рішення апеляційного суду.

Постановою Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2013 року скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Судами встановлено, що 10 вересня 2008 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір про надання кредиту у розмірі 50 тис. грн строком на 12 місяців зі сплатою 30 % річних. У той же день, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_6 умов кредитного договору в повному обсязі.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань 04 лютого 2009 року ПАТ «ПроКредит Банк» направив ОСОБА_7 вимогу про дострокове повне погашення заборгованості.        

Позов до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості у солідарному порядку за кредитним договором було пред'явлено                           ПАТ «ПроКредит Банк» 21 грудня 2009 року.

Пунктом 4.1 кредитного договору від 10 вересня 2008 року передбачено, що у разі виникнення простроченої заборгованості з погашення кредиту або прострочення сплати процентів за графіком, або сплати штрафних санкцій більш ніж на 3 банківських дні, або у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених у пунктах 3.2, 4.3 договору, або наявності обставин, які ставлять під сумнів погашення кредиту, кредитор набуває право вимагати дострокового погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

Згідно з п. 1.2 договору поруки від 10 вересня 2008 року поручитель протягом 3-х банківських днів з дня одержання повідомлення від кредитора про порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом зобов'язується погасити суму заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги до цього відповідача пред'явлені позивачем за межами установленого законом строку, а тому правовідносини між банком та ОСОБА_7 як поручителем є припиненими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_7 і ухвалюючи у цій частині нове рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя має застосовуватись від дня закінчення строку дії основного зобов'язання, тобто з 10 вересня 2009 року, а оскільки позивач звернувся до суду з позовом 21 грудня 2009 року, то позивачем не пропущено цей строк і порука не може вважатися припиненою.

Однак погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та пені              04 лютого 2009 року, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців з цієї дати.

Однак після зміни строку виконання основного зобов'язання, банк до суду із позовом звернувся лише у грудні 2009 року, тобто зі спливом 10 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

За таких обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що строк виконання основного зобов'язання не був змінений та не врахував, що 04 лютого 2009 року позивач подав до поручителя вимогу про повне дострокове погашення кредиту, процентів за користування кредитними коштами та пені, чим відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання.

Разом з тим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення апеляційного суду необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2013 року скасувати.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня

2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.М. МазурСудді:                   А.О. Леванчук А.В. Маляренко Т.О. Писана І.М. Фаловська

[у.zaporozhskiy]

Отмененное решение апелляции

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32197942

 

Державний герб України

                      

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

03680  м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77   e-mail: [email protected]

                                                                                                                                            

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2601/23435/12 № апеляційного провадження:22-ц/796/8727/2013Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Андрієнко А.М.3 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

            Головуючого судді   Андрієнко А.М.

            Суддів:                       Заришняк Г.М.

                                               МараєвоїН.Є.

            При секретарі           Кацідим В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ «Прокредит Банк» - Петрушко Ярини Ростиславівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ПАТ «Прокредит Банк» звернулося до суду з зазначеним позовом до відповідачів, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.09.2008 року між ЗАТ «ПроКредитБанк»  та ОСОБА_5 було укладено  кредитний договір  №1.40657 про надання кредиту  в розмірі 50 000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 30% річних. З метою  забезпечення  виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором між ЗАТ «ПроКредит Банк» та  ОСОБА_6 10.09.2008 року було укладено договір поруки №1.40657 ДП1, за яким поручитель зобов'язався відповідати перед  ЗАТ «ПроКредит Банк» за зобов'язаннями  ОСОБА_5 в повному обсязі. З урахуванням уточнень позивач просив стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість, яка утворилася внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору, невиконання позичальником та його поручителем  вимоги про дострокове повернення кредиту, та розмір якої  станом на 04.03.2013 року  становив 133 397, 67 грн., що складається з: боргу по капіталу - 42 928, 55 грн.; боргу по процентах за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах за фактичне користування  простроченим капіталом - 36 918, 50 грн.; пені  - 47 833, 37 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 128 200, 05 грн. та судові витрати, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 відмовлено.

            В апеляційній скарзі представник банку просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову стосовно поручителя ОСОБА_6 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку до поручителя задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її повністю.

Представник ОСОБА_6 просив відхилити апеляційну скаргу банку , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню із наступних підстав.

            Судом встановлено, що 10.09.2008 року між  ЗАТ «ПроКредит Банк» та  ОСОБА_5було  укладено  кредитний договір №1.40657 (а.с. 7-8).

На виконання умов якого ОСОБА_5  видано   грошові кошти готівкою в сумі  48 856 грн.  за мінусом комісії за надання кредиту в розмірі 1,5% від суми кредиту (а.с.12-13).   ОСОБА_5 отримав  кредитні кошти  строком на 12 місяців  для задоволення  особистих неспоживчих потреб, які зобов'язався повернути  до 15.09.2009 року внесенням щомісячних платежів у строки та розмірах визначених графіком на погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 30 % річних.

За проведеним позивачем розрахунком станом на 04.03.2013 року  борг ОСОБА_5 за кредитним договором  №1.40657 від 10.09.2008 року  становить 133 397, 67 грн., який складається з: боргу по капіталу - 42 928, 55 грн.; боргу по процентах за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах за фактичне користування  простроченим капіталом - 36 918, 50 грн., пені  - 47 833, 37 грн. (а.с128).

Судом встановлено, що 10.09.2008 року  між  ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_6 було  укладено договір поруки № №1.40657- ДП 1, за яким останній зобов'язався відповідати перед ЗАТ «ПроКредитБанк»  за виконання  ОСОБА_5 його зобов"язань за кредитним договором №1.40657 від 10.09.2008 року у повному обс язі (а.с.11).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення кредитної заборгованості із поручителя ОСОБА_6, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо непред'явлення банком вимоги до поручителя в установлений законом строк.

Згідно роз'яснень Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року  «Про практику застосування судами  законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»  відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор  протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання  не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явлення вимоги до поручителя  є як направлення\вручення йому вимоги про погашення боргу так і пред'явлення до нього позову.

Як вбачається із договору кредиту та договору поруки, укладених між сторонами по справі, строк виконання основного зобов'язання визначено 10 вересня 2009 року. За кредитором зберігається право пред'явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців після дня настання строку виконання основного зобов'язання  , тобто по 10 березня 2010 року.

Позовні вимоги до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред'явлені позивачем згідно реєстрації позовної заяви 21 грудня 2009 року, тобто в межах строку передбаченого ст.. 559 ЦК України, тому з ОСОБА_6 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором солідарно з ОСОБА_5

Апелянтом не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, тому колегія суддів прийшла дог висновку про стягнення з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_5 заборгованості в сумі 128 200 грн 05 коп.

Оскільки колегія суддів задовольняє позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_6, то з нього на користь банку стягує судові витрати в розмірі 1282 грн.

Посилання представника ОСОБА_6 на ту обставину, що   позивач та суд своєчасно не повідомили ОСОБА_6 про вимогу сплатити заборгованість, направивши йому вимогу та позовну заяву за адресою його реєстрації, хоча ним при укладанні договору зазначалося інше фактичне місце мешкання, не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно ст.. 109 ч.1 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, тому позивач правомірно зазначив місце реєстрації відповідача ОСОБА_6, за яким йому було направлено вимогу.

               Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315  ЦПК України , колегія суддів

          

ВИРІШИЛА:

                                                                      

              Апеляційну скаргу представника АТ «ПроКредитБанк»  задовольнити.

           Рішення   Голосіївського районного суду м.Києва від   30.04.2013 року  в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості із ОСОБА_6 скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким  позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк»  до ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задовольнити частково та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

         Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»  заборгованість за кредитним договором № 1.40657 від 10.09.2008 року  в розмірі 128 200 , 05 грн солідарно  .

          Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» судові витрати в розмірі 1282 грн.

           В решті рішення Голосіївського районного суду м.Києва від   30.04.2013 року  залишити без змін.

          Рішення набирає законної сили з моменту  його  проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:                                            Судді:
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31338447

 

Державний герб України

               

Справа №  2601/23435/12

Провадження №:  2/752/1089/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2013  року Голосіївський районний суд м Києва в складі:

головуючого судді         Плахотнюк  К.Г.

при секретарі                  Скварчінській В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом публічного акціонерного  товариства «Прокредит Банк» до  ОСОБА_1, ОСОБА_2,  про  стягнення суми  заборгованості за кредитним договором,

встановив:

21.12.2009 року  ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося в суд з позовом до  ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що  10.09.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк»  та ОСОБА_1 було укладено  кредитний договір  №1.40657 про надання кредиту  в розмірі 50 000, 00 грн., строком на 12 місяців зі сплатою 30% річних. Позичальник зобов»язався своєчасно погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами   шляхом внесення щомісячних платежів  у строки та розмірах визначених графіком повернення кредиту та відсотків, який  є додатком №1 до кредитного договору, а у випадку прострочення встановлених  строків  виконання зобов»язань сплатити пеню  у розмірі 0,5%  від  непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15,00 грн. у еквіваленті кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного  погашення заборгованості. Починаючи з 31  календарного дня прострочення,  розмір пені збільшується до 1% за умови  подання кредитором  відповідного повідомлення позичальнику  про таке збільшення.

У зв»язку з неналежним виконанням  відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 19.11.2009 року заборгованість останнього  по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за кредитним договором №1.40657 від  10.09.2008 року становить 103 490, 78 грн. з яких: борг по капіталу - 42 928, 55 грн.; борг по процентах - 12 728, 86 грн.; пені - 47 833, 37 грн..

З метою  забезпечення  виконання зобов"язань ОСОБА_1 за кредитним договором №1.40657 від  10.09.2008 року, укладеним із  ЗАТ «ПроКредит Банк», останнім та  ОСОБА_2   10.09.2008 року укладено договір поруки №1.40657 ДП1, за яким поручитель зобов"язався відповідати перед  ЗАТ «ПроКредит Банк» за зобов»язаннями  ОСОБА_1 в повному обсязі.

Посилаючись на те, що позичальник  ОСОБА_1 не виконує свої зобов"язання за кредитним договором у добровільному порядку, невиконання позичальником та його поручителем  вимоги про дострокове повернення кредиту, просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку  заборгованість за кредитним договором у розмірі  103490, 78 грн., відшкодувати судові витрати  по сплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

До початку судового розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення  позовних вимог, що стосується стягнення заборгованості з відповідачів, розмір якої  станом на 04.03.2013 року  становить 133 397, 67 грн., яка складається з: боргу по капіталу - 42 928, 55 грн.; боргу по процентах за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах за фактичне користування  простроченим капіталом - 36 918, 50 грн., пені  - 47 833, 37 грн..

          У судовому засіданні представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_2 та його представник,  позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні щодо ОСОБА_2, як поручителя  позичальника ОСОБА_1, посилаючись на те, що  позивач умисно не повідомив поручителя про невиконання  зобов»язань  за кредитним договором позичальником чим позбавив  поручителя можливості виконати свої  зобов»язання, внаслідок чого  його зобов»язання за договором поруки є припиненими.

          Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні відсутній, про  його дату, час та місце повідомлявся  судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, однак судові повістки направлено на адресу суду  з відміткою  відділу зв»язку про закінчення терміну зберігання, що за правилами п. 5 ст. 74 ЦПК України є підставою для висновків суду про повідомлення сторони.

З огляду на викладене, врахувавши думку учасників судового розгляду справи, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача  ОСОБА_1.

Вислухавши учасників судового розгляду справи,  дослідивши матеріали справи, оцінивши все в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          У судовому засіданні встановлено,  що 10.09.2008 року між  ЗАТ «ПроКредит Банк» та  ОСОБА_1 було  укладено  кредитний договір №1.40657 (а.с. 7-8).

На виконання умов зазначеного договору  ЗАТ «ПроКредитБанк» 10.09.2008 року видано ОСОБА_1 грошові кошти готівкою в сумі  48 856, 00 грн.  за мінусом комісії за надання кредиту в розмірі 1,5% від суми кредиту (а.с.12-13).

Відповідно до умов кредитного договору №1.40657, укладеного 10.09.2008 року,  позичальник  ОСОБА_1 отримав  кредитні кошти   строком на 12 місяців  для задоволення  особистих неспоживчих потреб, які зобов»язався повернути   до 15.09.2009 року внесенням щомісячних платежів у строки та розмірах визначених графіком на погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 30 % річних.

Відповідно до  статей  1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова  установа  (кредитодавець) зобов»язується надати  грошові кошти (кредит) позичальникові  у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо  договором встановлений  обов»язок  позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення  повернення чергової  частини позикодавець має право вимагати  дострокового повернення   частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов»язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог  цього  Кодексу, інших актів  цивільного законодавства.

Звертаючись в суд з позовом, позивач стверджує, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов»язання щодо  погашення кредиту та сплати відсотків. За проведеним позивачем розрахунком станом на 04.03.2013 року  борг ОСОБА_1 за кредитним договором  №1.40657 від 10.09.2008 року  становить 133 397, 67 грн., який складається з: боргу по капіталу - 42 928, 55 грн.; боргу по процентах за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах за фактичне користування  простроченим капіталом - 36 918, 50 грн., пені  - 47 833, 37 грн. (а.с128).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов"язання за кредитним договором,  будь-які заперечення з приводу наведеного позивачем розрахунку його заборгованості за кредитним договором у суду відсутні, а тому зазначені обставини є підставою для задоволення заявлених до останнього  позивачем позовних вимог у  повному обсязі.

Проте, як видно з наведеного позивачем розрахунку заборгованості  відповідача ОСОБА_1  кредитор просить стягнути з позичальника  відсотки за користування кредитом, які складаються з  боргу по процентах за графіком у розмірі - 5 717, 25 грн.,  боргу  по процентах за фактичне користування простроченим капіталом у розмірі - 36 918, 50 грн.., що разом складає 42 635, 75 грн..  З підстав порушення строків погашення кредиту  позивачем нараховано пеню в розмірі 47 833, 37 грн..

За правилами  статтей 549,551,23 ЦК України,  неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення  боржником зобов»язання; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи; збитками є - втрати, яких особа зазнала у зв»язку  зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного  права (реальні збитки), доходи, які особа могла б  реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зроблений позивачем розрахунок свідчить, що заборгованість позичальника за  відсотками, які кредитор мав отримати, передаючи грошові кошти в кредит  складає 42 635, 75 грн., що є збитками від діяльності  щодо надання  кредитних послуг, а нарахований позивачем  розмір штрафних санкцій з підстав порушення умов  кредитного договору складає  47 833, 37 грн., що перевищує  розмір збитків, що за правилами  ч. 3 ст. 551 ЦК України є однією з двух підстав для його зменшення за рішенням суду.

Отже суд приходить до висновку, що на задоволення вимог  ПАТ «ПроКредит Банк» стягненню підлягає заборгованість  за кредитним договором №1.40657 від 10.09.2008 року   в розмірі 128 200, 05 грн. (що складається з заборгованості   по капіталу  - 42 928, 55 грн.;  боргу по процентах  за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах  за фактичне  користування простроченим капіталом - 36 918, 50 грн.;  пені -  42 635, 75 грн., яка буде відповідати розміру збитків).

Що ж стосується позовних вимог, заявлених  позивачем до ОСОБА_2, як поручителя ОСОБА_1, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2008 року   між  ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було  укладено договір поруки № №1.40657- ДП 1, за яким останній зобов"язався відповідати перед ЗАТ «ПроКредит Банк»  за виконання  ОСОБА_1 його зобов"язань, за кредитним договором №1.40657 від 10.09.2008 року у повному обсязі (а.с.11).

Правилами  ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою,  боржник і поручитель відповідають  перед кредитором як солідарні боржники. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.1.1. , п.1.2., п.3.1. умов  зазначеного договору поруки  ОСОБА_2 як поручитель:  на добровільних засадах взяв на себе зобов»язання  перед кредитором відповідати за зобов»язаннями ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору  №1.40657 від 10.09.2008 року в повному обсязі цих зобов»язань;  протягом трьох банківських днів з дня одержання повідомлення від кредитора про порушення позичальником взятих  себе зобов»язань за кредитним договором по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом зобов»язується  погасити  суму заборгованості по кредитному договору; договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію з моменту  припинення забезпеченого  ним зобов»язання.

Звертаючись в суд з позовом, про стягнення з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором  №1.40657 від 10.09.2008 року позивач стверджує про направлення ним 04 лютого 2009 року на адресу поручителя, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_2, вимогу  про виконання  останнім  зобов»язань за зазначеним вище договором поруки. Зазначене повідомлення не було отримано ОСОБА_2, повідомлення було повернуто адресату 18.03.2009 року  з відміткою відділу зв»язку про відсутність адресата.

Докази на  підтвердження  направлення позивачем 04.02.2009 року  вимоги про виконання зобов»язань за кредитним договором позичальнику ОСОБА_1 позивачем суду не надано.

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання  основного зобов»язання не пред»явить  вимоги до поручителя.

Відповідно до роз»ясень, що містяться  в п. 24 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду  України з розгляду  цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року  «Про практику  застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 4  ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо  кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного  зобов»язання не пред»явить  вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею  526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не  визначено інші  умови виконання  основного зобов»язання, то у разі  неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором строк пред»явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту  настання строку погашення зобов»язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов»язання у повному обсязі або у зв»язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише  несплата чергового платежу. Пред»явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред»явлення до нього позову. При цьому в разі пред»явлення вимоги  до поручителя  кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців  від дня настання строку виконання основного зобов»язання.

З огляду на те, що у зазначеному вище договорі поруки не  визначено  строк його дії в порядку передбаченому ст. 252 ЦК України, а право на пред»явлення вимоги  поручителю (у відповідності до умов договору поруки)  у кредитора виникло після спливу трьох днів з 18.03.2009 року, тобто з моменту повернення  вимоги про  виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором №1.40657, яка була направлена його поручителю ОСОБА_2, то право на пред»явлення вимоги поручителю кредитор мав би використати  до 22  вересня 2009 року, однак останній таким правом не скористався, а тому правовідносини між банком та поручителем є припиненими, що і є підставою для відмови в задоволенні  вимог заявлених до ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справ необхідно покласти на відповідача ОСОБА_1.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526,530,553,554,559,1050,1054  ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,208,213,218 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ПАТ  «ПроКредит Банк»  до ОСОБА_1, ОСОБА_2,  про  стягнення суми  заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження  - м. Васильків Київської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ( р/р 290960001,980  у ЗАТ ПроКредит, МФО 320984, ідентифікаційний код №21677333) заборгованість  за кредитним договором №1.40657 від 10.09.2008 року   в розмірі 128 200, 05 грн. (що складається з заборгованості   по капіталу  - 42 928, 55 грн.;  боргу по процентах  за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах  за фактичне  користування простроченим капіталом - 36 918, 50 грн.;  пені -  42 635, 75 грн).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження  - м. Васильків Київської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ( р/р 290960001,980  у ЗАТ ПроКредит, МФО 320984, ідентифікаційний код №21677333) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі   1 282, 00 коп., з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 грн., всього  1 402 (одну тисячу чотириста дві) грн. 00 коп..

У задоволенні позовних вимог  ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 про  стягнення заборгованості ОСОБА_1  за кредитним договором  №1.40657 від 10.09.2008 року відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разу подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31338447

 

Державний герб України

               

Справа №  2601/23435/12

Провадження №:  2/752/1089/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2013  року Голосіївський районний суд м Києва в складі:

головуючого судді         Плахотнюк  К.Г.

при секретарі                  Скварчінській В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом публічного акціонерного  товариства «Прокредит Банк» до  ОСОБА_1, ОСОБА_2,  про  стягнення суми  заборгованості за кредитним договором,

встановив:

21.12.2009 року  ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося в суд з позовом до  ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що  10.09.2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк»  та ОСОБА_1 було укладено  кредитний договір  №1.40657 про надання кредиту  в розмірі 50 000, 00 грн., строком на 12 місяців зі сплатою 30% річних. Позичальник зобов»язався своєчасно погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами   шляхом внесення щомісячних платежів  у строки та розмірах визначених графіком повернення кредиту та відсотків, який  є додатком №1 до кредитного договору, а у випадку прострочення встановлених  строків  виконання зобов»язань сплатити пеню  у розмірі 0,5%  від  непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15,00 грн. у еквіваленті кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного  погашення заборгованості. Починаючи з 31  календарного дня прострочення,  розмір пені збільшується до 1% за умови  подання кредитором  відповідного повідомлення позичальнику  про таке збільшення.

У зв»язку з неналежним виконанням  відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 19.11.2009 року заборгованість останнього  по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за кредитним договором №1.40657 від  10.09.2008 року становить 103 490, 78 грн. з яких: борг по капіталу - 42 928, 55 грн.; борг по процентах - 12 728, 86 грн.; пені - 47 833, 37 грн..

З метою  забезпечення  виконання зобов"язань ОСОБА_1 за кредитним договором №1.40657 від  10.09.2008 року, укладеним із  ЗАТ «ПроКредит Банк», останнім та  ОСОБА_2   10.09.2008 року укладено договір поруки №1.40657 ДП1, за яким поручитель зобов"язався відповідати перед  ЗАТ «ПроКредит Банк» за зобов»язаннями  ОСОБА_1 в повному обсязі.

Посилаючись на те, що позичальник  ОСОБА_1 не виконує свої зобов"язання за кредитним договором у добровільному порядку, невиконання позичальником та його поручителем  вимоги про дострокове повернення кредиту, просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку  заборгованість за кредитним договором у розмірі  103490, 78 грн., відшкодувати судові витрати  по сплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

До початку судового розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення  позовних вимог, що стосується стягнення заборгованості з відповідачів, розмір якої  станом на 04.03.2013 року  становить 133 397, 67 грн., яка складається з: боргу по капіталу - 42 928, 55 грн.; боргу по процентах за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах за фактичне користування  простроченим капіталом - 36 918, 50 грн., пені  - 47 833, 37 грн..

          У судовому засіданні представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

          Відповідач ОСОБА_2 та його представник,  позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні щодо ОСОБА_2, як поручителя  позичальника ОСОБА_1, посилаючись на те, що  позивач умисно не повідомив поручителя про невиконання  зобов»язань  за кредитним договором позичальником чим позбавив  поручителя можливості виконати свої  зобов»язання, внаслідок чого  його зобов»язання за договором поруки є припиненими.

          Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні відсутній, про  його дату, час та місце повідомлявся  судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, однак судові повістки направлено на адресу суду  з відміткою  відділу зв»язку про закінчення терміну зберігання, що за правилами п. 5 ст. 74 ЦПК України є підставою для висновків суду про повідомлення сторони.

З огляду на викладене, врахувавши думку учасників судового розгляду справи, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача  ОСОБА_1.

Вислухавши учасників судового розгляду справи,  дослідивши матеріали справи, оцінивши все в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          У судовому засіданні встановлено,  що 10.09.2008 року між  ЗАТ «ПроКредит Банк» та  ОСОБА_1 було  укладено  кредитний договір №1.40657 (а.с. 7-8).

На виконання умов зазначеного договору  ЗАТ «ПроКредитБанк» 10.09.2008 року видано ОСОБА_1 грошові кошти готівкою в сумі  48 856, 00 грн.  за мінусом комісії за надання кредиту в розмірі 1,5% від суми кредиту (а.с.12-13).

Відповідно до умов кредитного договору №1.40657, укладеного 10.09.2008 року,  позичальник  ОСОБА_1 отримав  кредитні кошти   строком на 12 місяців  для задоволення  особистих неспоживчих потреб, які зобов»язався повернути   до 15.09.2009 року внесенням щомісячних платежів у строки та розмірах визначених графіком на погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 30 % річних.

Відповідно до  статей  1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова  установа  (кредитодавець) зобов»язується надати  грошові кошти (кредит) позичальникові  у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо  договором встановлений  обов»язок  позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення  повернення чергової  частини позикодавець має право вимагати  дострокового повернення   частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов»язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог  цього  Кодексу, інших актів  цивільного законодавства.

Звертаючись в суд з позовом, позивач стверджує, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов»язання щодо  погашення кредиту та сплати відсотків. За проведеним позивачем розрахунком станом на 04.03.2013 року  борг ОСОБА_1 за кредитним договором  №1.40657 від 10.09.2008 року  становить 133 397, 67 грн., який складається з: боргу по капіталу - 42 928, 55 грн.; боргу по процентах за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах за фактичне користування  простроченим капіталом - 36 918, 50 грн., пені  - 47 833, 37 грн. (а.с128).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов"язання за кредитним договором,  будь-які заперечення з приводу наведеного позивачем розрахунку його заборгованості за кредитним договором у суду відсутні, а тому зазначені обставини є підставою для задоволення заявлених до останнього  позивачем позовних вимог у  повному обсязі.

Проте, як видно з наведеного позивачем розрахунку заборгованості  відповідача ОСОБА_1  кредитор просить стягнути з позичальника  відсотки за користування кредитом, які складаються з  боргу по процентах за графіком у розмірі - 5 717, 25 грн.,  боргу  по процентах за фактичне користування простроченим капіталом у розмірі - 36 918, 50 грн.., що разом складає 42 635, 75 грн..  З підстав порушення строків погашення кредиту  позивачем нараховано пеню в розмірі 47 833, 37 грн..

За правилами  статтей 549,551,23 ЦК України,  неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення  боржником зобов»язання; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи; збитками є - втрати, яких особа зазнала у зв»язку  зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного  права (реальні збитки), доходи, які особа могла б  реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зроблений позивачем розрахунок свідчить, що заборгованість позичальника за  відсотками, які кредитор мав отримати, передаючи грошові кошти в кредит  складає 42 635, 75 грн., що є збитками від діяльності  щодо надання  кредитних послуг, а нарахований позивачем  розмір штрафних санкцій з підстав порушення умов  кредитного договору складає  47 833, 37 грн., що перевищує  розмір збитків, що за правилами  ч. 3 ст. 551 ЦК України є однією з двух підстав для його зменшення за рішенням суду.

Отже суд приходить до висновку, що на задоволення вимог  ПАТ «ПроКредит Банк» стягненню підлягає заборгованість  за кредитним договором №1.40657 від 10.09.2008 року   в розмірі 128 200, 05 грн. (що складається з заборгованості   по капіталу  - 42 928, 55 грн.;  боргу по процентах  за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах  за фактичне  користування простроченим капіталом - 36 918, 50 грн.;  пені -  42 635, 75 грн., яка буде відповідати розміру збитків).

Що ж стосується позовних вимог, заявлених  позивачем до ОСОБА_2, як поручителя ОСОБА_1, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2008 року   між  ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було  укладено договір поруки № №1.40657- ДП 1, за яким останній зобов"язався відповідати перед ЗАТ «ПроКредит Банк»  за виконання  ОСОБА_1 його зобов"язань, за кредитним договором №1.40657 від 10.09.2008 року у повному обсязі (а.с.11).

Правилами  ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою,  боржник і поручитель відповідають  перед кредитором як солідарні боржники. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.1.1. , п.1.2., п.3.1. умов  зазначеного договору поруки  ОСОБА_2 як поручитель:  на добровільних засадах взяв на себе зобов»язання  перед кредитором відповідати за зобов»язаннями ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору  №1.40657 від 10.09.2008 року в повному обсязі цих зобов»язань;  протягом трьох банківських днів з дня одержання повідомлення від кредитора про порушення позичальником взятих  себе зобов»язань за кредитним договором по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом зобов»язується  погасити  суму заборгованості по кредитному договору; договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію з моменту  припинення забезпеченого  ним зобов»язання.

Звертаючись в суд з позовом, про стягнення з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором  №1.40657 від 10.09.2008 року позивач стверджує про направлення ним 04 лютого 2009 року на адресу поручителя, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_2, вимогу  про виконання  останнім  зобов»язань за зазначеним вище договором поруки. Зазначене повідомлення не було отримано ОСОБА_2, повідомлення було повернуто адресату 18.03.2009 року  з відміткою відділу зв»язку про відсутність адресата.

Докази на  підтвердження  направлення позивачем 04.02.2009 року  вимоги про виконання зобов»язань за кредитним договором позичальнику ОСОБА_1 позивачем суду не надано.

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання  основного зобов»язання не пред»явить  вимоги до поручителя.

Відповідно до роз»ясень, що містяться  в п. 24 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду  України з розгляду  цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року  «Про практику  застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 4  ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо  кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного  зобов»язання не пред»явить  вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею  526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не  визначено інші  умови виконання  основного зобов»язання, то у разі  неналежного виконання позичальником своїх зобов»язань за цим договором строк пред»явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту  настання строку погашення зобов»язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов»язання у повному обсязі або у зв»язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише  несплата чергового платежу. Пред»явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред»явлення до нього позову. При цьому в разі пред»явлення вимоги  до поручителя  кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців  від дня настання строку виконання основного зобов»язання.

З огляду на те, що у зазначеному вище договорі поруки не  визначено  строк його дії в порядку передбаченому ст. 252 ЦК України, а право на пред»явлення вимоги  поручителю (у відповідності до умов договору поруки)  у кредитора виникло після спливу трьох днів з 18.03.2009 року, тобто з моменту повернення  вимоги про  виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором №1.40657, яка була направлена його поручителю ОСОБА_2, то право на пред»явлення вимоги поручителю кредитор мав би використати  до 22  вересня 2009 року, однак останній таким правом не скористався, а тому правовідносини між банком та поручителем є припиненими, що і є підставою для відмови в задоволенні  вимог заявлених до ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справ необхідно покласти на відповідача ОСОБА_1.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526,530,553,554,559,1050,1054  ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,208,213,218 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ПАТ  «ПроКредит Банк»  до ОСОБА_1, ОСОБА_2,  про  стягнення суми  заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження  - м. Васильків Київської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ( р/р 290960001,980  у ЗАТ ПроКредит, МФО 320984, ідентифікаційний код №21677333) заборгованість  за кредитним договором №1.40657 від 10.09.2008 року   в розмірі 128 200, 05 грн. (що складається з заборгованості   по капіталу  - 42 928, 55 грн.;  боргу по процентах  за графіком - 5 717, 25 грн.; боргу по процентах  за фактичне  користування простроченим капіталом - 36 918, 50 грн.;  пені -  42 635, 75 грн).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження  - м. Васильків Київської області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ( р/р 290960001,980  у ЗАТ ПроКредит, МФО 320984, ідентифікаційний код №21677333) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі   1 282, 00 коп., з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120, 00 грн., всього  1 402 (одну тисячу чотириста дві) грн. 00 коп..

У задоволенні позовних вимог  ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 про  стягнення заборгованості ОСОБА_1  за кредитним договором  №1.40657 від 10.09.2008 року відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разу подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: