Решения 3-ох инстанций об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредитному договору

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37757854

 

Державний герб України

Справа № 315/502/13-ц

Номер провадження № 2/315/5/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 березня 2014 року                Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді                               Каракай Н.Д.

при секретарі                                                   Прокопенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

                                                                    ВСТАНОВИВ:

16.04.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 32845,32 грн., в якому вказує, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRС05590362 від 02.07.2008 року, відповідач отримала кредит у розмірі 5598,18 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеним порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 28.03.2013 року має заборгованість 32845,32 грн., яка складається з наступного:

- 5598,20 грн. - заборгованість за кредитом;

- 687,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1522,69 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 22996,48 грн. - пеня за своєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина),

- 1540,25 грн. - штраф (процентна складова).

Прохає суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 32845,32 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості та судові витрати.

25.09.2013 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області було призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с. 44).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, прохає їх задовольнити, додатково суду пояснив, що з висновками експертизи не погоджується, так як відповідачку було ідентифіковано згідно паспорту, який пізніше був втрачений, банк оплатив за придбаний товар.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнавала, наполягала на висновках  проведенної судово-почеркознавчої експертизи, яка підтвердила, що підпис в  оригіналі заяви позичальника виконаний не нею, кредитний договір не підписувала, жодних правовідносин з банком не мала та гроші не отримувала, раніше отримувала заробітну плату в банку, тому копія паспорта була у позивача, який в неї був викрадений в 2008 році, просить в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Дослідивши матеріали справи, висновок судово-почеркознавчої експертизи від 31.01.2014 року, врахувавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що даний позов необгрунтований і задоволенню не підлягає.

24.12.2008 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був виданий Гуляйпільським РВ ГУМВС України в Запорізькій області паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 83).

Відповідачка в судових засіданнях заперечувала проти викладених обставин, тому за її клопотаннями ухвалою суду від 25 вересня 2013 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи виконаний підпис в оригіналі заяви позичальника № ZPXRRС05590362 від 02.07.2008року на отримання строкового кредиту у сумі 5598,18грн. ОСОБА_1 (а.с. 44).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи Д/№43 від 31.01.2013року Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при ГУ УМВС України в Запорізькій області, підпис в графі «Підпис», в оригіналі заяви позичальника № ZPXRRС05590362 від 02.07.2008року на отримання строкового кредиту у сумі 5598,18грн., виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.59-63).

Згідно статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Висновок судово-почеркознавчої експертизи у суду не викликає сумнівів у його достовірності, оскільки він не протирічіть іншим даним, які встановлені в судовому засіданні під час розгляду даної справи та не спростовані будь-якими іншими доказами, наданими сторонами.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України - договір є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Угодами є вольові акти поведінки людей, при цьому вольовий характер угод виявляється у тому, що сторони, укладаючи угоду, мають намір досягнути певного правового результату. Внутрішнє бажання особи укласти ту чи іншу угоду й тим самим досягнути певного правового результату іменується волею. Однак наявність внутрішньої волі особи недостатньо для укладання угоди. Зовнішнє вираження внутрішнього бажання особи є волевиявлення.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що підпис в договорі від 02.07.2008 року виконаний не відповідачкою ОСОБА_1, про що свідчить відсутність її волевиявлення на укладення даного договору та невідповідність вимогам ст. 203 ЦК України. Зазначена обставина спростовує доводи позивача про те, що договір позики між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений та грошові кошти були передані позичальнику. Позивачем не надано суду безперечних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні позову, так як відповідачка не підписувала кредитний договір, та позивач не надав суду доказів про те що саме ОСОБА_1 отримувала у банку грошові кошти у сумі 5598,18 гривень в 2008 році.

Оскільки суд відмовляє позивачу в позові, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про відшкодування судових витрат згідно ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  10, 11, 60, 157, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 203, 207, 215, 626, 1054 ЦК України, суд,-

                                                                    В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

          З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 20.03.2014 року.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:   Каракай Н. Д.   
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38332410

 

Державний герб України

Дата документу             Справа №

    

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2027/14             Головуючий у 1-й інстанції Каракай Н.Д.  

                                                                             Суддя-доповідач Панкеєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року                                                                    м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів  Панкеєва О.В.,  Мануйлова Ю.С.

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Гуляйпільського районного суду  Запорізької області  від 14 березня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

          У квітні 2013 року ПАТ КБ  «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRC05590362 від 02.07.2008 року, відповідач отримала кредит у розмірі 5598,18 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між нею  та Банком Договір своїм підписом у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором за відповідачем склалась заборгованість, яка станом на 28.03.2013 року становить 32845,32 грн. та  складається з наступного: 5598,20 грн. - заборгованість за кредитом; 687,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1522,69 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 22996,48 грн. - пеня за своєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1540,25 грн. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на вказані обставини, просив суд  стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 32845,32 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості та судові витрати.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14.03.2014 року позов залишено без задоволення.

           В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», що рішення ухвалено з порушенням норм  матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

            Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

             Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.                            

             Відмовляючи в задоволені  позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції дійшов висновку проте, що ОСОБА_2 договір з банком не укладала.  Підпис в кредитному договору № ZPXRRC05590362 від 02.07.2008 року за висновком судово-почеркознавчої експертизи Д/№43 від 31.01.2013 року  в оригіналі заяви позичальника № ZPXRRС05590362 від 02.07.2008року на отримання строкового кредиту у сумі 5598,18грн., виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.59-63).

            За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції взяв до уваги доказ експертизу, який одержаний з порушенням порядку, встановленого  законом.

          Цивільне судочинство відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст. 11, ч.1 ст.60 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.            

          Колегія судів не приймає доводу, що суд поставив лише одне питання при призначені експертизи, оскільки інших питань від сторін при призначені експертизи не надходило, права сторін щодо призначення та надання документів необхідних для дослідження не були обмежені. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення експертизи від 08.10.1998 року № 535 містять рекомендований перелік питань, ані ні як ні обов'язковий, отже постановка одного питання не є порушенням порядку проведення експертизи.

           Для проведення експертизи експертам надавалися вільні зразки підписів ОСОБА_2 на 10 квитанціях, умовах страхування, довідці про стандартні умови кредитування Приватбанку, договір особистого страхування, заяві про доходи ОСОБА_2, рахунок № НОМЕР_1 постачальника та експериментальні зразки підпису та почерку на 7 аркушах ( а.с.46,47,60)

                При цьому Обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів і перевірка (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, визнався судом за погодженням сторін та представників сторін у справі.

           Відсутність умовно-вільних зразків не є підставою для відмови у призначені експертизи, а отже  порушенням порядку її проведення.

           Посилання проте, що за відібраними  вільними зразками не можливо визначити чи дійсно підпис в цих зразках виконанні саме відповідачем суперечить тексту експертизи та  (а.с.62,63) та протоколу виїмки (а.с.46) , за якими для проведення експертизи була проведена виїмка документів за підписом ОСОБА_2 - у тому числі із  кредитної справи ПАТ КБ «ПриватБанк», при цьому заперечень від представника позивача щодо цих зразків не надходило.

       Отже колегія судів не погоджується із твердженням позивача, проте що експертиза була проведена з порушенням закону.  

           Згідно з ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

          Необґрунтованим висновок експерта може бути визнано, якщо викликає сумніви застосованої експертом методики, недостатній обсяг проведених експертом досліджень, висновки експерта не випливають із результатів досліджень або суперечать ним, і в інших подібних випадках.

         Матеріали справи указують на те, що експерт під час складання експертного дослідження не зажадав від суду додаткових необхідних документів.

         Отже, колегія суддів вважає, що висновок експерта зроблено повно та з використанням необхідного обсягу матеріалів, які містять зразки почерку відповідача, а тому на переконання колегії судів є належним письмовим доказом по справі.

           Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

              Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

                 Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" передбачено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

             Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

            Клопотань про призначення повторної (додаткової) експертизи, представник позивача у суді першої та апеляційної інстанції не заявляв. Висновків експертизи Д/№43 від 31.01.2013 року   не спростував.

                         Отже доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.       Висновки суду відповідають обставинам справи і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

          Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

                                              УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Гуляйпільського районного суду  Запорізької області  від 14 березня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

               Судді:
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39037606

 

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 травня 2014 року                                                                     м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ткачук О.С., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від               14 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2014 року, у задоволенні позову                        ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити рішення про задоволенні його позову.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності зазначених судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня           2014 року відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                                             О.С. Ткачук                    
 

[у.zaporozhskiy]

Несмотря на большое количество решений в пользу заемщиков, в реестре очень много решений в пользу Привата по делам, в которых заемщики ничего не предпринимают.

 

Уважаемые заемщики Привата, не забывайте противодействовать Привату.

Делайте максимальное количество процессуальных противодействий банковским требованиям.