Определение Апелляционного суда Киева об отказе Приватбанку в обращении взыскания на предмет ипотеки и выселение


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

 

Справа №760/25872/13

№ апеляційного провадження:22-ц/796/14499/2014

 

Головуючий у суді першої інстанції: Лозинська М.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

1 жовтня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

 

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.

при секретарі - Круглику В.В.,

 

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Шуліки Аліни Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: Служба у справах дітей Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року відмовлено у задоволенні позову відмовлено.

 

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини, що мають значення для справи.

 

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

 

Судом встановлено, що у листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 23 листопада 2007 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір № К2НСGA00000125, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 91 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 листопада 2027 року. У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 26 листопада 2007 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,60 кв. м., житловою площею 26,80 кв. м. Зазначив, що у порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував у зв'язку із чим, станом на 7 листопада 2013 року виникла заборгованість у розмірі 196707,16 доларів США. Просив суд у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на вищезазначену квартиру.

 

Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2007 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір № К2НСGA00000125, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 91 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 листопада 2027 року.

 

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 26 листопада 2007 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,60 кв. м., житловою площею 26,80 кв. м.

 

У зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань, виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 196707,16 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-7).

 

Частиною 6 ст. З Закону «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

 

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

 

За положенням ч. 3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

 

Згідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитним установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно і загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв.м. для жилого будинку.

 

Судом встановлено, що відповідачі підпадають під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

 

Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта, що норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які регулюються нормами Закону України «Про іпотеку», оскільки саме нормами даного Закону встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

 

Також колегія суддів не може прийняти доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не перевірено, чи є іпотечне майно єдиним місцем проживання відповідачів, так як на підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів щодо наявності у відповідачів у власності іншого нерухомого майна, суду не надано.

 

Доводи апелянта про те, що Банк має право вимагати дострокового повернення частини кредиту та сплати відсотків за користування грошима не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на час дії закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути звернуто стягнення на вищезазначене іпотечне майно.

 

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

 

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

 

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни - представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

 

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 липня 2014 року залишити без зміни.

 

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 

Головуючий

Судді

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...