Определение ВССУ об отмене решения суда Киевской области об обращении взыскания на предмет ипотеки

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40484712

Державний герб України

Вищий спеціалізований суд україни

з розгляду цивільних і кримінальних справ

УХВАЛА

іменем україни

3 вересня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                   Гвоздика П.О.,

суддів:                             Горелкіної Н.А.,            Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І.,                       Журавель В.І.,                                                                      

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_3 про  звернення стягнення на предмет іпотеки,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк») звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_3 про  звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилалося на те, що 22 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2706/0508/77-277, відповідно до якого останній був наданий кредит у розмірі 108 500 дол. США зі сплатою відсотків та у строки, які обумовлені в договорі. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 22 травня 2008 року був укладений іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,1504 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк»  укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.  15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого останній набув право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_3, яка свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі

116 157, 19 дол. США, що еквівалентно 928 444 грн 42 коп., в рахунок якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2014 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Альфа Банк» за кредитним договором від 22 травня 2008 року

№ 2706/0508/77-277 в розмірі 116 157, 19 дол. США, що за курсом НБУ становить 928 444 грн 42 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,1504 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна) під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів переходу до нового кредитора права вимоги та доказів наявності у ПАТ «Альфа Банк» права вимоги за вказаним кредитним договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи містяться копії договорів купівлі-продажу прав вимоги, з яких вбачається, що до ПАТ «Альфа Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором від 22 травня 2008 року № 2706/0508/77-277-Z-1.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Таким вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає виходячи з наступного.

Судом касаційної інстанції встановлено, що 22 травня 2008 року між  ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та

ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2706/05/08/77-277, відповідно до якого останній був наданий кредит у розмірі 108 500 дол. США зі сплатою відсотків та у строки, що обумовлені в договорі. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 22 травня 2008 року укладений іпотечний договір, предметом якого є  земельна ділянка загальною площею 0,1504 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого останнє набуло право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_3

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов᾽язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов᾽язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовʼязання, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Дельта Банк» на користь ПАТ «Альфа Банк» був укладений 15 червня 2012  року.

Однак в матеріалах справи відсутній нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором, а наявна лише копія переліку із  зазначенням номерів договорів, які не можуть слугувати доказом, оскільки з неї не вбачається, що це саме додаток до договору купівлі-продажу прав вимоги (а. с. 172-174).

При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що в матеріалах справи містяться копії листів та реєстри поштових відправлень щодо повідомлення боржника про заміну кредитора новим (а. с. 182-186).

Відповідно до п. 11 постанови  Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Згідно з п. 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК ).

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції, в порушення статей 212, 213-215, 316 ЦПК України не звернув уваги, що відповідачкою додано копії квитанцій про погашення нею заборгованості за кредитним договором, та не з'ясував, яким чином позивачем нараховувалась заборгованість, за який період, оскільки в матеріалах справи відсутній повний розрахунок боргу з урахуванням часткової його сплати, а отже, суд не надав оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом.

Згідно  з абз. 2 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від

24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», за змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи

з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

На зазначені обставини апеляційний суд увагу не звернув, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 15 квітня 2014 року  скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

.

Головуючий П.О. Гвоздик  Судді:Н.А. Горелкіна   Є.П. Євграфова   О.І. Євтушенко  В.І. Журавель
 

[Dimon73]

Умные банкиры продали свои проблемные кредиты и получили за это деньги, а тупые и жадные нахватались проблем и теперь пожинают плоды своей жадности