Образец иска о признании неправомерным Постановления НБУ №699 ограничевающего права зарегистрированных в Крыму граждан

[ANTIRAID]

До:

Окружного адміністративного суду м. Києва

01601, м. Київ,

вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

 

Позивач:

Кравець Ростислав Юрійович

04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 4-Б

тел. (044) 229-69-50

 

Відповідач:

Національний банк України

01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9

Засоби зв’язку - поштові

 

Позов немайнового характеру

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання протиправною та скасування пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 03 листопада 2014 року №699

 

03 листопада 2014 року Правлінням Національного банку України (далі – «НБУ» або «Відповідач») було прийнято постанову №699 «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим» (далі – «Постанова №699»).

 

Вказана постанова опублікованими на офіційному сайті Відповідача 04.11.2014 року та набрала чинності 05.11.2014 року.

 

Відповідно до змісту Постанови №699 установлено, що:

 

особа, місцезнаходження якої (зареєстрована/постійно проживає) на території вільної економічної зони “Крим” (далі – суб’єкт Криму), прирівнюється до нерезидента (за інвестиційними операціями – до іноземного інвестора);

 

договори, укладені суб’єктами Криму із суб’єктами з місцезнаходженням (зареєстровані/постійно проживають) на іншій території України (далі – материкова територія України), є документами, що використовуються замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів) під час застосування нормативно-правових актів Національного банку України.

 

Вважаємо, що така Постанова №699 є неправомірною, протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне:

 

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

 

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

 

Так, ст. 99 Конституції України визначає, що основною функцією центрального банку держави - Національного банку України, є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

 

У свою чергу, ст. 6, ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» містить перелік функцій НБУ, до яких, зокрема, належать функція встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; функція регулювання діяльності платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначення порядку і форми платежів, у тому числі, між банками.

 

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

 

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

 

При цьому, ні положеннями Конституції України, ні положеннями Закону України «Про Національний банк України», ні положеннями інших нормативно-правових актів Національний Банк України не наділяється правом на визначення статусу особи громадянина України.

 

На сьогоднішній день, з метою  додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб та з метою визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації виконуючим обов’язки Президента України , головою Верховної ради України О.Турчиновим було підписано Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207- VII, (далі – Закон №1207- VII).

 

Згідно зі ст.1 Закону №1207- VII, тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

 

Відповідно до ст. 5  Закон № 1207- VII,  Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

 

Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

 

Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

Кабінет Міністрів України здійснює постійний моніторинг стану дотримання прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, за результатами якого оприлюднює та надає відповідну інформацію міжнародним організаціям у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та вживає необхідних заходів.

 

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює згідно із законом парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території.

 

Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (п.2 ст. 6 Закону №1207- VII).

 

Звертаємо Вашу увагу на визначення поняття «нерезидент» у чинному законодавстві України, а саме:

 

Податковий кодекс України від 02.12.2010 N 2755-VI

 

Нерезиденти:

 

а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

 

б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;

 

в) фізичні особи, які не є резидентами України.

 

Митний кодекс України від 13.03.2012 N 4495-VI

 

Нерезиденти:

 

а) юридичні особи, утворені відповідно до законодавства інших держав, які здійснюють свою діяльність за межами України, а також їх відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, які не здійснюють господарську діяльність відповідно до законодавства України;

 

б) розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, інші офіційні представництва іноземних держав та міжнародних організацій, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;

 

в) фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

 

 У свою чергу, Україна, згідно з Конституцією України, є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

 

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

 

Наголошуємо на тому, що відповідно до ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються:

 

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

3) права корінних народів і національних меншин;

4) порядок застосування мов;

… 

8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

…

13) територіальний устрій України;

…

17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

18) правовий режим державного кордону;

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації.

 

Таким чином, жодна із вищеперерахованих норм не визначає громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – нерезидентами України, а також не передбачає скасування громадянства України для зазначеної категорії населення.

 

Крім того, згідно статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користування правами та свободами, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

 

Вважаємо, що в даному випадку наслідком прийняття оскаржуваної постанови НБУ є дискримінація громадян України за територіальною ознакою.

 

У ст. 24 і п. 2 ч. 3 cт. 129 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, закріплено демократично-правовий принцип «всі рівні перед законом і судом».

 

Відповідно до ч. 6 п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – «КАСУ»), адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Згідно норми ч. 1 ст. 6 КАСУ, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

 

Відповідно до п. 3 ст. 8 КАСУ, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

 

Наголошую на тому, що постанова Правління Національного банку України від 03 листопада 2014 року №699 порушує та суттєво обмежує права, свободи та інтереси громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

 

На додаток, звертаємо Вашу увагу суду на рішення Європейського суду з прав людини від 13 травня 2008 року у справі  «McCANN ПРОТИ СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА» за Заявою №19009/04, в якому зазначено, що втручання органів державної влади в законні права фізичної особи має бути пропорційним до мети, що переслідується і, таким чином, «необхідним у демократичному суспільстві». При цьому, «втручання буде вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі» та, зокрема, якщо воно є пропорційним до законної мети, що переслідується».

 

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 2, 6, 71, 104-106, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,

 

ПРОСИМО:

 

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

 

2. Визнати протиправною постанову Правління Національного банку України від 03 листопада 2014 року №699 в частині прирівнення осіб, місцезнаходження яких (зареєстровані/постійно проживають) на території вільної економічної зони «Крим» до нерезидентів.

 

3. Скасувати пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 03 листопада 2014 року №699.

 

Додатки:

 

1.    Копія постанови Правління Національного банку України від 03.11. 2014 року №699;

 

2.    Оригінал квитанції про сплату судового збору;

 

3.    Копія позовної заяви з додатками відповідно до кількості осіб у справі.

 

 

13 листопада 2014 р.                                                                            /Кравець Р.Ю.

[ANTIRAID]

Рассмотрение дела назначено на 01 декабря на 16:40

[ANTIRAID]

Попросили прокуратуру защитить права граждан и исполнить свои прямые обязанности

[ANTIRAID]

Сегодня получили ответ Прокуратуры, что защита конституционных прав граждан не входит в круг их обязанностей

[у.zaporozhskiy]

Сегодня получили ответ Прокуратуры, что защита конституционных прав граждан не входит в круг их обязанностей

Я смотрю, что прокуратура старается не браться за любые вопросы, кроме процессуального руководства (по все видимости у них есть такое негласное указание).

Так что ответ ничем не удивил.