Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання припиненою поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК

[Dimon73]

  

         АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Провадження № 22-ц/774/3511/14 Справа №  201/954/14-ц                                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О.       Доповідач  -   Ремез В.А.Категорія  27                                                                                                  

 

  

 

Р І Ш Е Н Н Я

 

                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ          

 

22 квітня 2014 року                                                                       м. Дніпропетровськ    

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

 

головуючого - Ремеза В.А.

 

суддів - Гайдук В.І., Єлізаренко І.А.

 

        при секретарі - Єремейчук О.А.

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

 

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

 

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2014р. за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У січні 2014р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на те, що 10.06.2008р. між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки № 504-2 для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 504 від 10.06.2008р. укладеним між Банком та ОСОБА_3, на строк до 10.06.2011р.

 

Згідно п. 10 договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Оскільки в кредитному договорі строк виконання зобов'язання визначено до повного погашення кредиту тобто до 10.06.2011р. Таким чином у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором Банк мав звернутись до неї як до поручителя за виконанням кредитного зобов'язання протягом 6 місяців з вказаного часу, однак Банк вимогу до поручителя пред'явив лише 28.03.2012р., тобто з порушенням шестимісячного строку, а тому позивач просила визнати припиненим укладений договір поруки з підстав, передбачених ч.4, ст.559 ЦК України.

 

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2014р. ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання договору поруки припиненим.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване.

 

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

 

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненим договору поруки від 10.06.2008р., суд виходив з того, що сторони укладеного договору поруки у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності стосовно захисту свого порушеного права до 5 років, що не заборонено статтею 259 ЦК України, а тому і немає підстав для припинення укладеного договору поруки між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку ч.4, ст. 559 ЦК України.

 

Однак з таким висновком погодитись неможна з наступних підстав.

 

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2008р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником якого є відповідач по справі, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 504 згідно якого ОСОБА_3 отримала грошові кошти в розмірі 60 068грн. на строк до 10.06.2011р.

 

В той же день, 10.06.2008р. між ОСОБА_2 та Банком було укладено договір поруки № 504-2, і згідно п.4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

 

Згідно роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р. № 5, відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

 

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

 

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

 

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

 

Таким чином строк, визначений ч.4, ст. 559 ЦК України є преклюзивним строком, сплив якого припиняє існування права вимоги кредитора внаслідок нездійснення кредитором свого права, і поновленню такий строк не підлягає.

 

За таких обставин, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на те, що згідно умов договору поруки сторони домовились про збільшення строку позовної давності до 5 років для звернення до суду за захистом порушеного права, не можуть бути підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про припинення поруки з підстав, передбачених ч.4, ст. 559 ЦК України, оскільки кредитор не пред'явив вимоги до поручителя протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є визначений кредитним договором строк повернення кредиту - 10.06.2011р., а тому закінчення преклюзивного строку припиняє існування самого права, у зв'язку з тим, що преклюзивні строки, за загальним правилом, не можуть бути продовженими, поновленими або зупиненими, а узгоджений сторонами договору строк позовної давності в п'ять років давав би право звернутись Банку до суду за захистом порушеного права лише після дотримання положень вказаної норми щодо пред'явлення вимог до поручителя у зв'язку з невиконанням кредитного зобов'язання боржником, протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

 

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів про те, що Банк пред'являв до поручителя ОСОБА_2 вимогу про виконання порушеного боржником зобов'язання протягом шести місяців з часу закінчення дії кредитного договору в порядку п.5 укладеного договору поруки (з 10.06.2011р.), а звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості у лютому 2012р., тобто з пропуском визначеного ч.4, ст. 559 ЦК України строку, а тому колегія суддів вважає, що порука має бути визнаною припиненою за договором поруки № 504-2 від 10.06.2008р. укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

 

Оскільки судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не були враховані наведені обставини та норми права, якими регулюються виниклі правовідносини рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненою поруки за договором поруки № 504-2 від 10.06.2008р. укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

 

Керуючись ст.ст. 303,304,307,ст.309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

 

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2014р. скасувати.

 

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

 

Визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки № 504-2 від 10 червня 2008р. укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2.

 

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

 

Судді

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38317778

[у.zaporozhskiy]

За таких обставин, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на те, що згідно умов договору поруки сторони домовились про збільшення строку позовної давності до 5 років для звернення до суду за захистом порушеного права, не можуть бути підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про припинення поруки з підстав, передбачених ч.4, ст. 559 ЦК України, оскільки кредитор не пред'явив вимоги до поручителя протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є визначений кредитним договором строк повернення кредиту - 10.06.2011р., а тому закінчення преклюзивного строку припиняє існування самого права, у зв'язку з тим, що преклюзивні строки, за загальним правилом, не можуть бути продовженими, поновленими або зупиненими, а узгоджений сторонами договору строк позовної давності в п'ять років давав би право звернутись Банку до суду за захистом порушеного права лише після дотримання положень вказаної норми щодо пред'явлення вимог до поручителя у зв'язку з невиконанням кредитного зобов'язання боржником, протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

 

Молодцы, взяли эту мотивировку с диссертации, которую я пару лет назад читал.

А что ВССУ, банк обращался в кассацию?

[Dimon73]

За таких обставин, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на те, що згідно умов договору поруки сторони домовились про збільшення строку позовної давності до 5 років для звернення до суду за захистом порушеного права, не можуть бути підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про припинення поруки з підстав, передбачених ч.4, ст. 559 ЦК України, оскільки кредитор не пред'явив вимоги до поручителя протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є визначений кредитним договором строк повернення кредиту - 10.06.2011р., а тому закінчення преклюзивного строку припиняє існування самого права, у зв'язку з тим, що преклюзивні строки, за загальним правилом, не можуть бути продовженими, поновленими або зупиненими, а узгоджений сторонами договору строк позовної давності в п'ять років давав би право звернутись Банку до суду за захистом порушеного права лише після дотримання положень вказаної норми щодо пред'явлення вимог до поручителя у зв'язку з невиконанням кредитного зобов'язання боржником, протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

 

Молодцы, взяли эту мотивировку с диссертации, которую я пару лет назад читал.

А что ВССУ, банк обращался в кассацию?

 

Про касацію мені нічого не відомо, думаю що це все одно буде марно.

Я їм до апеляційної скарги, як приклад додав рішення ВССУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37145827