Постановление ВСУ по пересмотру об отмене постановления исполнителя о взыскании исполнительного сбора

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

6 липня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Романюка Я.М.,

Суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року ,

 

в с т а н о в и л а :

 

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Перший Малиновський відділ ДВС Одеського МУЮ) ОСОБА_2, посилаючись на те, що внаслідок підготовки документів для вчинення правочину вона випадково дізналася про те, що державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ накладено арешт на все її майно. На думку заявника у зв’язку з порушенням вимог частини першої статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» вона не була своєчасно повідомлена про відкриття виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 лютого 2011 року звичайною поштою вона 21 квітня 2011 року сплатила заборгованість перед ОСОБА_3 в розмірі 43 589 грн. 41 коп. на розрахунковий рахунок Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ. У зв’язку з наведеним ОСОБА_1 вважає, що головним державним виконавцем першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 незаконно і необґрунтовано була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 2 серпня 2011 року. 

 

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 2 серпня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у неповідомленні боржника ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25 лютого 2011 року. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 щодо невинесення постанови про закриття виконавчого провадження від 25 лютого 2011 року. Скасовано постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 2 серпня 2011 року. У задоволенні решти скарги відмовлено. 

 

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1. 

 

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

 

У заяві про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року та залишити в силі ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 25, частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якщо установить, що воно є незаконним.

 

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги скарги, виходив із того, що державним виконавцем було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», а саме ОСОБА_1 не була своєчасно повідомлена про постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанова була направлена поштою звичайним листом, та згідно з відміткою на конверті надійшла на пошту лише 30 березня 2011 року, а тому боржник виконала її вимоги після фактичного отримання, а отже державний виконавець безпідставно виніс постанову про стягнення виконавчого збору з заявниці. Окрім того, виконавче провадження підлягало закінченню у зв’язку зі спливом строку для відповідного виду стягнення.

 

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що боржник ОСОБА_1 рішення суду про стягнення боргу виконала не в повному обсязі у зв’язку з не сплатою встановленого виконавчого збору, тому у державного виконавця були відсутні підстави для скасування вжитих заходів примусового виконання рішення.

 

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року Верховний Суд України виходив із того, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а держаним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Окрім того, частиною третьою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. 

 

Отже, наявна невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 25, частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

 

Усуваючи неправильне застосування судами зазначеної вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Першому Малиновському відділі ДВС Одеського МУЮ з 25 лютого 2011 року знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа НОМЕР 1, виданого 21 лютого 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 43 589 грн. 41 коп. 

 

25 лютого 2011 року за заявою стягувача ОСОБА_3 про примусове виконання виконавчого листа, який був виданий 21 лютого 2011 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, в якій боржнику було запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документу в строк до 4 березня 2011 року та попереджено, що в разі невиконання рішення в наданий строк його виконання буде здійснено в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору в розмірі 10 % від суми стягнення та витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій. 

 

Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 від 4 березня 2011 року стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 4 358 грн. 94 коп. 

 

Відповідно до копії меморіального ордеру від 21 квітня 2011 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ кошти у розмірі 43 589 грн. 41 коп., тобто виконала вимоги постанови головного державного виконавця першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження.

 

Грошова сума 43 589 грн. 41 коп., яку ОСОБА_1 сплатила 21 квітня 2011 року, була розподілена наступним чином: стягувачу ОСОБА_3 – 39 577 грн. 32 коп. (при сумі боргу за рішенням суду 43 589 грн. 41 коп.), витрати по провадженню 50 грн., виконавчий збір – 3 962 грн. 09 коп. 

 

У зв’язку з неповною сплатою суми боргу постановою від 2 серпня 2011 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 і заборонено здійснювати в межах стягнення його відчуження. 

 

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 

 

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. 

 

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. 

 

Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. 

 

Як встановлено судом, постанова державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору винесена до здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, а саме винесення постанови про накладення арешту на майно боржника від 2 серпня 2011 року. Окрім того, боржником було виконано вимоги постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо сплати боргу у повному обсязі 21 квітня 2011 року, тобто також до вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення. 

 

Ураховуючи вищевикладене, можна дійти до висновку про безпідставне стягнення державним виконавцем першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 виконавчого збору зі ОСОБА_1, про визнання неправомірними дії державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 2 серпня 2011 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1, заборону його відчуження, про неналежне повідомлення боржника ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25 лютого 2011 року, про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ ОСОБА_2 щодо неприйняття постанови про закриття виконавчого провадження у відповідності з вимогами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме з підстав фактичного виконання рішення у відповідності з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню. 

 

За таких обставин відповідно до ст. 360-4 ЦПК України рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій необхідно скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення скарги.

 

Керуючись пунктом 4 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 17 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення. 

 

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність посадових осіб першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції задовольнити частково.

 

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, які полягають у винесенні постанови від 2 серпня 2011 року НОМЕР 2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; у неналежному повідомленні боржника ОСОБА_1 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25 лютого 2011 року НОМЕР 2.

 

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2, яка полягає у не винесені постанови про закриття виконавчого провадження від 25 лютого 2011 року НОМЕР 2.

 

Скасувати постанову державного виконавця першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголення заборони на його відчуження від 2 серпня 2011 року НОМЕР 2.

 

У задоволенні решти скарги відмовити.

 

Стягнути з Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 243 грн. 06 коп. понесених нею судових витрат.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Я.М. Романюк

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

А.Г. Ярема

 

Правова позиція 

у справі 6-785цс15

 

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 

 

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. 

 

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. 

 

Окрім того, положеннями частини третьої статті 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. 

 

Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B715B9D0F3DC64ECC2257E7E0024EE1A

[Svetlyachok]

Решение конечно полезное, жаль правда, что после внесения  в Закон об исполнительном производстве изменений, которые вступили в силу с 05.04.2015 (внесены Законом 191-VIII от 12.02.2015) его невозможно применить.(

 

Указанными изменениями часть 1 ст.28 ЗУ об исполн.производстве было дополнено вторым абзацом такого содержания: "

Виконавчий  збір  стягується незалежно від вчинення державним виконавцем   заходів   примусового   виконання,  передбачених  цим Законом. "

После этого имеем решения в которых ссылка на решение ВСУ не принимается, т.к. изменилась норма которая регулирует данные правоотношения.

[у.zaporozhskiy]

Решение конечно полезное, жаль правда, что после внесения  в Закон об исполнительном производстве изменений, которые вступили в силу с 05.04.2015 (внесены Законом 191-VIII от 12.02.2015) его невозможно применить.(

 

Указанными изменениями часть 1 ст.28 ЗУ об исполн.производстве было дополнено вторым абзацом такого содержания: "

Виконавчий  збір  стягується незалежно від вчинення державним виконавцем   заходів   примусового   виконання,  передбачених  цим Законом. "

После этого имеем решения в которых ссылка на решение ВСУ не принимается, т.к. изменилась норма которая регулирует данные правоотношения.

Тут еще вопрос на какие правоотношения распространяются данные изменения?

на все или только на те, исполнительное производство по которым, было открыто после 05.04.2015.

[Bolt]

Тут еще вопрос на какие правоотношения распространяются данные изменения?

на все или только на те, исполнительное производство по которым было открыто после 05.04.2015.

 

Я думаю, что конечно на те которые открыты после 05.04.2015... Но от этого не легче... После этого уже столько понаоткрывато...

[у.zaporozhskiy]

Я думаю, что конечно на те которые открыты после 05.04.2015... Но от этого не легче... После этого уже столько понаоткрывато...

Судьи могут быть другого мнения, как в случае, с одновременным наложением ареста в случае подачи иска о недействительности кредитного договора или договора залога.

[Bolt]

Судьи могут быть другого мнения, как в случае, с одновременным наложением ареста в случае подачи иска о недействительности кредитного договора или договора залога.

 

Это да... судьи могут...(

[Svetlyachok]

Я думаю, что конечно на те которые открыты после 05.04.2015... Но от этого не легче... После этого уже столько понаоткрывато...

Таки да, в нашем случае производство было открыто после 05.04.2015. Долг уплачен добровольно на следующий день после установленного исполнителем срока (срок был до 5 числа, уплатили 6) т.к. не были известны реквизиты ВДВС в ин.валюте (долг в валюте). В тот же день-06 заявление с доказательствами самостоятельного выполнения, но исполнитель того же 6 выносит постановление о взыскании исполн. сбора.

 

После его обжалования в суд.порядке получаем решение об отказе, при этом суд указывает (относительно вышеприложенного постановления ВСУ следуещее :

 

" Окрім цього, як було відзначено вище, чинними нормами спеціального закону стягнення виконавчого збору не залежить від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

 

На підставі п. 34 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 № 191-VIII (далі - Закон № 191-VIII), норми якого набрали чинності 05.04.2015, статті 28, 41 та 46 Закону України «Про виконавче провадження» були викладені в редакції, відмінній від попередніх редакцій цього Закону.

 

Так, частина перша статті 28 Закону № 606-XIV (в редакції до 05.04.2015) не мала абзацу другого і складалась лише з одного абзацу, після внесення змін до спеціального закону згідно з Законом № 191-VIII (Закон № 606-XIV в редакції після 05.04.2015) частину першу статті 28 Закону № 606-XIV було доповнено абзацом другим наступного змісту: «Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.».

 

Оскільки норми щодо внесення змін до спеціального закону набули чинності 05.04.2015, а оскаржувана постанова винесена державним виконавцем .... 07.2015, суд вважає посилання позивача на висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 06.07.2015 (справа № 6-785цс15) та Вищого господарського суду України від 05.04.2012 (справа № 14/54), необґрунтованими, а отже, неприйнятними."

[у.zaporozhskiy]

Таки да, в нашем случае производство было открыто после 05.04.2015. Долг уплачен добровольно на следующий день после установленного исполнителем срока (срок был до 5 числа, уплатили 6) т.к. не были известны реквизиты ВДВС в ин.валюте (долг в валюте). В тот же день-06 заявление с доказательствами самостоятельного выполнения, но исполнитель того же 6 выносит постановление о взыскании исполн. сбора.

 

После его обжалования в суд.порядке получаем решение об отказе, при этом суд указывает (относительно вышеприложенного постановления ВСУ следуещее :

 

" Окрім цього, як було відзначено вище, чинними нормами спеціального закону стягнення виконавчого збору не залежить від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

 

На підставі п. 34 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 № 191-VIII (далі - Закон № 191-VIII), норми якого набрали чинності 05.04.2015, статті 28, 41 та 46 Закону України «Про виконавче провадження» були викладені в редакції, відмінній від попередніх редакцій цього Закону.

 

Так, частина перша статті 28 Закону № 606-XIV (в редакції до 05.04.2015) не мала абзацу другого і складалась лише з одного абзацу, після внесення змін до спеціального закону згідно з Законом № 191-VIII (Закон № 606-XIV в редакції після 05.04.2015) частину першу статті 28 Закону № 606-XIV було доповнено абзацом другим наступного змісту: «Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.».

 

Оскільки норми щодо внесення змін до спеціального закону набули чинності 05.04.2015, а оскаржувана постанова винесена державним виконавцем .... 07.2015, суд вважає посилання позивача на висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 06.07.2015 (справа № 6-785цс15) та Вищого господарського суду України від 05.04.2012 (справа № 14/54), необґрунтованими, а отже, неприйнятними."

Я бы попробовал написать апелляцию.

[Svetlyachok]

Я бы попробовал написать апелляцию.

уже написали и подали.

 

Кстати еще вопрос к обсуждению:

При подготовке нашлась любопытная судебная практика. неоднозначная правда, но как шанс.

 

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону Про ВП:

 

1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

 

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.»

 

Системний аналіз частини першої статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що у разі виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання,  виконавчий збір стягується у зазначених в другому реченні частини першої статті 28 розмірах, а саме - в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Таким чином, навіть якщо припустити, що .... як з боржника підлягає стягненню виконавчий збір, то його розмір повинен складати не 10% від суми, що підлягає стягненню, а  сто двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає .........)

 

 Зазначена позиція підтверджується наявною судовою практикою судів касаційної інстанції, викладеною в судових рішеннях прийнятих за результатами розгляду касаційних скарг в справах, обставини в яких є аналогічні, обставинам справи що розглядалася судом першої інстанції.

 

Так, Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних   справах Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.03.2012 р. (номер рішення в ЄДРСР 23671510) залишено в силі ухвалу Печерського районного суду  м. Києва від 11.08.2011, в якій зроблено правовий висновок : « Постановою державного виконавця Марченка О.А. від 23.06.2011 р. про стягнення з боржника виконавчого збору із врахуванням ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню. При цьому не враховано, що ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено виключення із загального правила, відповідно до якого виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

 

 

То есть можна попробовать уменьшить размер и.с., хотя кроме неоднозначости самой нормы, есть еще заковыка-что в норме имеется ввиду добровольное возмещение после окончания срока взыскателю (а не ГИС).

[Svetlyachok]

Справедливости ради следует отметить что есть и противоположная суд. практика, нежели приведенная мной, но на лицо все признаки неодинакового применения и в случае чего можно и в ВСУ податься.

[Bolt]

Справедливости ради следует отметить что есть и противоположная суд. практика, нежели приведенная мной, но на лицо все признаки неодинакового применения и в случае чего можно и в ВСУ податься.

 

Конечно можно... Это было бы идеально, если бы ВСУ расставил всё по своим местам...

[у.zaporozhskiy]

Справедливости ради следует отметить что есть и противоположная суд. практика, нежели приведенная мной, но на лицо все признаки неодинакового применения и в случае чего можно и в ВСУ податься.

Ссылайтесь на это определение ВССУ вплоть до ВСУ.

[Svetlyachok]

Кому интересно-прошли аппеляцию-оставила в силе решение 1 инстанции, решение еще не получили. Готовим кассацию.

[Bolt]

Кому интересно-прошли аппеляцию-оставила в силе решение 1 инстанции, решение еще не получили. Готовим кассацию.

 

Интересно конечно... Самим такое предстоит скорее всего... Хотелось бы посмотреть на ту ухвалу апелляции...

 

Молодцы, что не сдаётесь... Удачи Вам в кассации... Может быть там разберутся... Хотя теперь самое главное к кому попадёт скарга...

[у.zaporozhskiy]

Кому интересно-прошли аппеляцию-оставила в силе решение 1 инстанции, решение еще не получили. Готовим кассацию.

Разместите ссылки на решение первой инстанции и апелляции.

[0720]

Кому интересно-прошли аппеляцию-оставила в силе решение 1 инстанции, решение еще не получили. Готовим кассацию.

 

А есть какие-то новости по этому делу? Похоже, я встрял в похожее исполнение, должник исполнил добровольно, но с опозданием на один день, и перечислил на счет ГИС, а не  взыскателя, и теперь исполнитель вынес постанову о сборе и хочет довзыскать с должника еще 10%, причем взыскателю ГИС отдала не всю полученную от должника сумму, а уже эти 10% удержала, так что пострадали уже оба, и должник и взыскатель