Решение апелляционного суда Кировоградской области об отказе во взыскании с поручителя и повторном взыскании тела кредита и части процентов


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37992769

 

Державний герб України

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/609/14                Головуючий у суді І-ї інстанції  Циганаш І.А.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту                     Доповідач Кодрул  М. А.  

РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.2014  року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

               головуючого судді:   Кодрула М.А.

                суддів: Франко В.А.,  Чорнобривець О.С.

                за участю секретаря: Задирака Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за  позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 грудня 2013 року,-

                                                          ВСТАНОВИЛА:

30 липня 2012 року публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі ПАТ „Альфа-Банк") звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів солідарно 71672,84  грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

         В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до укладеного кредитного договору від 21 квітня 2008 року ОСОБА_2. отримав кредит у суміі 58160 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,75% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 квітня 2014 року. В забезпечення виконання зобов»язань за договором 21 квітня 2008 року укладений договір поруки з ОСОБА_3

Взяті на себе зобов'язання за    кредитними договором банк виконав у повному обсязі, проте відповідач належним чином не виконав грошове зобов'язання по кредиту, внаслідок чого станом на 21 червня 2012 року має заборгованість за кредитом 44459,97 грн., за відсотками за користування кредитом 8112,73 грн., по комісії 977,04 та 164755,41 грн. пені, яку позивач зменшує до 18123,10 грн..

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 грудня 2013 року позов задоволено, вирішено питання про судові витрати.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати  і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права і зокрема на те, що суд  не взяв до уваги, що з нього на користь банку вже стягнуто заборгованість за судовим наказом, на виконання якого звернуто стягнення на заставне майно, що порука ОСОБА_3 припинена, оскільки позивач без згоди поручителя збільшив обсяг його відповідальності, збільшивши відсоткову ставку по кредиту.

          Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Задовольняючи позов в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання, а боржник та поручитель заборгованість  не сплатили, тому з них необхідно стягнути суму боргу солідарно. Саме по собі винесення судом судового наказу про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави не припиняє зобов"язальних правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов"язання.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.        

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно    із законом.        

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно    з'ясованих обставин,    на які сторони    посилаються як на підставу своїх вимог    і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені    в судовому    засіданні.        

  Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані ( пропущення    строку    позовної давності    тощо), які мають значення    для вирішення справи, та    докази    на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених    правовідносин; чи       слід       позов задовольнити або в позові    відмовити тощо.        

Ухвалене у справі рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.        

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 квітня 2008 року закрите акціонерне товариство „Альфа-Банк", яке в подальшому перейменоване в публічне акціонерне товариство „Альфа-Банк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 490063554 відповідно до умов якого банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 58160 грн. для придбання транспортного засобу, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,75 % на рік на суму залишку заборгованості по кредиту з кінцевим терміном повернення  21 квітня 2014 року.

Відповідно до п.2.8 кредитного договору  платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюютьсч щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів 21 числа кожного місяця в сумі 1303,42 грн., а п.2.10 встановлено, що комісія банку становить 0,14 % від сум кредиту, що становить 81,42 грн.

Згідно п.3.4 розділу третього договору при порушенні строків погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

21 квітня 2008 року для забезпечення виконання цього договору закрите акціонерне товариство „Альфа-Банк", яке в подальшому перейменоване в публічне акціонерне товариство „Альфа-Банк" та ОСОБА_3 уклали договір поруки,  предметом якого є надання ОСОБА_3 поруки за належне виконання ОСОБА_2 кредитного договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що заборгованість відповідача розрахована банком з урахуванням заборгованості по тілу кредиту з початку дії договору з урахуванням отриманих сум на погашення тіла кредиту, відсотків, комісії та пені починаючи з 21 серпня 2011 року.

Судовим наказом  Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ЗАТ „Альфа-Банк" стягнуто заборгованість за кредитним договором № 490063554 від 21 квітня 2008 року в сумі 60386,67 грн., в тому числі 52574,45 грн. заборгованості по кредиту, 3910,36 грн. заборгованості по процентам, 407,10 грн. заборгованості по комісії, 3494,76 грн., заборгованості по пені. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення

Відповідно до  ст.95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення і згідно п.3 ч.2 ст. 17  Закону України «Про виконавче провадження» підлягає виконанню державною виконавчою службою. Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду недопустиме.

Суд першої інстанції на зазначені обставини  та норми матеріального права уваги не звернув та безпідставно стягнув повторно з відповідачів суму заборгованості по тілу кредиту, яка вже стягнута судовим наказом з ОСОБА_2 Крім того, суд допустив порушення норм матеріального права вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2    

                    Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції вирішуючи позов про стягнення заборгованості по кредитному договору правильно встановив всі обставини справи та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, але помилково не застосував норми матеріального права, які повинен був застосувати, рішення суду підлягає  скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі кредитного договору від 21 квітня 2008 року ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 58160 грн. для придбання транспортного засобу, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,75 % на рік на суму залишку заборгованості по кредиту з кінцевим терміном повернення  21 квітня 2014 року.

Додатковою угодою про внесення змін до кредитного договору змінена процентна ставка за користування кредитом з 14,75 %  на 18 % річних починаючи 01 вересня 2008 року.

30 серпня 2008 року ОСОБА_3 від імені банку направлявся лист-погодження про зміну процентної ставки, але він відповідачкою не підписаний і матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3, як поручитель дала згоду на таке збільшення.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3 вказувала, що такої згоди не давала, вважає поруку припиненою через збільшення обсягу відповідальності.

За змістом  п.5.4 договору поруки передбачено, що у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором передбачена цим договором порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть згоду на таке збільшення.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука    припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У п. 22  постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин"  вказано, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності

У прававій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 листопада 2012 року по справі № 6-134 цс 13, зазначено, що у разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неодинакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов"язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного суду України.

Встановивши, що зміна процентної ставки за користування кредитом з 14,75 % на 18 % річних, була укладена без попередньої згоди та без відома поручителя ОСОБА_3, внаслідок чого збільшилася її відповідальність за кредитним зобов"язанням, судова колегія вважає, що позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3, як до поручителя, оскільки її порука за кредитним договором укладеним між банком та відповідачем ОСОБА_2 вважається припиненою на підставі положень ч.1 ст. 559 ЦК України  та  та п. 5.4  договору поруки і тому відмовляє у їх задоволенні.

  У п.17 постанови  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від  30.03.2012 року зазначено, що обов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 529, 536 ЦК.

У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

З матеріалів справи і зокрема з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зобов»язання по кредитному договору у вигляді нарахованих процентів за користування кредитом, комісії та пені, які нараховані банком відповідно до умов договору починаючи з 21 серпня 2011 року не виконані.

Зважаючи не те, що заборгованість по тілу кредиту вже стягнута судовим наказом  Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 07 жовтня 2009 року, який звернутий до виконання і ця заборгованість повинна стянуватись на підстві наказу, в задоволенні позову банку про стягнення боргу за кредитом в сумі 44459,97 грн. з ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Позов про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 8112,73 грн., 977,04 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 18123,10 грн.  - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, підлягає задоволенню, як такий, що підтвердується належними доказами та грунтується на нормах матеріального права і поданий в межах строку позовної давності.

                 Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь    позивача судовий збір у розмірі 272 грн. 12 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-319 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                                       ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» МФО 300346, код  ЄДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004 заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 8112,73 грн., 977,04 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 18123,10 грн.  - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором та 272,12 грн. судового збору, а всього 27484 грн. 99 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене    до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

  Головуючий суддя:

Судді:
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Приятно, что апелляционный суд, учел все доводы апелляционной жалобы, поэтому отказал во взыскании с поручителя и в повторном взыскании тела кредита с заемщика.

Также хорошо, что апелляционный суд указал на позицию ВСУ по аналогичному делу, хотя к апелляционной жалобе прикладывалось 3 постановления ВСУ.

Единственное, что при составлении жалобы решили не просить суд, применить ч. 3 ст. 551 ЦК в отношении неустойки, так как апелляционный суд мог бы не захотеть читать так много. В любом случае основное задание выполнено: поручитель выведен, сумма взыскания значительно уменьшена. :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Приятно, что апелляционный суд, учел все доводы апелляционной жалобы, поэтому отказал во взыскании с поручителя и в повторном взыскании тела кредита с заемщика.

Также хорошо, что апелляционный суд указал на позицию ВСУ по аналогичному делу, хотя к апелляционной жалобе прикладывалось 3 постановления ВСУ.

Единственное, что при составлении жалобы решили не просить суд, применить ч. 3 ст. 551 ЦК в отношении неустойки, так как апелляционный суд мог бы не захотеть читать так много. В любом случае основное задание выполнено: поручитель выведен, сумма взыскания значительно уменьшена. :)

Также за это время удалось получить хорошее решение первой инстанции об отказе в обращении взыскания на предмет ипотеки, так как сумма взыскания и стоимость предмета ипотеки несоизмеримы и отсутствии досудебного требования в адрес ипотекодателя.

Его выложу позже, когда будет понятно, что банк не подаст апелляцию.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Также за это время удалось получить хорошее решение первой инстанции об отказе в обращении взыскания на предмет ипотеки, так как сумма взыскания и стоимость предмета ипотеки несоизмеримы и отсутствии досудебного требования в адрес ипотекодателя.

Его выложу позже, когда будет понятно, что банк не подаст апелляцию.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача за Кредитним договором, відсутність доказів на підтвердження узгодженої сторонами початкової вартості предмета іпотеки (оскільки заявлена банком вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки не шляхом проведення публічних торгів), передбачена сторонами в договорі іпотеки вартість предмета іпотеки, що в три рази перевищує розмір заборгованості дають підстави для висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки вартістю не є спів мірним із заборгованістю відповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. 

При цьому, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. 

Власник предмета іпотеки не змінився, доказів отримання відповідачем письмової вимоги про звільнення предмета іпотеки суду не надано, які доказів такої відмови відповідача.

Отже, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення усіх мешканців з квартири, яка є предметом іпотеки, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають з підстав недоведеності позивачем викладених у позовній заяві обставин.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37239594

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Значит было всё-же рациональное зерно. Жаль, практики мало:

 

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5159&page=1

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...