Решения 3-ех инстанций о признании договора купли-продажи дома и земельного участка недействительными


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

4 травня 2012 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

 

Червинської М.Є., Гулька Б.І., Черненко В.А., 

 

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Кам`янець-Подільська міська рада, управління Держкомзему у м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, публічне акціонерне товариство «ПриватБанк», про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2011 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У липні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що згідно договору дарування, укладеного 19 липня 2001 року, їй на праві приватної власності належав АДРЕСА_1 та земельна ділянка за тією ж адресою площею 0,0507 га, що підтверджується державним актом про право приватної власності на землю серії III-ХМ №030396, виданого Кам'янець-Подільською міською радою від 23 липня 2001 року.

 

5 березня 2008 року вона надала ОСОБА_7 довіреність на продаж її будинку та земельної ділянки за ціною та на умовах, найсприятливіших для неї.

 

18 червня 2008 року між нею та чоловіком, ОСОБА_6, розірвано шлюб, а вже наступного дня колишній чоловік запропонував їй виписатись з цього будинку, оскільки будинок проданий 14 травня 2008 року ОСОБА_5 його брату.

 

ОСОБА_4 указувала, що про факт продажу житлового будинку та його вартість їй не повідомили і що договір купівлі-продажу, укладений на умовах вкрай невигідних для неї, грошей за проданий будинок вона не отримувала.

 

Наразі вона позбавлена права на будинок, який був її єдиним житлом, все це призвело до нервового зриву, крім того, вона змушена шукати житло собі та своєму сину. У зв'язку з цим просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 14 травня 2008 року, скасувати державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_5 16 травня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. та понесені нею витрати по справі.

 

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 14 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 899. Скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 0,0507 га по АДРЕСА_1 від 16 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_5, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010874400196. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.

 

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 6 травня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

 

Ухвалою Верховного Суду України від 26 жовтня 2011 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

 

Підставою для скасування рішення апеляційного суду було те, що судом не було установлено чи був умисел в діях представника ОСОБА_4, чи усвідомлював він, що вчиняє правочин усупереч її інтересам, чи існувала домовленість між ним та покупцем.

 

При новому розгляді, ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2011 року рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2009 року залишено без змін.

 

У касаційних скаргах ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» просять скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

 

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, законність та обґрунтованість судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

 

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

 

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

 

Судами установлено, що ОСОБА_7 діяв не в інтересах ОСОБА_4, а в інтересах ОСОБА_6, що підтверджується укладеним договором купівлі-продажу будинку з його рідним братом, ОСОБА_5, розпискою ОСОБА_6 про отримані кошти за продаж будинку, кредитним договором від 4 червня 2008 року, укладеним ОСОБА_6 у ПАТ КБ «ПриватБанк» та укладеним того ж дня договором іпотеки, за яким іпотекодавцем є ОСОБА_5, який у забезпечення кредитного договору надав в іпотеку спірний житловий будинок та земельну ділянку.

 

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з положень ч. 3 ст. 238 ЦК України, згідно якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або інтересах іншої особи, представником якої він є одночасно, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

 

Таким чином, доводи касаційних скарг та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити. 

 

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 

 

у х в а л и л а:

 

Касаційні скарги ОСОБА_6 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

 

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2011 року залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає. 

 

Колегія суддів: М.Є. Червинська

Б.І. Гулько

В.А. Черненко

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://reyestr.court.gov.ua/Review/20442127

 

Державний герб України

Справа № 22ц-3593/11

Копія



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючої судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.

при секретарі: Сусловій А.М.

за участю: ОСОБА_1 - представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ПАТ КБ «ПриватБанк»Москалюк С.А., позивача ОСОБА_5 її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-3593 за апеляційними скаргами ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Камянець-Подільська міська рада, управління Держкомзему у м. Камянець-Подільський Хмельницької області, ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державного акту про право власності на земельну ділянку, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2008 року ОСОБА_5, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що згідно договору дарування, укладеного 19 липня 2001 року, їй на праві приватної власності належав будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка за тією ж адресою площею 0,0507 га, що підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю Серії III-ХМ №030396, виданого Камянець-Подільскою міською радою від 23.07.2001 року.

5 березня 2008 року вона надала ОСОБА_4 довіреність на продаж її будинку та земельної ділянки за ціною та на умовах, найсприятливіших для неї.

18 червня 2008 року між нею та її чоловіком, ОСОБА_3., розірвано шлюб, а вже наступного дня колишній чоловік запропонував їй виписатись з цього будинку, оскільки будинок проданий 14 травня 2008 року ОСОБА_2, його брату.

___________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Семенюк В.В. Справа № 22ц-3593

Доповідач: Купельський А.В. Категорія: 19, 20

ОСОБА_5 вказує, що про факт продажу житлового будинку та його вартість їй не повідомили і що договір купівлі-продажу, укладений на умовах вкрай невигідних для неї, грошей за проданий будинок вона не отримувала.

Наразі вона позбавлена права на будинок, який був її єдиним житлом, все це призвело до нервового зриву, крім того, вона змушена шукати житло собі та своєму сину. У звязку з цим просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 14 травня 2008 року, скасувати Державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_2 16 травня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 50000 грн. та понесені нею витрати по справі.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2009 року зазначений позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 14 травня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 899. Скасовано Державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 0,0507 га по АДРЕСА_1 від 16 травня 2008 року, виданий на імя ОСОБА_2, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010874400196. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 5000 гривень та судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 гривень.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах своїх довірителів та ПАТ КБ «ПриватБанк»подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, вважають рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Апелянти посилаються на те, що зміст резолютивної частини короткого рішення від 23 грудня 2009 року не відповідає змісту резолютивної частини повного оскаржуваного рішення суду, що суд не повинен був застосовувати положення ст. 232 ЦК України, так як факт зловмисної домовленості між відповідачами по справі під час укладення договору купівлі-продажу не було доведено, про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 грудня 2008 року.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суд в своєму рішенні неправомірно послався на ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 є представником ОСОБА_5, а не ОСОБА_3, як зазначено в рішенні суду, а покупцем за спірним договором купівлі-продажу є ОСОБА_2, а не ОСОБА_3.

Також апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не зазначено, з яких саме підстав скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_2

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, судом, на думку ОСОБА_1, не з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачці моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивачка оцінює заподіяну їй шкоду. Визнаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не навів в рішенні відповідні мотиви.

ПАТ КБ «ПриватБанк»у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд не врахував ту обставину, що житловий будинок та земельна ділянка згідно договору купівлі-продажу були продані 14 травня 2008 року та належали ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, так як ці об'єкти були придбані за грошові кошти під час шлюбу, що підтверджується рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду від 26 червня 2009 року та рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 25 вересня 2009 року, якими визнано договори дарування житлового будинку та земельної ділянки договорами купівлі-продажу.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно договору дарування земельної ділянки від 23 липня 2001 року ОСОБА_8 подарував ОСОБА_5 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,0507 га, що розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 8), внаслідок чого обдарована отримала Державний акт на право приватної власності на землю Серії III-ХМ №0303396 (а.с. 9-10).

У газеті «Подолянин»від 11 квітня 2008 року розміщено оголошення про продаж житлового будинку за ціною 500000 умовних одиниць (а.с. 115-116).

14 травня 2008 року між ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 5 березня 2008 року (а.с. 12), та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу будинку і вказаної вище земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у державному реєстрі правочинів за № 899 (а.с. 7), у звязку з цим ОСОБА_2 управлінням земельних ресурсів у м. Кам'янець-Подільському було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ №974021 (а.с. 15-16).

Згідно розписки від 14 травня 2008 року (а.с. 28) ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 919217 грн. в якості плати за придбані ним будинок та земельну ділянку.

Надана ОСОБА_3. розписка від 16 травня 2008 року (а.с. 29) свідчить про отримання ним від ОСОБА_4 808117 грн. за відчуження належних йому та ОСОБА_5 будинку та земельної ділянки.

З наведеного випливає, що будинок АДРЕСА_1 був проданий на невигідних для позивачки умовах, за ціною набагато нижчою, ніж бажала остання.

18 червня 2008 року розірвано шлюб між ОСОБА_3. та ОСОБА_5 (а.с. 27).

Задовольняючи частково позов, суд правильно виходив з положень ч. 3 ст. 238 ЦК України, згідно якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_4 діяв не в інтересах ОСОБА_5, а в інтересах ОСОБА_3, що підтверджується укладеним договором купівлі-продажу будинковолодіння з його рідним братом, ОСОБА_2, розпискою ОСОБА_3 про отримані кошти за продаж будинку, кредитним договором №НМVCG00008024 від 4 червня 2008 року, укладеним ОСОБА_3. у ПАТ КБ «ПриватБанк»та укладеним того ж дня договором іпотеки, за яким іпотекодавцем є ОСОБА_2, який в забезпечення кредитного договору надав в іпотеку спірні житловий будинок та земельну ділянку. З таких підстав суд визнав договір купівлі-продажу від 14 травня 2008 року недійсним. Моральні страждання позивачки, яка є інвалідом III групи, і яка вимушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя та життя свого сина, лікуватися від хвороб, набутих внаслідок цих стресових ситуацій, суд оцінив у 5000 гривень.

Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.


Відповідно до п. 3 постанови пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року N 4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємоповязаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Стягуючи солідарно з відповідачів моральну шкоду, судом було враховано всі обставини, за яких вона настала, враховано переживання позивачки з приводу позбавлення її права на будинок, який був її єдиним житлом і що все це призвело до нервового зриву. Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, залежно від глибини душевних переживань позивача правильно визначився з розміром відшкодування завданих моральних збитків.

Твердження апелянтів про те, що суд неправильно зіслався на ч. 3 ст. 238 ЦК України та не повинен був застосовувати до спірних правовідносин ст. 232 того ж кодексу, є хибними, так як для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (згідно п. 22 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Посилання апелянтів на невідповідність змісту резолютивної частини короткого рішення суду від 23 грудня 2009 року змісту резолютивної частини повного рішення спростовуються наявними в матеріалах справи оригіналами рішень (повного та короткого).

Щодо посилання апелянтів на те, що в рішенні не зазначено підстав для скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на імя ОСОБА_2, слід відмітити, що цей юридичний факт випливає як наслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, на що послався суд.

Надуманим є посилання ПАТ КБ «ПриватБанк», що суд не врахував, що житловий будинок та земельна ділянка належали ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, так як ці об'єкти були придбані за кошти під час шлюбу, що підтверджується рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 25 вересня 2009 року, якими визнано договори дарування житлового будинку та земельної ділянки договорами купівлі-продажу. Ухвалою Верховного суду України від 26 травня 2010 року зазначене рішення скасоване і залишене в силі рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду від 26 червня 2009 року про відмову в позові ОСОБА_3 про визнання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки договорами купівлі-продажу.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах приходить до переконання, що судом вірно зясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка.

Висновок суду першої інстанції про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та скасування Державного акту про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 є законним та обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи і ґрунтується на нормах діючого законодавства. Також обґрунтованим є розмір стягуваної солідарно з відповідачів моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги, ретельно дослідженні судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»відхилити.

Рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду А.В. Купельський



 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 weeks later...

У меня почти типичная история ,но считаю актуальная на сегодня. Понимаю ,что бегу  за последним вагоном уходящего поезда ,но пытаюсь  хоть как то помочь человеку.  Хочу признать недействительным договор купли-продажи квартиры .История коротко такая :

Приватбанк  в 2010 году  получил типичное решение суда : звернути стягнення на іпотечне майно ....яке належить гром. Тютчеву на підставі власності ...шляхом надання права Приветбанку укладати від імені  Тютчева договора купівлі продажу з іншою особою ... Правда на той час ,суд не вказав за якою ціною може продати майно Приватбанк. В цьому році Приватбанк  продав  майно Тютчева  адвокату Тютчева ,який представляв його інтереси на той час в суді за копійки . А тепер звернувся до нього з позовом про стягнення боргу . Я намагаюсь визнати недійсним договір купівлі-продажу таким чином (розміщую свій позов ) та хочу знати вашу думку (одна голова хорошо а две лучше : 

 

 

 

                       ДО  УкРАЇНСЬКОГО  невідомого суду м. Баден - Бандерштадт 

 

                                   ПОЗИВАЧ :   Тютчев  Михайло Михайлович

                                                          М.Баден -Бандерштадт

                                                           Конт.тел.

 

                              Відповідач :       Публічне акціонерне товариство

                                                        « Приватбанк»

                                                          49094,м.Дніпропетровськ ,вул..Наб.Перемоги,50

 

                               Третя особа 1:    Приватний нотаріус  Бандерштадського міського

                                                            Нотаріального округу

                                                            Прохвостова  Віталіна Григорівна

                                                            м.Ьаден -Бандерштадт

                                                         

 

                              Третя особа 2 :    Путін  Володимир Володимирович

                                                            Іпн.

                                                            М.Бандерштадт

 

                                                            Ціна позову : 233 925  грн

                                                            (ціна позову визначена з суми продажу квартири)

                                                           Судовий збір : 2 339,25 грн.

 

                                             ПОЗОВНА ЗАЯВА

            про визнання  недійсним договору купівлі-продажу квартири.

28 січня 2014року приватний нотаріус Бандерівського  міського нотаріального округу  посвідчив та зареєстрував договір купівлі- продажу  нерухомого майна ,що належало  мені –ТютчевуМ.М. на підставі права власності, а саме   - однокімнатної квартири  за №50 ,загальною площею 47,40 кв.м ,у тому числі житловою площею 20,70 кв.м.,що знаходиться в м. Баден -Бандерштадт , по вул.Шухевича ,2а.(копія договору купівлі-продажу додається). Продаж квартири  від мого імені  здійснив  представник Відповідача  –Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» на підставі  рішення ...... районного суду м. Бандерштадт   від 26 .03.2010року та ухвали  Апеляційного суду  Бандерівської області   від 02.06.2010 року   (справа № ) . Вищезазначену квартиру  придбав за 233 925 грн. гром. ОмеПутін В.В.

Вважаю ,що  даний договір  купівлі-продажу суд може визнати недійсним з наступних підстав:

 

В договорі купівлі-продажу ,який  оспорюється  , зазначено  ,що ПАТ  КБ «Приватбанк»  в особі представника  Корнило Ірини  Вікторівни  ,яка діє  від імені ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі довіреності №4412-Н  .на підставі     рішення  районного суду м. Бандерштадт   від 26 .03.2010року та ухвали  Апеляційного суду  Бандерівської області   від 02.06.2010 року   (справа №) ,від імені Тютчева  Михайла Михайловича  уклав  договір купівлі –продажу  квартири  №50 по вул..шухевича 2-а  з громадянином Путіним В.В. ,який сплатив  за квартиру ціну  233 925 грн.

В рішенні Згідно рішення районного суду м.Бандерштадт від 26.03.2010року  ,на підставі якого нотаріус здійснив оформлення договору купівлі-продажу  в результативній частині  рішення було зазначено  таке : суд –вирішив :

Позовні вимоги  Публічного акціонерного  товариства комерційний банк « Приватбанк» до Тютчева   про звернення стягнення задовольнити .

    В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14.02. 2008 року № CVRSGK00000000 в розмірі 44 000 дол.США ,що у перерахунку  по курсу НБУ ,станом на 26.06.2009року  становить 356 132,65 грн,звернути стягнення  на предмет іпотеки ,за договором іпотеки  від 15.02.2008року № CVRSGK000000 на квартиру №50  загальною площею 47,4 кв.м.,розташованої у будинку №2-а  по вул..Гшухевича  ,м.Бандерштадт ,належну на праві  приватної власності  Тютчеву  ,шляхом її продажу  ПАТКБ «Приватбанком»,із укладенням   від імені  Тютчева  ,06.04.1979 р.н ,мешканця м.Бандерштад ,вул..Москальскя  ,буд 1б кВ.6 іпн.:....договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем ,з отриманням  витягу з Державного реєстру прав власності і наданням банку  повноважень  ,необхідних для здійснення продажу.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 вересня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Причому  ,хоч і Постанова Пленуму  ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ була винесена в 2012року (тобто після  винесення рішення в 2010 році) ,проте Закон України «Про іпотеку»  ,на який послався Пленум ВССУ  діяв на момент винесення рішення у 2010році.

 

В порушення вищевикладених вимог закону суд у 2010 році , задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, в резолютивній частині рішення не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Також суд не надав ніяких повноважень та вказівок за якою ціною від імені  Продавця (Тютчева)  банк може продати  квартиру .

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК).

Правове регулювання договору купівлі-продажу здійснюється Главою 54 ЦК України, ГК України, Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими актами цивільного законодавства.

Мета договору: перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний або реальний та відплатний.

Сторонами договору є продавець і покупець.

Істотною умовою договору є умова про предмет, яким може бути:

1) товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому;

2) майнові права (наприклад зафіксовані у цінних паперах);

3) право вимоги, яке не має особистого характеру (застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом).

До істотних умов цього договору традиційно відносять умову про ціну.

От же ,істотна умова договору –ціна  повинна бути узгоджена  між продавцем и покупцем,якщо в такому випадку суд не зазначив ціну за якою має бути реалізована квартира  ПАТ КБ «Приватбанк» від імені  Тютчева   А оскільки є Тютчев. є власником  квартири (як товару)  ,то  ПАТ КБ «Приватбанк» в такому випадку ,якщо він діяв від імені Продавця ,повинен був узгодити  ціну  реалізації квартири  .

Проте ,ПАТ КБ «Приватбанк» реалізував квартиру на власний розсуд від імені Позивача ,не узгодивши з останнім ,як власником квартири ,ціну ,за якою може бути  здійснено продаж ,чим порушив   права  Позивача.

                                                                          

                                                                                   2

 

Крім того , ухвалюючи вище зазначене рішення  ,Бандерштадський  районний суд фактично  надав ПАТКБ «Приватбанк» довіреність   на дії від імені  Тютчева . Вважаю ,що нотаріус не мав право приймати та оформлювати  договір купівлі-продажу  саме за рішенням суду  (довіреність за рішенням суду) від ПАТ КБ «Приватбанк» ,оскільки  жодним нормативним актом  не передбачено  ,що  нотаріус може брати до уваги не довіреність а саме рішення суду ,яке дозволяє  одній особі вчиняти дії з майном іншої особи від її імені.

    Так ,статтею 44 Закону України « Про нотаріат» визначено ,що   Під час  посвідчення  правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.  
Визначення обсягу  цивільної  дієздатності   фізичної   особи здійснюється   за   паспортом   громадянина   України  або  іншими документами,   передбаченими   статтею   43   цього  Закону  (крім посвідчення  водія,  особи  моряка,  інваліда  чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи),  які  унеможливлюють  виникнення  будь-яких  сумнівів щодо обсягу  цивільної  дієздатності  фізичної особи, яка звернулася за вчиненням  нотаріальної  дії.  У  разі потреби нотаріусу надається довідка  про  те,  що  особа не страждає на психічний розлад, який

може  вплинути  на  її  здатність  усвідомлювати свої дії та (або)

керувати ними.
      У разі  наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи,  яка звернулася  за  вчиненням  нотаріальної  дії, нотаріус  зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання  відповідної  фізичної  особи  для  встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.



     При перевірці   цивільної   правоздатності   та  дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися  з  установчими документами,   інформацією   про   неї,  що  міститься  в  Єдиному державному  реєстрі  юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї  юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка    вчиняється,   обсягу   її   цивільної   правоздатності   та дієздатності.  У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів

він   може   витребувати  від  цієї  юридичної  особи,  державного реєстратора,  органів  доходів і зборів, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи
                                               Нотаріус при   посвідченні   правочинів,    вчиненні    інших нотаріальних  дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43  цього  Закону,  а  також перевіряє обсяг його повноважень.

     Нотаріусу подається довіреність або інший документ,  що надає

повноваження представникові.  Дійсність довіреності  перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.


   Якщо від   імені  юридичної  особи  діє  колегіальний  орган, нотаріусу подається  документ,  в  якому  закріплено  повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами.    У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності  нотаріус  має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.

    Нотаріус зобов'язаний  встановити  дійсні  наміри  кожної  із сторін  до  вчинення  правочину,  який  він  посвідчує,  а   також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

     Встановлення дійсних  намірів  кожного  з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом  однакового  розуміння сторонами значення,  умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

   Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину  може бути  здійснено  нотаріусом  за  відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.

  Правочин посвідчується  нотаріусом,  якщо  кожна  із   сторін однаково   розуміє  значення,  умови  правочину  та  його  правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

 

   Нотаріус або  посадова  особа,  яка  вчиняє  нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
 

     1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
 

     2) не подано відомості (інформацію) та  документи,  необхідні
для вчинення нотаріальної дії;

 

     3) дія  підлягає  вчиненню  іншим  нотаріусом  або  посадовою
особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

 

     4) є сумніви у тому,  що фізична  особа,  яка  звернулася  за
вчиненням нотаріальної дії,  усвідомлює значення,  зміст,  правові
наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

 

     5) з  проханням  про  вчинення  нотаріальної  дії  звернулась
особа,  яка  в  установленому  порядку  визнана недієздатною,  або
уповноважений представник не має необхідних повноважень;

 

     6) правочин,  що  укладається  від  імені  юридичної   особи,
суперечить  цілям,  зазначеним  у  їх  статуті  чи положенні,  або
виходить за межі їх діяльності;

 

     7) особа,   яка   звернулася   з   проханням   про   вчинення
нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

 

     8) особа,   яка   звернулася   з   проханням   про   вчинення
нотаріальної дії,  не внесла встановлені  законодавством  платежі,
пов'язані з її вчиненням;

 

     9) в інших випадках, передбачених цим Законом.
 

     Нотаріус або посадова особа,  яка вчиняє нотаріальні дії,  не приймає для вчинення нотаріальних  дій  документи,  якщо  вони  не відповідають вимогам,  встановленим у статті 47 цього Закону,  або
містять відомості,  передбачені частиною третьою статті  47  цього Закону.

 

Також  Наказом  Міністерства  юстиції України №296/5 від 22.02.2012року (Зарєстр. В МЮУ 22.02.2012р за №282/20595) «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»  визначено випадки ,коли нотаріус відмовляється від  здійснення нотаріальних дій :

 

Глава 5. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, перевірка повноважень представника юридичної особи

1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, що підтверджується інформацією відповідних державних реєстрів та документами, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

 

Чинним законодавством України  не передбачено  представництво за рішенням суду .

Крім того ,Банкам відповідно до Закону заборонена така діяльність ,як представництво  особи та  здійснення (укладання )  договорів куплі-продажу (торгівельна діяльність)

Так стаття 48. Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначає обмеження  щодо діяльності банків :
 

     Банкам забороняється   діяльність   у   сфері   матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і  інвестиційних  монет)  та  страхування,  крім виконання функцій
страхового посередника.

 

Також невідомо ,чи  мала довіреність від ПАТ КБ «Приватбанк»  Корнило І.В. (яка підписала від імені  Банку та Тютчева договір купівлі-продажу) на укладення саме договору купівлі-продажу   та розпорядження майном ,власником якого є Тютчев На мою думку ,такої довіреності  дана особа не мала.

                                                                               3

Крім того ,  в п.8 договору купівлі-продажу ,що оспорюється  було зазначено таке :

«Представник  Позивача повідомляє ,що Тютчев  на момент придбання  вказаної вище  квартири  і на момент   оформлення  та підписання  цього договору  у зареєстрованому шлюбі не перебуває ,ні з ким не проживає однією сім,єю без укладення шлюбу».

Виникає питання ,як міг представник  ПАТ КБ «Приватбанку» завіряти  за мене ,що я не перебуваю у шлюбі  ,або ні з ким не проживаю однією сім,єю без укладення шлюбу ?

Позивач таких повноважень  ПАТ КБ «Приватбанк» не давав .Суд також.

Проте я дійсно проживаю однією сім,єю  з жінкою без укладення шлюбу  та в мене  на момент подання цього позову народилась дитина.

 

 Пунктом 4.6.   Наказу  Міністерства  юстиції України №296/5 від 22.02.2012року (Зарєстр. В МЮУ 22.02.2012р за №282/20595) «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»  визначено :    При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.

Проте , такої заяви я ,як відчужувач майна не надав ,а ,відповідно ,нотаріус не мав право в такому випадку вчиняти даний правочин.

 

 

Відповідно до постанови Пленуму Верховного  Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України  та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно  від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішують справи.  

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Відповідно до ст. 6 ЦК України  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно зі ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

 

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК).

Правове регулювання договору купівлі-продажу здійснюється Главою 54 ЦК України, ГК України, Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими актами цивільного законодавства.

 

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, за якою договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та  шостою  ст. 203 ЦК України. Якщо  недійсність   правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України  передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актамцивільного законодавства, а також   моральним   засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

 

Вважаю , що суд  на підставі ст..203 ,215 ЦК України може визнати недійсним договір купівлі-продажу  квартири з наступного (ВИСНОВОК) :

1) В порушення вищевикладених вимог закону суд у 2010 році , задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, в резолютивній частині рішення не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Також суд не надав ніякиї повноважень та вказівок за якою ціною від імені  Продавця (Тютчев.)  банк може продати  квартиру . А оскільки є Тютчевв . є власником  квартири (як товару)  ,то  ПАТ КБ «Приватбанк» в такому випадку ,якщо він діяв від імені Продавця ,повинен був узгодити  ціну  реалізації квартири  .

Проте ,ПАТ КБ «Приватбанк» реалізував квартиру на власний розсуд від імені Позивача ,не узгодивши з останнім ,як власником квартири ,ціну ,за якою може бути  здійснено продаж ,чим порушив   права  Позивача.  

                                                                                                                                               

   2)Чинним законодавством України  не передбачено  представництво  за рішенням суду . Нотаріальна дія від імені іншої особи представником може вчинятись тільки на підставі довіреності. Крім того , Банкам відповідно до Закону заборонена така діяльність ,як представництво  особи та  здійснення (укладання )  договорів куплі-продажу (торгівельна діяльність)

 

 

3) невідомо ,чи  мала довіреність від ПАТ КБ «Приватбанк»  Корнило І.В. (яка підписала від імені  Банку та Тютчева . договір купівлі-продажу) на укладення саме договору купівлі-продажу   та розпорядження майном ,власником якого є Тютчев та саме від  імені Тимтютчева

 

4)        При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Позивач  ,як відчужувач майна не надав такої заяви та ,також не мав такої заяви представник за рішенням суду –ПАТ КБ «Приватбанк»  від Позивача  ,а ,відповідно ,нотаріус не мав право в такому випадку вчиняти даний правочин.

 

 

ПОЗОВ ПОДАЄТЬСЯ  ДО  РАЙОННОГО СУДУ  М.Бандерштадт  ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ  НЕРУХОМОГО МАЙНА ,ЩО ТЕРИТОРІАЛЬНО Є ПІДСУДНИМ САМЕ ЦЬОМУ СУДУ,

 

Виходячи з вищенаведеного , керуючись  ст..48 Закону України «Про банки  і банківську діяльність» ,ст..39 З-ну України «Про іпотеку» , ст..ст.43,44 Закону України «Про нотаріат»,   Наказом  Міністерства  юстиції України №296/5 від 22.02.2012року (Зарєстр. В МЮУ 22.02.2012р за №282/20595) «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст..ст.3,6,16,203,204,215,626,627,628,655  ЦК України ,ст..ст.3,10 ,215 ЦПК України , ПРОШУ СУД :

 

1)прийняти та розглянути  позовну заяву ,відкрити провадження.

 

2)витребувати  у приватного нотаріуса  Бандерівського міського  нотаріального округу Прохвостової.  документи ,які надавались  ПАТ КБ «Приватбанк» для вчинення  та посвідчення договору  купівлі-продажу квартири  №50  по вул.Шухевича ,2а м.Бандерштадт   від 28.01.2014 року.

 

3)визнати незаконними дії  Відповідача –ПАТКБ «Приватбанк»  ,щодо  звернення до нотаріуса  для укладення від імені  Позивача –Тютчев М.М.  договору  купівлі-продажу  квартири без достатніх та законних підстав та  повноважень на такі дії.

 

4)визнати недійсним  договір  купівлі-продажу  квартири №50 ,загальною площею  47,40 кв.м,житловою 20,70 кв.м,що знаходиться   в місті м.Б Бандерштадтпо вул..Шухевича  ,2а  від 28.01.2014року ,який посвідчений  приватним нотаріусом  Бандерівського  міського нотаріального округу Прохвостовою    та за реєстр.  в реєстрі за №255.

 

5)судові витрати покласти на Відповідача.

 

 

Додаток :

1)копія  договору купівлі-продажу

2)копі 

3)копія Ухвали апеляцій

4)квитанції про сплату судового збору.

5)заява про забезпечення позову

 

 

 

Складено в  5 прим.

 

1-до суду

2-відповідачу

3-третій особі-1

4-третій особі-2

5-Позивачу

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...