Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

Справа № 2-3078/11

Провадження № 2/522/1596/14

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 квітня 2014 року

 

Приморський районний суд у м. Одесі у складі :

 

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі - Соболевій О.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Банк Національний кредит» до ОСОБА_3 та ТОВ «Надія» про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Надія» про визнання кредитного договору частково недійсним, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит», який є правонаступником АКБ «Національний кредит » звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та з ТОВ « Надія» заборгованість в сумі 598 428.17 грн. за кредитним договором № 02-67/14 від 25.01.2008 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_3.

 

Свої вимоги Банк обґрунтовував наданими копіями кредитного договору, договору поруки, укладеними від імені відповідачів, копією меморіального ордера, якими підтверджували факт отримання грошей за договором кредиту ОСОБА_3 і передачу їх в ТОВ «Надія». Крім того, Банк надав копії листа від 12.05.2008 та заяви від 15.12.2008 від імені ОСОБА_3 з проханням про відстрочку повернення боргу і згода на зміну процентної ставки за договором.

 

ОСОБА_3 позов не визнав і звернувся з зустрічним позовом, в якому просив визнати частково недійсним оспорюваний договір кредиту, виключити його, ОСОБА_3, як боржника за кредитним договором і визнати боржником за даним договором товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» .

 

Надалі ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги в порядку ст. 31 ЦПК України зменшив і виключив вимоги про визнання боржником по кредитному договору ТОВ «Надія», у зв'язку з тим що 28.12.2011 ухвалою Господарського суду Одеської області було задоволено вимоги ПАТ «Банк Національний кредит» до ТОВ « Надія», в тому числі і за кредитним договором на ім'я ОСОБА_3 № 02-67/14 від 25.01.2008.

 

Свої позовні вимоги про визнання договору кредиту частково недійсним ОСОБА_3 і його представник обґрунтовують тим, що кредитний договір носив для ОСОБА_3 формальний характер, підписаний ним на наполегливе прохання з боку керівництва ТОВ «Надія», де він працював з 26.08.2004 на посаді механіка. Прохання фактично носило характер загрози, яка полягала в тому, що якщо ОСОБА_3 не підпише кредитний договір, то він буде звільнений з роботи. У зв'язку з тим , що ОСОБА_3 житель м. Рені , в якому у нього не було можливості працевлаштуватися, на руках троє неповнолітніх дітей і стара бабуся, з побоювання втратити роботу, він вимушено підписав за наполяганням фінансового директора ТОВ « Надія» Ситниченко О.В. пакет документів на отримання кредиту, запропонований йому Ситниченко О.В. При підписанні документів Ситниченко О.В. запевнила його, що кредит береться на користь ТОВ «Надія», вони ж будуть погашати кредит і той буде погашений в найкоротші терміни. Сам він ніяких документів у банк не надавав, ці документи були повністю виготовлені керівництвом ТОВ «Надія», копії документів про отримання кредиту не отримував на руки, з текстом не знайомий, договору поставки автомобіля з метою його придбання в особистих цілях з ТОВ «Надія» не укладав, ніяких доручень на виконання договору на перерахування грошей в ТОВ «Надія» банку не давав, також не був ознайомлений з умовами видачі кредиту відповідно до вимог ст. 11 Закону Про захист прав споживачів і взагалі грошей за даним договором кредиту не отримував і не розпоряджався ними.

 

Крім того, ОСОБА_3 пояснив суду, що лист від 12.05.08 і заява від 15.12.08 про зміну терміну оплати та процентної ставки підписані не їм.

 

ОСОБА_3 посилався на відсутність у нього копій зазначених документів, які підтверджують укладання спірного договору кредиту, отримання ним грошей за договором кредиту № 02-67/14 від 25.01.2008 в ПАТ «Банк Нацкредит», розпорядження ним отриманими грошима. Оригінали цих документів повинні зберігатися в Банку. Суд неодноразово зобов'язував Банк надати суду оригінали документів, що підтверджують видачу грошей за кредитним договором ОСОБА_3 та розпорядження ними ОСОБА_3 на користь ТОВ «Надія», однак Банк оригінали вищевказаних документів для огляду суду так і не надав.

 

Посилаючись на вищевказані обставини, ОСОБА_3 і його представник просили позов ОСОБА_3 задовольнити, визнати договір кредиту № 02-67/14 від 25.01.2008, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Національний кредит» частково недійсним, виключивши його, ОСОБА_3 як боржника за кредитним договором.

 

Представник ПАТ «Банк Національний кредит» зустрічний позов не визнав і пояснив, що вважає доказом отримання ОСОБА_3 грошей меморіальний ордер, згідно з яким Банк перерахував гроші в ТОВ « Надію».

 

Представник ТОВ «Надія» позов Банку до ОСОБА_3 не визнав, позов ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Нацкредит » і ТОВ «Надія» визнав повністю і підтвердив у суді, що дійсно у зв'язку з форс-мажорними для ТОВ «Надія» обставинами змушено оформили формальний кредит на ОСОБА_3, гроші отримали і використали на господарські потреби. Відсотки за користування кредитом та тіло кредиту відшкодовувала ТОВ «Надія», що випливає з бухгалтерських документів. Представник ТОВ «Надія» підтвердив, що  ТОВ «Надія» вважає себе боржником по кредиту 302-67/14 від 25.01.2008 на ім'я ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Національний кредит» і просив суд визначити порядок стягнення заборгованості за кредитом з ТОВ «Надія».

 

Надалі до суду надійшов лист арбітражного керуючого про те, що ТОВ «Надія» знаходиться у процедурі банкрутства, в якому арбітражний керуючий позов банку визнав, а від визнання позову ОСОБА_3 відмовився без пояснення спонукальних причин і підстав.

 

Суд критично відноситься до даного листа представника арбітражного керуючого в суді, вважаючи їх наданими не уповноваженою особою.

 

Судом також встановлено, що за умовою кредитного договору кредит видавався на споживчі потреби для придбання автомобіля ( п.2.5).

 

Згідно п. 3.1 Договору Банк надає кредит згідно рахунком-фактурою № 58 від 22.01.2008 на суму 494 000.00 грн. (додаток до договору поставки автомобіля № 2008008 від 22.01.2008).

 

Згідно п. 4.1 Договору виконання зобов'язань Позичальника за Договором забезпечується майновими правами на автомобіль Позичальника та товарами в обороті поручителя.

 

У договорі застави майнових прав № 02-67/16 від 25.01.2008г . в п. 1.2 зазначено, що Заставодавець (ОСОБА_3) передає у заставу Заставодержателю (Банк) право вимоги на автомобіль АУДІ А6 2008 року випуску, який належить Заставодавцю згідно термінових зобов'язаннях за договором № 2008008 від 22.01.2008, укладеним з ТОВ «Надія».

 

З матеріалів кредитної справи, переданого Банком на вимогу суду встановлено, що Договір № 2008008 від 22.01.2008 на поставку ОСОБА_3 вищевказаного автомобіля, ОСОБА_3 підписаний не був, тобто не укладався, отже у нього не виникло майнових прав на зазначений у цьому договорі автомобіль, а отже не виникли будь-які зобов'язання перед банком, тому що основною умовою видачі споживчого кредиту є придбання автомобіля за конкретним договором поставки.

 

Договір застави товарів в обороті № 02-67/15 від 25.01.2008 підписаний керуючим банком і генеральним директором ТОВ «Надія». До цього договору докладено рішення зборів засновників ТОВ «Надія» про забезпечення товарами в обороті кредитного договору на ім'я ОСОБА_3, проте заяви ОСОБА_3 про надання йому подібної послуги з боку власників ТОВ «Надія » немає, тому що з таким проханням ОСОБА_3 до ТОВ «Надія» не звертався, підпису ОСОБА_3 на договорі застави товарів в обороті немає, зобов'язання за даним договором виникли перед Банком тільки у ТОВ «Надія».

 

Надана банком квитанція до прибуткового ордеру № 308 / 1 про те, що ОСОБА_3 вніс до каси ТОВ « Надія» у вигляді передоплати гроші в сумі 165025.00 грн. не може бути прийнята судом як допустимий доказ по справі, що відноситься до обставин видачі кредиту, тому ОСОБА_3 22.01.2008 договір на поставку автомобіля з ТОВ « Надія» не укладав, в силу чого у ТОВ «Надії » не було підстав приймати від ОСОБА_3 платежі на виконання неіснуючого договору, а отже дана квитанція тільки створює видимість законності оспорюваного кредитного договору.

 

За умовами кредитного договору п. 3.1. Банк надає кредит Позичальнику шляхом перерахування коштів на поточний ТОВ «Надія» згідно рахунку-фактурі № 58 від 22.01.2008.

 

Відповідно до п. 3.2 відсотки за користування кредитом начинаються з дня його видачі готівкою Позичальнику безпосередньо з його поточного рахунку.

 

На доказ видачі грошей ОСОБА_3 Банк не надав жодного документа, що підтверджує отримання саме ОСОБА_3 грошей готівкою в касі Банку.

 

Ст. 22 Закону України «Про платіжні системи і перерахування грошей в Україні» в редакції, що діяла під час укладення оспорюваного договору, передбачала чотири види розрахункових документів, а саме: платіжне доручення, платіжна вимога - доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога. Даний перелік є вичерпним.

 

Банк не надав суду розрахункові документи, передбачені законодавством, які підтверджували б, що ОСОБА_3 дав банку доручення про перерахування грошей з його поточного рахунку на рахунок ТОВ «Надія».

 

Доданий банком до позовної заяви меморіальний ордер, з якого вбачається, що ТОВ «Надія» отримала гроші за зазначеною кредитним договором не відноситься до числа вищевказаних платіжних документів, які є підставою для перерахунку грошей.

 

Підпису ОСОБА_3 на цьому ордері немає. Меморіальний ордер є внутрішнім обліковим документом банку і не може служити доказом волевиявлення ОСОБА_3 на перерахування грошей.

 

Таким чином, банк не пред'явив в обґрунтування своїх вимог жодного доказу, в розумінні ст. 57 ЦПК України, що підтверджує дотримання банком умов кредитного договору, а саме: наявність договору поставки автомобіля, на виконання якого надавався кредит, оформлявся договір застави майнових прав на автомобіль, отримання ОСОБА_3 грошей за цим кредитним договором особисто, або шляхом видачі розпорядження про перерахування грошей.

 

Позов банку заснований на припущеннях про те, що саме ОСОБА_3 отримав гроші за умовами договору, а згідно п.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

 

Формальність оспорюваного договору і відсутність реальних наслідків для ОСОБА_3 підтверджується також тим, що в кредитній справі відсутній підпис ОСОБА_3 на документі, що роз'яснює йому умови укладення кредитного договору для придбання автомобіля, можливість та умови зміни процентної ставки і т.д.

 

Хартія захисту прав споживачів від 1973 року, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН « Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.05.1985, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», «Правила надання інформації споживачеві про умови кредитування і загальної вартості кредиту», затверджених постановою Національного Банку України від 10.05.2007 № 168 зобов'язують письмово інформувати споживача про умови видачі кредиту, його сукупної вартості з усіма наданими послугами, порядком повернення і т.д. Тобто ознайомити клієнта з усіма умовами та можливими змінами в кредитному договорі, процентній ставці під розпис.

 

У кредитній справі на ім'я ОСОБА_3, наданій банком на вимогу суду, міститься  повідомлення на ім'я ОСОБА_3, проте підпис ОСОБА_3 на ньому відсутній. На думку суду дана обставина свідчить про те, що банк не розглядав ОСОБА_3 як споживача банківського кредиту, в силу чого договір кредиту не носить реального характеру для ОСОБА_3

 

Ст. 202 ч.1 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

 

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України правочин не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі і вона повинна бать спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину (сторонами ) вимог, встановлених ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України.

 

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсність угоди не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з її недійсністю.

 

Ст. 1054 ЦК України говорить про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові ...

 

Ст. 1046 ЦК України (параграф 1 глава 71) передбачає, що договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

 

Ст. 1051 ЦК України свідчить, що Позичальник має право оскаржити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були отримані ним від позикодавця.

 

Банк нічим не обґрунтував свої вимоги до ОСОБА_3, не надав жодного допустимого доказу видачі їм грошових коштів саме ОСОБА_3, навпаки, незважаючи на ухвалу суду про надання таких доказів у вигляді оригіналів документів, що підтверджують отримання ОСОБА_3 коштів за договором кредиту, звернувся до суду із заявою слухати справу в його відсутність. Дані обставини дають підставу суду вважати докази видачі ОСОБА_3 коштів за договором кредиту № 02-67/14 відсутніми.

 

Договір кредиту № 02-67/14 від 25.01.2007, підписаний ОСОБА_3 з ПАТ «Банк Національний кредит» не відповідає вимогам вищевказаних норм законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

 

Суд вважає, що вимоги про визнання недійсним договору кредиту та виключення ОСОБА_3 з даного договору як позичальника теж підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

 

Ст. 638 ч. 1 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

 

Істотними умовами договору являються умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких хоча б за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

 

Порядок укладення договорів, передбачений ст. ст. 640 - 646 ЦК України шляхом пропозиції укласти договір, що містить істотні умови договору і виражає намір особи, що її зробило, вважати себе зобов'язаною, у разі його прийняття, повним і безумовним відповіддю особі, котрому адресовано пропозицію укласти договір про його прийняття.

 

Отримання грошей за оспорюваним договором кредиту посадовими особами ТОВ «Надія», подальша оплата підприємством в рахунок погашення кредиту та відсотків за його використання, є достатнім доказом, що ОСОБА_3 не є позичальником за даним договором кредиту.

 

Ці обставини підтверджуються фактом відсутності договору поставки автомобіля між ОСОБА_3 і ТОВ «Надія», за яким ТОВ «Надія» зобов'язана і могла б надати автомобіль ОСОБА_3 і відсутністю вимоги банку на поставку автомобіля Покупцеві та виконання Продавцем зобов'язань поставки автомобіля, що свідчить про намір банку передати гроші за кредитним договором № 02-67/14 від 25.01.2008 не ОСОБА_3 для придбання автомобіля, а ТОВ «Надія» для потреб останнього, у зв'язку з чим суд вважає, що між ПАТ «Національний кредит » і ОСОБА_3 щодо договору кредиту не виникли реальні відносини, спрямовані на отримання грошових коштів за договором ОСОБА_3, що дає суду підстави визнати договір кредиту № 02-67-/14 від 25.01.2008 в частині видачі грошових коштів за цим договором недійсним.

 

Керуючись ст. ст. 3, 10, 57, 60, 208 - 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1046, 1051, 1054 ЦК України , суд -

 

ВИРІШИВ:

 

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» відмовити.

 

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

 

Визнати недійсним договір кредиту № 02-67/14 від 25.01.2008, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Національний кредит» в частині зазначення ОСОБА_3 як Позичальника за даним договором кредиту.

 

Рішення може бать оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення через Приморський районний суд м. Одеси.

 

Суддя

 

23.04.2014

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Банк нічим не обґрунтував свої вимоги до ОСОБА_3, не надав жодного допустимого доказу видачі їм грошових коштів саме ОСОБА_3, навпаки, незважаючи на ухвалу суду про надання таких доказів у вигляді оригіналів документів, що підтверджують отримання ОСОБА_3 коштів за договором кредиту, звернувся до суду із заявою слухати справу в його відсутність. Дані обставини дають підставу суду вважати докази видачі ОСОБА_3 коштів за договором кредиту № 02-67/14 відсутніми.

 

Посмотрим, что скажет апелляция, если конечно банк ее подаст.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...