Определение ВССУГУД об отменен решений предыдущих инстанций об отказе в признании договора ипотеки недействительным


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24411362

 

У х в а л а

іменем  україни

11 травня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П., суддів:Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А.,Юровської Г.В., -розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_10, служба у справах дітей Московського району управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 3 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував з відповідачкою у шлюбі, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_7. У період шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка є об'єктом спільної сумісної власності. Договір купівлі-продажу цієї квартири укладався на ім'я дружини. 30 листопада 2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був укладений договір позики на суму 111 тис. грн. строком до 30 листопада 2008 року. На забезпечення виконання умов договору позики між зазначеними особами укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_6 просив визнати договір іпотеки недійсним, оскільки він був укладений без його згоди як співвласника квартири. Крім того, цей договір суперечить інтересам їхньої неповнолітньої дитини.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 3 жовтня року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

                              

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що правові підстави для визнання недійсною угоди, укладеної між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відсутні.

Судом встановлено, що у період з 13 серпня 1993 року до 21 жовтня 2003 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували у шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-12).

20 вересня 2002 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, який укладався на ім'я дружини - ОСОБА_8 (а.с. 13).

Після розлучення квартира залишилася у користуванні та розпорядженні ОСОБА_8, яка 26 грудня 2003 року уклала шлюб зі ОСОБА_13, змінивши прізвище на ОСОБА_8 (а.с. 15).

30 листопада 2006 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 був укладений договір позики на суму 111 тис. грн. строком до 30 листопада 2008 року (а.с. 83).

На забезпечення виконання умов договору позики у цей же день між вищезазначеними особами укладено спірний договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1          (а.с. 14).

Як правильно зазначено у рішенні суду, неповнолітня ОСОБА_7 права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, не мала, оскільки на момент укладення договору у цій квартирі зареєстрована не була.

Разом з тим, при ухваленні рішення суди не врахували, що відповідно до ст. 22 КпШС України, чинної на час набуття подружжям ОСОБА_6 - ОСОБА_8 права власності на спірну квартиру, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

За положеннями ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.

Відповідно до ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, як зазначено у п. 25 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК України, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди не звернули уваги на вищезазначені положення закону, не визначили, які правовідносини виникли між сторонами, виходячи із установлених фактичних обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи та невірному застосуванні норм матеріального права, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, ухвалені в даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 3 жовтня     2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 січня   2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.


Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                          М.П. Пшонка   Судді: Л.М. Мазур   А.В. Маляренко   О.А. Матвєєва   Г.В. Юровська

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...