Постановление ВСУ по пересмотру об отказе банку “Порто-Франко” во взыскании задолженности и обращении взыскания с должника банка БИГ Энергия

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року

м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І., Патрюка М.В., Барбари В.П., Ємця А.А., Потильчака О.І., Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б.,

- за участі:

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_1, її представника – ОСОБА_3,

представників третьої особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши на спільному засіданні заяву відкритого акціонерного товариства банку ”БІГ Енергія” про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк ”Порто-Франко” до ОСОБА_1, третя особа – відкрите акціонерне товариство Банк ”БІГ Енергія”, про визнання права вимоги сплати заборгованості, визнання заставодержателем, звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л и:

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк ”Порто-Франко” (далі – ПАТ АБ ”Порто-Франко”) звернулося до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідно до генеральної угоди про порядок проведення міжбанківських операцій від 25 грудня 2003 року, укладеної між акціонерним комерційним банком ”Порто-Франко” (далі - АКБ ”Порто-Франко”) та відкритим акціонерним товариством Банк ”БІГ Енергія” (далі - ВАТ Банк ”БІГ-Енергія”), 6 лютого 2009 року АКБ ”Порто-Франко” надало, а ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” отримало у кредит 450 000 (чотириста п’ятдесят тисяч) доларів США. ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” погасило частину кредиту і станом на 13 березня 2009 року сума його заборгованості перед АКБ ”Порто-Франко” зменшилась до 310 000 (триста десять тисяч) доларів США з кінцевим терміном повернення 1 березня 2010 року. За користування кредитом позичальник зобов’язаний сплачувати 12 процентів річних. У рахунок забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором 25 лютого 2010 року укладено договір застави майнових прав, за умовами якого ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” передав у заставу АКБ ”Порто-Франко” майнові права за кредитним договором №11/20-08-2003 від 22 серпня 2003 року й додатковими угодами до нього та №11/15-09-2003 від 15 вересня 2003 року й додатковими угодами до нього, які укладені між ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” та ОСОБА_1. Зобов’язання ОСОБА_1, що випливають із зазначених кредитних договорів, забезпечуються договором застави від 15 вересня 2003 року з усіма додатковими договорами до нього, згідно якого предметом іпотеки є належні ОСОБА_1 на праві власності жилий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею S_1 га, яка розташована за тією ж адресою, право звернення на які позивач має відповідно до договору застави майнових прав. У порушення умов генеральної угоди ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” не виконало належним чином взятих зобов’язань по поверненню кредиту у сумі 310 000 (триста десять тисяч) доларів США. Ураховуючи викладене, ПАТ АБ ”Порто-Франко” просив задовольнити його позовні вимоги та визнати за ним право вимоги сплати заборгованості з ОСОБА_1 за кредитними договорами від 22 серпня 2003 року та від 15 вересня 2003 року, визнати заставодержателем за договором застави від 15 вересня 2003 року, звернути стягнення на предмет застави у вигляді жилого будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею S_1 га, яка розташована за тією ж адресою, й встановити спосіб реалізації предмету застави у вигляді прилюдних торгів.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 6 січня 2012 року в задоволенні позову ПАТ АБ ”Порто-Франко” відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року зазначене рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: звернуто стягнення на предмет застави (іпотеки) згідно з договором застави (іпотеки), укладеним 15 вересня 2003 року між ОСОБА_1 та ВАТ Банк ”БІГ Енергія”, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею S_1 га, що розташована за вказаною адресою; встановлено спосіб реалізації зазначеного предмета застави, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, а також стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року відмовлено ВАТ Банк ”БІГ Енергія” та ПАТ АБ ”Порто-Франко” у відкритті касаційного провадження у зазначеній справі.

У липні 2012 року до Верховного Суду України звернувся ВАТ Банк ”БІГ Енергія” із заявою про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах. У своїй заяві ВАТ Банк ”БІГ Енергія” зазначає, що відмовляючи їм та ПАТ АБ ”Порто-Франко” у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги заявників є необґрунтованими, а наведені в них доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення апеляційного суду. Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ АБ ”Порто-Франко” виходив з того, що перехід права вимоги за договором відступлення права вимоги з відкладальною умовою не є зверненням стягнення на предмет застави в розумінні статті 20 Закону України ”Про заставу” й відбувається без здійснення додаткових дій, які передбачені законом та договором для процедури звернення стягнення на предмет застави. При цьому інтереси інших кредиторів ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” не порушуються, оскільки предмет застави може використовуватися виключно для задоволення вимог ПАТ АБ ”Порто-Франко”. Відповідно до частини п’ятої статті 95 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок уступки вимог банку регулюється цивільним законодавством України, зокрема статтями 212, 512 ЦК України, у зв’язку з чим застосування до цих правовідносин статей 91, 96 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є необґрунтованим.

Разом із тим 24 червня 2011 року Вищий господарський суд України ухвалив постанову про залишення без задоволення касаційних скарг заступника прокурора Одеської області та Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області (далі – НБУ в особі Управління НБУ в Одеській області) й залишення без змін постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22 березня 2011 року та рішення господарського суду Одеської області від 19 січня 2011 року у справі № 34-26/45-10-1165 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Національного банку України про стягнення з відкритого акціонерного товариства ”Одеський олійножировий комбінат” (далі - ВАТ ”Одеський олійножировий комбінат”) заборгованості за договором про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії № 199/08 від 24 жовтня 2008 року, за нарахованими процентами, заборгованість за комісійними нарахуваннями, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором про надання кредиту та перехід до нього прав кредитора за цим договором й відповідно до статті 512 ЦК України.

Правова позиція Вищого господарського суду України полягає в тому, що законодавством не допускається безоплатної передачі активів банку-боржника поза межами ліквідаційної процедури банку та без оформлення відповідного договору про передачу активів банку. У разі введення ліквідаційної процедури, введення мораторію на задоволення грошових вимог конкурсних кредиторів, а також включення вимог кредиторів до реєстру вимог кредиторів банку як такі, що були забезпечені договорами застави майнових прав та договорами застави банківських вкладів, звернення на предмет застави шляхом відступлення грошових вимог за кредитним договором є неправомірним, оскільки таке відступлення грошових вимог з моменту введення ліквідаційної процедури повинно відбуватися шляхом укладення відповідного договору та з дотриманням положень законодавства про реалізацію активів банку-боржника в ході ліквідаційної процедури.

При цьому кредитор не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб та за наявності підстав задовольнити свої грошові вимоги в ліквідаційній процедурі боржника за рахунок заставного майна. Отже вимоги НБУ в особі Управління НБУ в Одеській області про стягнення з ВАТ ”Одеський олійножировий комбінат” заборгованості за договором про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії № 199/08 від 24 жовтня 2008 року у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором про надання кредиту та перехід до нього прав кредитора не ґрунтуються на вимогах закону.

До НБУ в особі Управління НБУ в Одеській області не перейшли права кредитора у зобов’язаннях, що випливають з кредитного договору, а також із положень статті 512 ЦК України. Згідно договору застави майнових прав, статті 23 Закону України ”Про заставу”, статті 73 Закону України ”Про Національний банк України” НБУ в особі Управління НБУ в Одеській області набув права переводу на себе заставлених майнових прав, а не стягнення грошових коштів з боржника за кредитним договором; уступка вимоги за статтями 512, 514 ЦК України та уступка заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає з заставленого права, за статтею 23 Закону України ”Про заставу” мають різну правову природу. Умови договору застави майнових прав не свідчать про те, що відбулась заміна кредитора у відносинах по кредитному договору або мала відбутись згідно умов договору застави під відкладальною умовою.

Таку саму позицію висловлено й у постанові Вищого господарського суду України від 17 листопада 2011 року, яка ухвалена у справі, предметом позову у якій є стягнення боргу за кредитом у зв’язку з набуттям права кредитора за договором застави майнових прав після введення постановою Правління НБУ процедури ліквідації боржника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 6 лютого 2009 року АКБ ”Порто-Франко” надало ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” кредит у сумі 450 000 (чотириста п’ятдесят тисяч) доларів США, що відповідає умовам генеральної угоди про порядок проведення міжбанківських операцій від 25 грудня 2003 року, укладеної між АКБ ”Порто-Франко” та ВАТ Банк ”БІГ-Енергія”. ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” погасило частину кредиту і станом на 13 березня 2009 року сума його заборгованості перед АКБ ”Порто-Франко” зменшилась до 310 000 (триста десять тисяч) доларів США з кінцевим терміном повернення 1 березня 2010 року зі сплатою 12 процентів річних.

25 лютого 2010 року у рахунок забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором укладено договір застави майнових прав, за умовами якого ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” передав у заставу АКБ ”Порто-Франко” майнові права за кредитним договором №11/20-08-2003 від 22 серпня 2003 року та додатковими угодами до нього й №11/15-09-2003 від 15 вересня 2003 року та додатковими угодами до нього, які укладені між ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” та ОСОБА_1. Зобов’язання ОСОБА_1, що випливають із зазначених кредитних договорів, забезпечуються договором застави від 15 вересня 2003 року з усіма додатковими договорами до нього, згідно якого предметом іпотеки є належні ОСОБА_1 на праві власності жилий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею S_1 га, яка розташована за тією ж адресою.

Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2010 року № 97 з 1 березня 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ Банк ”БІГ-Енергія”.

Статтею 91 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено наслідки призначення ліквідатора, зокрема з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора допускається укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, лише в порядку, передбаченому цим Законом.

Правління Національного банку України прийняло постанову про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” 24 лютого 2010 року, то виходячи з вимог діючого законодавства банк втратив право укладати угоди, пов’язані з відчуженням свого майна, у тому числі і здійснювати відступлення права вимоги до своїх боржників третім особам.

Вимоги кредиторів до банку, щодо якого розпочато ліквідаційну процедуру, вирішуються з дотриманням норм законодавства про реалізацію активів банку – боржника в ході ліквідаційної процедури, зокрема положень статті 96 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою врегульовано черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.

З дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії й ініціювання процедури ліквідації банку останній втрачає можливість відчуження свого майна. Банк - кредитор має право отримати від банку, щодо якого ініційовано ліквідаційну процедуру, задоволення своїх майнових вимог у спосіб, визначений Законом України ”Про банки і банківську діяльність”.

Установлено, що договір застави майнових прав, укладений 25 лютого 2010 року між ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” та АКБ ”Порто-Франко” щодо передачі у заставу майнових прав ОСОБА_1 за кредитним договором №11/20-08-2003 від 22 серпня 2003 року та додатковими угодами до нього й №11/15-09-2003 від 15 вересня 2003 року та додатковими угодами до нього, які укладені між ВАТ Банк ”БІГ-Енергія” та ОСОБА_1, вчинено після прийняття Правлінням Національного банку України рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ Банк ”БІГ-Енергія”.

Разом з тим ПАТ АБ ”Порто-Франко” має право отримати задоволення своїх майнових вимог у спосіб, визначений Законом України ”Про банки і банківську діяльність”.

Отже, судовими палатами у цивільних та господарських справах Верховного Суду України встановлено неоднакове застосування статей 91, 96 Закону України ”Про банки і банківську діяльність” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ураховуючи викладене, ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню на підставі пункту 1 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Заяву відкритого акціонерного товариства Банк ”БІГ Енергія” задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді:

М.І. Балюк Н.П. Лященко

В.П. Барбара Л.І. Охрімчук

І.С. Берднік М.В. Патрюк

Л.І. Григор’єва О.І. Потильчак

В.С. Гуль Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк Ю.Л. Сенін

А.А. Ємець І.Б. Шицький

Т.Є. Жайворонок

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-102цс12

З дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії й ініціювання процедури ліквідації банку останній втрачає можливість відчуження свого майна. Банк - кредитор має право отримати від банку, щодо якого ініційовано ліквідаційну процедуру, задоволення своїх майнових вимог у спосіб, визначений Законом України ”Про банки і банківську діяльність”.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...e3?OpenDocument

[ANTIRAID]

Вот и все, приплыл Дельта банк со своими требованиями к заемщикам Укрпромбанка.

[ANTIRAID]

Более подробно о последствиях данного решения можно прочитать здесь: http://antiraid.com.ua/articles/15821-mome...-znachenie.html

[пароплав]

Более подробно о последствиях данного решения можно прочитать здесь: http://antiraid.com.ua/articles/15821-mome...-znachenie.html

посилання не відкривається. То чи можна говорити, що було незаконно передано активи укрпромбанку до дельтабанку, якщо ліцензію забрали 21.01.2010 а активи передано 30.06.2010 ?

[у.zaporozhskiy]

посилання не відкривається. То чи можна говорити, що було незаконно передано активи укрпромбанку до дельтабанку, якщо ліцензію забрали 21.01.2010 а активи передано 30.06.2010 ?

Пока договор не признан недействительным,он действителен.