Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций об отказе во взыскании донасчитанных процентов и пени

[у.zaporozhskiy]

проценты

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40795853

Державний герб України

У Х В А Л А

іменем  україни

01 жовтня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого         Кузнєцова В. О.,

суддів:                    Ізмайлової Т. Л.,       Наумчука М. І.,

                               Мостової Г. І.,           Остапчука Д. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:        

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), посилаючись на невиконання судового рішення про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 349/РП/39/2008-840, звернулося  до  суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у якому з урахуванням уточнень просило стягнути в солідарному порядку з відповідачів  36 198,04 доларів США, що еквівалентно 289 330 грн 93 коп., відсотків за користування кредитом, 9 090,02 доларів США, що еквівалентно 72 656 грн 54 коп., пені за прострочення сплати кредиту, 9 043,13 доларів США, що еквівалентно 72 281 грн 75 коп., штрафу за порушення умов кредитного договору та 3 441 грн судового збору.

      Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого                         2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від                    11 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

      У поданій касаційній скарзі ПАТ «КБ «Надра», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

      Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.  

      Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року про стягнення із відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 349/РП/39/2008-840 не було пред'явлено до виконання без поважних причин, тому вимоги банку про стягнення суми нарахованих відсотків за користування кредитом, пені та штрафу є необґрунтованими.

     Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

      Судами встановлено, що 05 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є  ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 349/РП/39/2008-840, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 90 431,31 доларів США під 14,99 % річних за користування кредитом, а останній зобов'язався його повернути до                          10 вересня 2033 року.

      Із  метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 05 вересня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та                     ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з умовами якого остання поручилися перед кредитором за невиконання позичальником ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за вказаним договором.

       Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 травня                   2011 року у справі № 2-477/2011, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду   м. Києва від 02 листопада 2011 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра»                  131 133,65 доларів США, що еквівалентно 1 044 282 грн 78 коп., заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року                                № 349/РП/39/2008-840.

       Обґрунтовуючи позов, ПАТ «КБ «Надра» посилалось на те, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року у справі                 № 2-477/2011 про солідарне стягнення з відповідачів кредитної заборгованості не виконано,  зобов'язання за кредитним договором від                       05 вересня 2008 року  № 349/РП/39/2008-840 не припинилося, тому кредитор не позбавлений права на отримання процентів, пені та інших штрафних санкцій, передбачених договором, до дня фактичного розрахунку.

        Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.        

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

     Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

      Зобов'язання перестають діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

       Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст. ст. 599, 600, 601,                604-609 ЦК України та не передбачають можливості припинення зобов'язань у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

      За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

      Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

      Із матеріалів справи вбачається, що договірні відносини позивача та                   ОСОБА_3 виникли 05 вересня 2008 року та мали припинитись                   10 вересня 2033 року у зв'язку з погашенням кредиту.

      У той же час, відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору від 05 вересня 2008 року у разі несплати позичальником чергового платежу у строки, встановлені п. 3.3.3 цього договору, банк вправі вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів.

       У зв'язку із допущеною заборгованістю зі сплати чергових платежів та звернення ОСОБА_4 із позовом до банку про визнання недійсним договору поруки, позивач у 2011 році скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором. Наслідком такого звернення стало ухвалення                   23 травня 2011 року Деснянським районним судом м. Києва рішення, яким у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» стягнуто 131 133,65 доларів США, що еквівалентно               1 044 282 грн 78 коп., заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року № 349/РП/39/2008-840.  При цьому, як на підставу для задоволення позову суд послався на п. 4.2.4 договору про дострокове виконання зобов'язання за цим договором.

       Таке свідчить про те, що термін виконання зобов'язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом.

       Таким чином, з моменту набрання рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 травня 2011 року законної сили, право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилось.

       Саме з цих мотивів необхідно було виходити судам, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову у цій частині вимог.

       Дійшовши правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суди навели неправильні мотиви, з яких вони виходили, ухвалюючи такі рішення.

      Крім того, вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафу, на порушення приписів ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України суди не врахували, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені й штрафних санкцій, передбачених договором.

     З огляду на таке висновки судів про безпідставність позову в частині стягнення пені та штрафу у зв'язку із непред'явленням без поважних причин до виконання судового рішення про дострокове погашення кредитної заборгованості є передчасними.

       Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права                  (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалені ними судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої  інстанції.

       Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:        

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»  задовольнити.

       Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

      Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                 В. О. Кузнєцов

Судді:                                                                            Т. Л. Ізмайлова

                                                                                        Г. І. Мостова

                                                                                        М. І. Наумчук

                                                                                        Д. О. Остапчук
 

[Dimon73]

Отже, після набрання рішенням законної сили, нараховувати відсотки банк не має права, а от стягувати пеню та штраф може.

[Miledi]

Нараховувати пеню і штрафи банк теж не може. Пеня нораховується виключно на суму прострочених платежів відповідно до графіка погашення кредиту,тобто на строковий (діючий) договір. Договір вважається розірваним з часу набрання чинності рішення суду, яким позов про дострокове повернення кредиту був задоволений. Банк вимагав дострокового повернення кредиту і процентів ( в.т.ч. пені) в повному обсязі, а не стягнення суми простроченої заборгованості по виконанню договора.Тобто банк відмовився від подальшого виконання  умов кредитного договору, відповідно розірвав договір в односторонньому порядку, ст.ст. 598, 651 ЦПКУ . При цьому банк переводить кредит на внебаланс і тому надалі нарахування на ньго не робляться. При достроковому стягненні суми кредиту та відсотків за судовим рішенням, договір є фактично вичерпаним, кредитні правовідносини припиняються і переходять в площину виконання судового рішення, виключно виконавчою службою, а у боржника виникає нове зобовязання по виконанню судового рішення.

[Obelix]

Нараховувати пеню і штрафи банк теж не може. Пеня нораховується виключно на суму прострочених платежів відповідно до графіка погашення кредиту,тобто на строковий (діючий) договір. Договір вважається розірваним з часу набрання чинності рішення суду, яким позов про дострокове повернення кредиту був задоволений. Банк вимагав дострокового повернення кредиту і процентів ( в.т.ч. пені) в повному обсязі, а не стягнення суми простроченої заборгованості по виконанню договора.Тобто банк відмовився від подальшого виконання  умов кредитного договору, відповідно розірвав договір в односторонньому порядку, ст.ст. 598, 651 ЦПКУ . При цьому банк переводить кредит на внебаланс і тому надалі нарахування на ньго не робляться. При достроковому стягненні суми кредиту та відсотків за судовим рішенням, договір є фактично вичерпаним, кредитні правовідносини припиняються і переходять в площину виконання судового рішення, виключно виконавчою службою, а у боржника виникає нове зобовязання по виконанню судового рішення.

Выделенное вызывает некие сомнения )))

Не вдаваясь в глубины глубин дискуссии, было бы уместно подкрепить указанный постулат не только своими умозаключениями, но и решениями судов 3-4 инстанций, т.к. ст.598 и 651 про этот момент " Договір вважається розірваним з часу набрання чинності рішення суду, яким позов про дострокове повернення кредиту був задоволений. " скромно умалчивают )))

[у.zaporozhskiy]

Тем не менее данное определение ВССУ весьма интересно, посмотрим, что скажут суды после пересмотра.

[andrew2]

Еще раз перечитал, лихое решение, будем применять такие-же нормы, ждем, что скажет первая инстанция.

[у.zaporozhskiy]

Я думаю, что новое решение первой инстанции до нового года не будет.

[andrew2]

Я думаю, что новое решение первой инстанции до нового года не будет.

Не сомневаюсь, но применять их изіски нужно

[frau]

Какова судьба этой ухвалы?

[у.zaporozhskiy]

Какова судьба этой ухвалы?

есть такое определение апел суда г. Киева, но это не продолжение, а непонятно что.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41798581

[batyshka]

 Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.02.2014р. в задоволенні позову відмовлено.http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37680327

[Bolt]

 Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.02.2014р. в задоволенні позову відмовлено.http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37680327

 

А это ришення к чему, оно ведь именно этой ухвалой ВССУ и скасовано... Этого решения на которое Вы ссылаетесь больше не существует в природе...

[batyshka]

точно... запрацювався

[у.zaporozhskiy]

есть такое определение апел суда г. Киева, но это не продолжение, а непонятно что.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41798581

Это новый иск, уже 3  по одному и тому же кредитному договору.

[andrew33]

Кто-то может расписать , почему после вступившего в силу решения суда о взыскании кредита, начисление процентов незаконно ?

[getikalex]

Как по мне все довольно жиденько.

Определению почти полгода. За это время подобной практики ВССУ не видел.

Или кто-то может ткнуть меня носом в решения по подобным мотивам, прошедшие кассацию ?

[andrew2]

Как по мне все довольно жиденько.

Определению почти полгода. За это время подобной практики ВССУ не видел.

Или кто-то может ткнуть меня носом в решения по подобным мотивам, прошедшие кассацию ?

В общем нашел несколько подобніх решений и комментарии от ВСУ, проценті по кредиту - єто плата за пользование кредитными средствами в сроки согласно кредитного договора, если банк подает требование на досрочный возврат и подает иск, то следовательно подачей иска устанавливает новый срок погашения кредита, после чего действует уже ч.2 ст.625 ЦКУ, которая говорит о процентах за нарушение денежных обязательств, а не кредитных, т.к. кредитные обязательства после даты полного погашения переходят в разряд погашения долгов.

вот ссылка на правоскоп

http://translate.google.com.ua/translate?hl=en&sl=uk&tl=ru&u=https%3A%2F%2Fpravoscope.com%2Fact-rishennya-0620-1912-12-galacevich-o-m-19-06-2013-spori-shho-vinikayut-iz-dogovoriv-s, но там больше ИД, но все-же немного есть ценного.

и комментарий от ВСУ

Аналіз - ст. 625 ЦК.doc

[getikalex]

Житомирская апеляция - сама по себе вообще не аргумент для наших судов.

Однако даже в ней по теме всего одно предложение, но суть отказа не это, а сроки.

Обобщение ВСУ по сути тоже не совсем аргумент. Но даже там что-то не нашел. Возможно плохо читал, но я там не нашел описанного случая спорности начисления процентов за пользование кредитом после неисполненного решения суда.

 

На наши суды действуют только позиции ВСУ и пленумы ВССУ. Иногда перед ними можно помахать решениями прошедшими касацию, типа могу полезть в ВСУ.

Надо будет поискать в реестре, может найдутся. 

Просто если уже кто-то занимался темой и видел подобные идеи утвердженные ВССУ - было бы неплохо показать народу.

[у.zaporozhskiy]

 

Житомирская апеляция - сама по себе вообще не аргумент для наших судов.

Однако даже в ней по теме всего одно предложение, но суть отказа не это, а сроки.

Обобщение ВСУ по сути тоже не совсем аргумент. Но даже там что-то не нашел. Возможно плохо читал, но я там не нашел описанного случая спорности начисления процентов за пользование кредитом после неисполненного решения суда.

 

На наши суды действуют только позиции ВСУ и пленумы ВССУ. Иногда перед ними можно помахать решениями прошедшими касацию, типа могу полезть в ВСУ.

Надо будет поискать в реестре, может найдутся. 

Просто если уже кто-то занимался темой и видел подобные идеи утвердженные ВССУ - было бы неплохо показать народу.

 

Я, если вижу, то сразу же их выкладываю.

[Bolt]

Надо будет поискать в реестре, может найдутся. 

 

Вот и поищите и нам заодно поможете и покажите их... Будем Вам признательны...

[у.zaporozhskiy]

Вот и поищите и нам заодно поможете и покажите их... Будем Вам признательны...

Есть 12 определений ВССУ и 2 постановления ВСУ с похожими формулировками.

Нужно теперь узнать, какие для нас положительные.

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42768193

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року                                                м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого  Луспеника Д.Д.,

суддів:     Гулька Б.І.,             Закропивного О.В.,

                Лесько А.О.,            Хопти С.Ф.,            

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 вересня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав від банку кредит у розмірі 120 011 швейцарських франків строком до 10 листопада                  2037 року зі сплатою відсотків у розмірі 4,5%  річних за користування кредитом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня                   2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від                  25 лютого 2014 року, позовні вимоги банку задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 125 586,39 швейцарських франків, що еквівалентно 1 037 682 грн. 66 коп., та витрати по сплаті судового збору. Даним рішенням з відповідача було стягнуто тіло кредиту, нараховані відсотки до 20 травня 2013 року та підвищені відсотки.

На даний час судове рішення відповідачем не виконано, заборгованість не погашена. На підставі викладеного банк просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість по відсотках у розмірі 14 504,55 швейцарських франків, що еквівалентно 210 244 грн. 90 коп., заборгованість по підвищених відсотках у розмірі 287,34 швейцарських франків, що еквівалентно 4 165 грн.                 02 коп., за період з 20 травня 2013 року по 13 серпня 2014 року включно. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача курсову різницю, мотивуючи це тим, що на момент прийняття судового рішення та на даний час курс швейцарського франку відносно гривні значно збільшився, а тому просив стягнути курсову різницю у розмірі 776 814 грн. 62 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня                      2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від                    03 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з  ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитним договором від 14 вересня 2007 року за період з 20 травня 2013 року по 13 серпня 2014 року включно у розмірі                             14 791,89 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом НБУ 214 409 грн. 92 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 144 грн. 10 коп. В іншій частині позовних вимогах відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зобов'язання відповідача перед позивачем не виконане належним чином, укладений між сторонами договір не розірвано, а тому проценти, нараховані за кредитним договором № 001-2900\756-0118 від 14 вересня 2007 року, укладеним між сторонами по справі, за період з 20 травня 2013 року до 13 серпня 2014 року включно у розмірі 214 409 грн. 92 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 14 вересня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк», який є правонаступником ВАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав від банку кредит у розмірі 120 011 швейцарських франків строком до 10 вересня                 2037 року зі сплатою відсотків у розмірі 4,5% річних за користування кредитом              (а. с. 6).

У зв'язку з неналежним виконанням кредитного зобов'язання виникла заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня                  2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від                   25 лютого 2014 року, задоволено позовні вимоги банку, з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 125 586,39 швейцарських франків, що еквівалентно 1 037 682 грн. 66 коп., та витрати по сплаті судового збору. Даним рішенням з відповідача було стягнуто тіло кредиту, нараховані відсотки до 20 травня 2013 року та підвищені відсотки (а. с. 6-14).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти                          (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язань зазначені у                                                          ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України та не передбачають можливості припинення зобов'язань у зв'язку з ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Строк дії вказаного кредитного договору встановлено до 10 вересня                  2037 року.

Разом з тим у п. 5.2.5 кредитного договору сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, зазначених у договорі, зокрема прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад 2 (двох) місяців, та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

Як встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Києва від                   07 жовтня 2013 року, позивач 13 грудня 2012 року у відповідності до                                        п. 5.2.5 кредитного договору направив на адресу відповідача таке повідомлення (вимогу), в якому зазначив про існуючу заборгованість відповідача по сплаті кредиту та нарахованим процентам.

Тобто, позивач скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до відповідача про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого були ухвалені відповідні судові рішення про стягнення заборгованості у розмірі 125 586,39 швейцарських франків, що еквівалентно 1 037 682 грн. 66 коп.

Таким чином, термін виконання зобов'язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом.

З моменту набрання рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року законної сили, право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилось.

При цьому, відповідно до абзацу 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Тобто суди, не перевірили та не з'ясували, чи з часу набрання законної сили рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2013 року відповідач здійснював погашення заборгованості, по яким платежам та в якій сумі, та відповідно правильно не визначилися із видами відповідальності, які  можуть бути застосовані до відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином судами у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не враховані норми матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи і на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                  Д.Д. Луспеник          

        

          

Судді:                                                                               Б.І. Гулько

                                                                                                    

                                                                                                     О.В. Закропивний

                                                                                                     А.О. Лесько

                                                                                                                                                                                                                

С.Ф. Хопта

                                                                                                       

[andrew2]

Меня интересует такой вопрос, а если не было требования о досрочном возврате кредиты и %, а сразу был иск, вернее требования были, но на момент рассмотрения иска, стороны промолчали о таких требованиях, то тогда получается, что  все-равно банк подачей иска изменил срок выполнения основного обязательства, и этот срок наступил с момента подачи иска в суд.

[у.zaporozhskiy]

Меня интересует такой вопрос, а если не было требования о досрочном возврате кредиты и %, а сразу был иск, вернее требования были, но на момент рассмотрения иска, стороны промолчали о таких требованиях, то тогда получается, что  все-равно банк подачей иска изменил срок выполнения основного обязательства, и этот срок наступил с момента подачи иска в суд.

Требование и иск приравнивается, но снова таки все зависит от условий конкретного договора.

[andrew2]

Требование и иск приравнивается, но снова таки все зависит от условий конкретного договора.

Да, в договоре предусмотрено право банка в одностороннем порядке отказаться от выполнения обязательств по КД и требовать досрочного возврата оставшейся суммы кредита и %, порядок тоже предусмотрен, но есть небольшая загвоздка, требования были и были отосланы по адресам, получил только один из поручителей, но в ходе того процесса это не было озвучено, соответствено в решение написано просто, банк применил свое право в соответствии со ст. 1050 ЦКУ, т.е. потребовал досрочного полного возврата и %. Т.е. изходя из прошлого решения как-бы нарушен порядок уведомления должника+поручителей, но иск приняли и решение о взыскании вынесли.