Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности переуступки по ипотечному договору в связи с завышенной оценкой ипотеки

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

08 квітня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі

 

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І.,

Шицького І.Б.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі – ДП “МА “Бориспіль”) про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2014 року у справі № 911/2277/14 за позовом публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” до відкритого акціонерного товариства “БІГ Енергія”, ДП “МА “Бориспіль”, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю “Сорпо Інвест”, публічне акціонерне товариство “Есттерра”, товариство з обмеженою відповідальністю “Брокінвестгруп”, про визнання недійсними договорів, 

 

в с т а н о в и л а:

 

До Верховного Суду України звернулося ДП “МА “Бориспіль” із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2014 року у справі № 911/2277/14 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 203, 215, 229 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо обставин, що мають істотне значення для визнання договорів недійсними, внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. 

 

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 21 вересня 2004 року у справі № 12/455, від 25 травня 2005 року у справі № 1/947-26/442, від 10 серпня 2011 року у справі № 11/454/07.

 

Ухвалою від 20 лютого 2015 року Вищий господарський суд України допустив до провадження справу № 911/2277/14 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2014 року.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з підстав, наведених нижче.

 

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

 

Так, ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

 

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що за змістом положень статей 203, 229 ЦК України, статті 5 Закону України “Про оцінку земель”, відповідно до висновків судової експертизи ринкова вартість земельних ділянок – предметів іпотеки не відповідала їх дійсній ринковій вартості станом на дату укладення договору іпотеки та оспорюваних у справі договорів. Оскільки ринкова вартість земельних ділянок була завищена більш як удвічі, оспорювані договори було укладено внаслідок помилки, що мала істотне значення, у зв'язку з чим договори підлягають визнанню недійсними.

 

Допускаючи до провадження Верховного Суду України справу № 911/2277/14, Вищий господарський суд України, розглянувши доводи ДП “МА “Бориспіль”, дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 203, 215, 229 ЦК України.

 

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 грудня 2014 року.

 

Разом із тим не можна погодитися з посиланням заявника на постанови Вищого господарського суду України від 21 вересня 2004 року у справі № 12/455 та від 25 травня 2005 року у справі № 1/947-26/442, якими було скасовано попередні судові рішення з направленням справ на новий розгляд, оскільки ці постанови остаточно не вирішують спорів у справах.

 

Постанова Вищого господарського суду України від 10 серпня 2011 року у справі № 11/454/07, на яку заявник посилається як на доказ неоднакового застосування норм матеріального права, не може бути прикладом судового рішення, в якому норми матеріального права застосовано по-іншому, оскільки предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору іпотеки. Крім того, позивач вважає договір іпотеки недійсним з огляду на те, що волевиявлення позивача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі укласти договір іпотеки, оскільки ця особа мала намір укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових приміщень). 

 

У справі, що розглядається, предметом спору є визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, про передачу активів та зобов'язань і строкового банківського вкладу, тобто предмет спору суттєво відрізняється від предмета спору у справі, що розглядається. Водночас позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені договори укладено внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема щодо дійсної вартості заставленого майна (предмета застави – земельних ділянок), яким було забезпечено передані позивачеві зобов'язання та активи. 

 

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об’єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з’ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

 

Відтак, предмет спору та фактичні обставини у справах, на які посилається заявник, різняться.

 

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Зважаючи на те, що факт неоднакового правозастосування положень матеріального права не підтвердився, заява ДП “МА “Бориспіль” не підлягає задоволенню.

 

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” і керуючись статтями 11123, 11124 та 11126 Господарського процесуального кодексу України (у редакції до 28 березня 2015 року), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

У задоволенні заяви державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” відмовити.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

В.П. Барбара

Судді:

І.С. Берднік

В.С. Гуль

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/258EDBA2E4B6598FC2257E280032AC24

[ANTIRAID]

Интересная позиция и признание обмана при заключении договора переуступки долга с завышенной ценой ипотеки.

[ремикс]

Интересная позиция и признание обмана при заключении договора переуступки долга с завышенной ценой ипотеки.

 

Жаль что ВСУ по хозяйственным делам не делает отдельный правовой вывод.