Решения Косовского райсуда оставленного в силе апелляцией о недействительности договоров кредита и ипотеки с Приватбанком


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Хочу поділитись своїм досвідом боротьби з Прихватом. 

Маємо першу реальну перемогу завдяки цьому сайту. 

 

 

Державний герб України
 
Справа № 0910/1915/2012 
 
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
11.02.2014
 
м. Косів
 
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі
 
головуючого судді Турянського І.Є.,
з секретарем Лазорик Л.В.,
 
з участю адвоката ОСОБА_1,
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсною з моменту укладення Додаткової угоди від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсним Додатку №1 до Додаткової угоди від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсними з моменту укладення наступних пунктів та розділів Кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, а саме п. 2.2.3, п. 2.2.4, п. 3.3 в частині визначення "360 днів у році", п. 3.6, розділу 4 "Резервування ресурсів" ( п. 4.1- 4.6), п. 8.1 в частині визначення суми кредитних коштів у розмірі 129460,00 грн. та в частині "сплати винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів", визнання недійсним з моменту укладення Додатку № 2 - "Графік погашення кредиту" до Кредитного договору № №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" зайво отриманих сум відсотків та винагороди у загальному розмірі 34169,45 грн., стягнення судових витрат, а також за зустрічним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на будинок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року в розмірі 161393,00 грн., виселення відповідачки та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, стягнення судових витрат,
 
 в с т а н о в и в :
 
ОСОБА_2 звернулася в суд з даним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із даним зустрічним позовом до ОСОБА_2
 
Із змісту позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів ОСОБА_2 послугувало наступне: 03 липня 2008 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір №IFWWGA0000004210 за умовами якого Банк (п. 1.1) зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу або перерахування на рахунок. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, щомісячний платіж, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 8 договору. Відповідно до п. 8.1 банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти на строк з 03.07.2008 р. - 03.07.2028 р. у розмірі 129460,00 грн. на наступні цілі: у розмірі 104260,00 грн. на ремонт житла, з них 100 000,00 грн. на ремонт житла шляхом: видачі готівки через касу, а також у розмірі 3000,00 грн. на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 760,00 грн для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 500,00 грн. - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 25200,00 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розміні 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів.
 
06 травня 2011 року через тривалий тиск зі сторони працівників банку та через постійні погрози з їхньої сторони про те що ОСОБА_2 змусять достроково повернути усю суму позики, ОСОБА_2 була змушена підписати ініційовану банком додаткову угоду до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року. Беручи до уваги те, що додаткова угода від 06.05.2011 р. не була належним чином підписана посадовою особою банку, якій згідно посадових обов'язків надано право на підписання такого роду договорів, а також не була підписана керівником банку який згідно статуту зобов'язаний вчиняти правочини від імені юридичної особи вважає, що банк як юридична особа не набув цивільних прав та обов'язків. Більше того, додаток №1 до додаткової угоди №1 аналогічно з самою додатковою угодою підписаний уповноваженою особою банку не був, тобто при вчинені правочину посадова особа, яка діяла від імені банку не мала необхідних цивільних прав на вчинення такого правочину. Просить визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсним Додаток №1 до Додаткової угоди від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсними з моменту укладення наступних пунктів та розділів Кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, а саме п. 2.2.3, п. 2.2.4, п. 3.3 в частині визначення "360 днів у році", п. 3.6, розділу 4 "Резервування ресурсів" ( п. 4.1- 4.6), п. 8.1 в частині визначення суми кредитних коштів у розмірі 129460,00 грн. та в частині "сплати винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервованих ресурсів", визнання недійсним з моменту укладення Додатку № 2 - "Графік погашення кредиту" до Кредитного договору № №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" зайво отриманих сум відсотків та винагороди у загальному розмірі 34169,45 грн., стягнути судові витрати.
 
08.04.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про зміну підстав та предмету позову, в якій зазначила, що при укладенні вищевказаного кредитного договору банк ввів позичальника - споживача кредитних послуг в оману щодо загальної вартості кредиту, щодо суми позики та відсоткової ставки, які нібито були погодженні сторонами, щодо кількості днів у році, по яких нараховувались відсотки, а також встановив незаконні платежі (резервування ресурсів), беручи до уваги положення чинного законодавства України, ОСОБА_2 змінює одну з вимог позову та замість визнання недійсними пунктів та розділів кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, просить суд визнати недійсним з моменту укладення весь кредитний договір №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року. Також новими позовними вимогами ОСОБА_2 є визнання недійсним іпотечного договору від 03.07.2008 року та повернення правовстановлювальних документів. Обгрунтування таких позовних вимог полягає у тому, що відповідно до іпотечного договору від 03.07.2008 року ОСОБА_2 на забезпечення виконання кредитного договору передала ЗАТ КБ "ПриватБанк" в іпотеку житловий дерев'яно-цегляний будинок, загальною площею 96,8 кв.м., житлова площа 61,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи те, що є усі правові підстави для визнання недійсним кредитного договору, із врахуванням положення ст. 548 ЦК України, недійсним може бути визнано і вищевказаний іпотечний договір. Відповідно до акту прийому передачі від 03.07.2008 року ОСОБА_2 передала представнику банку оригінали правовстановлюваних документів, а саме: оригінал договору дарування, технічний паспорт, витяг із реєстру права власності на нерухоме майно. Враховуючи те, що після визнання іпотечного договору недійсним банк не буде мати правових підстав для утримування вищевказаних документів, то просить зобов'язати повернути оригінали правовстановлювальних документів.
 
За таких обставин просила суд визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсним додаток №1 до додаткової угоди від 06.05.2011 року до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнати недійсним з моменту укладення додаток № 2 - "графік погашення кредиту" до кредитного договору, визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2113 від 03.07.2008 року укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути ОСОБА_2 документи, які були отримані у неї по акту прийому передачі оригіналів правовстановлювальних документів на нерухомість від 03.07.2008 року, а саме: оригінал договору дарування, оригінал технічного паспорту, оригінал витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" зайво отримані суму відсотків та винагороди у загальному розмірі 34169,45 грн., стягнути понесені судові витрати.
 
14.05.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про заміну підстав позову, в якій вказала, що використовуючи своє право, крім позовних вимог викладених у заяві ОСОБА_2 про зміну підстав та предмету позову від 08.04.2013 року змінює одну із підстав позову виходячи із наступного. Відповідно до п. 30 іпотечного договору від 03.07.2008 року термін дії договору - до повного виконання іпотекодавцем зобов'язання за кредитним договором та всіма додатками до нього. Враховуючи те, що в іпотечному договорі від 03.07.2008 року відсутня така обов'язкова та необхідна умова, як строк дії іпотечного договору, у зв'язку з чим не можливо визначити строк, коли припиняється забезпечення, то просять визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2113 від 03.07.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 та стягнути зайво сплачені кошти у сумі 39527,11 грн.
 
11.02.2014 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення позовних вимог, просить припинити розгляд позивних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 16.05.2011 року, визнання недійсним додатку №1 до додаткової угоди від 16.05.2011 року, стягнення з банку зайво сплачених коштів у сумі 34169,45 грн.
 
В судове засідання ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 не з'явилися, подали заяви про підтримання позовних вимог, просять позов у зміненому та уточненому вигляді задоволити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, а розгляд справи проводити без їхньої участі. 
 
Із змісту зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідно до укладеного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 129460,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.07.2028 року. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до збитків, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченної заборгованності позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 15.02.2013 року має заборгованість - 161393,00 грн., яка складається з наступного: 122155,30 грн. - заборгованість за кредитом; 24135,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3068,88 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 4109,98 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 7673,48 грн. - штраф (процентна складова). Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна, (виключна підсудність). В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 03.07.2008 року уклали договір іпотеки №IFWWGA0000004210. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 96.80м.кв., житловою площею 61.20 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 152000 грн. 00 коп.
 
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Безбородько І.Д. в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав заяву, в якій просить зустрічний позов задоволити, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а розгляд справи проводити без його участі. 
 
Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити із наступних підстав.
 
Як вбачається з матеріалів справи в ході перебування справи під час розгляду справи у суді позовні вимоги ОСОБА_2, в силу об'єктивних обставин справи, неодноразово збільшувались та уточнювались, а тому на момент розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_2 наступні: визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсним з моменту укладення додатку № 2 - "графік погашення кредиту" до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2113 від 03.07.2008 року укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 документи, які були отримані у неї по акту прийому передачі оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість від 03.07.2008 року, а саме: оригінал договору дарування, оригінал технічного паспорту, оригінал витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, а також стягнення судових витрат за проведення експертизи у загальному розмірі 3672 грн.
 
На підставі ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області №0910/1915/2012 від 13.06.2013 року Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-економічну експертизу (а.с. 101). За результатом проведеної експертизи судовим експертом Андрощуком О.П. складено висновок №8081 від 11.11.2013 року, в якому зазначено, що реальна відсоткова ставка становить 31,75%, сума відсотків по договору має становити 321110,70 грн., винагорода за резервування 105531,49 грн. Натомість у кредитному договорі та додатках до нього вказано неправдиву інформацію, а саме те, що реальна відсоткова ставка становить 25,23%, а сума відсотків та винагород (разом) становить 429452,00 грн. Різниця між даними вказаними банком та фактичними (реальними) даними визначеними експертом становить: для реальної відсоткової ставки на 6,52% річних менше (приховано) (31,75-25,23), для відсотків та винагород 429452,00 - (321110,70 + 105 531,49) = 2809,81 грн., для щомісячного платежу 10,87 = 2223,80 - 2212,93 завищено.
 
Таким чином дані вказані у додатках до кредитного договору та базові умови кредитування на які погоджувалась позичальниця містять значні розбіжності на користь банку, а тому є всі підстави вважати, що банк, який єдиний готував кредитний договір та додатки до нього, свідомо вводив позичальницю в оману з метою неправомірно отримати завищені суми по позиці.
 
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку експерта обрахована та вказана банком у додатку №1 до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року (загальна вартість кредиту) та у додатку №2 (графік погашення кредиту) сума відсотків та винагород не відповідає базовим умовам кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року.
 
Такі висновки експерта свідчать про те, що вже на момент укладення спірного кредитного договору ПАТ КБ "ПриватБанк" вводив споживача кредитних послуг, тобто ОСОБА_2, в оману з метою отримання завищеної, несправедливої, безпідставної винагороди.
 
Крім цього, ПАТ КБ "ПриватБанк" у момент укладення спірного договору не було дотримано обов'язкових вимог, передбачених Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року, а сааме: банком у кредитному договорі та додатках до нього взагалі не було визначено абсолютного значення здорожчання кредиту, що свідчить про умисел банку на приховування реальних даних про вартість кредиту вцілому.
 
Також ПАТ КБ "ПриватБанк" при укладенні договору та додатків до нього намагався неправомірно отримати завищені відсотки, а саме: як було визначено у висновку експерта сума відсотків повинна становити 321110,70 грн., а як випливає із графіку погашення кредиту (додаток №2 кредитного договору) позичальниця - ОСОБА_2 по закінченню сплати повинна виплатити банку лише відсотків у розмірі 440285,03 грн.
 
Таким чином, з наведених обставин випливає, що ПАТ КБ "ПриватБанк" намагався на підставі додатку №2 до оспорюваного договору отримати від ОСОБА_2 на 119174,33 грн. більше ніж мав на це правові підстави згідно договору.
 
Крім цього, про неправомірні дії ПАТ КБ "ПриватБанк" свідчать документи, які ним безпосередньо готувались, а саме: відповідно до додатку №1 кредитного договору «загальна вартість кредиту" випливає, що позичальник за весь час користування кредитом повинен виплатити банку суму відсотків та винагород у загальному розмірі 429452,00 грн.; відповідно до додатку №2 "графік погашення кредиту" за весь час користування кредитом позичальник повинен сплатити відсотків у розмірі 440285,03 грн. (підсумовано по графіку) та винагороди за резервування ресурсів у розмірі 81688,96 грн. (підсумовано по графіку).
 
Загалом ОСОБА_2 на підставі графіку погашення кредиту повинна сплатити, крім позики, 521973,99 грн., що є на 115967,82 грн. більше ніж фактично було вказано самим банком у графіку (додаток № 1) та на 95331,80 грн. більше ніж мала б сплатити ОСОБА_2 відповідно до висновку експертизи.
 
Відповідно до ст. 230 ЦК України «Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману», якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
 
Відповідно до п. 20 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
 
При цьому суд звертає увагу на той факт, що додатки до договору, як і самий кредитний договір, готувалися банком та надавалися на підпис ОСОБА_2 в приміщені банківської установи. Жодної можливості вплинути на порядок та спосіб готування графіку погашення кредиту у ОСОБА_2 не було, а тому дії банку щодо завідомо неправдивого внесення відомостей у графік погашення кредиту є доведеними та додаткового доказування не потребують.
 
Більше того, суд звертає увагу на те, що розцінювати графік погашення кредиту як такий, що підготовлений виключно під впливом помилки, тобто помилково, не можна, оскільки як викладалось у позовній заяві, в графіку допущено непоодинокий факт порушення прав позичальниці, що спостерігається як на початку графіку погашення кредиту (період з 15.08.2008 року по 15.09.2011 року) так і в його кінці (період з 15.10.2027 року по 03.07.2028 року.) Тобто йде мова про включення у графік погашення кредиту сум з від'ємним значенням, що по своїй природі неможливо, адже графік повинен передбачати зменшення кредиту, а не його накопичення.
 
Такі невідповідності графіку з умовами кредитного договору, що вже підтвердженні висновком судового експерта, свідчать виключно про умисел банку отримати більше коштів ніж передбачено базовими умовами договору, адже банк приймав від ОСОБА_2 кошти виключно по графіку і жодних перерахунків не здійснював.
 
Суми погашення в додатку №2 до кредитного договору вказані з від'ємним значенням, тобто сплативши усю суму позики банк і надалі намагається отримати від позичальниці відсотки за користування кредитом, при цьому уже будучи винним самій же позичальниці.
 
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України "Правові наслідки недійсності правочину" недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
 
Враховуючи те, що ОСОБА_2 відповідно до даних положень має обов'язок повернути отримані від банку кошти у сумі 104260,00 грн., однак на виконання умов договору проводила щомісячні виплати, з'ясуванню підлягає сума коштів, яка має бути повернута сторонами.
 
Для встановлення такої суми судом беруться до уваги дані, викладені у виписці по рахунку №29093058905504 відкритому на ім'я ОСОБА_2 для обліку усіх отриманих сум.
 
За даними вказаної виписки випливає, що на рахунок банку (по кредиту рахунку) загалом надійшло 143787,11 грн.
 
Враховуючи наведені обставин, на підставі вище вказаних вимог законодавства та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-
 
в и р і ш и в :
 
Позов ОСОБА_2 задоволити.
 
Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2.
 
Визнати недійсним з моменту укладення додаток № 2 - "графік погашення кредиту" до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2.
 
Визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2113 від 03.07.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2.
 
Зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 документи, які були отримані у неї по акту прийому передачі оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість від 03.07.2008 року, а саме: оригінал договору дарування, оригінал технічного паспорту, оригінал витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно.
 
Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги №50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_3 виданий 06.03.1998 року Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, ІН НОМЕР_2 понесені судові витрати за проведення експертизи в сумі 3672 (три тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 
 
У задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовити.
 
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
 
Суддя: Турянський І.Є. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Державний герб України
 
Справа № 0910/1915/2012 
Провадження № 22-ц/779/768/2014 
 
Категорія 27 
 
Головуючий у 1 інстанції Турянський І.Є. І. Є. 
Суддя-доповідач Шишко А.І. 
 
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09 квітня 2014 року
 
м. Івано-Франківськ
 
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
 
головуючого Шишка А.І.,
суддів: Мелінишин Г.П., Шалаути Г.І., 
секретаря Вилки І.В.,
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсним з моменту укладення додатку №2 - "графік погашення кредиту" до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, визнання недійсним з моменту укладення іпотечного договору №2113 від 03.07.2008 року, зобов'язання повернути документи, які були отримані по акту прийому-передачі оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість від 03.07.2008 року: оригінал договору дарування, оригінал технічного паспорту, оригінал витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, а також стягнення судових витрат за проведення експертизи, за зустрічним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на будинок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року в розмірі 161393 грн., виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, стягнення судових витрат за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Косівського районного суду від 11 лютого 2014 року, -
 
в с т а н о в и л а :
 
Рішенням Косівського районного суду від 11 лютого 2014 року задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк".
 
Визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2
 
Визнано недійсним з моменту укладення додаток №2 - "графік погашення кредиту" до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2
 
Визнано недійсним з моменту укладення іпотечний договір №2113 від 03.07.2008 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2
 
Зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути ОСОБА_2 документи, які були отримані у неї по акту прийому-передачі оригіналів правовстановлюючих документів на нерухомість від 03.07.2008 року, а саме: оригінал договору дарування, оригінал технічного паспорту, оригінал витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно.
 
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за проведення експертизи в сумі 3672 грн.
 
Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на будинок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року в розмірі 161393 грн., виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, стягнення судових витрат.
 
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліка А.В. посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, за недоведеності обставин, які мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги.
 
Представник апелянта свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.06.2013 року судом була постановлена ухвала, якою задоволено клопотання ОСОБА_2 та призначено судову економічну експертизу. Вказаною ухвалою на розгляд експерта було поставлено питання: який розмір щомісячного (ануїтетного) платежу повинен бути, виходячи із базових умов договору, вказаних у п.8.1. кредитного договору.
 
Як вбачається з висновку експерта, останній здійснював всі свої розрахунки виключно на підставі п.8.1. кредитного договору без урахування взаємозв'язку з його іншими пунктами. В той же час, умовами договору є не положення якогось окремого пункту, а весь зміст договору в цілому. Судовий експерт невірно з'ясував, який саме метод нарахування процентів, передбачений у кредитному договорі. Зокрема, в пункті 3.3. кредитного договору передбачено, що сторони погодили порядок розрахунків за кредитним договором, а саме, що відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожен календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом - 360 днів у році.
 
Проведення експертизи на підставі аналізу лише одного пункту договору призвело до неправильного розрахунку експертом як сукупної вартості кредиту, так і реальної відсоткової ставки. Експерт обчислював суми відсотків, виходячи з фактичної кількості днів у році та у кожному місяці. В той час, як умовами договору встановлено, що під час розрахунків у формулі використовується кількість днів у році - 360, а відтак кількість днів у кожному місяці є рівною - 30. Тобто, сума відсотків, обрахована експертом, кожного місяця все більше і більше відхилялася від умов кредитного договору.
 
Помилковий розрахунок експерта призвів до помилкового висновку, що споживачу була надана невірна інформація під час укладення договору.
 
Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
 
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
 
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.
 
Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
 
Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
 
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
 
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
 
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
 
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 і визнаючи кредитний договір, додаток №2 - "графік погашення кредиту" до кредитного договору та іпотечний договір недійсними, суд першої інстанції виходив із того, що дані вказані у додатках до кредитного договору та базові умови кредитування на які погоджувалась позичальник містять значні розбіжності на користь банку, а тому є всі підстави вважати, що банк, який готував кредитний договір та додатки до нього, свідомо вводив позичальника в оману з метою неправомірного отримання завищених сум винагороди.
 
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
 
Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.07.2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №IFWWGA0000004210, згідно якого позичальник отримала кредит в сумі 129460 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,23% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 04.07.2028 року.
 
06 травня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, якою до кредитного договору внесено зміни. Зокрема, у додатковій угоді зазначено, що банк надає позичальнику кредитні кошти в сумі 146982 грн. 13 коп. на наступні цілі: 100000 грн. на споживчі цілі та 42722 грн. 13 коп. на сплату страхових платежів. Також внесено зміни до п.2.1.3 та п.2.2.7 кредитного договору, які стосуються винагороди банку, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості та відповідальності сторін. Відсоткова ставка встановлена у розмірі 2,08% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу.
 
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №IFWWGA0000004210, між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 03.07.2008 року укладено договір іпотеки №2113. Згідно даного договору ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме:будинок загальною площею 96,80 м.кв., житловою площею 61,20 м.кв., який розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Косів, вул. Б.Хмельницького, 26 та належить іпотекодавцю на праві власності.
 
Судом першої інстанції встановлено, що умови кредитування, які були реально передбачені в кредитному договорі, не відповідають волевиявленню ОСОБА_2 та вимогам закону.
 
Відповідно до висновку №8081 від 11.11.2013 року судово-економічної експертизи, реальна відсоткова ставка за кредитним договором №IFWWGA0000004210 становить 31,75%, сума відсотків по договору - 321110 грн. 70 коп., винагорода за резервування - 105531 грн. 49 коп. В той час як в кредитному договорі та додатках до нього вказано неправдиву інформацію про те, що реальна відсоткова ставка становить 25,23%, а сума відсотків та винагород становить 429452 грн. Таким чином, різниця між вказаними у кредитному договорі відсотками та тими, які мала сплатити позичальник складають 6,52%; для відсотків та винагород - завищено на 2809 грн. 81 коп.; для щомісячного платежу - завищено на 10 грн. 87 коп. Такі самі суми вказані у додатку №1 (загальна вартість кредиту) та додатку №2 (графік погашення кредиту) до кредитного договору №IFWWGA0000004210.
 
При цьому, у кредитному договорі №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року та додатках до нього взагалі не вказано абсолютне значення здорожчання кредиту. Розмір відсотків, які зазначені в договорі та додатках до нього (321110 грн. 70 коп.) не відповідає реальному розміру відсотків, що мала сплатити ОСОБА_2 у разі належного виконання умов договору, однак цього в кредитному договорі зазначено не було, тобто мало місце приховування суттєвих умов договору.
 
Загалом ОСОБА_2 на підставі графіку погашення кредиту повинна сплатити, крім позики, 521973 грн. 99 коп., що є на 115967 грн. 82 коп. більше ніж фактично було вказано банком у графіку (додаток №1) та на 95331 грн. 80 коп. більше ніж мала б сплатити ОСОБА_2 відповідно до висновку експерта. 
 
На думку колегії суддів це свідчить не про помилку відповідальної особи, яка оформляла відповідні документи, а про намір приховати реальну відсоткову ставку та винагороду банку.
 
Всі ці розбіжності являються такими, що поліпшують становище банку, який розробляв спірний договір, а позичальник в момент підписання договору не могла точно вирахувати ці суми, що свідчить про намір ПАТ КБ "ПриватБанк" отримати завищені суми винагороди за надані послуги по кредитуванню. Зазначений висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях відповідача.
 
Виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 230, 548 ЦК України, суд дійшов законного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, оскільки в момент укладення кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору - ціни та відсоткової ставки, а тому волевиявлення позивача на укладення кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені шляхом експертного дослідження, суперечили його волевиявленню на його укладення саме на таких умовах.
 
Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
 
За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.
 
Відповідно до п.20 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї з сторін правочину.
 
У рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг). Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів ( робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів ( робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму ( ч.1ст.634 ЦК). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги. Тому, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
 
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
 
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що банком належним чином було доведено до відома ОСОБА_2 зміст, умови та порядок виконання кредитного договору, наслідки його укладення, та що сторони при підписанні договору досягли згоди з усіх істотних його умов, оскільки зазначені доводи висновків суду не спростовують. Як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_2, підписуючи договір, підтвердила ознайомлення лише з тими положеннями, які були викладені банком в умовах договору. Однак банком була прихована інформація щодо дійсного розміру процентної ставки, яка, виходячи із розміру встановленого банком ануїтетного платежу, є вищою, ніж зазначено у договорі.
 
Також не заслуговують на увагу доводи представника апелянта про те, що судовий експерт всі свої розрахунки робив виключно на підставі п.8.1. кредитного договору без урахування взаємозв'язку з його іншими пунктами.
 
Як вбачається з експертного висновку №8081 від 11.11.2013 року, крім вирішення питання про розмір щомісячного (ануїтетного) платежу, згідно базових умов, вказаних у п.8.1. кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, судовому експерту також було поставлено ще два питання: щодо відповідності обрахованої та вказаної у додатку №1 та додатку №2 суми відсотків та винагород умовам кредитного договору; щодо реальної (фактичної) відсоткової ставки відповідно до кредитного договору №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року та якою є сукупна вартість кредиту. По цих двох питаннях судовим експертом було надано експертний висновок, що являється неможливим без дослідження всіх умов кредитного договору та додатків до нього у їх сукупності (а.с.101-107, Т.2).
 
Крім того, Висновки експертизи оцінювалися судом згідно зі ст.212 ЦПК України у сукупності з іншими доказами, які є в матеріалах справи. Висновки експертизи не викликають сумнів і у суду апеляційної інстанції.
 
Враховуючи все вищенаведене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання недійсними з моменту укладення: кредитного договору та додатку №2 "графік погашення кредиту". Оскільки недійсність основного зобов'язання тягне за собою недійсність правочину щодо його забезпечення, тому суд правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання договору іпотеки №2113 недійсним та зобов'язав ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути ОСОБА_2 оригінали правовстановлюючих документів на нерухомість.
 
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.
 
Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
 
у х в а л и л а :
 
Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни відхилити.
 
Рішення Косівського районного суду від 11 лютого 2014 року залишити без зміни.
 
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
 
Головуючий А.І. Шишко
Судді: Г.П. Мелінишин
Г.І. Шалаута
 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Хочу поділитись своїм досвідом боротьби з Прихватом. 

Маємо першу реальну перемогу завдяки цьому сайту. 

 

www.reyestr.court.gov.ua/Review/37105812 Перша інстанція 

www.reyestr.court.gov.ua/Review/38127457 Апеляція

Доброго дня! викладіть, будь ласка, висновок есксперта :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Доброго дня! викладіть, будь ласка, висновок есксперта :)

Якість не дуже, але головне зміст

Висновок експер Косів.tiff

Висновок експер Косів 2 ст.tiff

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Не можу більше прикріпити 

 

Попробуйте в разных сообщениях...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

в чем там суть - в чем не прав был банк? 

В рішеннях добре написано. 

А якщо попростому - банк неправильно розрахував суми відсотків, реальну відсоткову ставку  в свою сторону. Про це експерт написав і суд прийняв, з моєї подачі, це як обман споживача.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Интересно, что в первой инстанции в судебное заседание, в котором выносилось решение.

Обе стороны не явились.

 

Почему такая большая разница вышла в реальных процентах?

На підставі ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області №0910/1915/2012 від 13.06.2013 року Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-економічну експертизу (а.с. 101). За результатом проведеної експертизи судовим експертом Андрощуком О.П. складено висновок №8081 від 11.11.2013 року, в якому зазначено, що реальна відсоткова ставка становить 31,75%, сума відсотків по договору має становити 321110,70 грн., винагорода за резервування 105531,49 грн. Натомість у кредитному договорі та додатках до нього вказано неправдиву інформацію, а саме те, що реальна відсоткова ставка становить 25,23%, а сума відсотків та винагород (разом) становить 429452,00 грн. Різниця між даними вказаними банком та фактичними (реальними) даними визначеними експертом становить: для реальної відсоткової ставки на 6,52% річних менше (приховано) (31,75-25,23), для відсотків та винагород 429452,00 - (321110,70 + 105 531,49) = 2809,81 грн., для щомісячного платежу 10,87 = 2223,80 - 2212,93 завищено.

 

 

Також ПАТ КБ "ПриватБанк" при укладенні договору та додатків до нього намагався неправомірно отримати завищені відсотки, а саме: як було визначено у висновку експерта сума відсотків повинна становити 321110,70 грн., а як випливає із графіку погашення кредиту (додаток №2 кредитного договору) позичальниця - ОСОБА_2 по закінченню сплати повинна виплатити банку лише відсотків у розмірі 440285,03 грн.

Таким чином, з наведених обставин випливає, що ПАТ КБ "ПриватБанк"  намагався на підставі додатку №2 до оспорюваного договору отримати від ОСОБА_2 на 119174,33 грн. більше ніж мав на це правові підстави згідно договору.

 

Выводы немного противоречат друг-другу.

 

 

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України "Правові наслідки недійсності правочину" недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 відповідно до даних положень має обов'язок повернути отримані від банку кошти у сумі 104260,00 грн., однак на виконання умов договору проводила щомісячні виплати, з'ясуванню підлягає сума коштів, яка має бути повернута сторонами.

Для встановлення такої суми судом беруться до уваги дані, викладені у виписці по рахунку №29093058905504 відкритому на ім'я ОСОБА_2 для обліку усіх отриманих сум.

За даними вказаної виписки випливає, що на рахунок банку (по кредиту рахунку) загалом надійшло 143787,11 грн.

Исходя из решения первой инстанции я так и не понял, просили ли применить последствия недействительности?

 

Зазначений  висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що  під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів позичальника  в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору  та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях відповідача.

 

У Алекса Бурко было тоже классное решение, но кассация его зарубала.

Главное, что Вы вывели ипотеку.

Мое мнение, ждите кассацию.

На нее обязательно готовьте возражения.

 

 

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

 

Не первый раз встречаю эту ссылку.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Интересно, что в первой инстанции в судебное заседание, в котором выносилось решение.

Обе стороны не явились.

 

Почему такая большая разница вышла в реальных процентах?

На підставі ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області №0910/1915/2012 від 13.06.2013 року Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-економічну експертизу (а.с. 101). За результатом проведеної експертизи судовим експертом Андрощуком О.П. складено висновок №8081 від 11.11.2013 року, в якому зазначено, що реальна відсоткова ставка становить 31,75%, сума відсотків по договору має становити 321110,70 грн., винагорода за резервування 105531,49 грн. Натомість у кредитному договорі та додатках до нього вказано неправдиву інформацію, а саме те, що реальна відсоткова ставка становить 25,23%, а сума відсотків та винагород (разом) становить 429452,00 грн. Різниця між даними вказаними банком та фактичними (реальними) даними визначеними експертом становить: для реальної відсоткової ставки на 6,52% річних менше (приховано) (31,75-25,23), для відсотків та винагород 429452,00 - (321110,70 + 105 531,49) = 2809,81 грн., для щомісячного платежу 10,87 = 2223,80 - 2212,93 завищено.

 

 

Також ПАТ КБ "ПриватБанк" при укладенні договору та додатків до нього намагався неправомірно отримати завищені відсотки, а саме: як було визначено у висновку експерта сума відсотків повинна становити 321110,70 грн., а як випливає із графіку погашення кредиту (додаток №2 кредитного договору) позичальниця - ОСОБА_2 по закінченню сплати повинна виплатити банку лише відсотків у розмірі 440285,03 грн.

Таким чином, з наведених обставин випливає, що ПАТ КБ "ПриватБанк"  намагався на підставі додатку №2 до оспорюваного договору отримати від ОСОБА_2 на 119174,33 грн. більше ніж мав на це правові підстави згідно договору.

 

Выводы немного противоречат друг-другу.

 

 

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України "Правові наслідки недійсності правочину" недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 відповідно до даних положень має обов'язок повернути отримані від банку кошти у сумі 104260,00 грн., однак на виконання умов договору проводила щомісячні виплати, з'ясуванню підлягає сума коштів, яка має бути повернута сторонами.

Для встановлення такої суми судом беруться до уваги дані, викладені у виписці по рахунку №29093058905504 відкритому на ім'я ОСОБА_2 для обліку усіх отриманих сум.

За даними вказаної виписки випливає, що на рахунок банку (по кредиту рахунку) загалом надійшло 143787,11 грн.

Исходя из решения первой инстанции я так и не понял, просили ли применить последствия недействительности?

 

Зазначений  висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що  під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів позичальника  в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості. Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору  та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях відповідача.

 

У Алекса Бурко было тоже классное решение, но кассация его зарубала.

Главное, что Вы вывели ипотеку.

Мое мнение, ждите кассацию.

На нее обязательно готовьте возражения.

 

 

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

 

Не первый раз встречаю эту ссылку.

Ми з'явились на засідання, але суддя сказав що занятий, намікнув що рішення буде на користь позивача і попросив заяву про розгляд без сторін. Юрист банку псіхонув але заяви ми написали.

Про наслідки недійсності ми просили, але суддя в мотивувальній частині їх написав а в резолютивній чомусь забув. Прийдеться новий позов подавати.

Чому такі велика різниця у відсотках - так порахував експерт, якщо по правді то я не знаю. Я розраховував моло бути ще більша різниця, але і того хватило. Можу припустити, що банк якісь дані неправильні вніс в програму, або реально хотів обманути - Косів маленьке місто, не всі так професіонали. 

В АлексаБурко я рішення читав, шкода що була касація, але по другому колу в нього апеляція так само вирішила. Після революції надіємся на справедливість касації - підстави є залишити без змін.

Щодо Резолюції генеральної асамблеї - це Апеляція самі такі умні. 

Що стосується різниці у сумах відсотків - так різниці немає просто я показав що крім висновку експерта в самих додатках до договору є значна різниця в сумах, а крім того експерт показав що самі суми відсотків тоже не відповідають відсотковій ставці.

За пораду дякую.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ми з'явились на засідання, але суддя сказав що занятий, намікнув що рішення буде на користь позивача і попросив заяву про розгляд без сторін. Юрист банку псіхонув але заяви ми написали.

Про наслідки недійсності ми просили, але суддя в мотивувальній частині їх написав а в резолютивній чомусь забув. Прийдеться новий позов подавати.

Чому такі велика різниця у відсотках - так порахував експерт, якщо по правді то я не знаю. Я розраховував моло бути ще більша різниця, але і того хватило. Можу припустити, що банк якісь дані неправильні вніс в програму, або реально хотів обманути - Косів маленьке місто, не всі так професіонали. 

В АлексаБурко я рішення читав, шкода що була касація, але по другому колу в нього апеляція так само вирішила. Після революції надіємся на справедливість касації - підстави є залишити без змін.

Щодо Резолюції генеральної асамблеї - це Апеляція самі такі умні. 

Що стосується різниці у сумах відсотків - так різниці немає просто я показав що крім висновку експерта в самих додатках до договору є значна різниця в сумах, а крім того експерт показав що самі суми відсотків тоже не відповідають відсотковій ставці.

За пораду дякую.

 

Я Вас вітаю.

Застосування наслідків недійсності правочину має бути зазначено в резулятивній частині рішення.

Навіщо Вам подавати новий позов?

Який предмет та підстави Ви хочете в ньому зазначити?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вітаю!

Особливу увагу у відзиві на касацію зверніть на докази факту саме обману: мотив і умисел. Обман "ріжуть" саме цим.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я Вас вітаю.

Застосування наслідків недійсності правочину має бути зазначено в резулятивній частині рішення.

Навіщо Вам подавати новий позов?

Який предмет та підстави Ви хочете в ньому зазначити?

Суд в мотивувальній частині про наслідки застосування недійсності правочину зазначив, навіть суму вказав, а от в резулютивній не вказав нічого. Тому маю зараз питання яким чином це упущення суду на свою користь виправити: або додаткове рішення (малоймовірно) або окремий позов про стягнення коштів які на незаконній основі перебувають в Банку - витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом стягнення коштів в сумі визначеній в мотивувальній частині рішення. Може в Вас будуть ще якісь думки, буду радий почути.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вітаю!

Особливу увагу у відзиві на касацію зверніть на докази факту саме обману: мотив і умисел. Обман "ріжуть" саме цим.

Дякую, читав Ваші рішення, про це пам'ятаю. Саме за Вашим прикладом почав діяти щодо обману. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ми з'явились на засідання, але суддя сказав що занятий, намікнув що рішення буде на користь позивача і попросив заяву про розгляд без сторін. Юрист банку псіхонув але заяви ми написали.

Про наслідки недійсності ми просили, але суддя в мотивувальній частині їх написав а в резолютивній чомусь забув. Прийдеться новий позов подавати.

Чому такі велика різниця у відсотках - так порахував експерт, якщо по правді то я не знаю. Я розраховував моло бути ще більша різниця, але і того хватило. Можу припустити, що банк якісь дані неправильні вніс в програму, або реально хотів обманути - Косів маленьке місто, не всі так професіонали. 

В АлексаБурко я рішення читав, шкода що була касація, але по другому колу в нього апеляція так само вирішила. Після революції надіємся на справедливість касації - підстави є залишити без змін.

Щодо Резолюції генеральної асамблеї - це Апеляція самі такі умні. 

Що стосується різниці у сумах відсотків - так різниці немає просто я показав що крім висновку експерта в самих додатках до договору є значна різниця в сумах, а крім того експерт показав що самі суми відсотків тоже не відповідають відсотковій ставці.

За пораду дякую.

 

 

Если не секрет восколько обошлась экспертиза и какая организация её проводила, заранее спасибо!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Ми з'явились на засідання, але суддя сказав що занятий, намікнув що рішення буде на користь позивача і попросив заяву про розгляд без сторін. Юрист банку псіхонув але заяви ми написали.

Про наслідки недійсності ми просили, але суддя в мотивувальній частині їх написав а в резолютивній чомусь забув. Прийдеться новий позов подавати.

Чому такі велика різниця у відсотках - так порахував експерт, якщо по правді то я не знаю. Я розраховував моло бути ще більша різниця, але і того хватило. Можу припустити, що банк якісь дані неправильні вніс в програму, або реально хотів обманути - Косів маленьке місто, не всі так професіонали. 

В АлексаБурко я рішення читав, шкода що була касація, але по другому колу в нього апеляція так само вирішила. Після революції надіємся на справедливість касації - підстави є залишити без змін.

Щодо Резолюції генеральної асамблеї - це Апеляція самі такі умні. 

Що стосується різниці у сумах відсотків - так різниці немає просто я показав що крім висновку експерта в самих додатках до договору є значна різниця в сумах, а крім того експерт показав що самі суми відсотків тоже не відповідають відсотковій ставці.

За пораду дякую.

 

 

Если не секрет восколько обошлась экспертиза и какая организация её проводила, заранее спасибо!

 

експеризу проводив Львівський інститут судових експертиз , Волинське відділення. Вартість 3600.00 грн.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 weeks later...

Скажіть будь-ласка ви коли заявляли клопотання про призначення експертизи робили свій окремий розрахунок чи ні? І які питання ви ставили на розгляд експерту?

Дуже вдячний буду Вам за відповідь. В мене аналогічна ситуація.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Скажіть будь-ласка ви коли заявляли клопотання про призначення експертизи робили свій окремий розрахунок чи ні? І які питання ви ставили на розгляд експерту?

Дуже вдячний буду Вам за відповідь. В мене аналогічна ситуація.

Для більшої вірогідності призначення ексепртизи потрібен висновок спеціаліста у справі.

Якщо не має можливості зробити висновок, то треба прикласти хоча б свої розрахунки.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Суд в мотивувальній частині про наслідки застосування недійсності правочину зазначив, навіть суму вказав, а от в резулютивній не вказав нічого. Тому маю зараз питання яким чином це упущення суду на свою користь виправити: або додаткове рішення (малоймовірно) або окремий позов про стягнення коштів які на незаконній основі перебувають в Банку - витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом стягнення коштів в сумі визначеній в мотивувальній частині рішення. Може в Вас будуть ще якісь думки, буду радий почути.

 

 

Позов ОСОБА_2 задоволити.

Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2.

 

Стаття 220. Додаткове рішення суду

1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

в таком случае нужно просить суд вынести дополнительное решение, если Ваше уточнение о применении последствий недействительности было подано до рассмотрения дела по сути (из решения суда видно, что оно было подано вовремя).

 

Вы подали заявление о дополнительном решении?

Приват подавал кассацию?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Позов ОСОБА_2 задоволити.

Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №IFWWGA0000004210 від 03.07.2008 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2.

 

Стаття 220. Додаткове рішення суду

1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

в таком случае нужно просить суд вынести дополнительное решение, если Ваше уточнение о применении последствий недействительности было подано до рассмотрения дела по сути (из решения суда видно, что оно было подано вовремя).

 

Вы подали заявление о дополнительном решении?

Приват подавал кассацию?

 

Думка цікава, довго думав про це і не відкидаю таку можливість. Заяву я подав вчасно і суддя її бачив бо в тексті рішення це є. Чому не вирішив для нас загадка. Чи подав банк касацію нам не відомо - ще. Вони грозились і напевно подадуть.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...