Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности переуступки права требования кредитным союзом


Считаете Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 

15 квітня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,-

Лященко Н.П.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року, 

 

в с т а н о в и л а:

 

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 448 грн 09 коп., а також 9 038 грн 65 коп. на відшкодування витрат у зв’язку з інфляцією та 3 % річних.

 

Зазначав, що 5 травня 2008 року між кредитною спілкою «Флагман» (далі – КС «Флагман») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 44 800 грн на строк до 5 травня 2010 року зі сплатою 60% річних. Виконання умов кредитного договору забезпечено договорами поруки, укладеними між КС «Флагман» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 із кожним окремо.

 

29 травня 2009 року між КС «Флагман» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір НОМЕР_1 до кредитного договору, відповідно до умов якого позичальнику зменшено розмір плати за користування кредитом до 36% річних з дня підписання, проте, у разі пропущення строків сплати або сплати у меншому розмірі хоча б одного платежу за кредитом розмір відсоткової ставки, збільшується до 80% річних.

 

1 березня 2010 року між КС «Флагман» та ОСОБА_1, який є її членом, укладено договір про відступлення права вимоги та виконання зобов’язань, про що ОСОБА_2 була повідомлена.

 

ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку в добровільному порядку сплачено не було. ОСОБА_1, як новий кредитор, звернувся до суду з позовом та просив його задовольнити з викладених підстав.

 

Справа розглядалася судами неодноразово.

 

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 9 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 18 вересня 2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32 448 грн 90 коп. основного боргу та 9 038 грн 65 коп. в рахунок відшкодування 3 % річних та інфляційних витрат; вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року ОСОБА_2 порушує питання про скасування зазначеного рішення та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 1, 21 Закону України «Про кредитні спілки» (далі - Закон).

 

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_2 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року.

 

ОСОБА_2 вказує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданому для прикладу судовому рішенні, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 5 травня 2008 року між КС «Флагман» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 44 800 грн на строк до 5 травня 2010 року зі сплатою 60% річних. На забезпечення виконання умов кредитного договору між КС «Флагман» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, із кожним окремо, було укладено договори поруки, за умовами яких останні несуть солідарну відповідальність за порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору.

 

29 травня 2009 року між КС «Флагман» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір НОМЕР_1 до кредитного договору, відповідно до умов якого позичальнику зменшено розмір плати за користування кредитом до 36% річних з дня підписання, проте, у разі пропущення строків сплати або сплати у меншому розмірі хоча б одного платежу за кредитом розмір відсоткової ставки збільшується до 80% річних.

 

1 березня 2010 року між КС «Флагман» та ОСОБА_1, який є її членом, укладено договір про відступлення права вимоги та виконання зобов’язань, про що ОСОБА_2 була повідомлена.

 

Задовольняючи частково позов в справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що позичальник за кредитним договором допустив неналежне виконання його умов щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, кредитор у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству України уступив право вимоги іншій особі, яка правомірно ставить питання про стягнення заборгованості за кредитом.

 

Разом із тим, у іншій справі, що виникла з подібних правовідносин за аналогічних обставин, на яку, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, посилається у своїй заяві ОСОБА_2, на відміну від справи, яка переглядається, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року, містяться висновки про те, що договір про відступлення права вимоги, укладений між КС «Флагман» та фізичною особою не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки кредитні спілки з огляду на особливості їх правового статусу, не мають права переводити борг або відступати право вимоги за кредитним договором фізичним особам. 

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

 

Статтею 21 Закону визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини 1 цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої Законом, не допускається.

 

Отже, кредитна спілка як кредитодавець з огляду на особливості правового статусу, визначеного Законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження Законом не передбачені.

 

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частини першої статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

Л.І. Григор’єва 

Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк 

Ю.Л. Сенін

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко

Л.І. Охрімчук

 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 15 квітня 2015 року у справі

№ 6-59цс15

 

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

 

Статтею 21 цього Закону визначено види господарської діяльності кредитної спілки, а пунктом 11 частини 1 цієї статті врегульовано, що провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої Законом, не допускається.

 

Отже, кредитна спілка як кредитодавець, з огляду на особливості правового статусу, визначеного Законом, не має права відступати право вимоги за кредитним договором, оскільки такі повноваження Законом не передбачені.

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...