Определение ВССУ об обязательстве Сбербанка России выдать вклад в полном размере и в валюте вклада единоразово

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

УХВАЛА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

1 квітня 2015 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Червинської М.Є.,

суддів:Леванчука А.О.,Мазур Л.М.,Парінової І.К., Писаної Т.О.,

 

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про стягнення грошових коштів за договором про відкриття вкладного рахунку, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», подану представником Ліпською О.В., на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2015 року,

 

 в с т а н о в и л а:

 

У травні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила і просила зобов'язати публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі - АТ «Сбербанк Росії») видати готівкою одноразовою операцією через касу належні їй кошти за договорами № 2620/29/586704 від 6 березня 2014 року, № 2620/29/586706 від 6 березня 2014 року, № 2620/29/598731 від 10 квітня 2014 року про відкриття вкладного рахунку (вклад «Ощадний») в рамках договору щодо банківського обслуговування у валюті вкладу разом з нарахованими відсотками у розмірі 2 801 768,19 доларів США, а саме: 2 799 256,78 доларів США - основна заборгованість та 2 511,41 доларів США - заборгованість за відсотками.

 

Позивач посилався на те, що 23 березня 2010 року між сторонами був укладений договір банківського мультивалютного рахунку № Физ-26205017050043/Р, у подальшому до нього були внесені зміни за договором від 22 жовтня 2012 року б/н, відповідно до якого були укладені інші договори про відкриття вкладних рахунків, які згодом були акумульовані на єдиному рахунку № НОМЕР_1 (договір № 2620/29/598731 про відкриття вкладного рахунку (вклад «Ощадний») в рамках договору щодо банківського обслуговування від 10 квітня 2014 року.

 

Позивач, посилаючись на те, що відповідач повертав кошти частинами і прострочив виконання зобов'язань, просив задовольнити його позовні вимоги.

 

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано АТ «Сбербанк Росії» видати ОСОБА_6 готівкою одноразовою операцією через касу кошти за договором банківського вкладу у розмірі 2 799 256 доларів США, що еквівалентно 36 250 375 грн 30 коп. за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками по депозитному вкладу у розмірі 2 511,41 доларів США, що еквівалентно 32 522 грн 76 коп. Вирішено питання про судові витрати.

 

У касаційній скарзі АТ «Сбербанк Росії» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга АТ «Сбербанк Росії» підлягає відхиленню з наступних підстав.

 

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

 

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

 

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

 

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 березня 2010 року між ОСОБА_6 та АТ «Сбербанк Росії» було укладено договір банківського мультивалютного рахунку № Физ-26205017050043/Р, в рамках вищезазначеного договору між сторонами були укладені наступні договори: договір № 2620/29/586704 від 6 березня 2014 року, на який ОСОБА_6 внесла грошові кошти у сумі 900 000 доларів США; договір № 2620/29/586706 від 6 березня 2014 року, згідно якого вона внесла на депозит кошти у розмірі 163 785, 13 доларів США; договір № 2620/29/598731 від 10 квітня 2014 року, згідно якого вона внесла кошти у розмірі 308 190 доларів США, тобто кошти вносилися позивачем на три різні вкладні рахунки: № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1.

 

У подальшому всі внесені кошти були акумульовані на єдиному рахунку № НОМЕР_1 (договір № 2620/29/598731 від 10 квітня 2014 року).

 

Відповідно до відомості по депозитному договору виданої АТ «Сбербанк Росії», ОСОБА_6 на вищезазначений рахунок було внесено 2 801 866, 78 доларів США.

 

Відповідачем було виплачено позивачу частину основної суми у розмірі 2 610,00 доларів США, тобто залишок на рахунку позивача відповідно до відомості банку складає 2 799 256,78 доларів США.

 

Відповідно до умов договорів були встановлені принципи нарахування відсотків за користування вкладом. У зв'язку з цим позивачу були нараховані відсотки за договором № 2620/29/586704 у розмірі 1 557,28 доларів США, з яких було виплачено - 1 368,30 доларів США, не виплачено - 188,98 доларів США; нараховані відсотки за договором № 2620/29/586706 у розмірі 493,27 доларів США, з яких було виплачено - 412,24 доларів США, не виплачено - 81,03 доларів США; нараховані та невиплачені відсотки за договором № 2620/29/598731 у розмірі 2 241,40 доларів США. Загалом сума невиплачених відсотків складає 2 511, 41 доларів США.

 

Судами також встановлено, що ОСОБА_6 зверталася до відповідача з листами, в яких просила повернути їй внесені за вищевказаними договорами кошти та нараховані відсотки. Проте, відповідач відмовився задовольнити її вимоги посилаючись на те, що на даний момент видача коштів з поточного рахунку в іноземній валюті здійснюється з врахуванням обмежень, встановлених постановою Національного банку України від 28 березня 2014 року № 172.

 

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходиться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

 

Правильно встановивши характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що відмова відповідача у видачі ОСОБА_6 депозиту пов'язана з прийнятим Національним банком України обмежень. Однак така відмова не ґрунтується на зазначених вимогах Закону, а тому суди правильно стягнули зазначену суму боргу. 

 

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

 

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують, тому судові рішення слід залишити без змін.

 

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії», подану представником Ліпською О.В., відхилити.

 

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2015 року залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий М.Є. ЧервинськаСудді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур І.К. Парінова 

Т.О. Писана

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43534003

[0720]

Всё правильно, конечно.

Пусть банки сами судятся с НБУ по поводу этих дебильных говнопостанов (49, 172, 328, 540, 758, 160).

[0720]

однако теперь, в постанове 6-37цс16 ВСУ применил валютоограничивающую постанову НБУ к гражданским правоотношениям и освободил банк от ответственности (в виде выплаты пени) за просрочку

как теперь трактовать такую непоследовательность в правоприменении?