Постановление ВСУ по пересмотру о прекращении поручительства с Дельта банком по проданному кредиту Укрсиббанка


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

9 вересня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Лященко Н.П.,

суддів: Гуменюка В.І., Сімоненко В.М.,

Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» (далі – ПАТ «Дельта банк») звернулося до суду з вищезазначеним позовом.

 

Зазначало, що 18 вересня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі – ПАТ «Укрсиббанк»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачці було надано кредит у розмірі 55 тис. доларів США зі сплатою 11,9 % річних на строк до 18 вересня 2037 року. На забезпечення виконання зобов’язань за цим договором 18 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки. 

 

8 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги за вказаними кредитним та забезпечувальним договорами. Оскільки позичальник належним чином не виконав зобов’язання за договором, утворилась заборгованість, яка станом на 10 квітня 2014 року становила 1 108 587 грн 86 коп; зазначену заборгованість позивач просив солідарно стягнути з відповідачів.

 

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 березня 2015 року, позов ПАТ «Дельта банк» задоволено: стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 1 108 587 грн 86 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та направлення справи на новий касаційний розгляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) – невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України.

 

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_2 посилається на постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року.

 

ОСОБА_2 вказує на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначеної норми матеріального права.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

 

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 18 вересня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 55 тис. доларів США зі сплатою 11,9 % річних на строк до 18 вересня 2037 року. На забезпечення виконання зобов’язань за цим договором 18 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки.

 

Згідно з пунктом 1.1 договору поруки поручитель зобов’язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі.

 

Відповідно до пункту 2.3 договору поруки поручитель у випадку невиконання боржником боргових зобов’язань перед кредитором зобов’язаний здійснити виконання боргових зобов’язань на десятий день від дати відправлення йому такої вимоги кредитором.

 

У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором АКІБ «Укрсиббанк» 22 лютого 2008 року надіслав позичальнику та поручителю вимогу про дострокове повернення в повному обсязі частини кредиту, що залишилася, у семиденний строк з дати отримання вимоги (а.с. 59, 67).

 

8 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги за вказаними кредитним та забезпечувальним договорами.

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Дельта банк» та солідарне стягнення заборгованості за кредитом з боржника та поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що унаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя, а оскільки письмова вимога про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором відповідачам направлена 22 квітня 2014 року, а з позовом банк звернувся до суду 12 травня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов’язання, то порука не є припиненою.

 

Залишаючи зазначене рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір поруки не припинився, оскільки основний договір діє до 2037 року.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України.

 

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року суд дійшов висновку про те, що, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування ним та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців від цієї дати.

 

Отже, існує невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 ЦК України.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

 

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

 

Так, у справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за кредитним договором.

 

У зв’язку з порушенням боржником виконання зобов’язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши 22 лютого 2008 року письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов’язаних із ним платежів (а.с. 59, 67). 

 

Отже, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

 

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

 

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 

 

Отже, у справі, яка переглядається, судами неправильно застосовано частину четверту статті 559 ЦК України та зроблено передчасний висновок про відсутність підстав для відмови в позові до поручителя.

 

Оскільки з позовом до суду кредитор звернувся лише у травні 2014 року, а письмові вимоги про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором були направлені поручителю 22 лютого 2008 року і в цей же день ним отримані, то у зв’язку з пропущенням шестимісячного строку пред’явлення вимоги до поручителя позовні вимоги не підлягають задоволенню.

 

Оскільки неправильне застосування судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

 

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

 

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 січня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2015 року в частині вимог до поручителя ОСОБА_2 скасувати.

 

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Н.П. Лященко

Судді:

В.І. Гуменюк 

В.М. Сімоненко

Ю.Л. Сенін 

А.Г. Ярема

 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 9 вересня 2015 року у справі

№ 6-933цс15

 

Пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

 

Таким чином, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • Ответы 62
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

Оскільки з позовом до суду кредитор звернувся лише у травні 2014 року, а письмові вимоги про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором були направлені поручителю 22 лютого 2008 року і в цей же день ним отримані, то у зв’язку з пропущенням шестимісячного строку пред’явлення вимоги до поручителя позовні вимоги не підлягають задоволенню.

 

 

Вот это круто.

Здесь еще и исковая давность пропущена, а значит есть основания для отказа банку во взыскании задолженности и с заемщика.

Но наверное заемщик вовремя не написал заявление о ее применении.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Оскільки з позовом до суду кредитор звернувся лише у травні 2014 року, а письмові вимоги про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором були направлені поручителю 22 лютого 2008 року і в цей же день ним отримані, то у зв’язку з пропущенням шестимісячного строку пред’явлення вимоги до поручителя позовні вимоги не підлягають задоволенню.
 
 
Вот это круто.
Здесь еще и исковая давность пропущена, а значит есть основания для отказа банку во взыскании задолженности и с заемщика.
Но наверное заемщик вовремя не написал заявление о ее применении.

 

Підкажіть про пропущену давність яка є підставою для відмови банку у стягненні заборгованості з позичальника. Що до поручителя то зрозуміло, там шість місяців, а позичальник яким чином до цього?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Підкажіть про пропущену давність яка є підставою для відмови банку у стягненні заборгованості з позичальника. Що до поручителя то зрозуміло, там шість місяців, а позичальник яким чином до цього?

"У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором АКІБ «Укрсиббанк» 22 лютого 2008 року надіслав позичальнику та поручителю вимогу про дострокове повернення в повному обсязі частини кредиту, що залишилася, у семиденний строк з дати отримання вимоги (а.с. 59, 67)."

    Щоб виграти спір позичальнику достатньо було заявити про застосування строку давності у справі ( по позичальнику строк давності витік 01 березня 2011року). 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

"У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором АКІБ «Укрсиббанк» 22 лютого 2008 року надіслав позичальнику та поручителю вимогу про дострокове повернення в повному обсязі частини кредиту, що залишилася, у семиденний строк з дати отримання вимоги (а.с. 59, 67)."

    Щоб виграти спір позичальнику достатньо було заявити про застосування строку давності у справі ( по позичальнику строк давності витік 01 березня 2011року). 

Зрозуміло. Існує якась постанова ВСУ з цього приводу в якій безпосередньо  йдеться про позичальника з позовної давністю у три роки? Підкажіть будь ласка посилання або номер.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Зрозуміло. Існує якась постанова ВСУ з цього приводу в якій безпосередньо  йдеться про позичальника з позовної давністю у три роки? Підкажіть будь ласка посилання або номер.

Їх вже багато. 

Наприклад 6-331цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

1 липня 2015 року                                                                                             м. Київ

                          Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого

Яреми А.Г.

 

Суддів:

Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сімоненко В.М.,

 

Гуменюка В.І.,

Романюка Я.М.,

 

 

Лященко Н.П.,

Сеніна Ю.Л.,

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія«Вектор Плюс» до ОСОБА_1ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвалиВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року.

 

                                                     в с т а н о в и л а :

 

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 11 травня 2006 року. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 травня 2006 року в сумі 181 673 грн. 70 коп. на користь ТОВ «ФК «Вектор Плюс» звернути стягнення на трикімнатну квартиру НОМЕР 1 загальною площею Р кв.м., яка знаходиться АДРЕСА 1 і належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності, шляхом реалізації з прилюдних торгів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2014 року, позов задоволено. Звернуто стягнення на трикімнатну квартиру НОМЕР 1 АДРЕСА 1 загальною площею Р кв. м., із початковою ціною 220 493 грн., яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у рахунок погашення 181 673 грн. 70 коп. заборгованості за кредитним договором від 11 травня 2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Луцького міськрайонного суду від 27 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 29 квітня 2014 року залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ        від 3 вересня 2014 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 257, 261, 530, 631, частини 2 статті 1050 ЦК України та статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі пункту 2 статті 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ справу розглянуто в порядку, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

На підставі статті 360-4 ЦПК України в редакції, чинній на день надходження заяви ОСОБА_1 до Верховного Суду України, Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом встановлено, що 11 травня 2006 року між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на суму 30 000 доларів США строком на 5 років з кінцевим терміном повернення коштів 11 травня 2011 року зі сплатою 14 % річних. В той же день, з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_2, було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідачі передали в іпотеку іпотекодержателю АКБ «ТАС - Комерцбанк» (правонаступник якого ВАТ «Сведбанк») нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру НОМЕР 1 загальною площею Р кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА 1, оцінену сторонами договору у 220 493 грн. Договір посвідчено нотаріально та внесено відповідний запис у Державний реєстр іпотек.

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і позивачем                        ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були укладені договори: факторингу НОМЕР 2, про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1; про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним банком з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

14 грудня 2012 року банком надсилалось письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги - ОСОБА_1 для відома.

Також судами встановлено, що станом на 28 листопада 2012 року заборгованість по кредитному договору не сплачена в сумі 325 742 грн. 57 коп.  У зв’язку з цим 16 вересня 2013 року відповідачам надсилались товариством досудові вимоги щодо виконання договірних зобов’язань з пропозиціями про їх належне виконання та роз’ясненням подальших дій ТОВ «ФК «Вектор Плюс» щодо майна відповідачів, яке знаходиться в іпотеці.

Крім того, як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2011 року, на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції перебував виконавчий напис НОМЕР 3, вчинений приватним нотаріусом 15 липня 2011 року про звернення стягнення на трикімнатну квартиру НОМЕР 1 загальною площею Р кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА 1.

Постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції вищезазначений виконавчий напис повернуто стягувачу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції,              з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій,  виходив із того, що позовна давність для захисту позивачем свого інтересу        не сплила, оскільки строк дії кредитного договору та договору іпотеки визначено до 11 травня 2011 року, а позов пред’явлено 23 вересня 2013 року, тобто в межах передбаченого законом трьохрічного строку.

Разом з тим, у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня          2014 року, від 17 вересня 2014 року, від 2 жовтня 2014 року, від 12 листопада 2014 року, від 19 листопада 2014 року суд касаційної інстанції виходив із того, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких, відповідно до умов договору, визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Отже існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального праваа саместатей87 статей 257, 261, 530, 631, частини 2 статті 1050 ЦК України та статті 39 Закону України «Про іпотеку», що потягло ухваленнярізних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору – до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом     та процентів за користування ним, кінцевий строк повернення кредиту – до       11 травня 2011 року (пункт 1.1 договору), так і строки виконання зобов’язань     зі щомісячним погашенням платежів – щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості (пункт 3.1 договору) і для процентів за користування кредитом (пункт 3.3 договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов’язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору – до моменту  виконання  сторонами  в  повному  обсязі  взятих  на  себе  зобов’язань, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 11 травня    2011 року.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору (пунктами 3.1, 3.3) позичальник зобов’язаний погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок  щомісяця, і щомісяця в період з «01» по «10» сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним (пункт 8.1.).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається  з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів - кожного 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту  (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

Згідно довідки розрахунку заборгованості за кредитним договором          від 16 вересня 2013 року жодних платежів в рахунок погашення заборгованості з 28 листопада 2008 року від позичальника не надходило (а.с. 17). У свою чергу банк звернувся до суду із зазначеним позовом 20 вересня 2013 року.

У  зв’язку  з  наведеним висновок суду про початок перебігу позовної давності з 11 травня 2011 року – з визначеної судом дати закінчення дії кредитного договору - та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку прозвернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до частин першої, другої статті 3604 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.     

Керуючись пункт 1 частини першої статті 355, пункт 1 частини першої статті 360-3, частини першої та другої статті 360-4 ЦПК України в редакції, чинній до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-УІІІ, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

 

Головуючий

 

А.Г. Ярема

 

 

Судді

 

 

Л.І. Григор’єва

 

 

 

В.І. Гуменюк

 

 

 

Н.П. Лященко

 

 

 

Л.І. Охрімчук

 

Я.М. Романюк

 

Ю.Л. Сенін

 

В.М. Сімоненко

cleardot.gif
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Дякую. Мене цікавить з моменту пред'явлення вимоги. Вимогу пред'явили в 2008 році, а до суду звернулися в 2012 році.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Підкажіть будь ласка постанову де позовна давність обчислюється з моменту пред'явлення вимоги до позичальника. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Дякую. Мене цікавить з моменту пред'явлення вимоги. Вимогу пред'явили в 2008 році, а до суду звернулися в 2012 році.

Это основание для подачи заявления о применении исковой давности в суд первой инстанции и для удовлетворения ее судом.

Вы подавали заявление о применении исковой давности?

Против Вас есть решение суда?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Підкажіть будь ласка постанову де позовна давність обчислюється з моменту пред'явлення вимоги до позичальника.

Вечером посмотрю,сброшу.

Они все есть на форуме.

Еще важно,когда у Вас был последний платеж?

Как правило,если были платежи после получения заемщиком досудебного требования,то исковую лавность необходимо считать с момента последнего платежа.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Платіж був у 2008 році, точно не скажу дату. Заяву ще не подавали. Рішення суду ще немає. У 2008 році була вимога і напис нотаріуса, але на цьому все скінчилося. Напис не застосували, а потім у 2014 році звернулися до суду. 

Підкажіть, де на форумі, не можу знайти.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Платіж був у 2008 році, точно не скажу дату. Заяву ще не подавали. Рішення суду ще немає. У 2008 році була вимога і напис нотаріуса, але на цьому все скінчилося. Напис не застосували, а потім у 2014 році звернулися до суду.

Підкажіть, де на форумі, не можу знайти.

Вечером постараюсь сбросить.

В данном случае лучше воспользоваться помощью профильного специалиста,что бы в заявлении о применении иссковой давности были соблюлены все требования норм материального и процессуального права.

+ у Вас есть основания для отказа, так как банк пытается повторно защитить одно и тоже нарушенное право.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

П.с. почему Вы пишите сначала о том,что иск подали в 2012 году,потом в 2014?

Ошиблись?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вечером постараюсь сбросить.

В данном случае лучше воспользоваться помощью профильного специалиста,что бы в заявлении о применении иссковой давности были соблюлены все требования норм материального и процессуального права.

+ у Вас есть основания для отказа, так как банк пытается повторно защитить одно и тоже нарушенное право.

Дякую за допомогу.

Що до намагання захисту порушеного права більш детально, якщо можно.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

П.с. почему Вы пишите сначала о том,что иск подали в 2012 году,потом в 2014?

Ошиблись?

Помилився. Але вимога була у 2008 році, тому різниці ніякої, як я розумію.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Помилився. Але вимога була у 2008 році, тому різниці ніякої, як я розумію.

 

И всётаки 12 или 14...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Какая разница, всеравно более трёх лет. Хоть в 12, хоть в 14.

 

Более трёх то понятно... Но мало ли что там ещё есть или было... Я не знаю, не видел...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 У 12. Що це змінює?

 

Нічого, але в той же час, може змінити і багато чого в залежності від того, що навно в матеріалах справи.

С приводу повторного захисту одного і того ж порушеного права, то кредитор не має право захищати його двічі.

У мене є пару виграних рішень з цього приводу.

Гарна підстава.

Але якщо врахувати гарну практику ВССУ щодо відсутності підстав для задоволення вимог банк про стягнення відсотків і пені після набрання законної сили рішення суду про стягнення заборгованості, то можна відбитися майже від усієї суми на цих двох підставах.

 

Я рекомендую звернутися до профільного юриста.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Нічого, але в той же час, може змінити і багато чого в залежності від того, що навно в матеріалах справи.

С приводу повторного захисту одного і того ж порушеного права, то кредитор не має право захищати його двічі.

У мене є пару виграних рішень з цього приводу.

Гарна підстава.

Але якщо врахувати гарну практику ВССУ щодо відсутності підстав для задоволення вимог банк про стягнення відсотків і пені після набрання законної сили рішення суду про стягнення заборгованості, то можна відбитися майже від усієї суми на цих двох підставах.

 

Я рекомендую звернутися до профільного юриста.

Підкажіть таку практику ВССУ щодо відсутності підстав для задоволення вимог банк про стягнення відсотків і пені після набрання законної сили рішення суду про стягнення заборгованості. Будь ласка в лічку скиньте рішення с приводу повторного захисту одного і того ж порушеного права.

 

Ви обіцяли по строках надати практику.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Подскажите  и помогите пожалуйста, мне нужно увидеть сканкопию нотериально заверенного договора УкрСиб и Дельты с актом передачи договоров, обращаюсь именно в этой теме, потому что у меня был кредит в УкрСиб его по договору фаторинга продали, якобы Дельте, в суде фигурировал только эксельный файл передачи моего договора Дельте, я знаю что моего кредитного договора в формальной части продажи договоров между УкрСиб и Дельта нет (случайно юрист Дельты в апеляции пролистывал мне этот договор возле зала заседания не нашел моей фамилии в акте нотериально завереном, с тех пор Дельта морозится), но чтоб это доказать в суде мне надо копия с актом передач это факторингового договора, в судах Дельта банк не смог мне предоставить этого договора, а как принято в нашей стране суд принимает решения в пользу банка неглядя. Если есть у кого этот договор между УкрСиб и Дельтой с актом передач прошу вас бросить мне в личку информацию

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Підкажіть таку практику ВССУ щодо відсутності підстав для задоволення вимог банк про стягнення відсотків і пені після набрання законної сили рішення суду про стягнення заборгованості. Будь ласка в лічку скиньте рішення с приводу повторного захисту одного і того ж порушеного права.

Ви обіцяли по строках надати практику.

У меня лички нет.

Вчера вечером был занят.

Оставьте Вашу почту или напишите мне на почту и я сброшу.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Подскажите и помогите пожалуйста, мне нужно увидеть сканкопию нотериально заверенного договора УкрСиб и Дельты с актом передачи договоров, обращаюсь именно в этой теме, потому что у меня был кредит в УкрСиб его по договору фаторинга продали, якобы Дельте, в суде фигурировал только эксельный файл передачи моего договора Дельте, я знаю что моего кредитного договора в формальной части продажи договоров между УкрСиб и Дельта нет (случайно юрист Дельты в апеляции пролистывал мне этот договор возле зала заседания не нашел моей фамилии в акте нотериально завереном, с тех пор Дельта морозится), но чтоб это доказать в суде мне надо копия с актом передач это факторингового договора, в судах Дельта банк не смог мне предоставить этого договора, а как принято в нашей стране суд принимает решения в пользу банка неглядя. Если есть у кого этот договор между УкрСиб и Дельтой с актом передач прошу вас бросить мне в личку информацию

Советую Вам подать отдельный иск о недействительности договора факторинга/уступки в части касающейся уступки права требования по кредитному договору с Вами.

В рамках производства подать ходатайство об истребовании необходимых Вам документов.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У меня лички нет.

Вчера вечером был занят.

Оставьте Вашу почту или напишите мне на почту и я сброшу.

 

Відправив Вам на пошту.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...