Постановление ВСУ по пересмотру о прекращении поручительства с Дельта банком по проданному кредиту Укрсиббанка

[у.zaporozhskiy]

Хороше питання.

Хотілось би конструктивної критики викладеному далі.

Сторони мають вплив на перебіг часу? В настання календарної дати є субєктивний вплив кредитора або боржника?

Сторона боржника має обовязок включити у свій дохід суму грошової вимоги, по якій витік строк позовної давності?

Сторона боржника може бути примушена до виконання обовязку в натурі?

Оскільки настання календарної дати, тобто настання терміну, з яким законодавець повязує закінчення строку давності, є обєктивною обставиною, то на мій погляд саме так в даному випадку припиняється грошове зобовязання.

Стаття 607. Припинення зобов'язання неможливістю його виконання 1. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

При истечннии исковой давность,как правило,виноват кредитор.

В ст. 607 цк у обеих сторон при наступлении определенных обсьояоельств отсутствует вина.

[yafet]

При истечннии исковой давность,как правило,виноват кредитор.

В ст. 607 цк у обеих сторон при наступлении определенных обсьояоельств отсутствует вина.

 

    Ну крім 607 є ще й одностороння відмова з тими ж наслідками (припинення зобовязання). 

    Вина може стосуватись невиконання, а дата настає обєктивно і нема тому ради. І Слава Богу. Жаль вищі суди нічого в цьому плані не прояснюють.

[babaika]

Може кому пригодиться. Кусок творчості в реальній справі.

 

Предметом позову в даній справі було  стягнення простроченої, на думку позивача, заборгованості відповідача згідно з умовами триваючого, на думку позивача, цивільно-правового зобов'язання споживчого кредиту, на підставі чинних, на думку позивача, умов договору споживчого кредиту.  В межах предмета і підстави заявленого позову позивач не довів наявність порушеного права, яке підлягає захисту судом.

      Позов заявлено з надуманих міркувань з виходом позивача за правомірні межі здійснення цивільного права, встановлені ст.13 ЦК України.

      Згідно з п.7 ч.11 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів”, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.       Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, відносини банку   з   клієнтом   регулюються   законодавством України,  нормативно-правовими актами Національного банку  України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.  Діючи згідно нормативів формування страхових резервів в банках України та нормативів списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву, позивач міг і повинен був, для уникнення виходу за межі здійснення цивільного права, списати заборгованість по завершенню 180 днів з моменту віднесення заборгованості по кредиту до 5-ої категорії (безнадійний), згідно з діючим Порядком  відшкодування банками України безнадійної заборгованості, за рахунок спеціально сформованого за рахунок своїх валових витрат  резерву (затверджений Постановою НБУ №172 від 01.06.2011р.), тобто шляхом застосування встановленого законом  механізму страхування  ймовірних  ризиків банків у відносинах кредитування.

       Як визначено в правових позиціях Верховного Суду України (постанова від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 ;  постанова від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14) юридичне значення для вирішення спору має не строк дії договору, а строк дії цивільного зобов'язання кредиту  , який обмежується строком дії картки (в даному спорі - пластикової картки, яка була видана на строк по ... липня 2009 року).  

        Оскільки з позовом банк звернувся до суду ... вересня 2014 року, тобто після спливу строку позовної давності, в суді першої інстанції відповідачем  заявлено  про застосування строку позовної давності при вирішенні спору.

Відповідачем не вчинялись ніякі дії, які б свідчили про переривання строку позовної давності. Аргументи позивача про те, що строк давності перервався  ....... року є надуманими і  бездоказовими. Крім того, виходячи з практики застосування судами касаційної інстанції  норм матеріального права, саме по собі надходження кредитору якоїсь суми грошей , навіть якщо б таке дійсно мало місце ,  не може бути доказом того, що боржник «вчинив дію, яка свідчить про визнання боргу».    Відповідно до п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» :     « У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.»

 

        Посилання апелянтом на ст.599 ЦК України, як єдину підставу припинення цивільного зобов’язання є надуманим, оскільки припинення зобов’язань можливе з багатьох інших підстав, що прямо зазначене в ч.1 ст. 598 ЦК України (зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом).  В спірних правовідносинах, на думку відповідача, підставою припинення зобов’язання є ч.3 ст. 615 ЦК України , оскільки банк відмовився від зобов’язання, на що вказує нездійснення ним будь-яких заходів протягом перебігу  строку давності.  

 

        Розмір і структура заборгованості, на яку вказує апелянт, є невірними, і не підтверджені жодними первинними  документами з бухгалтерського обліку банку.

 

        Ніяких домовленостей   між позивачем і відповідачем щодо збільшення строків позовної давності, понад ті, що встановлені Цивільним кодексом України, не досягалось.

        При вирішенні спору у справі   № 6-240цс14 (Постанова Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року) висловлена наступна правова позиція: «Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки    (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України  правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суди апеляційної й касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача щодо застосування п’ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались».

Які первинні документи є доказом оплати за кредитом, які акти чи інші норми це регламентують?

[у.zaporozhskiy]

Які первинні документи є доказом оплати за кредитом, які акти чи інші норми це регламентують?

Вам поможет решение Киевского хозсуда по Агриколю.

Там очень много нормативки.

В идеале должен быть первичный бухгалтерский документ, с подписью заемщика.

[babaika]

Вам поможет решение Киевского хозсуда по Агриколю.

Там очень много нормативки.

В идеале должен быть первичный бухгалтерский документ, с подписью заемщика.

Я це розумію, але ніяк не можу знайти нормативку яка регламентує такі дії. 

 

Підкажіть будь ласка номер сторінки де йдеться про первинну бухгалтерську документацію з підписом позичальника.

[у.zaporozhskiy]

Я це розумію, але ніяк не можу знайти нормативку яка регламентує такі дії. 

zakon.rada.gov.ua/go/996-14

 

А Вы читали решение?

[babaika]

zakon.rada.gov.ua/go/996-14

 

А Вы читали решение?

 

Можна посилання на закон більш точніше.

[у.zaporozhskiy]

Можна посилання на закон більш точніше.

Ссылка не работает?

[babaika]

 

В идеале должен быть первичный бухгалтерский документ, с подписью заемщика.

 

Який це документ, у нього є назва?

[babaika]

Ссылка не работает?

 

Працює, але там йдеться взагалі. Мене цікавить все, що пов'язано з оплатою по погашенню кредиту. Первинна документація та нормативні акти до неї.

[babaika]

Як повинно бути, оплата коштів або переказ коштів через касу банку?

[babaika]

Щось так ніхто і не відповів якими первинними документами підтверджується сплата позичальником у валюті США за договором.

[Obelix]

 

 

Про дії, які свідчать про переривання строку давності до сьогодні чіткість присутня тільки в позиціях ВГСУ. Суть така: якщо боржник однозначно і точно не підтверджує свій намір виконувати зобовязання, то строк не переривається. Якщо борг на 100грн., а боржник сплатив 10грн., то строк перервався тільки в частині тих сплачених 10 грн., а на перебіг строку давності по решті 90грн. це не впливає ніяк.     

Именно так.

Вот этот пленум - http://vgsu.arbitr.gov.ua/files/pages/ppVGSU_29052013_010.pdf