Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности в одном производстве рассматривать требования по разным видам судопроизводств

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

30 вересня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Лященко Н.П.,  

суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

   

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» про перегляд Верховним Судом України ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» до товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант», ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором поставки,

 

в с т а н о в и л а:

 

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» (далі – ТОВ «Шалигинське») звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант» (далі – ТОВ «Амарант») та ОСОБА_1 в солідарному порядку заборгованість за договором поставки від 25 листопада 2013 року НОМЕР_1 у сумі 1 млн 880 тис. 827 грн 17 коп., пеню в розмірі 163 тис. 398 грн 69 коп. та штраф у розмірі 470 тис. 209 грн 29 коп., а всього – 2 млн 514 тис. 435 грн 15 коп., а також судові витрати у справі – 3 тис. 654 грн. 

 

Питання прийняття зазначеного позову судами вирішувалось неодноразово.

 

Останньою ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2015 року, клопотання представника ТОВ «Амарант» задоволено, провадження у справі закрито. Роз’яснено ТОВ «Шалигинське», що воно має право звернутися із цим позовом до Господарського суду Полтавської області. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2015 року відмовлено ТОВ «Шалигинське» у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

 

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ТОВ «Шалигинське» порушує питання про скасування постановлених судами рішень та передачу справи на розгляд до суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

 

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень, ТОВ «Шалигинське» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня, 6 липня, 7 грудня 2011 року та 3 червня 2015 року.

 

ТОВ «Шалигинське» указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування зазначених норм процесуального права у справі, рішення в якій переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях.

 

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

 

За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

 

Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що спір виник з приводу виконання господарського договору, а саме договору поставки, тому справа підлягає розгляду не в порядку цивільного, а в порядку господарського судочинства.

 

Разом з тим в іншій справі, яка виникла з подібних правовідносин за аналогічних обставин, суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2015 року скасував рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, з посиланням на те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, хоча спір виник між юридичними особами та фізичною особою, яка не є підприємцем, проте випливає з одних зобов’язальних правовідносин. 

 

В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня та 6 липня 2011 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі та направляючи справу для продовження розгляду в цій частині, зазначив, що в разі виникнення солідарного обов’язку фізичної та юридичної особи позов може бути пред’явлено до обох боржників у порядку цивільного судочинства.

 

Аналогічний висновок міститься і в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2011 року 

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. 

 

Згідно із частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об’єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

 

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі – постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. 

 

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз’яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. 

 

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд провадиться за правилами іншого судочинства. 

 

Ураховуючи наведене, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що ухвала суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, є незаконною в частині закриття провадження у справі за позовом ТОВ «Шалигинське» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором поставки.

 

За таких обставин відповідно до пункту 2 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2015 року, ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2015 року та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2015 року підлягають скасуванню в частині закриття провадження у вищезазначеній справі за позовом до ОСОБА_1 з направленням справи в цій частині на розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою та підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

постановила:

 

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» задовольнити частково.

 

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2015 року в частині закриття провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шалигинське» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором поставки скасувати, справу в цій частині передати на розгляд до суду першої інстанції.

 

У решті судові рішення залишити без змін.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Н.П. Лященко

Судді:

В.І. Гуменюк 

Ю.Л. Сенін

Л.І. Охрімчук 

В.М. Сімоненко

Я.М. Романюк

А.Г. Ярема

 

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі

№ 6-1323цс15

 

Оскільки відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд провадиться за правилами іншого судочинства. 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/801A27EA6365DDEBC2257ED20041388B

[у.zaporozhskiy]

Правильное Постановление ВСУ.

Суд обязан закрывать производство в части, которую невозможно рассматривать в суде общей юрисдикции.