Опред ВССУ оставившее решение апелляционного суда Волынской области о признании договора поручительства прекращенным на основании ч. 4 ст. 559 ЦК


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39870727

 

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 липня 2014 року                             м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:            

Ситнік О.М.,                Євграфової Є.П.,                 Журавель В.І.,                            

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», третя особа - ОСОБА_5, про припинення договору поруки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» на рішення апеляційного суду Волинської області від 02 квітня            2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 16 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ «БМ Банк») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 4/67/160508, згідно з умовами якого останній отримав кердит у розмірі 35 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних строком до            15 травня 2018 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 14 жовтня 2011 року між нею, ОСОБА_5 та ТОВ «БМ Банк» укладено договір поруки № 4/67/160508/3.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, банк використав своє право вимоги дострокового повернення кредиту, надіславши позичальнику та поручителю 20 лютого 2012 року письмову вимогу щодо виконання зобов'язань, у якій запропонував протягом десяти календарних днів достроково у повному обсязі сплатити заборгованість за кредитним договором. ОСОБА_5 отримав цю вимогу 22 лютого 2012 року. Тому строк виконання основного зобов'язання настав 05 березня 2012 року.

З позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся до суд 10 січня 2013 року, тобто після спливу шестимісячного строку від дня виконання основного зобов'язання, просила суд визнати припиненим договір поруки від 14 жовтня 2011 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від               23 грудня 2013 року у позові відмовлено.

Додатковим Луцького міськрайонного суду Волинської області від             27 січня 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 02 квітня                2014 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від            23 грудня 2013 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2014 року скасовано. Визнано припиненим договір поруки від 14 жовтня 2011 року № 4/67/160508/3, укладений між ПАТ «БМ Банк» та ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «БМ Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 16 травня 2008 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 4/67/160508, за яким позичальник отримав на умовах поворотності та платності грошові кошти у розмірі 35 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних строком до 15 травня 2018 року на поточні потреби            (а. с. 6−8).

14 жовтня 2011 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 4/67/160508/3, за яким остання зобов'язалась відповідати перед банком солідарно за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору від 16 травня 2008 року № 4/67/160508 (а.с. 9).

Пунктами 9.3, 9.4 кредитного договору встановлено право банку вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, а позичальник зобов'язаний на першу вимогу повернути банку суму заборгованості за кредитом, що залишилася, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку. У випадку виникнення у позичальника простроченої заборгованості за погашення кредиту та/або зі сплати процентів за користування ним більше 10-ти календарних днів банк надсилає позичальнику повідомлення, в якому зазначається сума прострочення та термін сплати.

20 лютого 2012 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5  своїх зобов'язань ПАТ «БМ Банк» надіслав письмову вимогу № 30-04/73 до позичальника про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором протягом 60 днів з моменту отримання вимоги                   (а.с. 10−11).

Вказану вимогу ОСОБА_5 отримав 22 лютого 2012 року (а.с. 12), тому строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором сплив 24 квітня 2012 року.


Разом з тим, із рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2013 року, яким стягнуто з ОСОБА_5 та поручителів заборгованість за кредитним договором від 16 травня 2008 року              № 4/67/160508 вбачається, з позовом банк звернувся до суду у січні                   2013 року (а.с. 46), тобто поза межами встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Апеляційний суд правильно дійшов висновку, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2013 року про стягнення заборгованості у даному випадку не є преюдиційним, оскільки питання припинення поруки у ньому не досліджувалося і наявність вказаного рішення не позбавляє поручителя можливості звернутися до суду за захистом свого права з підстав, передбачених ст. 16 ЦК України (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 16 жовтня 2013 року у справі № 6-107цс13).


Апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» відхилити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 02 квітня            2014 року залишити без змін.  


Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:  

Ситнік О.М.,                Євграфова Є.П.,                 Журавель В.І.                                
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37997399

 

Державний герб України

                            

Справа № 161/12019/13-ц Провадження № 22-ц/773/301/14 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 27 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року            місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Бовчалюк З.А., Лівандовської-Кочури Т.В.,

при секретарі - Шугаловій О.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «БМ Банк», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4, про визнання договору поруки припиненим за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року,  

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «БМ Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 4/67/160508, згідно з яким ОСОБА_4 отримав на умовах поворотності та платності грошові кошти у розмірі 35 000,00 доларів США під 15 % річних строком до 15 травня 2018 року на поточні потреби.

Для забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором 14 жовтня 2011 року між нею, ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір поруки № 4/67/160508/3, згідно з яким вона поручилася перед банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором від 16 травня 2008 року. Договір поруки діє до повного виконання зобов'язань боржником і поручителем.

У передбачений кредитним договором строк ОСОБА_4 частини свого боргу не повернув, у зв'язку з чим банк використав своє право вимоги дострокового повернення кредиту, надіславши позичальнику та поручителю 20 лютого 2012 року письмову вимогу щодо виконання зобов'язань, в якій запропонував протягом десяти календарних днів достроково у повному обсязі сплатити заборгованість за кредитним договором. ОСОБА_4 отримав цю вимогу 22 лютого 2012 року. Тому строк виконання основного зобов'язання настав 05 березня 2012 року.

З позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся в суд 10 січня 2013 року, тобто за межами шестимісячного строку від дня виконання основного зобов'язання, тому її порука припинена на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Враховуючи наведені обставини, просила суд визнати припиненими договір поруки від 14 жовтня 2011 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року в позові відмовлено.

Додатковим рішенням того ж суду від 27 січня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 2681 грн. 80 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення від 23 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2008 року між ТОВ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 4/67/160508, за яким позичальник отримав на умовах поворотності та платності грошові кошти у розмірі 35 000,00 доларів США під 15 % річних строком до 15 травня 2018 року на поточні потреби (а. с. 6-8).

Згідно з пунктами 3.4, 3.5 цього договору сплата заборгованості за кредитом і сплата процентів здійснюється позичальником щомісячно.

Пунктами 9.3, 9.4 кредитного договору встановлено право банку вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, а позичальник зобов'язаний на першу вимогу повернути банку суму заборгованості за кредитом, що залишилася, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку. У випадку виникнення у позичальника простроченої заборгованості за погашення кредиту та/або зі сплати процентів за користування ним більше 10-ти календарних днів банк надсилає позичальнику повідомлення, в якому зазначається сума прострочення та термін сплати. У випадку невиконання позичальником вимоги банку в термін, встановлений у повідомленні, датою погашення кредиту вважається наступний день після дати, зазначеної в повідомленні. В цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти та інші платежі, передбачені даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором 14 жовтня 2011 року банком був укладений договір поруки з ОСОБА_3, за яким поручитель відповідає перед банком на засадах солідарного боржника за своєчасне та повне виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором від 16 травня 2008 року (а. с. 9).

20 лютого 2012 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань ПАТ «БМ Банк» надіслав письмову вимогу № 30-04/73 до позичальника про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором протягом 60 днів з моменту отримання даної вимоги (а. с. 10, 11). Вказану вимогу ОСОБА_4 отримав 22 лютого 2012 року (а. с. 12). Відтак строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором настав 24 квітня 2012 року (наступний день після закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання позичальником повідомлення банку).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 березня 2013 року в цивільній справі за позовом ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення боргу, яким в користь банку з відповідачів солідарно стягнуто кредитну заборгованість в сумі 247 398,85 грн. (а. с. 46-48), встановлені обставини щодо дії оспорюваного договору поруки та відповідальності поручителів і дане рішення суду набрало законної сили 22 квітня 2013 року, а тому підстави для припинення поруки ОСОБА_3 відсутні.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з роз'ясненнями, даними у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року  «Про практику застосуваннями судами законодавства при вирішенні справ, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Пунктом 12 укладеного між сторонами договору поруки від 14 жовтня 2011 року передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором боржником чи поручителем (а. с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).    

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З оспорюваного договору поруки від 14 жовтня 2011 року вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п. 12) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовується ч. 4 ст. 559 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 травня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, у постанові від 29 січня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль» до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та в цілому ряді інших постанов щодо подібних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки. І право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняється, а це означає, що жодних дій по реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Тому навіть якщо в межах строку дії договору поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані у ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припиняється матеріальне право.

З огляду на викладене вище, перебіг шестимісячного строку, протягом якого кредитор вправі був пред'явити вимоги до поручителя, згідно з п. 9.4 кредитного договору почався 24 квітня 2012 року (наступний день після спливу шістдесяти днів, протягом яких ОСОБА_4 з моменту отримання повідомлення банку від 20 лютого 2012 року мав виконати у повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором), а закінчився відповідно 24 жовтня 2012 року.

З позовом до поручителя про стягнення боргу за кредитним договором ПАТ «БМ БАНК» звернувся 10 січня 2013 року (а. с. 13-14), тобто за межами встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку. Відтак порука припинилася, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.


Той факт, що пунктом 7 договору поруки від 14 жовтня 2011 року передбачено обов'язок поручителя сплатити кредитору суму боргу не пізніше 10 календарних днів після отримання повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки за змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання позичальником, а зобов'язання поручителя є похідними від його зобов'язань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на ч. 3 ст. 61 ЦПК України, згідно з якою, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому суд виходив з того, що у справі, в якій вищезгаданим рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 березня 2013 року задоволено позов ПАТ «БМ Банк» і стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором (а. с. 46-48), предмет доказування становили обставини про виконання позичальником, поручителями своїх зобов'язань і заперечення відповідачів проти заявлених вимог, і що вказаним рішенням встановлені обставини щодо дії договору поруки та відповідальності поручителя, а тому порука ОСОБА_3 не може бути припинена.

Однак, як вбачається зі змісту рішення Луцького міськрайонного суду від 12 березня 2013 року у справі за позовом ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором (а. с. 46-48), обставини, пов'язані із припиненням поруки, даним рішенням взагалі не встановлювалися і в ньому не зазначені. Вказане рішення ухвалено при заочному розгляді справи за відсутності ОСОБА_3, у зв'язку з чим остання не могла подати суду свої заперечення проти позову.

Крім того, наявність вказаного рішення не позбавляє поручителя можливості звернутися до суду за захистом свого права з підстав, передбачених у п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 жовтня 2013 року в справі № 6-107цс13.

У зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущеними ним вищенаведеними порушеннями норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, оскаржене рішення та додаткове рішення від 27 січня 2014 року в даній справі слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України.

За правилами ст. 88 ЦПК України з ПАТ «БМ Банк» на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати за подання позовної заяви в сумі 114 грн. 70 коп. (а. с. 1) та за подання апеляційної скарги в сумі 1398 грн. 25 коп. (а. с. 67,79), а всього - 1512 грн. 95 коп.

Крім того, у відповідності з підпунктом 1.1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ПАТ «БМ Банк» в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 2681 грн. 80 коп., недоплачених ОСОБА_3 при поданні позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2013 року та додаткове рішення цього суду від 27 січня 2014 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Визнати припиненим договір поруки № 4/67/160508/3, укладений 14 жовтня 2011 року між публічним акціонерним товариством «БМ Банк» та ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 4/67/160508 від 16 травня 2008 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «БМ Банк» на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в сумі 1512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 95 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «БМ Банк» в дохід держави судовий збір в сумі 2681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 80 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...