Определение ВССУГУД об отмене решений предыдущих инстанций об отказе в признании договора поручительства прекращенным на основании ч. 4 ст. 559 ЦК


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38963183

 

Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014  рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЮровської Г.В.,

суддів:  Гончара В.П.,

Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,

Савченко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 16 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

                              У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначила, що 25 квітня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством  «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського міського відділення № 7511 Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» було укладено договір поруки, який забезпечував виконання умов договору відновлювальної кредитної лінії, що був укладений між відповідачем та ОСОБА_5

                              У вказаному договорі поруки зазначено, що строк виконання основного зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2008 року за № 119/Зд/08 та в договорі поруки не встановлено.

                              Строк виконання основного зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2018 року, встановлений моментом пред'явлення вимоги.

                              Відповідно до п. п. 2.2.2 та 3.2.2 договору відновлювальної кредитної лінії при виникненні простроченої заборгованості за кредитом банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті за кредитним договором.

                              02 червня 2008 року відповідач направив на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 листи № № 91/01- 529А та 91/01-5296 з вимогою погасити заборгованість у повному обсязі та 02 вересня 2009 року пред'явив позов до боржника та поручителя, чим визнав той факт, що строк основного зобов'язання встановлений моментом пред'явлення вимоги.

                              За таких обставин ОСОБА_4  просила суд визнати припиненим договір поруки, що був укладений 25 квітня 2008 року між нею та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк».

                              Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 16 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено за необгрунтованістю.

                              У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі  судові рішення просить скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

                              Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

    Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

    Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

    Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

                              Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що встановлений у договорі кінцевий термін повернення ОСОБА_5 коштів за договором кредиту - 25 квітня 2018 року, а тому твердження ОСОБА_4 про те, що зазначений строк було перервано 29 вересня 2009 року пред'явленням вимоги, є безпідставними. Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивачка звернулась до суду із позовом у серпні 2012 року.  

    Проте з такими висновками судів не можна погодитись з наступних підстав.

    Судами під час розгляду справи встановлено, що 25 квітня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ( далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_5 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 119/3д/08, за яким ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 289 870 грн строком до 25 квітня 2018 року, зі сплатою 19,2 % річних (а. с. 7 - 10).

    У забезпечення умов виконання зобов'язань за вказаним договором 25 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк» було укладено договір поруки, згідно з умовами якого остання взяла на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за зобов'язаннями боржника - ОСОБА_5 (а. с. 11 -12).

    Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 17 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили 25 квітня 2012 року, з боржника - ОСОБА_5 і поручителя - ОСОБА_4 солідарно на користь банку стягнуто заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії від 25 квітня 2008 року № 119/3д/08 в сумі 419 902 грн 63 коп. (а. с. 66).

    Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

    Зазначеним вище судовим рішенням було встановлено, що банк направив на адресу ОСОБА_5  лист  від 02 червня 2008 року № 91/01-529А та до ОСОБА_4 лист від 02 червня 2008 року № 91/01-5296  з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, а також попередив про можливість звернення до суду у разі несплати заборгованості, що підтверджується письмовими доказами.

    Позовні вимоги до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором були пред'явлені ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського міського відділення № 7511 ВАТ «Ощадбанк» у вересні 2009 року.

    Пунктом 2.2.2 договору відновлюваної кредитної лінії від 25 квітня 2008 року № 119/3д/08 передбачено, що банк має право дострокового виконання зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування або інших платежів, що належать до спати за цим договором у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за договором іпотеки, у тому числі у разі затримання сплати частини кредиту/або процентів за користування кредитом, інших платежів за цим договором. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

    Згідно з пунктом 2.5 договору поруки від 25 квітня 2008 року                     передбачено, що поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком в письмовій вимозі протягом 5-ти банківських днів з дня отримання відповідної письмової вимоги банку.

    Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини  позикодавець  має право вимагати дострокового  повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

    Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

    За таких обставин суд першої інстанції,з висновком якого погодився і апеляційний суд, у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України не визначився з характером спірних правовідносин, доводів позовної заяви не перевірив, не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, зокрема судом не встановлено, чи було змінено відповідно до п. 2.2.2., кредитного договору строк виконання основного зобов'язання пред'явленням відповідної вимоги, на яку позивач послався у позові на обґрунтування своїх доводів, які судом не перевірялись, належним чином судом не з'ясовано, чи пред'явив банк позов у межах встановленого законом шестимісячного строку з дня пред'явлення такої вимоги.

    Крім того, не можна погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк пред'явлення позову, з посиланням на те, що строк позовної давності починається від дня укладення договору поруки, тобто з 25 квітня 2008 року, а позивач звернувся з позовом у серпні 2012 року.

    Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася про порушення свого права.

    Позивач посилався на те, що про порушення права йому стало відомо після пред'явлення банком позову до відповідача, а саме: з 02 вересня 2009 року. Ці доводи судом належним чином не враховані, а тому висновок суду щодо пропуску строку позовної давності не можна вважати безспірним.

    Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України судами неправильно застосовано норми матеріального права, не встановлено обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

    Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 16 січня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.


    Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                  Г.В. Юровська

Головуючий                  

Судді:

В.П. Гончар

Л.М. Мазур

В.А. Нагорняк

В.О. Савченко  Судді:

Г.В. Юровська  

5

№ 6-6744св14Головуючий у першій інстанції: Калашник В.Л.              Доповідач: Юровська Г.В.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...