Определение ВССУ установившее, что срок выполнения обязательств наступает с момента получения требования поручителем.


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39705356

 

Державний герб України

Ухвала

іменем   україни

02 липня 2014 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого:               Олійник А.С.,  

суддів:                           Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 (позичальником) умов кредитного договору, поручителями за яким є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно договорів поруки від 01 вересня 2008 року, виникла кредитна заборгованість розмір якої на 25 грудня 2012 року становить 633 804 грн 63 коп., яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кредитну заборгованість в розмірі 544 604 грн 53 коп. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Надра» просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення судів не відповідають.

Ухвалюючи рішення й задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кредитна заборгованість не підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_5, оскільки відповідно до приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України укладений з ним договір поруки припинив свою дію через невчасне звернення банку до поручителя з вимогою про виконання зобов'язань.

Проте, з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Судом установлено, що 01 вересня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 249 000 грн зі сплатою 20,7% річних строком до 30 серпня  2013 року.

Згідно п. 4.3.3 цього договору позичальник зобов'язався сплачувати необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених договором.

Останній платіж позичальник здійснив 27 листопада 2012 року у розмірі 200 грн, які було зараховано відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору в погашення прострочених відсотків за користування кредитом.

У забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним договором, того ж дня між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були укладені договори поруки.

На підставі п. 2 договорів поруки, кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання зобов'язань, що випливає з кредитного договору при умові, якщо встановлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також за умови обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому тощо.

Через неналежне виконання ОСОБА_3 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, виникла кредитна заборгованість, розмір якої станом на 25 грудня 2012 року складає 633 804 грн 63 коп., з яких       246 544 грн 25 коп. - заборгованість за кредитом 214 614 грн 18 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 33 634 грн 93 коп. - індекс інфляції, 118 919 грн 59 коп. - пеня, 20 091 грн 68 коп. - штраф.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам               ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі             ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно вимог вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, підставою для припинення договору поруки може бути недотримання кредитором строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

Як роз'яснено у пункті 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «Надра» 29 грудня         2012 року направило поручителю ОСОБА_5 претензію від 25 грудня 2012 року щодо погашення заборгованості за кредитним договором від        01 вересня 2008 року в розмірі 634 004 грн 63 коп.

До суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості як до позичальника так і до поручителя ОСОБА_5 банк звернувся у лютому     2013 року, тобто у межах визначеного законодавством шестимісячного строку
.

Проте вирішуючи спір,  суди попередніх інстанції на порушення вимог ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України на вищевказані положення закону та обставини справи уваги не звернули, належним чином не дослідили умови кредитного договору та договорів поруки, не з'ясували з якої дати настав строк виконання зобов'язання та коли саме поручитель ОСОБА_5 отримав письмову вимогу банку про дострокове повернення кредиту та якими доказами це підтверджується й відповідно належним чином не з'ясували і дати спливу шестимісячного строку, встановленого для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов'язання й наявністю підстав для припинення поруки, а відтак дійшли передчасного висновку щодо припинення дії поруки відносно поручителя ОСОБА_5 та відсутності правових підстав для стягнення з нього кредитної заборгованості.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_5, суди обґрунтовували свої доводи наявністю судового наказу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2009 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та    ОСОБА_4, не з'ясувавши при цьому належним чином яка саме заборгованість була стягнута цим наказом і за який період: дострокове стягнення тіла кредиту та процентів за користування ним, чи заборгованість, що існувала лише на час видачі судового наказу.

Між тим, з'ясування зазначених обставин має суттєве значення для вирішення питання про дію чи припинення дії договору поруки.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки судами при їх ухваленні допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2014 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                 А.С. Олійник

Судді:                                                                                                                                       В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко                                                                                                                                  

В.О. Савченко
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Решение, хотя и негативное, но в нем четко установлено, что срок основного обязательства наступает с момента получения требования поручителем/заемщиком.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...