Определение апелляционного суда Кировоградской области об отказе в выселении с ипотечного жилья, которое является обеспечение выполнения обязательств

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40093941

 

Державний герб України

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2012/14        Головуючий у суді І-ї інстанції  Кореняк В. К.

                                                      Доповідач Савченко  С. О.  

УХВАЛА

Іменем України

07.08.2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої: Савченко С.О.

                       Суддів: Кодрула М.А., Суржика М.М.,

                        при  секретареві: Гончар О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Державний ощадний банк України» на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 червня 2014 року у справі за його позовом  до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні звернення стягнення на іпотечне майно шляхом примусового виселення мешканців з будинку без надання іншої житлової площі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - служба у справах дітей Кіровоградської міської ради,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні звернення стягнення на іпотечне майно шляхом примусового виселення мешканців з будинку без надання іншої житлової площі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - служба у справах дітей Кіровоградської міської ради, обґрунтовуючи його тим, що між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» і ОСОБА_5 22.12.2006 року  укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_5 отримав 15000 доларів США, а також в забезпечення зобов'язань за цим договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 того  ж дня  укладено договір іпотеки, за яким предметом іпотеки є будинок АДРЕСА_1. Договір іпотеки посвідчений 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу ОСОБА_6за реєстром № 6375.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.03.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 126722 грн. 17 коп. заборгованості за кредитним договором від 22 грудня 2006 року. В рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором звернуто стягнення  на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними господарчо-побутовими будівлями АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що звернення стягнення на житловий будинок є підставою для виселення його мешканців, якими є всі відповідачі, письмові вимоги банку про виселення і зняття з реєстрації в зазначеному будинку відповідачі ігнорують, а тому  позивач просить задовольнити його позовні вимоги.          

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 червня 2014 р. в задоволені позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким  задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскільки суд ухвалив рішення без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ОСОБА_5 22.12.2006 року укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_5 отримав 15000 доларів США, а також в забезпечення зобов'язань за цим договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 22.12.2006 р. укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку  будинок АДРЕСА_1. Договір іпотеки посвідчений 22.12.2006 р. приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром № 6375 (а.с.15-19).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.03.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 126722грн.17коп. заборгованості за кредитним договором від 22 грудня 2006року. В рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором звернуто стягнення  на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними господарчо-побутовими будівлями АДРЕСА_1 (а.с.23).

05.10.2011 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання  рішення суду від 02.03.2010 року,  12.04.2012р.проведено опис і арешт житлового будинку АДРЕСА_1, в якому зареєстровані всі відповідачі (а.с.26-29). Письмові вимоги банку про зняття з реєстраційного обліку відповідачі не виконують (а.с.34-37).

За вимогами ст. 40 Закону України «Про іпотеку» підставою для виселення всіх мешканців будинку, за винятком наймача та членів його сім'ї, є звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення.

За діючим нині Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього закону не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке є предметом застави згідно із ст. 4 закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчим кредитом, наданим йому кредитними установами та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває і іпотеці, за умови, що у позичальника чи майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно і загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Оскільки будинок АДРЕСА_1 є предметом іпотеки, будинок виступає як забезпечення зобов'язання громадянина України ОСОБА_5 за отриманим ним споживчим кредитом, будинок використовується відповідачами як місце постійного проживання, даних про наявність у відповідачів іншого житла матеріали справи не містять, загальна площа будинку 53.7 кв. м (а.с.28), висновок суду першої інстанції про те, що на правовідносини сторін поширюється дія Закону України «Про мораторій…» і в  період дії закону не може відбуватися звернення стягнення на предмет іпотеки, а передбачена законом процедура звернення стягнення потягне за собою виселення, і, відповідно, в період дії Закону України «Про мораторій…» позовні вимоги задоволенню не підлягають, є вірним.

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, який відповідає обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для залишення рішення без змін.        

          На підставі викладеного, керуючись ст.303, 304,  ст.307, ст.308,  ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

               Апеляційну скаргу відхилити.

     Рішення Ленінського районного суду  м. Кіровограда від 13 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:  

Судді:  
 

[у.zaporozhskiy]

Наконец-то отыскали решение, которое я давно обещал.

Видели бы Вы состояние надлежаще заверенной копии.

Вся в чернилах и пожмаканная, неизвестно,где она находилась у судьи.

 

Позитив то, что признали выселение частью процедуры обращение взыскания на предмет ипотеки, а поэтому отказали в выселении на основании моратория.

Негатив то, что не указали второе основания для отказа в выселении, а именно наличие детей, которые проживают в предмете ипотеки.

[у.zaporozhskiy]

Решение первой инстанции здесь:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39259371

 

Державний герб України

Справа № 405/11554/13-ц

2/405/2196/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2014  р.                                        Ленінський районний суд м. Кіровограда

          в складі: головуючого судді Кореняк В.К.

                        при секретарі Мишевець Т.І.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні  звернення стягнення на іпотечне майно шляхом примусового виселення мешканців з будинку без надання іншої житлової площі

          Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача    - Служба у  справах дітей Кіровоградської міської ради

                                                       В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся в суд з позовом про усунення перешкоди у здійсненні звернення стягнення на іпотечне майно - будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1, шляхом примусового виселення відповідачів з вказаного будинку без надання іншої житлової площі.

           В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю, пояснивши на його обґрунтування, що 22.12.2006 р. між банком та  ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 було отримано 15000 доларів США строком до 22.12.2011 р. з умовою сплати 13% річних. З метою  забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 22.12.2006 р. в іпотеку банку було передано належний відповідачеві ОСОБА_1  житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1.  Зобов»язання за кредитним договором були порушені, в зв»язку з чим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.03.2010 р. на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» з ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно було стягнуто  126722 грн.17 коп. заборгованості за кредитним договором, а, крім того, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок за вказаною вище адресою. Оскільки звернення стягнення на житловий будинок є підставою для виселення його мешканців, у будинку ОСОБА_1 зареєстровані всі відповідачі, які письмову вимогу позивача звільнити будинок ігнорують, вказується на наявність передбачених законом підстав для задоволення заявленого позову.

          Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав,  вказуючи на його необґрунтованість.

         Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не сповістив, заяви про відкладення розгляду справи не надав. За таких обставин і відповідно до положень ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розгляд справи без присутності вказаної особи.

          Заслухавши пояснення  представників сторін і вивчивши матеріали справи суд вважає, що в   задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

           В судовому засіданні встановлено, що 22.12.2006 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 768, відповідно до якого ОСОБА_4 було отримано 15000 доларів США строком до 22.12.2011 р. з умовою сплати 13% річних. Того ж дня між  ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, номер у реєстрі 6375, за умовами якого з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов»язань за кредитним договором № 768 від 22.12.2006 р. ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належний йому житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1.  Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда  від 02.03.2010 р. на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» з ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно було стягнуто  126722 грн.17 коп. заборгованості за кредитним договором  № 768 від 22.12.2006 р., а також в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1.   05.10.2011 р. державним виконавцем Ленінського ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору, а 11.10.2012 р. здійснено опис і арешт належного вказаній особі житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, в якому на сьогоднішній день зареєстровані відповідачі, в тому числі неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідач ОСОБА_1 постійно проживає.  Після звернення начальника Ленінського ВДВС  до служби у справах дітей Кіровоградської міської ради з приводу надання дозволу на реалізацію арештованого майна такої згоди від вказаного органу не отримано. Письмові вимоги позивача до відповідачів щодо зняття з реєстраційного обліку не виконано.

          На викладені обставини вказують сторони, вони підтверджені матеріалами справи, в зв»язку з чим вважаються судом встановленими.

          Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд відзначає, що  відповідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове  приміщення  є підставою для виселення всіх мешканців,  за

винятком наймачів та членів  їх  сімей.  

          Разом з тим, згідно діючого на сьогоднішній день  Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії даного закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України (позичальника чи майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що

          таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об»єктом незавершеного будівництва  нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника чи майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

          загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

         Протягом дії цього Закону інші  закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

          З урахуванням викладеного, відзначається, що на правовідносини між  сторонами поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відтак, в період дії вказаного закону не може відбуватись звернення стягнення на предмет іпотеки. Правовідносини між сторонами, пов»язані з виселенням відповідачів з житлового будинку, є  похідними від передбаченої законом процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а оскільки на сьогоднішній день нерухоме житлове майно не може бути примусово стягнуте, остільки суд відзначає відсутність передбачених законом підстав для усунення перешкод у здійсненні стягнення на іпотечне майно шляхом примусового виселення мешканців з будинку без надання іншої житлової площі, в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

          

       На підставі ч. 1, ч. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», керуючись ст.ст. 8,10,11, 60,

88, 212-215 ЦПК України, суд -          

                                                            В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3,   третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Служба у  справах дітей Кіровоградської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні  звернення стягнення на іпотечне майно шляхом примусового виселення мешканців з будинку без надання іншої житлової площі - відмовити повністю.

          На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня                      його проголошення.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда                                                                                 В. К.  Кореняк
 

[у.zaporozhskiy]

Хорошее решение

Надеюсь многим поможет.

Первая инстанция вообще молодцы.

Судья в полном адеквате.

[getikalex]

скажем прямо - практически исключение из правил судебной практики.

Решение кассации есть по таким мотивам ?

[batyshka]

касації не знайшов

[у.zaporozhskiy]

скажем прямо - практически исключение из правил судебной практики.

Решение кассации есть по таким мотивам ?

Почему же, есть еще одно решение ВССУ, если не ошибаюсь оно есть на форуме.

Физика говорит о том, что жизнью человека правит случай, так вот тут было немного везения + грамотно и вовремя поданная правовая позиция.

[РазДва]

Почему же, есть еще одно решение ВССУ, если не ошибаюсь оно есть на форуме.

Физика говорит о том, что жизнью человека правит случай, так вот тут было немного везения + грамотно и вовремя поданная правовая позиция.

Прилогаю к "физике случая", слова благодарности от непосредственного участника данного дела.

 

Да, немалую роль играет везение. Есть удача – ты на коне, нет - можно впахивать десятилетиями без заметного результата. Важнейшую роль играют личные связи - кого ты знаешь, с кем ты дружишь, куда ты можешь обратиться и кто тебе может помочь. Полагаться на собственную гениальность - глупо, вокруг тебя масса людей ничуть не дурнее тебя. Люди эти могут тебе помогать, а могут и вредить. Задача - свести вред к минимуму, а пользу поднять до максимума.

 

Если что-то делаешь - делай хорошо. Так вот, некоторое время назад, накал "агрессии" со стороны банка и двс снизился к нулю. Уверен, все благодаря вашей компетенции, внимательности, отзывчивости и конструктиву.

 

Как и сказал, польза от нашего с Вами сотрудничества - максимально положительная. Причем, на протяжении более двух лет. 

 

Спасибо Вам. Всех благ.

[у.zaporozhskiy]

Спасибо за приятные слова.

[getikalex]

Вот вам обратная практика, да еще со ссылкой на ВССУ

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42232324

Іменем України

 

       18 грудня 2014 року                                                        м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області  в складі:        головуючого - Власова С.0.,

                                                 суддів- Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

                                                 при секретарі - Чучка Н.В.,

                                   з участю: представника позивача Артимич М.М.,

                                                     представника відповідачів-ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на рішення Тячівського районного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом ублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

            ВСТАНОВИЛА:

          У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому зазначало, що у відповідності до кредитного договору №014/4064/82/37866 від 31.01.2008 року ОСОБА_4 отримав споживчий кредит в сумі 90000 дол. США, строком до 30.01.2018 року, зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №014/4064/82/37866 від 31.01.2008 року, відповідно до якого відповідачами в іпотеку надано житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Однак, взяті на себе зобов»язання ОСОБА_4 належним чином не виконував і станом на 08.04.2014 року його заборгованість становить 66929,94 дол.США, що за курсом НБУ еквівалентно 779798,66 грн.

        Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 вказану суму заборгованості; в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок і земельну ділянку).

         Рішенням Тячівського районного суду від 30.09.2014 року позов задоволено частково.

         Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 729414,12 грн. та 3654 грн. судових витрат.

         В задоволенні решти вимог відмовлено.

         Не погодившись із таким рішенням суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Артимич М.М., подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому вказує, що судом неправомірно була зменшена пеня із застосуванням до неї строку позовної давності в один рік, оскільки відповідно до п.16.7 кредитного договору-строк позовної давності до такої становить 3 роки, а також неправомірно відмовлено у зверненні стягнення на майно, оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено мораторій на стадії виконавчого провадження.

        Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

       У судовому засідання представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ній.

       Представник відповідачів у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, просив суд її відхилити, рішення суду залишити без змін.

       Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає  до часткового задоволення з наступних підстав.

         Судом встановлено, що 31.01.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/4064/82/37866, відповідно до якого останньому було надано споживчий кредит у розмірі 90000 дол.США, зі сплатою 14% річних, з кінцевим терміном повернення 30.01.2018 року (а.с.6-10, 20).

           В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором, 31.01.2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №014/4064/82/37866, відповідно до якого остання надала в іпотеку житловий будинок на п»ять житлових кімнат, житловою площею 85.6 кв.м., загальною площею 146.7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області. Згідно п.1.2 додаткового договору іпотеки №014/4064/82/37866 від 19.01.2009 року ОСОБА_5 також надала в іпотеку Банку земельну ділянку розміром 0.1248 га., на якій знаходиться вищевказаний житловий будинок (а.с.15-18, 19).

           Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

           Взяті на себе зобов»язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконував і станом на 08.04.2014 року його заборгованість становить 66929.94 дол.США., що в еквіваленті на гривні по курсу НБУ складає 779798.66 грн., з яких:

           -50449.28 дол.США (еквівалент на гривні-587783) заборгованість по кредиту;

           -6224.38 дол.США ( еквівалент на гривні 72520.06 грн.) заборгованість по сплаті відсотків;

           -10256.28 дол.США (еквівалент на гривні 119495.60 грн.) пеня, що стверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.25-28).

           Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

         У відповідності до п.16.3 кредитного договору за прострочення виконання грошових зобов»язань за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов»язання мало бути виконаним і по день виконання позичальником простроченого зобов»язання включно. Сплата пені здійснюється в порядку та у строки передбачені для здійснення ануїтентних платежів за кредитом або у будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора.

        Так, суд першої інстанції застосовуючи річний строк позовної давності, встановлений законом до стягнення пені, зазначив, що пеня ОСОБА_6 нарахована з травня 2011 року, а з позовом Банк звернувся до суду 03.09.2014 року, а тому стягненню підлягає лише пеня, яка була нарахована з вересня 2013 року у розмірі 5932,28 дол.США, що по курсу НБУ еквівалентно 69111.06 грн.

        Однак, згідно пунктів 16.3; 16.7 Кредитного договору (а.с.6-10) сторони погодили, що до всіх правовідносин, пов»язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки. Таким чином, до пені, нарахована Банком та пред»явленої до стягнення, застосовується строк позовної давності у 3 роки і така зменшенню не підлягає, оскільки заявлена в межах цього строку.

          Статтею 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язань в натурі.

          Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов»язання, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

          Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

          Суд першої інстанції пославшись на Закон України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відмовив в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

         Але з таким висновком суду не погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

         07.06.2014 року набрав чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII.

          Статтею 1 п.1  цього Закону встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті та за наявності певних умов (перераховуються далі в статті).

         За своїм змістом Закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

         Оскільки вказаним Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні цих вимог.

         Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд ухвалюючи відповідне судове рішення, має відповідно до ст.217 ЦПК України вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону, а не відмовляти у позові. Така думка викладена в ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.11.2014 року, (справа №6-29969св14).

        Оскільки, обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог знайшли своє підтвердження, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

        Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати,у виді сплаченого судового збору, а саме: 3654,00 грн. за подання позову, та 1827,00 грн. за подання апеляційної скарги, а всього загальна сума судового збору становить 5481,00 грн. (3654,00 + 1827,00 = 5481,00 грн.)

         Відповідно до положень ст.309 ч.1 п. 3 і 4 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального є підставою для зміни рішення.

        Керуючись ст.ст.304, п.3 ч.1 ст.307, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                         РІШИЛА :

         Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен банк Аваль» - задовольнити частково.

         Рішення Тячівського районного суду від 30 вересня 2014 року змінити, стягнувши з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м.Київ, вул..Лескова,9) заборгованість за кредитним договором №014/4064/82/37866 від 31.01.2008 року у розмірі 66 929, 94 дол.США, що складає 779 798, 66 гривень, в тому числі: 587 783,00 грн.-заборгованість по кредиту; 72 520,06 грн.-заборгованість по відсоткам; 119 495,60 грн- пеня за порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків.

           В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним Договором №014/4064/82/37866 від 31.01.2008 року в розмірі 66 929, 94 дол.США, що складає 779 798, 66 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 146,7 кв.м., житловою площею 85,6 кв.м. та на земельну ділянку розміром 0,1248 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

            Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає зверненню до виконання після закінчення дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, №1304-VІІ.

            Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м.Київ, вул.Лескова,9) судові витрати у справі в розмірі 5 481,00 грн.судового збору.

        Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :  

[у.zaporozhskiy]

Это порочная практика за банковские деньги.

У Райффайзен серьезнейшая лоббистская позиция в судах, но стоит отдать должное и их договорам, они не плохо выписаны.

 

При желании, я могу найти Вам противоположенную практику ВССУ.

Она же есть и на форуме.

у нас суды могут принимать с легксотью решения, как в одну сторону, так и в другую.

Но есть применение и понимание закона и именно в решениях, размещенных в топике, оно верное.

[getikalex]

Все правильно, просто бесит этот тупой беспредел. Неужели судьи это не понимают ? Все они прекрасно понимают.

Но если Солнце всходит - значит это кому-то нужно...