Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности публичных торгов по долгу перед Укрсиббанком

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

15 квітня 2015 року

 

м. Київ

 

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Григор’євої Л.І.,

Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Шицького І.Б., -

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Рен-Комерс” до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, відділу Державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області, ОСОБА_1, приватного підприємства “Спеціалізоване підприємство Юстиція”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними: висновку про вартість майна, протоколу проведення прилюдних торгів та акта про проведені прилюдні торги за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Рен-Комерс” про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2014 року,

 

в с т а н о в и л и :

 

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю “Рен-Комерс” (далі – ТОВ “Рен-Комерс”) звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на момент відкриття виконавчого провадження, оцінки та реалізації з прилюдних торгів об’єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, не існувало, оскільки згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2008 року за ТОВ “Рен-Комерс” зареєстровано об’єкт незавершеного будівництва станом готовності 98%, а не 95%, як це визначив відділ Державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції Закарпатської області (далі – ВДВС Тячівського РУЮ Закарпатської області), оцінив експерт ОСОБА_2, та продало приватне підприємство “Спеціалізоване підприємство Юстиція” (далі – ПП “СП Юстиція”). Крім того, постанова про призначення експерта винесена в межах виконавчого провадження №1-1466/10, а майно реалізовувалось в межах виконавчого провадження №1-757/12, організатора торгів не визначено на конкурсній основі, а реалізація об’єкта здійснювалась не за місцем його розташування.

 

Також позивач зазначав, що на момент проведення торгів звіт про оцінку майна від 14 травня 2012 року втратив чинність, а тому не міг застосовуватись для реалізації цього майна з прилюдних торгів.

 

ТОВ “Рен-Комерс” просило суд визнати недійсним висновок про вартість майна від 14 травня 2012 року, протокол проведення прилюдних торгів від 4 січня 2013 року та акт про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна.

 

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 лютого 2014 року позов ТОВ “Рен-Комерс” задоволено, постановлено визнати недійсним висновок від 14 травня 2012 року №11/10 про вартість майна, протокол прилюдних торгів від 4 січня 2013 року №1-6/281/12і та акт про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна.

 

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 4 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ “Рен-Комерс” відмовлено. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2014 року касаційну скаргу ТОВ “Рен-Комерс” відхилено, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ТОВ “Рен-Комерс” просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 58 Закону України “Про виконавче провадження”, пунктів 2.6, 2.7, 3.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення).

 

На підтвердження своїх доводів заявник наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року, від 16 квітня 2014 року, від 2 липня 2014 року, а також постанову Вищого господарського суду України від 28 серпня 2014 року.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України. 

 

За змістом пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII “Про забезпечення права на справедливий суд” справа розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у справі, перевіривши доводи заяви, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України визнають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на день подання заяви, далі – ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 

 

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 

 

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

 

Судами під час розгляду справи встановлено, що на виконанні державного виконавця Тячівського районного управління юстиції знаходився виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на об’єкт незавершеного будівництва – торгівельний комплекс та земельну ділянку площею S_1 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ТОВ “Рен-Комерс”.

 

Згідно висновку експерта ОСОБА_2 від 14 травня 2012 року ринкова вартість об’єкта оцінки складала 1 131 569 грн. 

 

Перші прилюдні торги по реалізації арештованого майна були призначені на 11 грудня 2012 року, однак ці торги не відбулися у зв’язку з відсутністю покупців.

 

На підставі акта від 12 грудня 2012 року проведено переоцінку арештованого нерухомого майна на 25%, після чого його вартість склала 848 676,75 грн.

 

4 січня 2013 року проведено повторні прилюдні торги з продажу арештованого нерухомого майна, переможцем яких визнано ОСОБА_1, яка придбала виставлений лот за 849 тис. грн.

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення вимог частини п’ятої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” експертний висновок про ринкову вартість нерухомого майна був складений 14 травня 2012 року, він був чинним протягом шести місяців, а тому для реалізації лоту 4 січня 2013 року не міг використовуватись. 

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що проведені прилюдні торги відбулись відповідно до норм чинного законодавства, а тому права позивача порушені не були. Заява про реалізацію арештованого майна на прилюдних торгах була подана ВДВС Тячівського РУЮ 1 листопада 2012 року, тобто в межах строку дії акта про оцінку майна, а тому ПП “СП Юстиція” правомірно за цією заявкою провела прилюдні торги.

 

Разом із тим у наданих ТОВ “Рен-Комерс” для порівняння судових рішеннях суди касаційної інстанції, вирішуючи питання про визнання прилюдних торгів недійсними й задовольняючи такі позови, виходили з того, що прилюдні торги мають бути припинені, і майно знято з продажу, якщо на час їх проведення не було чинного звіту про оцінку майна, а сам висновок суб’єкта оціночної діяльності дійсний протягом шести місяців з дня його складання.

 

Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 58 Закону України “Про виконавче провадження”, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого.

 

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.

 

Частиною третьою статті 62 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

 

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”. 

 

Частинами другою, третьою та четвертою статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

 

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України “Про виконавче провадження”, частина друга статті 43 Закону України “Про іпотеку”). 

 

Пунктом 3.2 Тимчасового положення передбачено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою, та інші відомості, передбачені Інструкцією.

 

Разом із тим відповідно до частини п’ятої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно.

 

Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм, слідує, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

 

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-147цс14 та від 28 січня 2015 року у справі № 6-227цс14.

 

Установивши, що звіт про оцінку нерухомого майна підписаний суб’єктом оціночної діяльності 14 травня 2012 року, а прилюдні торги з реалізації майна відбулись лише 4 січня 2013 року, суди, на відміну від судових рішень, що надані для порівняння, не дали юридичної оцінки зазначеному факту, не застосували до спірних правовідносин норму частини п’ятої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження”, яка підлягає застосуванню, і не встановили, чи мало місце у зв’язку із цим порушення прав і законних інтересів позивача та чи вплинуло порушення цієї норми на результати торгів, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

 

Відповідно до статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. 

 

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л и:

 

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Рен-Комерс” задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий:

А.Г. Ярема

Судді:

В.П. Барбара П.І. Колесник 

І.С. Берднік Н.П. Лященко

Л.І. Григор’єва Л.І. Охрімчук 

В.С. Гуль О.І. Потильчак

В.І. Гуменюк Я.М. Романюк

А.А. Ємець Ю.Л. Сенін

Т.Є. Жайворонок В.М. Сімоненко 

І.Б. Шицький

 

Правова позиція,

висловлена Верховним Судом України

при розгляді справи № 6-42цс15

 

Частиною третьою статті 62 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

 

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”. 

 

Частинами другою, третьою та четвертою статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити результати оцінки майна та порядок їх оскарження до передачі майна на реалізацію.

 

У разі коли сторона виконавчого провадження не реалізувала своє право оскарження звіту суб’єкта оціночної діяльності в передбачений законом строк, цей звіт про оцінку майна набуває чинності і є підставою для реалізації майна з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною у звіті (частина п’ята статті 58, частина третя статті 62 Закону України “Про виконавче провадження”, частина друга статті 43 Закону України “Про іпотеку”). 

 

Пунктом 3.2 Тимчасового положення передбачено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою, та інші відомості, передбачені Інструкцією.

 

Разом із тим відповідно до частини п’ятої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку звіт втрачає чинність і оцінка майна проводиться повторно.

 

Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм, слідує, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців. Після збігу цього строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/980AEEDBA18FA6D1C2257E30001FA8DB