Определение ВССУГУД об отмене решений предыдущих инстанций об обращении взыскания на предмет ипотеки


Recommended Posts

после уступки права требования

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24981064

 

Державний герб України

 

Ухвала  

іменем україни

6 червня 2012 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого      Кузнєцова В.О.,    

суддів:                 Ізмайлової Т.Л.,                  Мартинюка В.І.,                              

Кадєтової О.В.,                                       Наумчука М.І.,              

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суд м. Одеси від 21 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2009 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір та на забезпечення зобов'язань за ним - договір іпотеки. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, у той час, як ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку він у добровільному порядку погасити відмовляється.

Посилаючись на викладене, ПАТ «ОТП Банк» просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві власності, із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а кошти від реалізації направити для погашення заборгованості останнього перед банком.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня

2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2011 року, позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, з направленням коштів від її реалізації на погашення заборгованості за кредитним договором від

20 листопада 2007 року № ML-506/003/2007.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить рішення Приморського районного суд м. Одеси від 21 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2011 року скасувати, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.  

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок невиконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, укладеним з ПАТ «ОТП Банк», утворилася заборгованість у сумі 261 984, 01 доларів США та 63 433 грн. 99 коп., вимоги банку підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Погоджуючись із рішенням районного суду, апеляційний суд виходив із того, що кредитний договір від імені банку підписано уповноваженою особою, яка діяла від імені банку на підставі довіреності; банк передав право вимоги за вказаним кредитним договором товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), у зв'язку з чим колегія суддів замінила позивача за клопотанням ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджає зверненню стягнення на цей предмет іпотеки в судовому порядку.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих

обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення таким вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що 20 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк», від імені якого діяло ПП «Агентство по торгівлі нерухомістю «Альянс» в особі ОСОБА_5 на підставі довіреності,

укладено кредитний договір № ML-506/003/2007 на суму 227 151 доларів

76 центів США зі сплатою плаваючої процентної ставки та строком повернення кредиту до 20 листопада 2037 року.

20 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк», від імені якого діяло ПП «Агентство по торгівлі нерухомістю «Альянс» в особі ОСОБА_5 на підставі довіреності, укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № PCL-506/003/2007, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить

ОСОБА_3 на праві приватної власності.

26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договори купівлі-продажу кредитного портфеля та відступлення права вимоги, за яким банк передав товариству сукупність прав, належних йому за договорами забезпечення, у тому числі правом звертати стягнення на майно згідно з додатком № 1 до договору відступлення права вимоги.

Як убачається із встановлених обставин справи та підтверджується матеріалами справи, рішення суду першої інстанції від 21 грудня 2010 року про задоволення позовних вимог ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_3 у порушення положень цивільного процесуального законодавства України було ухвалено після укладення між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договорів купівлі-продажу кредитного портфеля та відступлення права вимоги, тобто тоді, коли ПАТ «ОТП Банк» вже не мало права вимоги до ОСОБА_3

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, замінивши при цьому позивача ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна», апеляційний суд вказану вище обставину залишив поза увагою, помилку, якої припустився суд першої інстанції, не виправив.        

Також поза увагою суду залишилося те, що в матеріалах справи відсутній додаток № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфеля від

26 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», лише зі змісту якого можливо встановити, що вимоги за

договорами, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, також

відступлено. В матеріалах справи містяться тільки не завірені печаткою витяги з додатку № 1 до вказаного вище договору (а.с. 144, 145).


Поза увагою суду залишилося й те, що ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір

вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Оскільки ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя висновок суду про те, що звернення стягнення на один предмет іпотеки може бути здійснено одночасно на підставі рішення суду та виконавчого напису нотаріуса - є помилковим.

Посилання на те, що наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами є вірним у тому розумінні, що саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув; запереченням відповідача оцінки не надав; розрахунок заборгованості не витребував та не перевірив, а тому дійшов передчасного висновку про наявність беззаперечних підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги щодо розміру заборгованості за кредитним договором, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суд м. Одеси від 21 грудня 2010 року

та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2011 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                                                                             В.О. Кузнєцов

Судді:                                                                                                                 Т.Л. Ізмайлова

О.В. Кадєтова

В.І. Мартинюк

М.І. Наумчук
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Не знаю, что там просили в кассационной, но ВССУ должен был постановить новое решение, которым отказать в иске по причине  ненадлежащего истца. Надо было процессуальному правопреемнику вовремя вступать в дело. А так вернули в 1-ю инстанцию, заменят истца и ... там видно будет.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...