Постановление ВСУ по пересмотру о нераспространении штрафов за несвоевременный перевод средств по договору вклада в золоте


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

25 червня 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Патрюка М.В.,

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,-

 

за участі представника публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “НАДРА” – ОСОБА_1 та представника позивача – ОСОБА_2,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “НАДРА” про стягнення пені та відшкодування збитків за невиконання платіжного доручення за заявою публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “НАДРА” про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 10 квітня 2006 року між ним і відкритим акціонерним товариством “Комерційний банк “НАДРА”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “НАДРА” (далі – ПАТ “КБ “НАДРА”) укладено договір банківського рахунку фізичної особи НОМЕР_1, на основі якого відкрито поточний рахунок у банківських металах у золоті. Станом на час звернення до суду на зазначеному рахунку обліковувалось 274,62 тройських унцій банківського металу (золото). 7 червня 2011 року та 6 липня 2011 року він звертався до відповідача з платіжними дорученнями на переказ зазначеного банківського металу з указаного рахунку на його поточний рахунок у публічному акціонерному товаристві “Банк “Таврика” (далі – ПАТ “Банк “Таврика”), які відповідачем не виконані.

 

Посилаючись на те, що невиконання платіжних доручень і бездіяльність щодо переказу банківського металу на його поточний рахунок у іншому банку є неналежним виконанням відповідачем свого зобов’язання, позивач просив суд стягнути з ПАТ “КБ “НАДРА” пеню за прострочення виконання платіжного доручення від 7 червня 2011 року в розмірі 307 687 грн 86 коп. та платіжного доручення від 6 липня 2011 року в розмірі 307 687 грн 86 коп. збитки у вигляді упущеної вигоди на загальну суму 103 086 грн. 37 коп., а також стягнути з відповідача судові витрати.

 

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 4 січня 2013 року скасовано рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ “КБ “НАДРА” на користь ОСОБА_3 - 307 687 грн 86 коп. пені за прострочення строків виконання платіжного доручення від 6 липня 2011 року про переказ банківських металів, а також 3 076 грн 87 коп. у рахунок оплати судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 року рішення апеляційного суду Донецької області від 4 січня 2013 року скасовано в частині вирішення вимог про стягнення пені, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року скасовано рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 жовтня 2012 року, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ПАТ “КБ “НАДРА” на користь ОСОБА_3 - 307 687 грн 86 коп. пені за прострочення строків виконання платіжного доручення від 6 липня 2011 року про переказ банківських металів, а також 3 076 грн 87 коп. у рахунок оплати судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

 

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року виправлено арифметичну помилку, допущену в рішенні апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року, - у мотивувальній частині на аркуші 5 в абзаці другому після розрахунку «12,2376 тр.унцій Ч 105 008 грн 04 коп. :10 =» замість суми 307678,86 грн зазначено правильну арифметичну суму 128 504 (сто двадцять вісім тисяч п’ятсот чотири) грн 64 коп. З урахуванням указаної виправленої арифметичної помилки в подальшому в мотивувальній та резолютивній частинах рішення апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року зазначено, що слід вважати правильною суму пені, яка підлягає стягненню, 128 504 грн 64 коп., а суму судових витрат – 1 285 грн 05 коп.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2013 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ПАТ “КБ “НАДРА” відхилено, а рішення апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року й ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року залишено без змін.

 

У січні 2014 року до Верховного Суду України звернулось ПАТ “КБ “НАДРА” із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах. 

 

У зв’язку із цим ПАТ “КБ “НАДРА” просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2014 року вказану справу допущено до провадження Верховного Суду України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

За змістом статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. 

 

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 квітня 2006 року між ВАТ “КБ “НАДРА” і ОСОБА_3 укладено договір банківського рахунку фізичної особи, за яким банк відкрив клієнту поточний рахунок у банківських металах (золото) та здійснював його розрахунково-касове обслуговування (т. 1 а.с. 11).

 

За змістом пункту 6.1. зазначеного договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи несвоєчасне виконання прийнятих до договору зобов’язань відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

 

За повідомленням філії ВАТ “КБ “НАДРА” Донецького регіонального управління від 8 грудня 2010 року станом на 25 листопада 2010 року на поточному рахунку в банківських металах (золото) на ім’я ОСОБА_3 обліковувалось 274,62 тройських унцій (т. 1 а.с. 14).

 

6 липня 2011 року позивач надіслав до філії ВАТ “КБ “НАДРА” Донецького регіонального управління платіжне доручення про переказ 274,62 тройських унцій банківського металу (золото) на його поточний рахунок у ПАТ “Банк “Таврика”, яке отримане адресатом 8 липня 2011 року, однак виконане не було (т. 1 а.с. 25-31).

 

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що платіжні доручення від 7 червня 2011 року та від 6 липня 2011 року оформлено з порушенням норм чинного законодавства (містили помилки в реквізитах) та є такими, що не підлягають виконанню. Крім того, суд у рішенні зазначив, що діяльність банку в період звернення позивача про переказ банківського металу до іншого банку регулювалась тимчасовим адміністратором, який діяв в межах повноважень.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що платіжне доручення від 6 липня 2011 року прийнято відповідачем до виконання, тому останній відповідно до умов укладеного між сторонами договору повинен нести відповідальність за порушення строку виконання взятого на себе зобов’язання. Посилаючись на Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, суд апеляційної інстанції стягнув із відповідача пеню за порушення строку виконання переказу.

 

ПАТ “КБ “НАДРА” зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

 

Для прикладу заявник надав ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2013 року.

 

Зазначеною ухвалою касаційний суд залишив без змін рішення місцевого й апеляційного судів, якими відмовлено вкладнику в задоволенні позовних вимог у частині притягнення установи банку до відповідальності за статтею 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у зв’язку з неналежним виконанням договору банківського вкладу та невиконання заяви-розпорядження про видачу боргу в банківських металах. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги в частині стягнення процентів і пені не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на положеннях статті 1070 Цивільного Кодексу України й статті 32 наведеного Закону.

 

Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) визначав загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлював відповідальність суб'єктів переказу.

 

Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі (пункт 1.24 статті 1 Закону).

 

Статтею 32 Закону встановлена відповідальність банку при здійсненні переказу коштів.

 

У справі, яка є предметом перегляду, за умовами укладеного сторонами договору банківського вкладу був відкритий поточний рахунок у банківському металі (золото).

 

За змістом договору банк взяв на себе зобов’язання приймати і зараховувати на рахунок клієнта банківські метали, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу банківських металів з рахунку та проведення інших операцій за рахунком відповідно до нормативних документів Національного банку України, внутрішніх положень банку та договору.

 

Спір між сторонами виник унаслідок невиконання ПАТ “КБ “НАДРА” платіжного доручення ОСОБА_3 про переказ банківського металу в тройських унціях на його поточний рахунок відкритий в ПАТ “Банк “Таврика”.

 

В Україні валютне регулювання базується на Конституції України, Законі України “Про Національний банк України”, Законі України “Про банки і банківську діяльність”, Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі – Декрет), а також нормативних актах Національно банку України, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю.

 

Зазначеним Декретом визначено, що окремим видом валютних цінностей є банківські метали.

 

Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів (стаття 1 Декрету).

 

Особливості, загальні умови й контроль за здійсненням уповноваженими банками операцій з банківськими металами, а також порядок ведення рахунків у банківських металах регламентовано Положенням про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 6 серпня 2003 року № 325.

 

Таким чином, операції з банківськими металами, що є валютними операціями з валютними цінностями, мають свої особливості, визначені чинним банківським законодавством, порівняно з операціями, що здійснюються за допомогою грошових коштів.

 

Договір банківського рахунку у банківських металах не може ототожнюватись з договором банківського рахунку, що відкритий у грошових коштах; платіжне доручення про переказ банківських металів у тройських унціях, у цьому сенсі не може вважатись дорученням на переказ коштів, тому для банку, який обслуговує вкладника при здійсненні переказу за договором банківського вкладу у банківських металах не настає відповідальність, передбачена статтею 32 Закону.

 

Ураховуючи викладене, до спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо переказу банківських металів, не застосовуються положення статті 32 Закону.

 

Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України встановлено неоднакове застосування статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

За таких обставин, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2013 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню на підставі пункту 1 статті 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Керуючись статтями 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “НАДРА” задовольнити.

 

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 

 

31 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді:

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Ю.Л. Сенін

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-34цс14

 

Статтею 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлена відповідальність банку при здійсненні переказу коштів.

 

Операції з банківськими металами, що є валютними операціями з валютними цінностями, мають свої особливості, визначені чинним банківським законодавством, порівняно з операціями, що здійснюються за допомогою грошових коштів.

 

Договір банківського рахунку у банківських металах не може ототожнюватись з договором банківського рахунку, що відкритий у грошових коштах; платіжне доручення про переказ банківських металів у тройських унціях у цьому сенсі не може вважатись дорученням на переказ коштів, тому для банку, який обслуговує вкладника при здійсненні переказу за договором банківського вкладу у банківських металах не настає відповідальність, передбачена статтею 32 Закону.

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...