Определение ВССУ об отказе Кредитным инициативам во взыскании долга по карточному долгу перед Сведбанком


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

05 лютого 2014 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів:Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І., Кадєтової О.В.,Остапчука Д.О.,-

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У квітні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений договір факторингу, який в цей же день з ТОВ «Кредитні ініціативи» також уклав договір факторингу. Згідно зазначених угод відбулося відступлення права вимоги за договором на обслуговування банківської платіжної картки № 353/Л-Р від 23 липня 2001 року, який був укладений між АКБ «Київ-Приват» та ОСОБА_6 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

 

Позивач зазначив, що відповідно до додаткової угоди № 6 від 14 березня 2007 року банк надав відповідачу кредит у розмірі 150 000 доларів США, а відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав внаслідок чого станом на 01 лютого 2013 року має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 90 000 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 719 370 грн, за відсотками - 57 736 доларів США 50 центів, що за курсом НБУ становить 461 487 грн 84 коп., та пені яка становить 57 745 доларів США 72 центи, що за курсом НБУ становить 461 561 грн 53 коп., а всього 1 642 419 грн 37 коп., а тому просить стягнути з ОСОБА_6 вказану заборгованість. 

 

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

 

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у сумі 1 642 419 грн 34 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

 

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до умов додаткової угоди № 6 від 14 березня 2007 року до кредитного договору, банк надав відповідачу кредит у розмірі 150 000 доларів США на строк до 08 серпня 2011 року зі сплатою 15% річних. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав внаслідок чого має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 90 000 доларів США, що за курсом НБУ 719 370 грн, за відсотками - 57 736, 50 доларів США, що за курсом НБУ становить 461 487 грн 84 коп. та пені яка становить 57 745,72 доларів США, що за курсом НБУ 461 561 грн 53 коп., а всього 1 642 419 грн 37 коп.

 

Проте повністю погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна з наступних підстав.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

 

Судами встановлено, що згідно договору №353/Л/-Р між відповідачем та АКБ «Київ-Приват» 23 липня 2001 року було укладено договір на обслуговування банківської платіжної картки. Правонаступником АКБ «Київ-Приват» є АКБ «ТАС -Комерцбанк».

 

Згідно з додатковою угодою №1 від 21 березня 2002 року до договору №353/л-р від 23 липня 2001 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» надав ОСОБА_6 право скористатись кредитним лімітом у розмірі 20 000 доларів США.

 

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 5 травня 2003 року до договору №353/л-р від 23 липня 2001 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» надав ОСОБА_6 право скористатись кредитним лімітом в сумі 40 000 доларів США.

 

Згідно з додатковою угодою № 4 до кредитного договору №353/л-р від 27 липня 2001 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» 26 липня 2005 року надав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 40 000 доларів США.

 

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 7 червня 2006 року до кредитного договору №353/л-р від 23 липня 2001 року банк надав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 80 000 доларів США на строк до 8 серпня 2011 року.

 

Згідно з додатковою угодою № 6 від 14 березня 2007 року до кредитного договору №353/л-р від 23 липня 2001 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» надав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 150 000 доларів США на строк до 8 серпня 2011 року.

 

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклали договір факторингу за № 15. В цей же день 28 листопада 2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклала договір факторингу (далі - договір) з ТОВ «Кредитні ініціативи».

 

Згідно з п. 2.1 договору, клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення право на вимогу належить клієнту на підставі документації, а фактор, шляхом надання фінансової послуги клієнту, набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає є клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

 

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

 

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

 

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

 

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

 

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

 

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

 

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи», апеляційний суд не звернув уваги на те, що доказів отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США, матеріали справи не містять, адже відповідно до п. 1.1 додаткової угоди №6 від 14 березня 2007 року до кредитного договору №353/л-р від 23 липня 2001 року (а.с. 33) кредит надається лише після підписання додаткової угоди до договору застави. Апеляційним судом не досліджено документів первинної бухгалтерської документації, договору застави та додаткової угоди до нього та наявність вказаних документів. Крім того, відсутні дані щодо набуття фактором права на стягнення заборгованості саме за зобов'язаннями відповідача.

 

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, не надав належної оцінки наявним доказам у справі, не перевірив чим підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів, за який період відповідачу була нарахована пеня.

 

Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, 3ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

 

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова М.І. Наумчук Д.О. Остапчук

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 months later...

Не бачу нового рішення(

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40243803

 

Державний герб України
  № апеляційного провадження:22-ц/796/4574/2014Головуючий у суді першої інстанції:Ісаєвська О.В.  Доповідач у суді апеляційної інстанції:  Лапчевська О.Ф.АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
 
                                              
 
УХВАЛА
 
ІМЕНЕМ                      УКРАЇНИ
 
18 серпня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
 
Головуючого - судді       Лапчевської О.Ф.          
 
Суддів                              Корчевного Г.В.,
 
при секретарі                  Лужецькій І.С.
 
 
за участю: представника позивача Кохановського В.С.,
 
представника відповідача ОСОБА_4,
 
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Черняк Євгенії Юріївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2013  року
 
У справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-
 
 
В С Т А Н О В И Л А:
 
 
Рішенням  Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2013  року у задоволенні позову відмовлено /т. 1 а.с. 75-78/.
 
Не погоджуючись з вказаним рішенням подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини справи, зокрема, зазначає, що на підтвердження обґрунтованості позовних вимог були надані всі документи щодо переходу права вимоги та замін кредиторів, починаючи з ПАТ «Сведбанк», закінчуючи ТОВ «Кредитні ініціативи». Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено Витяг з реєстру заборгованостей боржників, що є додатком до договору Факторингу від 28.11.2012 р. між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», який суд необґрунтовано визнав неналежним доказом у справі, а клопотання про відкладення судового засідання для долучення реєстру боржників, на підтвердження позовних вимог, безпідставно відхилив, у зв'язку з чим неповно з'ясував обставини справи. Зважаючи на викладене в апеляційній скарзі просив рішення стасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у  повному обсязі.
 
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.
 
Судом встановлено, що між відповідачем та АКБ «Київ-Приват» 23.07.2001 року було укладено  договір  на обслуговування  банківської платіжної картки /т. 1 а.с.25-26/.
 
Правонаступником Акціонерного комерційного банку «Київ-Приват» є акціонерний комерційний  банк «ТАС -Комерцбанк».
 
Згідно з додатковою  угодою №1 від 21 березня 2002 року до Договору №353/л-р від 23.07.2001 року Акціонерний  комерційний  банк «ТАС -Комерцбанк» надав ОСОБА_6 право  скористатись  кредитним  лімітом в сумі 20000 доларів США /т. 1 а.с. 27/.
 
Відповідно  до додаткової угоди  №2 від 5 травня 2003 року до Договору №353/л-р від 23.07.2001 року Акціонерний комерційний  банк  «ТАС-Комерцбанк» надав ОСОБА_6 право скористатись кредитним лімітом в сумі 40000 доларів США /т. 1 а.с. 28/.
 
Згідно з додатковою угодою №4 до кредитного договору №353/л-р від 27.07.2001року АКБ «ТАС-Комерцбанк» 26.07.2005 року надав ОСОБА_6 грошові кошти  в сумі 40000 доларів США /т. 1 а.с. 30/.
 
Відповідно до  додаткової угоди №5 від 7 червня 2006 року до кредитного договору №353/л-р від 23.07.2001 р. Банк надав ОСОБА_6  грошові кошти  в сумі  80 000 доларів США на строк  до 8 серпня 2011 року /т. 1 а.с. 32/.
 
Згідно з додатковою угодою №6 від 14 березня 2007 року до кредитного  договору №353/л-р від 23.07.2001 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» надав  ОСОБА_6 грошові кошти (кредит) у сумі 150000 доларів США на  строк до 8 серпня 2011 року /т. 1 а.с. 33/.
 
28 листопада  2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», яке  виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного  комерційного  банку «ТАС-Комерцбанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклали договір  факторингу за № 15/т. 1 а.с. 9-15/.
 
В цей же день 28 листопада 2012 року Товариство з обмеженою  відповідальністю  «Факторингова  компанія «Вектор Плюс» уклала  договір факторингу з Товариством  з обмеженою відповідальністю  «Кредитні  ініціативи» /т. 1 а.с. 16-24/.
 
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог в поряду ст. 60 ЦПК України, зокрема відсутності в  матеріалах справи доказів, що за договором факторингу, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було передано борг ОСОБА_6 за договором №353/л-р відсутності платіжних доручень та меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки.
 
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року, рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове про задоволення позовних вимог. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до умов додаткової угоди №6 від 14 березня 2007 року до кредитного договору, банк надав відповідачу кредиту  розмірі 150 000 доларів США на строк до 08 серпня 2011 року зі сплатою 15% річних. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 90 000 доларів США, що за курсом НБУ 719 370 грн., за відсотками - 57 736, 50 доларів США, що за курсом НБУ становить 461 487 грн. 84 коп. та пені яка становить 57 745, 72 доларів США, що за курсом НБУ 461 561 грн. 53 коп., а всього 1 642 419 грн. 37 коп.
 
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 лютого 2014 року, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд з підстав того, що доказів отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США, матеріали справи не містять, адже відповідно до п. 1.1 додаткової угоди №6 від 14 березня 2007 року до кредитного договору №353/л-р від 23 липня 2001 року кредит надається лише після підписання додаткової угоди до договору застави. Апеляційним судом не досліджено документів первинної бухгалтерської документації, договору застави та додаткової угоди до нього та наявності вказаних документів. Крім того, відсутні дані щодо набуття фактором права на стягнення заборгованості саме за зобов'язаннями відповідача.
 
При повторному перегляді справи в апеляційній інстанції було встановлено, що відповідно до п. 1.1 додаткової угоди №4 від 26 липня 2005 р. до кредитного договору №353/л-р по банківській платіжній картці «Cirrus/Maestro» від 23 липня 2001 р. /т. 1 а.с. 30-31/ кредит надається Банком у готівковій формі через касу Банку на підставі заяви Позичальника з урахуванням вартості ліквідності майна, що передається Позичальником в іпотеку Банку.
 
Подальші додаткові угоди №5 від 07 липня 2001 року та №6 від 14 березня 2007 року зміни до п. 1.1 кредитного договору №353/л-р щодо порядку надання кредиту у готівковій формі через касу банку на підставі заяви Позичальника не вносили / т. 1 а.с. 32-33/.
 
На неодноразову вимогу суду надати первинні бухгалтерські документи щодо видачі ОСОБА_6 коштів  за вказаними додатковими угодами, оригінали його заяв суду так надані Банком  і не були.
 
Щодо отримання відповідачем коштів у сумі 150 000 доларів США відповідно до Додаткової угоди №6 від 14 березня 2007 року до кредитного договору №353/л-р від 23 липня 2001 року, то відповідно до п. 1.1 кредит надається лише після підписання додаткової угоди до договору застави.
 
Договір про внесення змін до Договору застави було укладено 14 березня 2007 року / т. 2 а.с. 166/, однак доказів про видачу вказаних коштів позивачем, суду також так і не було надано на неодноразову вимогу, з посиланням представника позивача на наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку відповідача.
 
Відповідно до Додаткової угоди №4 від 26 липня 2005 року, а саме п. 3.1 Позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок №22039500018101.840, а до Додаткової угоди №5 від 07 червня 2006 року  - шляхом внесення коштів на позичковий рахунок №22039500018101 / т. 1 а.с. 30-32/, рахунок №22039500018101 вказаний також в Додатковій угоді №6 від 14 березня 2007 року / т. 1 а.с. 33/. Виписки, що містяться в матеріалах справи на а.с. 222-250 т. 1 містять посилання на інші номери рахунків.
 
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості переходу права вимоги та замін кредиторів, оскільки виписка з протоколу засідання Спостережної ради ПАТ «Сведбанк» №19 /т. 2 а.с. 167-170/ від 20 листопада 2012 року, містить в собі положення про погодження договорів факторингу у майбутньому, а в договорах факторингу ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», укладених пізніше, 28 листопада 2012 року, містяться умови про обов'язковість надання Спостережною радою ПАТ «Сведбанк» згоди на уступлення права вимоги, якої не надавалось.
 
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
 
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
 
Керуючись ст.ст.  303, 307, 308, 313-315  ЦПК України, колегія суддів, -
 
 
У Х В А Л И Л А:
 
 
Апеляційну скаргу  Черняк ЄвгеніїЮріївни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відхилити.
 
Рішення   Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2013  року - залишити без змін.
 
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
 
 
 
Головуючий:                                                                     Судді:
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Очень прикольно про отсутствие согласия наблюдательного совета, на вооружение.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...