Постановление ВСУ по пересмотру об отмене решения третейского суда при АУБ в пользу Укрсоцбанка


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

3 лютого 2016 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М., Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа – публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про скасування рішення третейського суду за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року, 

 

встановила :

 

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою посилаючись на те, що 26 червня 2008 року між ним і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк»), укладено договір кредиту, відповідно до умов якого банк надав йому 31 тис. 900 доларів США зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном повернення коштів до 25 червня 2015 року. У пункті 6.2 цього договору зазначено, що у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір розглядається у постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків. Рішенням цього третейського суду від 5 грудня 2014 року стягнуто з нього на користь банку заборгованість за кредитним договором. Однак у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 3 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» (далі – Закон № 2983-VI) указано, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала. 

 

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив скасувати рішення третейського суду від 5 грудня 2014 року. 

 

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вищезазначені судові рішення.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, постановити нове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положення Закону № 2983-VI, пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» (далі – Закон № 1701-IV).

 

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк», перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

 

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Суди під час розгляду справи встановили, що 26 червня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», і ОСОБА_1 укладено договір кредиту, відповідно до умов якого банк надав позичальнику 31 тис. 900 доларів США зі сплатою 14 % річних та кінцевим терміном повернення коштів до 25 червня 2015 року. Згідно з пунктом 1.2 цього договору кредит надається позичальнику на придбання автомобіля.

 

У пункті 6.2 цього договору зазначено, що у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів спір розглядається у постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків. 

 

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 5 грудня 2014 року постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором.

 

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що кредитний договір був укладений до внесення змін до частини першої статті 6 Закону № 1701-IV, тому третейський суд міг розглядати справу про стягнення заборгованості за кредитним договором, отже законні підстави для скасування рішення третейського суду відсутні. 

 

Проте в наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року суд касаційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, не звернув уваги на те, що на час розгляду справи Закон № 1701-IV містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тому дійшов передчасного висновку про відсутність передбачених цим Законом підстав для скасування рішення третейського суду.

 

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2983-VI, пункту 14 частини першої статті 6 Закону № 1701-IV.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

 

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. 

 

Статтею 5 Закону № 1701-IV передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

 

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

 

Законом № 2983-VI частину першу статті 6 Закону № 1701-IV доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

 

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2983-VI передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала. 

 

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, про те що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону № 1701-IV, незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб’єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

 

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». 

 

У справі, яка переглядається, рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості за кредитним договором, про скасування якого звернувся із заявою 

 

ОСОБА_1, ухвалено 5 грудня 2014 року, тобто після набрання чинності Закону № 2983-VI, розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом.

 

Суди, розглядаючи заяву ОСОБА_1, на вказану обставину не звернули уваги та відмовили в задоволенні заяви, помилково пославшись на те, що виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений у статті 51 Закону № 1701-IV, однак таких підстав для скасування оспорюваного рішення третейського суду не встановлено.

 

Оскільки спірне рішення третейського суду ухвалено після внесення змін до Закону № 1701-IV, а ОСОБА_1 є споживачем послуг банку, спір виник щодо стягнення з нього заборгованості за споживчим кредитом, то в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону та розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2983-VI така справа третейському суду не підвідомча.

 

Отже, рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 5 грудня 2014 року підлягає скасуванню відповідно до пункту 1 частини третьої статті 51 Закону № 1701-IV, оскільки справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

 

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування вищенаведених норм права містяться в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (справа № 6-1716цс15).

 

Відповідно до статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

 

Ураховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви 

 

ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду. 

 

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

постановила :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити. 

 

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 липня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року скасувати. 

 

Скасувати рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 5 грудня 2014 року (справа № 1873/14) про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 553 тис. 551 грн 77 коп. та третейського збору в розмірі 5 тис. 935 грн 52 коп. 

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий Ю.Л. Сенін 

Судді: В.І. Гуменюк Я.М. Романюк

Н.П. Лященко В.М. Сімоненко

Л.І. Охрімчук А.Г. Ярема 

 

Правова позиція, 

висловлена при розгляді справи № 6-2630цс15

 

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

 

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. 

 

Статтею 5 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

 

Статтею 6 зазначеного Закону визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.

 

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 3 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону № 1701-IV доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

 

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2983-VI передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала. 

 

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, про те що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання цього договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону № 1701-IV, незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

 

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб’єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

 

А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/6E99A867DE1110F7C2257F5400474C31

 
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Радует, что третейка спустя 7 лет борьбы наконец-то побеждена.

Главное, что бы люди, по которым вынесены решения в 2010-2014 годах, не сидели сложа руки, а оспаривали и сносили решения т.с.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Радует, что третейка спустя 7 лет борьбы наконец-то побеждена.

Главное, что бы люди, по которым вынесены решения в 2010-2014 годах, не сидели сложа руки, а оспаривали и сносили решения т.с.

я такая.....у меня решение вынесено  09.2011..третейкой....только узнала пару дней назад что оказывается у них не было такого права  рассматривать такие дела,странно что ни один юрист мне не рассказал об этом и моих правах...умалчивали почему то об этом

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

я такая.....у меня решение вынесено  09.2011..третейкой....только узнала пару дней назад что оказывается у них не было такого права  рассматривать такие дела,странно что ни один юрист мне не рассказал об этом и моих правах...умалчивали почему то об этом

За это мы боролись все 7 лет.

Все это время суды в основном отказывали в удовлетворении требований и отмене решений т.с.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

я такая.....у меня решение вынесено  09.2011..третейкой....только узнала пару дней назад что оказывается у них не было такого права  рассматривать такие дела,странно что ни один юрист мне не рассказал об этом и моих правах...умалчивали почему то об этом

Быстрее не умалчивал, а не верил, что это возможно.

Или же мог и не знать, так как не специализировался на этом виде споров.

Одно дело, когда у профильного юриста могло быть и 20 и 30 аналогичных споров, другое дело, когда у непрофильного один или два и он даже может не знать практику по ним.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Радует, что третейка спустя 7 лет борьбы наконец-то побеждена.

Главное, что бы люди, по которым вынесены решения в 2010-2014 годах, не сидели сложа руки, а оспаривали и сносили решения т.с.

Ярослав, у мене була справа,  рішення ВССУ по якій винесено у жовтні 2014 року - ВССУ залишив в силі рішення апеляції щодо стягнення по рішенню ТС солідарно з ПОРУЧИТЕЛЯ (питанння ПОЗИЧАЛЬНИКА мене не стосувались). У заяві про скасування рішення ТС однією із підстав було відсутність повноважень ТС розглядати справу щодо ЗПС. У рішенні першої інстанції вимоги задоволили НЕ З підстави відсутності повноважень у ТС. В такому разі можливо підіймати питання про оскарження ухвали ВССУ ? І як це зробити на сьогоднішній день? Практика звернення в ВСУ в мене поки відсутня. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ярослав, у мене була справа,  рішення ВССУ по якій винесено у жовтні 2014 року - ВССУ залишив в силі рішення апеляції щодо стягнення по рішенню ТС солідарно з ПОРУЧИТЕЛЯ (питанння ПОЗИЧАЛЬНИКА мене не стосувались). У заяві про скасування рішення ТС однією із підстав було відсутність повноважень ТС розглядати справу щодо ЗПС. У рішенні першої інстанції вимоги задоволили НЕ З підстави відсутності повноважень у ТС. В такому разі можливо підіймати питання про оскарження ухвали ВССУ ? І як це зробити на сьогоднішній день? Практика звернення в ВСУ в мене поки відсутня. 

Решение т.с. отменили или нет?

Либо подавать в ВСУ заявление с ходатайством о возобновлении сроков (проблема найти основания для возобновления пропуска 4 месяцев, позитивно будет, если решение ВССУ. Вы так и не получали), либо...

Вы получали определение о выдаче и.л. на принудительно выполнение решение т.с.?

 

Практика обращения в ВСУ такова, что это одна из самых сложных работ.

В вашем случае, нужно описать все постановления ВСУ по третейке, положительные для заемщиков, описать Ваше решение, показать, что в них одинаковый предмет, основания и фактические обстоятельства.

Я имею большую практику обращения в ВСУ.

Если нужна какая-то подсказка, то спрашивайте.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Оце вже жирна крапка по третейських судах. 

Она жирная уже, как 4 месяца.

от 11 или 18 ноября 2015 года в Постановлении ВСУ указаны аналогичные выводы ВСУ.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

Так, а теперь к поручителю -физлицу, о взыскании задолжености банк может подавать иск в тс? Он же вроде как не потребитель финуслуг банка. И если есть то в договоре поруки, можно ли после последних решений всу обращаться в госсуд о прекращении поруки (увеличение обязанностей поручителя) или сначала сносить то?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1.Так, а теперь к поручителю -физлицу, о взыскании задолжености банк может подавать иск в тс?

Он же вроде как не потребитель финуслуг банка.

 

2. И если есть то в договоре поруки, можно ли после последних решений всу обращаться в госсуд о прекращении поруки (увеличение обязанностей поручителя) или сначала сносить то?

1. Подать может, но рассмотрение будет прекращено.

 

2. можно непосредственно в госсуд о прекращении поручительства и паралельно заявление об отмене решения т.с или/и апелляционную жалобу на определение о выдаче исполнительного листа, либо после того, как признаете договор поручительства прекращенным, по вновьвыявленным пересматривать определение о выдаче исполнительного листа или определение об отказе в пересмотре решения т.с.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

апелляционную жалобу на определение о выдаче исполнительного листа

 

И всётаки это не однозначно... Как я и говорил такие определения не оскаржуются... Тут надо ждать ВСУ...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду апеляційному оскарженню не підлягає

 

11.12.2015 16:59
 

У справі за заявою банку про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором ВССУ дійшов наступного висновку.

 

Відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 389-11 ЦПК України ухвала про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, так як нормами статті 389-11 ЦПК України не передбачено оскарження такої ухвали суду першої інстанції, оскільки у такому випадку оскарженню підлягає рішення третейського суду або виконавчий лист відповідно до вимог статті 369 ЦПК України.

 

Підтвердженням цього є і те, що як заява до суду, так і касаційна скарга містять мотиви, що стосуються саме оскарження рішення третейського суду.

 

Зазначений висновок відповідає пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

 

Із повним текстом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цій справі (№6-45658 св 14) можна буде ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

 

 

http://www.sc.gov.ua/ua/golovna_storinka/uhvala_sudu_pro_vidachu_vikonavchogo_lista_na_primusove_vikonannja_rishennja_tretejskogo_sudu_apelja.html

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Полного текста пока нет, по крайней мере я не нахожу...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Полного текста пока нет, по крайней мере я не нахожу...

 

1. Подать может, но рассмотрение будет прекращено.

 

2. можно непосредственно в госсуд о прекращении поручительства и паралельно заявление об отмене решения т.с или/и апелляционную жалобу на определение о выдаче исполнительного листа, либо после того, как признаете договор поручительства прекращенным, по вновьвыявленным пересматривать определение о выдаче исполнительного листа или определение об отказе в пересмотре решения т.с.

Значит прекращать поручительство и признавать исполнительный лист таким, что не подлежит исполнению.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Значит прекращать поручительство и признавать исполнительный лист таким, что не подлежит исполнению.

 

А это очень не просто... По поводу поручительства и третейского суда ВСУ уже высказался... ТПУ подхватили быстро... 

 

http://tretsud.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=229&Itemid=28

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

Главное, что бы люди, по которым вынесены решения в 2010-2014 годах, не сидели сложа руки, а оспаривали и сносили решения т.с.

Почему 2010г? Изменения в ЗУ о ТС от февраля 2011г. Только после вступления в силу этих изменений можно ссылаться на эти основания

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А это очень не просто... По поводу поручительства и третейского суда ВСУ уже высказался... ТПУ подхватили быстро... 

 

http://tretsud.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=229&Itemid=28

Ну нормально )) ТС нельзя судить должника, зато можно кошмарить поручителя? при том что поручительство по потреб. кредиту?

ч.2 ст 555 ЦКУ дает право поручителю все аргументы для защиты при предьявлении к нему иска.

ЗЫ - я понимаю конечно о чем написал ВСУ... но на вскидку, у них там договор кредита был от 11.2011...можно сначала снести третейскую оговорку, т.к. уже действовали изменения в ЗУ о ТС, а потом валить решение. Но если там должник - ТОВ, то о каких споживачах речь? По факту кредит не потребительский.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Почему 2010г? Изменения в ЗУ о ТС от февраля 2011г. Только после вступления в силу этих изменений можно ссылаться на эти основания

 

У меня отменили решение до февраля 2011 года, помимо прочего ссылался на ст. 22 зу о зпп и обобщение судебной практики ВСУ от 2009 года.

Нужно пробовать.

Апелляционную жалобу, банк подал.

Определение первой инстанции оставили без изменений, апел жалобу отклонили..

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А это очень не просто... По поводу поручительства и третейского суда ВСУ уже высказался... ТПУ подхватили быстро... 

 

http://tretsud.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=229&Itemid=28

Пусть заявление подает заемщик и не будет никаких проблем.

А если уже подать не может, то нужно придумывать, как подать.

Это определение ВСУ ничего не значит, если кредит был потребительский, то не имеет значение, с кого взыскивают деньги-взыскание по нему, как основному обязательству только в судах Украины.

 

п.с. Поручители могут ссылаться на новые Постановления ВСУ по данной категории споров-шансы на открытие производства и получение положительного решения весьма высоки.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А это очень не просто... По поводу поручительства и третейского суда ВСУ уже высказался... ТПУ подхватили быстро... 

 

http://tretsud.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=229&Itemid=28

Если поручительство прекращено и в решении будет указано, с какой даты оно прекращено, то и.л. должен быть признан судом таким, что не подлежим исполнению.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А это очень не просто... По поводу поручительства и третейского суда ВСУ уже высказался... ТПУ подхватили быстро... 

 

http://tretsud.aub.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=229&Itemid=28

В чем сложность?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 7 months later...
В 25.02.2016 в 22:16, Genius05 сказал:

Так, а теперь к поручителю -физлицу, о взыскании задолжености банк может подавать иск в тс? Он же вроде как не потребитель финуслуг банка. И если есть то в договоре поруки, можно ли после последних решений всу обращаться в госсуд о прекращении поруки (увеличение обязанностей поручителя) или сначала сносить то?

По каком пути решили идти Вы?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...