Постановление ВСУ по пересмотру о прекращении поручительства с Укрсиббанком и закрытии производства в отношении юрлица


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

3 лютого 2016 року

 

м. Київ

 

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Охрімчук Л.І.,

суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Сімоненко В.М.,

Берднік І.С., Лященко Н.П., Шицького І.Б.,

Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,

Жайворонок Т.Є., Сеніна Ю.Л., 

 

розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: Дніпровський регіональний департамент публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання кредитного договору та договорів іпотеки недійсними, за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Бовітон-ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року,

 

в с т а н о в и л и :

 

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») про визнання кредитного договору та договорів іпотеки недійсними. 

 

Позивач зазначав, що 14 березня 2007 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладено договір про надання споживчого кредиту в розмірі 300 тис. доларів США на строк до 13 березня 2018 року.

 

На забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором 14 березня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, за яким позивач передав в іпотеку банку жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1. 

 

Крім того, на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 14 березня 2007 року між банком, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «Бовітон-ЛТД» (далі – ТОВ «Бовітон-ЛТД») укладено договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов’язалися відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за вказаним кредитним договором. 

 

Посилаючись на те, що грошові кошти банком йому не надавались, за заявою на видачу готівки від 14 березня 2007 року кредит було надано невідомій особі, його підпис на заяві відсутній, ОСОБА_1 просив визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки на підставі частини п’ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). 

 

У листопаді 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Бовітон-ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору кредит надавався шляхом зарахування банком грошових коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням. Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником та 14 березня 2007 року зарахував грошові кошти на рахунок, відкритий для отримання кредиту, що підтверджується випискою з поточного рахунку. Узяті на себе зобов’язання щодо повернення кредитних коштів ОСОБА_1 не виконав, унаслідок чого станом на 27 вересня 2010 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 млн 229 тис. 997 грн 1 коп., яку банк просив стягнути солідарно з боржника та поручителів.

 

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсними договір про надання споживчого кредиту та договір іпотеки від 14 березня 2007 року, укладені між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1. У задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. 

 

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 травня 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ «Бовітон-ЛТД» 3 млн 229 тис. 997 грн 1 коп. заборгованості за кредитним договором. 

 

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року ОСОБА_5 просить скасувати зазначене судове рішення касаційного суду та ухвалити нове рішення, яким змінити частково рішення апеляційного суду й відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Бовітон-ЛТД» заборгованості за кредитним договором з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини четвертої статті 559 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності зазначеного судового рішення касаційного суду викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року (справа № 6-33цс12) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах вказаної норми матеріального права.

 

На обґрунтування заяви ОСОБА_5 надала копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня, 22 червня, 5 вересня 2011 року, постанов Вищого господарського суду України від 22 листопада 2012 року, 18 березня, 4 листопада 2013 року, 23 квітня 2014 року та постанову Верховного Суду України від 23 травня 2012 року. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_5 доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

 

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 14 березня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 300 тис. доларів США на строк до 13 березня 2018 року, а позичальник зобов’язався у строк та на умовах, визначених цим договором, повернути кредит і сплатити проценти. 

 

За пунктом 1.2.1 цього кредитного договору надання кредиту здійснюється на строк з 14 березня 2007 року до 13 березня 2018 року.

 

Згідно з пунктом 1.2.2 кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 13 березня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 договору.

 

За змістом пункту 11.1 кредитного договору сторони погодили, що в разі настання обставин, визначених у пунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору, та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вказаного повідомлення (вимоги) від банку вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому в разі неотримання позичальником вказаного повідомлення (вимоги) внаслідок зміни позичальником адреси без попереднього про це письмового повідомлення банку чи в разі неотримання позичальником вказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

 

На забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором 14 березня 2007 року між банком, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ «Бовітон-ЛТД» укладено договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов’язалися відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за вказаним кредитним договором. 

 

Пунктом 3.1 договорів поруки визначено, що вони діють до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором. 

 

У зв’язку з порушенням боржником строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитним договором банк змінив строк виконання основного зобов’язання боржником, надіславши йому 14 січня 2009 року вимогу (іпотечне повідомлення) про погашення заборгованості за кредитним договором в повному розмірі протягом 31 дня з дати отримання цієї вимоги.

 

12 листопада 2010 року банк направив поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ «Бовітон-ЛТД» досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги. 

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору та договорів іпотеки й про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір укладено з порушенням вимог частини п’ятої статті 203, статті 1054 ЦК України, оскільки факт надання банком грошових коштів позичальнику не підтверджено належними та допустимими доказами.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 й задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк», апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, керувався тим, що банк перерахував на позичковий рахунок позичальника обумовлену в кредитному договорі грошову суму, однак останній свої зобов’язання за договором не виконав, його посилання на те, що ці грошові кошти він з рахунку не знімав, не є підставою для визнання спірних договорів недійсними, та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості в солідарному порядку з боржника та поручителів. 

 

Разом з тим у судових рішеннях судів касаційної інстанції, наданих заявницею для порівняння, містяться такі висновки:

 

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2011 року касаційний суд зазначив, що порука за спірним договором поруки не припинилася, оскільки відповідно до статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а відповідно до умов договору поруки він діє з моменту його підписання сторонами до припинення забезпеченого ним зобов’язання позичальника за кредитним договором;

 

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2011 року міститься висновок про те, що порука не припинилася, оскільки відповідно до умов договору поруки строк її дії встановлено до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором, а відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов’язань. Крім того, порука не припинилася, оскільки позичальник повинен був повернути суму кредиту не пізніше 1 жовтня 2007 року, а вимога до поручителя про повернення заборгованості за кредитом отримана останнім 3 листопада 2007 року;

 

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 вересня 2011 року міститься висновок про те, що порука припинилася, оскільки в договорах поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова про її дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України; банк установив новий строк виконання зобов’язання за основним договором, однак вимоги до поручителів після настання цього строку не пред’являлося;

 

- у постанові Вищого господарського суду України від 22 листопада 2012 року касаційний суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що якщо кредитним договором не визначено інших умов виконання основного зобов’язання, то в разі неналежного виконання позичальником зобов’язань строк пред’явлення вимоги кредитором до поручителя повинен обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов’язання в повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково; таким строком не вважається лише несплата чергового платежу, тому листи, які містяться в матеріалах справи, не можуть бути належним доказом своєчасного пред’явлення вимоги банком до поручителя з огляду на те, що в них ідеться про несплату чергових платежів за кредитним договором, дата їх надіслання передує даті виконання основного зобов’язання, а позовну заяву банк подав після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України;

 

- у постанові Вищого господарського суду України від 18 березня 2013 року касаційний суд зазначив про те, що передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення вимоги до поручителя про погашення заборгованості за основним зобов’язанням сплинув, тому кредитор утратив право вимоги до поручителя;

 

- у постанові Вищого господарського суду України від 4 листопада 2013 року касаційний суд погодився з висновками апеляційного суду про наявність підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором, оскільки підстави, визначені чинним законодавством для припинення поруки, відсутні;

 

- у постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2014 року суд дійшов висновку про те, що порука припинилася, оскільки позивач не надав доказів пред’явлення вимоги поручителю протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання; 

 

- у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року міститься висновок про те, що умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимог до поручителя, а оскільки банк відповідно до умов кредитного договору змінив строк виконання основного зобов’язання, то відповідно до вказаної норми вимоги до поручителів могли бути заявлені в межах шести місяців від дня настання цього строку. Порука, якою було забезпечено зобов’язання за кредитним договором, припинилась на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки в договорі поруки строк її припинення не встановлений, а банк пред’явив вимогу до поручителя про виконання порушеного боржником зобов’язання з повернення кредиту після спливу визначеного частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку. 

 

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції частини четвертої статті 559 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цієї норми матеріального права.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначеної норми матеріального права у подібних правовідносинах, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого. 

 

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

 

Відповідно до частини першої статті 251 та частини першої статті 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

 

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України). 

 

Отже, умови договору поруки про її дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що банк відповідно до положень кредитного договору та з дотриманням передбаченої пунктом 11.1 цього договору процедури змінив строк виконання основного зобов’язання боржником, надіславши йому 14 січня 2009 року вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в повному розмірі протягом 31 дня з дати отримання цієї вимоги. 12 листопада 2010 року банк направив поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ «Бовітон-ЛТД» досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги. 

 

Оскільки такі вимоги були заявлені до поручителів більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов’язання, у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилась.

 

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходили суди касаційної інстанції, ухвалюючи судові рішення, надані заявником для порівняння. 

 

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року.

 

У справі, яка переглядається, покладаючи на поручителів – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 обов’язок щодо виконання ними основного зобов’язання, суд не врахував положення частини четвертої статті 559 ЦК України та не перевірив, чи не припинила дію порука в силу цієї норми, адже ця обставина є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог кредитора про стягнення з поручителів заборгованості за основним договором. 

 

З огляду на викладене, а також на положення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми. 

 

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. 

 

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми частини четвертої статті 559 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень цих судів у частині стягнення з поручителів – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки вимоги до цих осіб були заявлені кредитором більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов’язання і в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася. 

 

Крім того, пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

 

Згідно із частиною першою статті 1, статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

 

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

 

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

 

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. 

 

Отже у справі, яка переглядається, суди помилково прийняли до розгляду позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Бовітон-ЛТД». 

 

Ураховуючи викладене, судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Бовітон-ЛТД» необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. Також відповідно до вимог частини другої статті 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТ «УкрСиббанк», що розгляд його позовних вимог до ТОВ «Бовітон-ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором віднесено до юрисдикції господарських судів.

 

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, частиною першою, підпункту «б» пункту 1 частини другої, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України 

 

постановили:

 

Заяву ОСОБА_5 задовольнити частково.

 

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2013 року в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Бовітон-ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 судових витрат скасувати.

 

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. 

 

Провадження у справі в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Бовітон-ЛТД» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий Л.І. Охрімчук 

Судді: В.П. Барбара

І.С. Берднік 

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

І.Б. Шицький

А.Г. Ярема

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-1599цс15

 

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі не встановлення такого строку порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

 

Умови договору поруки про її дію до повного виконання зобов’язань за кредитним договором не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в такому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. 

 

З огляду на положення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевірити наявність правових підстав для такого стягнення з урахуванням вимог цієї норми. 

 

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. 

 

Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/D0122972E8AD0969C2257F570033847D

 
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У справі, яка переглядається, суди встановили, що банк відповідно до положень кредитного договору та з дотриманням передбаченої пунктом 11.1 цього договору процедури змінив строк виконання основного зобов’язання боржником, надіславши йому 14 січня 2009 року вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в повному розмірі протягом 31 дня з дати отримання цієї вимоги. 12 листопада 2010 року банк направив поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ «Бовітон-ЛТД» досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги.

 

В этом постановлении неправильно приравняли требование и иск.

Поручительство прекращено, но не потому что были требования в 12.11.2010, а потому что иск подан лишь в ноябре 2010.

от перестановки слагаемых суть особо не меняется, но в других делах, это может иметь решающее значение.

В этой теме есть небольшое обсуждение по этому поводу: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7347

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

У справі, яка переглядається, суди встановили, що банк відповідно до положень кредитного договору та з дотриманням передбаченої пунктом 11.1 цього договору процедури змінив строк виконання основного зобов’язання боржником, надіславши йому 14 січня 2009 року вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в повному розмірі протягом 31 дня з дати отримання цієї вимоги. 12 листопада 2010 року банк направив поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ «Бовітон-ЛТД» досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги.

 

В этом постановлении неправильно приравняли требование и иск.

Поручительство прекращено, но не потому что были требования в 12.11.2010, а потому что иск подан лишь в ноябре 2010.

от перестановки слагаемых суть особо не меняется, но в других делах, это может иметь решающее значение.

В этой теме есть небольшое обсуждение по этому поводу: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7347

Є і свій позитив в цьому, оскільки, навіть якщо в суд банк звернувся б через, наприклад, рік, порука все-оддно була припинена вимогою. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Є і свій позитив в цьому, оскільки, навіть якщо в суд банк звернувся б через, наприклад, рік, порука все-оддно була припинена вимогою. 

В данном случае важно требование от 14 січня 2009 року.

А вот ссылка на требование ноября 2010 не имеет значение, важно когда был подан иск после требования 14 січня 2009.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

В данном случае важно требование от 14 січня 2009 року.

А вот ссылка на требование ноября 2010 не имеет значение, важно когда был подан иск после требования 14 січня 2009.

 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що банк відповідно до положень кредитного договору та з дотриманням передбаченої пунктом 11.1 цього договору процедури змінив строк виконання основного зобов’язання боржником, надіславши йому 14 січня 2009 року вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в повному розмірі протягом 31 дня з дати отримання цієї вимоги. 12 листопада 2010 року банк направив поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ «Бовітон-ЛТД» досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги.

 

В этом постановлении неправильно приравняли требование и иск.

Поручительство прекращено, но не потому что были требования в 12.11.2010, а потому что иск подан лишь в ноябре 2010.

от перестановки слагаемых суть особо не меняется, но в других делах, это может иметь решающее значение.

В этой теме есть небольшое обсуждение по этому поводу: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7347

почему Вы так считаете?  В постановлении ничего подобного не усматриваю, напротив, 

 

У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

 

У справі, яка переглядається, суди встановили, що банк відповідно до положень кредитного договору та з дотриманням передбаченої пунктом 11.1 цього договору процедури змінив строк виконання основного зобов’язання боржником, надіславши йому 14 січня 2009 року вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в повному розмірі протягом 31 дня з дати отримання цієї вимоги. 12 листопада 2010 року банк направив поручителям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ТОВ «Бовітон-ЛТД» досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 робочих днів з моменту отримання цієї вимоги. 

 

Оскільки такі вимоги були заявлені до поручителів більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов’язання, у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилась.

суд для установления сроков принял во внимание именно требования (досудебные)

 

 

Но тут же у меня вопрос:какой срок предоставляется кредитору для  искового заявления своих требований к поручителю  в случае предъявления  досудебного требования в установленный 6-месячный срок;

существует ли практика ВСУ  по этому поводу?

 

 

Ваша позиция о важности  даты предъявления иска, а не требования, верна  в том аспекте, что после 6 месяцев поручительство прекращено и у кредитора отсутствуют основания для защиты своего права. имхо

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

почему Вы так считаете?  В постановлении ничего подобного не усматриваю, напротив, 

суд для установления сроков принял во внимание именно требования (досудебные)

 

 

Но тут же у меня вопрос:какой срок предоставляется кредитору для  искового заявления своих требований к поручителю  в случае предъявления  досудебного требования в установленный 6-месячный срок;

существует ли практика ВСУ  по этому поводу?

 

 

Ваша позиция о важности  даты предъявления иска, а не требования, верна  в том аспекте, что после 6 месяцев поручительство прекращено и у кредитора отсутствуют основания для защиты своего права. имхо

Это я о том, что вторичное требование никак не меняет течение шестимесячного срока, которое начинается после первичного или после  первичного+ срок, предусмотренный в кредитном договоре.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

почему Вы так считаете?  В постановлении ничего подобного не усматриваю, напротив, 

суд для установления сроков принял во внимание именно требования (досудебные)

 

 

Но тут же у меня вопрос:какой срок предоставляется кредитору для  искового заявления своих требований к поручителю  в случае предъявления  досудебного требования в установленный 6-месячный срок;

существует ли практика ВСУ  по этому поводу?

 

 

Ваша позиция о важности  даты предъявления иска, а не требования, верна  в том аспекте, что после 6 месяцев поручительство прекращено и у кредитора отсутствуют основания для защиты своего права. имхо

По всей видимости Вы все таки не понимаете сути.

Безусловным основанием для прекращения поручительства является пропуск кредитором шестимеячного срока, который начинает исчисляться либо с момента получения требования, либо с момента установленного в требовании, либо с момента получения требования 30 или 31 день (могут быть еще варианты в зависимости от кредитного договора), либо с момента окончания срока кредитного договора.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

По всей видимости Вы все таки не понимаете сути.

Безусловным основанием для прекращения поручительства является пропуск кредитором шестимеячного срока, который начинает исчисляться либо с момента получения требования, либо с момента установленного в требовании, либо с момента получения требования 30 или 31 день (могут быть еще варианты в зависимости от кредитного договора), либо с момента окончания срока кредитного договора.

возможно  не понимаю, поэтому хочу разобраться

просто исхожу из того, что сроки в ст. 559 ч.4 - преклюзивные, т.е прекращающие действие договора поручительства. 

срок по поручительству - должен быть указан в  акцессорном договоре , если же такой срок не указан, (от забора до обеда=до повного погашення - это не срок, ВСУ уже признал это) , то срок , по истечении которого обязательства поручителя прекращаются и соответственно кредитор вправе заявить свои требования - 6 месяцев

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі не встановлення такого строку порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

 

 

 

поскольку направлением по почте требований к поручителю добиться желаемого (добровольной оплаты) кредитору весьма проблематично, то для принудительного взыскания он должен обратиться в суд в пределах этих 6 месяцев (+30 дней). По истечению этого срока договор поруки - прекращается. А на нет - и суда нет :rolleyes:

 

Это я о том, что вторичное требование никак не меняет течение шестимесячного срока, которое начинается после первичного или после  первичного+ срок, предусмотренный в кредитном договоре.

и я о том же. Отсчет шестимесячного срока -

від дня настання строку виконання основного зобов’язання , о котором заемщик и/или поручитель узнают из вымоги про дострокове повернення.

 . 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

возможно  не понимаю, поэтому хочу разобраться

просто исхожу из того, что сроки в ст. 559 ч.4 - преклюзивные, т.е прекращающие действие договора поручительства. 

срок по поручительству - должен быть указан в  акцессорном договоре , если же такой срок не указан, (от забора до обеда=до повного погашення - это не срок, ВСУ уже признал это) , то срок , по истечении которого обязательства поручителя прекращаются и соответственно кредитор вправе заявить свои требования - 6 месяцев

 

 

поскольку направлением по почте требований к поручителю добиться желаемого (добровольной оплаты) кредитору весьма проблематично, то для принудительного взыскания он должен обратиться в суд в пределах этих 6 месяцев (+30 дней). По истечению этого срока договор поруки - прекращается. А на нет - и суда нет :rolleyes:

 

и я о том же. Отсчет шестимесячного срока -

від дня настання строку виконання основного зобов’язання , о котором заемщик и/или поручитель узнают из вымоги про дострокове повернення.

 . 

Все потому, что Вы невнимательно прочитали мое сообщение в первой теме, а возможно не поняли вложенный в него смысл.

 

п.с.Конечно же еще есть случаи, когда срок прекращения поручительства установлен в договоре поручительства.

Или же установлен срок самого договора поручительства.

Но это быстрее исключение из правил.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...