Определение ВССУ об отказе решений предыдущих инстанций об обращении взыскания на предмет залога в пользу Приватбанка

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50527552

 

Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року                                                м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,                      

суддів:                                                      Горелкіної Н.А.,                              Євграфової Є.П.,

                                                                                   Іваненко Ю.Г.,                                       Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 17 лютого               2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня                 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач зазначав, що 01 липня 2008 року між ним та ОСОБА_5 було укладено кредитно-заставний договір, згідно з умовами якого остання отримала 12 140, 84 доларів США, які зобов'язався повернути на умовах, визначених договором до 28 червня 2013 року.

З метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору, ОСОБА_5 передала в заставу банку автомобіль SKODA, модель: OCTAVIA 1.6 LX, рік випуску 2000, тип ТЗ: легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 (НОМЕР_3).

Також позивач вказував на те, що спірний транспортний засіб належить ОСОБА_4 з 19 березня 2013 року.

Посилаючись на те, що відповідач, до якого перейшло право власності на предмет застави, набуває статусу заставодавця й має всі його права та несе всі його обов'язки за договором застави, а ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, внаслідок чого існує заборгованість у розмірі 42 612,71 доларів США, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило в рахунок її погашення, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль SKODA, модель: OCTAVIA 1.6 LX, рік випуску 2000, тип ТЗ: легковий комбі-В,                    № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2                 (НОМЕР_3), що належить ОСОБА_4

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від                    17 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2015 року, позов задоволено. Ухвалено вилучити у ОСОБА_4 та передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави - автомобіль SKODA, модель: OCTAVIA 1.6 LX, рік              випуску 2000, тип ТЗ: легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 (НОМЕР_3), що належить на праві власності ОСОБА_4, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2008 року в сумі 42 612,71 доларів США (гривневий еквівалент 340 475 грн 52 коп.), звернути стягнення на предмет застави: автомобіль SKODA, модель: OCTAVIA 1.6 LX, рік випуску 2000, тип ТЗ: легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 (НОМЕР_3), що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»                3 404 грн 76 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість перед позивачем, в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на предмет застави, взявши до уваги наданий банком розрахунок кредитної заборгованості.

Проте повністю погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, що                  01 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитно-заставний договір, згідно з умовами якого остання отримала 12 140, 84 доларів США, які зобов'язався повернути на умовах, визначених договором до 28 червня 2013 року.

З метою забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору, ОСОБА_5 передала в заставу банку автомобіль SKODA, модель: OCTAVIA 1.6 LX, рік випуску 2000, тип ТЗ: легковий комбі-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 (НОМЕР_3).

19 березня 2013 року право власності на спірний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_4

Своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором ОСОБА_5 належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 25 жовтня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 42 612,71 долари США, з яких:               10 602,06 долари США - несплачений кредит, 4 118, 69 доларів США - несплачені проценти, 3 423,95 долари США - комісія за користування коштами, 22 409,03 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 31,29 долар США - штраф (фіксована частина) та                          2 027,69 доларів США - штраф (процента складова).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із розділом 13 вказаного кредитно-заставного договору у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених                                    п. п. 5.2.2, 5.2.3 договору щодо сплати винагороди та процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн за кожен день прострочки; у випадку порушення позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого                           п. 5.2.4 договору, позичальник сплачує пеню у розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн за кожен день прострочки; у разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених                            п .п. 10.1.1, 10.1.2, 5.2.16 цього договору, він сплачує на користь банку штраф у розмірі 100 % від вартості предмета застави, яка зазначена у п. 16.8 договору; у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п. п. 5.2.11, 5.2.12, 5.2.18 договору, він сплачує на користь банку штраф у розмірі 25 % від вартості предмета застави, що визначена п. 16.8 договору; у випадку порушення строків виконання позичальником зобов'язань щодо передачі предмета застави у володіння банку відповідно до п. 11.2.2 договору, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 2 % від вартості предмета застави, яка встановлена в п. 16.8 договору; у випадку порушення строків виконання позичальником зобов'язань, передбачених у статті 12.3.1 договору (щодо надання реквізитів покупця), останній сплачує штраф у таких розмірах: 3 % від вартості предмета застави, яка визначена у п. 16.8 договору, якщо виконання зобов'язання було прострочено понад один день, 5 % вартості предмета застави яка зазначена в ст. 16.8 договору, якщо виконання зобов'язання було прострочено понад п'ятнадцять днів. При порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 250 грн та 5 % від суми невиконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, суд першої інстанції, на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, стягуючи на користь банку 22 409,03 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 31,29 долар США штрафу (фіксована частина) та 2 027,69 доларів США штрафу (процента складова), не врахував, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, не обговорив                    питання про зменшення розміру неустойки відповідно до правил                                            ч. 3 ст. 551 ЦК України, на чому наполягав відповідач.

Крім того, оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то суд має право поряд зі стягненням заборгованості в іноземній валюті стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією.

Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що валюта, в якій нараховані пеня, а також штрафів є долари США.

При цьому, положення ч. 2 ст. 192 ЦК України та ч. 3 ст. 533 ЦК України , Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення неустойки.

Апеляційний суд, на порушення вимог ст. 303 ЦПК України, на вказані порушення суду першої інстанції також уваги не звернув та передчасно залишив рішення місцевого суду без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від                      17 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від                 01 квітня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

         Головуючий    П.О. Гвоздик          Судді:    Н.А. Горелкіна Є.П. Євграфова Ю.Г. Іваненко М.І. Наумчук
 

[у.zaporozhskiy]

Долго думал, стоит ли выкладывать данное определение, но все таки решил.

Мягко сказано, это не то определение, на которое я рассчитывал подавая кассационную жалобу.

В судах предыдущих инстанций, ссылались на пропуск банком исковой давности, который начинает исчисляться с момента последнего платежа о договору, ведь в договоре не установлен срок.

Но ВССУ это не воспринял.

В результате иск Привата оставлен без рассмотрения, так что борьба не напрасна:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55056834

 

Державний герб України

У Х В А Л А

іменем України

"19" січня 2016 р.                                     Справа________

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ЛюбинецькоїОнілової А.Г.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2) про звернення стягнення,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за вказаним позовом.

05 жовтня 2015 року за вхід.№6203 вказана цивільна справа надійшла до Ямпільського районного суду Вінницької області із Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі ухвали цього суду  від 02 вересня 2015 року.

Ухвалою судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 06.10.2015 справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 25 листопада 2015 року о 10 годині 00 хвилин.

          25.11.2015 о 10 годині 00 хвилин, представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не зявився, про місце, дату та час судового розгляду справи був повідомлений у порядку, встановленому ст.74 ЦПК України, судовою повісткою про виклик, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення про отримання уповноваженою особою позивача повістки про виклик в судове засідання на вказану дату (а.с.73 том 2). Заяви про розгляд справи в його відсутність чи відкладення судового розгляду від представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду не надійшло, про причини неприбуття в судове засідання не повідомлено. У звязку із чим на підставі ст.ст.169 ч.1 п.3, 191 ЦПК України судовий розгляд справи відкладено на час, достатній і необхідний для належного повідомлення сторін та прибуття їх в судове засідання на 19 січня 2016 року 10 годину із повторним викликом сторін та третьої особи.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно не зявився в судове засідання 19 січня 2016 року о 10 годині, про місце, дату та час судового розгляду справи був повідомлений у порядку, встановленому ст.74 ЦПК України, судовою повісткою про виклик, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення про отримання уповноваженою особою позивача повістки про виклик в судове засідання (а.с.81 том 2). Про причини неявки свого представника, позивач суд не повідомив. Заяви про розгляд справи в його відсутність чи відкладення судового розгляду від представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду не надійшло.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 висловив думку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому суд враховує, що заява від 17.12.2013 (а.с.66 том 1) представника позивача ОСОБА_5, яка діяла на підставі чинної до 11.12.2015 довіреності №1405-О від 15.05.2013 (а.с.67-68 том 1) стосувалась лише судового засідання, яке проводилось в іншому складі суду 17.12.2013 та була адресована судді Головіну В.А. Заява (а.с.114 том 1) від 20.01.2015 представника позивача ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності №1240-О від 24.04.2013 подавалась судді Головіну В.А. і довіреність цього представника була чинною до 23.04.2015 (а.с.115-116 том 1), тобто, до початку нового судового розгляду у цій справі.

  За вказаних обставин є достатні підстави вважати, що належно повідомлений представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» під час нового розгляду справи повторно не зявився в судове засідання, про причини своєї неявки суд не повідомив та не подав суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

     Відповідно до ч.1 п.3 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

             З урахуванням наведеного, оскільки належним чином повідомлений представник позивача повторно не зявився в судове засідання і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд має підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

            Керуючись ст.207 ч.1 п.3 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

          

            Позовну заяву  ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2) про звернення стягнення залишити без розгляду.

              Розяснити, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.  

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд Вінницької області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

ГОЛОВУЮЧИЙ                   А.Г.ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА
 

[у.zaporozhskiy]

При следующей подаче иска, ими будет однозначно пропущен срок исковой давности.