Определение ВАСУ о признании неправомерным постановления НБУ и Фонда об отнесении банка Капитал к категории неплатежеспособных и ВА

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

10 лютого 2016 року

 

м. Київ

 

К/800/49179/15

 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

 

головуючого Зайця В.С. (суддя-доповідач),

суддів Голяшкіна О.В.,

Стрелець Т.Г.,

при секретарі судового засідання: Корінець Ю.О.,

 

за участю представників позивача: Корни В.М., Грекової Л.В.,

 

Національного банку України: Блажка К.А.,

 

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Дячука В.В., Гуленка Ю.М., Шевченка П.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Капітал», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Капітал» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про визнання протиправними та скасування постанови та рішення, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

У серпні товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Капітал» (далі - ТОВ «ФПК «Капітал») пред'явило позов до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі - ПАТ «АКБ «Капітал») про визнання протиправними та скасування з моменту прийняття постанови Правління Національного банку України № 466/БТ від 20 липня 2015 року «Про віднесення ПАТ «АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних» (далі - Постанова від 20 липня 2015 року № 466/БТ ) та Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» (надалі - Рішення від 20 липня 2015 року № 140).

 

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

 

Визнано протиправною та скасовано Постанову Національного банку України від 20 липня 2015 року №466/БТ «Про віднесення ПАТ «АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних»;

 

скасоване Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» (надалі - Рішення № 140).

 

В іншій частині позову відмовлено.

 

Не погоджуючись з прийнятими рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, скаржники подали касаційні скарги.

 

У касаційній скарзі ПАТ «АКБ «Капітал», посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року, змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року шляхом внесення змін до мотивувальної та резолютивної частини відносно визнання Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» протиправним.

 

У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

 

До касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб приєдналася уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «Капітал» Щадних О.Л., який просив суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

 

У касаційній скарзі Національний банк України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «ФПК «Капітал» залишити без розгляду.

 

16 листопада 2015 року Національний банк України направив до Вищого адміністративного суду України доповнення до касаційної скарги, у яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

 

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

Судами встановлено, що 19 червня 2015 року Національним банком України було прийнято розпорядження №308-р про проведення позапланової перевірки ПАТ «АКБ «Капітал» з окремих питань активів та ліквідності, фінансового моніторингу та валютного контролю, стану організації ІТ-інфраструктури, дотримання вимог стандартів системи управління інформаційною безпекою, виконання вимог до інформаційного забезпечення операційної діяльності ПАТ «АКБ «Капітал» щодо захисту інформації та документів від підроблення, викривлення та знищення.

 

На підставі вказаного розпорядження 22 червня 2015 року була проведена невиїзна позапланова перевірка ПАТ «АКБ «Капітал», за результатами якої 20 липня 2015 року Національним банком України було прийнято постанову № 466/БТ.

 

Зі змісту даної постанови слідує, що Національним банком України було виявлено погіршення фінансового стану ПАТ «АКБ «Капітал», численні порушення вимог нормативно-правових актів НБУ, подання до НБУ недостовірної інформації/звітності, зростання ризиків в його діяльності, що несе загрозу інтересам вкладників та кредиторів.

 

Враховуючи зазначені результати перевірки Національний банк України прийшов до висновку про віднесення ПАТ «АКБ «Капітал» до неплатоспроможних.

 

На підставі та на виконання наведеної Постанови Національного банку України, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 липня 2015 року прийнято рішення № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал», згідно з яким з 20 липня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» з 21 липня 2015 року по 20 жовтня 2015 року включно.

 

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування постанови Правління Національного банку України № 466/БТ від 20 липня 2015 року до категорії неплатоспроможних», скасування Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал», суд першої інстанції прийшов до висновку, що Національний банк України, приймаючи оскаржувану постанову, діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України. 

 

Також суд першої інстанції зазначив, що скасування оскаржуваної постанови Національного банку України тягне і скасування рішення Фонду, оскільки останнє прийняте виключно на підставі Постанови № 466.

 

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправними Рішення від 20 липня 2015 року № 140, суд першої інстанції зазначив, що Закон України «Про банки і банківську діяльність» імперативно пов'язує рішення Фонду про введення тимчасової адміністрації з рішенням Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

 

В зв'язку із цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що Фонд, приймаючи Рішення від 20 липня 2015 року № 140, діяв в межах повноважень та на виконання завдань, покладених на нього Законом, а тому оскаржуване рішення Фонду не може вважатися протиправним.

 

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Донецького окружного адміністративного суду 07 жовтня 2015 року без змін.

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

 

Відповідно до статті 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

 

Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.

 

Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.

 

Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків.

 

Відносини, що виникають під час застосування процедури тимчасової адміністрації та ліквідації емітента іпотечних облігацій, цей Закон регулює в частині, що не суперечить Закону України «Про іпотечні облігації».

 

Згідно статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

 

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

 

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

 

3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;

 

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

 

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

 

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

 

Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

 

Банківський нагляд за перехідним банком, створеним відповідно до частини вісімнадцятої статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», здійснюється Національним банком України у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

 

Національний банк України поновлює банківський нагляд за банком у день отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення повноважень куратора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з приведенням діяльності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності.

 

Зі змісту Постанови від 20 липня 2015 року № 466/БТ вбачається, що під час проведеної 22 червня 2015 року невиїзної позапланової перевірки ПАТ «АКБ «Капітал» були виявлені порушення, які несуть загрозу інтересам вкладників та кредиторів, а саме:

 

1) не виконання зобов'язання перед вкладниками і кредиторами в повному обсязі та не відображення невиконаних документів клієнтів на відповідних рахунках;

 

2) не здійснення обліку невиконаних документів клієнтів по позабалансовому рахунку 9804 «Документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством строк» (станом на 20 липня 2015 року банк не виконав в установлений законодавством строк розрахункові документи клієнтів на загальну суму 0,6 млн. грн.);

 

3) не відображення банком невиконаних зобов'язань перед АТ «Укрексімбанк» за простроченим міжбанківським кредитом (23,2 млн. грн.) на позабалансовому рахунку 9804 «Документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;

 

4) у зв'язку з наявністю у Банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, відповідно до п. 2.5. гл.2 та пункту 3.5. глави 3 розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 (далі-Інструкція № 368), значення нормативів миттєвої ліквідності (Н-4) та поточної ліквідності (Н5) ПАТ «АКБ «Капітал» дорівнюють нулю з часу виникнення цих зобов'язань;

 

5) порушення Постанови НБУ від 25 січня 2012 року № 23 у частині недостатності сформованих резервів під кредитні операції та фінансову дебіторську заборгованість (доформування становило 148,0 млн. грн. та 12,4 млн. грн. відповідно); Інструкції № 368 у частині некоригування (зменшення) розміру регулятивного капіталу на суму доходів, неотриманих понад 30 днів із дати їх нарахування (88,1 млн. грн.), та на суму перевищення максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) над нормативним значенням (35,0 млн. грн.); Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами а банках України від 31 серпня 2007 року № 309 у частині невідображення реального фінансового результату за договорами з купівлі-продажу цінних паперів, які обліковуються як операції форвард (результат переоцінки за форвардними операціями з продажу ОВДП, номінованих у доларах США, становив 113,0 млн. грн.); Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою НБУ від 27 грудня 2007 року № 481 у частині невідображення в бухгалтерському обліку операцій з продажу активів з відстроченням платежу аналогічно до обліку операцій з надання кредитів, тобто на рахунках кредитної заборгованості; Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого Постановою НБУ від 12 травня 2015 року № 315, у частині невключення до переліку пов'язаних з банком 17 юридичних осіб.

 

Наведені вище порушення, як зазначає в оскаржуваній Постанові Національний банк України, призвели до подання до Національного банку України недостовірної інформації/звітності, що є порушенням Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124 (зі змінами), внаслідок чого розмір регулятивного капіталу набув від'ємного значення та становив «-» 243,7 млн. грн., що призвело до порушень усіх економічних нормативів, базою для розрахунку яких є регулятивний капітал (за даними ПАТ «АКБ «Капітал» 247,3 млн. грн.). Зазначене свідчить про подання ПАТ «АКБ «Капітал» до Національного банку України недостовірної статистичної звітності за формами № 1Д «Баланс банку» та № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції», а також про те, що звітність, яка подавалась до Національного банку України, не відображена реального стану ліквідності цього банку.

 

При цьому у Постанові, що оскаржується, зазначено, що ПАТ «АКБ «Капітал» тричі подавав до Національного банку України плани фінансового оздоровлення, які двічі надсилалися на доопрацювання у зв'язку з тим, що не містили достатніх ефективних заходів для поліпшення фінансового стану банку, збільшення регулятивного капіталу до розміру, необхідного для покриття притаманних ризиків, покращення стану ліквідності насамперед перед кредиторами та вкладниками банку в повному обсязі.

 

З матеріалів справи вбачається, в тому числі і спірної постанови від 20 липня 2015 року № 466/БТ, що до Національного банку України клієнтами ПАТ «АКБ «Капітал» подано 56 скарг.

 

Положеннями підпункту 3.2 глави 3 норм Постанови Національного банку України від 03 грудня 2003 року №516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» передбачено, що грошові кошти з вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

 

Частиною 4 статті 1060 Цивільного кодексу України, пунктом 3.5 глави 3 Постанови Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» передбачено, що якщо вкладник не вимагає повернення суми вкладу із закінченням строку, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу (поточний рахунок) із нарахуванням відсотків за ставкою згідно тарифів, встановлених Банком.

 

Пунктом 14 розділу IV Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління НБУ від 05 листопада 2015 року № 705 встановлено, що емітент має право використовувати ліміти та/або обмеження на суми та кількість платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів. Емітент перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити клієнта з лімітами та/або обмеженнями, які застосовуватимуться. Користувач має право змінити встановлений емітентом ліміт та/або обмеження, про що повідомляє емітента в порядку, установленому договором.

 

З огляду на наведене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та першої інстанцій, що оскільки відсутні докази існування необґрунтованих відмов у поверненні коштів або зміни лімітів на зняття готівки, а тому відсутні підстави вважати дії ПАТ «АКБ «Капітал» незаконними.

 

Матеріалами справи, зокрема виписками по особовим рахункам та оборотно-сальдовим відомостям, наданих ПАТ «АКБ «Капітал» підтверджено, що у бухгалтерському обліку ПАТ «АКБ «Капітал» заборгованість перед вкладниками за депозитними договорами, строк за якими закінчився не обліковується.

 

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що висновок Національного банку України відносно невиконання ПАТ «АКБ «Капітал» зобов'язань перед вкладниками і кредиторами, що викладений у оскаржуваній постанові від 20 липня 2015 року № 466/БТ, є необґрунтованим та не підтвердженими матеріалами справи.

 

Правовідносини із здійснення бухгалтерського обліку банками України регулюються, в тому числі, Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року № 280.

 

Пунктом 1 наведеної Інструкції визначено, що план рахунків бухгалтерського обліку банків України - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

 

Згідно пункту 9 цієї ж Інструкції встановлено, що в Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов'язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків.

 

Клас 9 - це позабалансові рахунки, на яких обліковуються позабалансові операції, а рахунки розділів 96-98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з приватизації і довірчого управління (п. 17 наведеної Інструкції).

 

На рахунку 9804 обліковуються документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством України строк. Призначення рахунку: облік документів до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством України строк.

 

На рахунках 9806 обліковуються документи фізичних осіб/до рахунків фізичних осіб, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк. Призначення рахунку: облік документів фізичних осіб/до рахунків фізичних осіб, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк (Додаток до Інструкції). 

 

Матеріалами справи підтверджено, зокрема виписками по позабалансових рахунках 9804 «Документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку» та 9806 «Документи фізичних осіб, що не виконані в строк з вини банку», на яких обліковується заборгованість за платіжними документами юридичних та фізичних осіб, за період проведення перевірки (з 01 січня 2015 року по 18 вересня 2015 року) відсутні залишки за вказаними рахунками, обороти відсутні.

 

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що здійснюючи облік заборгованості на рахунку 1627, Банком не вчинено порушення, яке тягне визнання його неплатоспроможним, оскільки у останнього відсутні правові підстави для відображення такої заборгованості на рахунку 9804.

 

Із постанови Національного банку України від 20 липня 2015 року № 466/БТ вбачається, що у зв'язку з наявністю у Банку розрахункових документів, що не виконані в строк з його вини, відповідно до пункту 2.5. глави 2 та пункту 3.5. глави 3 розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 368 (далі-Інструкція № 368), значення нормативів миттєвої ліквідності (Н-4) та поточної ліквідності (Н5) ПАТ «АКБ «Капітал» дорівнюють нулю з часу виникнення цих зобов'язань.

 

Відповідно до Постанови Національного банку України № 368 ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

 

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

 

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

 

З метою контролю за станом ліквідності банків, як передбачено пунктом 1.2. даної Постанови, Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

 

Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку. Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня. Норматив миттєвої ліквідності розраховується з урахуванням сальдо за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків.

 

До високоліквідних активів під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються: готівкові кошти; кошти на кореспондентському рахунку банку в Національному банку (без урахування коштів обов'язкових резервів банку в Національному банку);

 

До поточних зобов'язань банку під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються: кошти на кореспондентському рахунку Національного банку в банку; сума перевищення коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках інших банків, над сумою коштів, які обліковуються на кореспондентських рахунках, що відкриті в інших банках; кошти Державного бюджету України та інших фондів України; кошти на вимогу суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ; строкові кошти суб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ, кінцевий строк погашення яких настав; прострочена заборгованість за строковими вкладами (депозитами) інших банків; транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку та за іншими розрахунками.

 

Пунктами 2.1 - 2.4 Постанови Національного банку України № 368 визначено, що нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що Національним банком України не доведено факт невиконання ПАТ «АКБ «Капітал» (з його вини) розрахункових документів клієнтів банку і, відповідно, порушень норм Інструкції № 368, а отже доводи Національного банку України про те, що нормативи Н4 та Н5 дорівнюють нулю, є передчасними та необґрунтованим, про що також вірно зазначено судом першої інстанції.

 

На території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 квітня 2014 року №436, починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи.

 

З метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7,15 Закону України «Про Національний банк України», статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про боротьбу з тероризмом», розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої Постановою Правління Національно банку України від 22 квітня 2014 року, №435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року, № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», Правління Національного банку України своєю Постановою від 06 серпня 2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» постановив банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

 

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що доводи Національного банку України про порушення ПАТ «АКБ «Капітал» постанови Національного банку України від 25 січня 2012 року № 23 у частині недостатності сформованих резервів під кредитні операції та фінансову дебіторську заборгованість (доформування становило 148,0 млн. грн. та 12,4 млн. грн. відповідно) є безпідставними.

 

Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки здійснено погашення окремих активів, а саме:

 

- нараховано відсотки близько 40 клієнтам банку - позичальникам, на які інспектуванням здійснювалось коригування регулятивного капіталу (88,0 млн.грн.),

 

- фінансової дебіторської заборгованості з придбання цінних паперів за якою інспектуванням здійснене донарахування резерву (12,4 млн.грн),

 

- суми перевищення максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) над нормативним значенням (35,0 млн. грн.).

 

Дану інформацію також містить і Звіт про інспектування, наданий Відповідачем 1.

 

У матеріалах справи міститься копія договору іпотеки на суму 218 млн. грн., за яким ПАТ «АКБ «Капітал» прийнято в заставу земельні ділянки в загальному розмірі 4,35 га, що знаходяться у смт. Козин Обухівського району Київської області.

 

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильно висновку, що Національним банком України не доведено порушення ПАТ «АКБ «Капітал» Постанови Національного банку України від 25 січня 2012 року № 23.

 

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України, затвердженою Постановою Національного банку України від 31 серпня 2007 року № 309 (далі Інструкція № 309), ця Інструкція визначає методологічні засади відображення в бухгалтерському обліку інформації про операції з похідними фінансовими інструментами в банках України.

 

У розумінні наведеної у попередньому абзаці Інструкції, таким похідним фінансовим інструментом, як форвардний контракт (форвард), є двосторонній контракт, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни під час укладення контракту (пункт 1.5 Інструкції № 309).

 

На підставі пункту 2.1 Інструкції № 309 переоцінка форвардних контрактів (з урахуванням зміни форвардного валютного курсу або форвардної ціни, процентних ставок тощо) до їх справедливої вартості відображається на балансових рахунках з визнанням активу або зобов'язання за форвардним контрактом залежно від результату такої переоцінки.

 

Справедлива вартість похідних фінансових інструментів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їх ринковою вартістю. Якщо котирування ринкових цін на похідні фінансові інструменти є недоступним, то банки застосовують для визначення справедливої вартості такі методи: посилання на ринкову ціну іншого подібного інструменту; аналіз дисконтованих грошових потоків; інші методи, що забезпечують достовірне визначення справедливої вартості похідних фінансових інструментів.

 

Проте Інструкція № 309 не містить розуміння такого правового явища, як облігацій внутрішньої державної позики, що номіновані у доларах США і, відповідно, яким чином встановлювати їх справедливу вартість.

 

Разом з цим, методи обчислення справедливої вартості похідних фінансових інструментів банки зазначають у своїй обліковій політиці щодо кожного виду похідних фінансових інструментів (п.п. 3.13, 3.14 Інструкції № 309).

 

Враховуючи зазначене, як слідує з системного аналізу наведених вище положень Інструкції № 309, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що банки мають право визначати справедливу вартість похідних фінансових інструментів на підставі власної облікової політики.

 

Як вбачається з Положення ПАТ АКБ «Капітал» «Про бухгалтерський облік форвардних контрактів у торговому портфелі банку», затвердженого Правлінням банку від 23 серпня 2012 року, банком визначається справедлива вартість похідних фінансових інструментів, виходячи із курсу НБУ до долара США, на кожну відповідну дату.

 

Таким чином колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Національним банком України не доведено порушень норм діючого законодавства у діях ПАТ АКБ «Капітал» при визначенні справедливої вартості облігацій внутрішньої державної позики, номінованих в доларах США.

 

Як слідує з долученого до матеріалів справи Договору купівлі-продажу цінних паперів № ДД 30/04/15/3 від 30 квітня 2015 року (далі - Договір), ПАТ АКБ «Капітал» продано цінні папери з відстроченням платежу.

 

Згідно до умов Договору, з боку Банку виконані зобов'язання за Договором - здійснена поставка цінних паперів 30 квітня 2015 року; строк виконання зобов'язань за Договором з боку контрагента встановлений до 30 червня 2015 року.

 

Розрахунки за Договором були відображені Банком в бухгалтерському обліку проводкою:

 

Дт 3541 «Дебіторська заборгованість банку за операціями з цінними паперами»

 

Кт 3003 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені небанківськими фінансовими установами, у торговому портфелі банку».

 

При цьому, предметом Договору є цінні папери, а договір регулює операцію з продажу цінних паперів.

 

Пунктом 1.1. глави 1 розділу І Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 481, (далі - Інструкція 481), зазначена сфера застосування такої Інструкції, а саме - «…Інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку типових кредитних операцій (надання (отримання) кредитів, здійснення факторингових операцій, операцій репо, урахування векселів) та вкладних (депозитних) операцій, що оцінюються за амортизованою собівартістю, гарантій, авалів та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України».

 

Наведений в зазначеному пункті 1.1. перелік кредитних операцій не містить операцій з купівлі-продажу цінних паперів.

 

Бухгалтерський облік операцій з купівлі-продажу цінних паперів регулює окрема інструкція - Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 03 жовтня 2005 року № 358, (далі - Інструкція 358).

 

Згідно пункту 1.1. глави 1 розділу І Інструкції 358, ці Інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про операції з придбання, продажу, розміщення, випуску, обігу та погашення цінних паперів.

 

Відповідно до пункту 1.4. глави 1 розділу І Інструкції 358 вимоги цієї Інструкції не поширюються на: операції з урахування та авалювання векселів; операції щодо продажу (купівлі) цінних паперів із зобов'язанням зворотного продажу (купівлі); операції з цінними паперами з метою здійснення розрахунків; Операції з цінними паперами, що не регулюються Інструкцією 358, серед яких: операції з урахування та авалювання векселів; операції щодо продажу (купівлі) цінних паперів із зобов'язанням зворотного продажу (купівлі) - операції РЕПО, включені до сфери застосування Інструкції 481.

 

Тобто існує розмежування між операціями з цінними паперами та інструкціями, що їх регулюють.

 

До операції з продажу цінних паперів застосовуються вимоги Інструкції 358.

 

Вимоги пункту 2.8. глави 2 розділу ІІ Інструкції 481 застосовуються до операції з продажу з відстрочкою платежу будь-якого іншого активу, ніж цінні папери. Про це вказує і назва глави 2 такої інструкції - «Глава 2. Бухгалтерський облік наданих кредитів».

 

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до правильного висновку, що доводи Національного банку України з цього питання є помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

 

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України № 315 від 12 травня 2015 року «Про затвердження Положення про визначення пов'язаних із банком осіб» в ознаках пов'язаності з банком осіб вказано, що з банком пов'язується особа за характером взаємовідносин, таких як винятковість, а саме «у особи, у тому числі новоствореної, відсутня кредитна історія з іншими фінансовими установами, не пов'язаними з банком», та не уточнюється, яким чином у новоствореної особи має бути кредитна історія.

 

Разом з цим, згідно частини 1 статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» пов'язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

 

Матеріалами справи підтверджено, що Національним банком України не надано доказів того, що зареєстровані за однією адресою з ПАТ 17 юридичних осіб пов'язані з ПАТ АКБ «Капітал» у розумінні ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

 

Разом з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що застосування за таке порушення, навіть у разі його вчинення, заходу впливу у вигляді віднесення ПАТ АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних, є порушенням принципу пропорційності, встановленого статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Щодо порушення ПАТ АКБ «Капітал» правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124 (зі змінами), що призвело до порушень усіх економічних нормативів, базою для розрахунку яких є регулятивний капітал (за даними ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» + 247,3 млн. грн.), колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість таких доводів, оскільки Національний банк України не врахував виправлень, які були здійснені позивачем в ході проведення перевірки та правову позицію щодо відображення простроченої заборгованості за кредитом іншого банку.

 

Посилання в касаційній скарзі ТОВ «ФПК «Капітал» на незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними Рішення від 20 липня 2015 року № 140 колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає безпідставними, оскільки Закон України «Про банки і банківську діяльність» імперативно пов'язує рішення Фонду про введення тимчасової адміністрації з рішенням Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

 

Посилання в касаційних скаргах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України на те, що ТОВ «ФПК «Капітал» не мав права звертатися до суду так як йому належить лише 9,9 % простих іменних акцій в бездокументарній формі ПАТ «АКБ «Капітал» є необґрунтованими, зважаючи на таке.

 

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФПК «Капітал» є власником 9,9 % простих іменних акцій в бездокументарній формі ПАТ «АКБ «Капітал», що підтверджується випискою з реєстру держателів акцій ПАТ «АКБ «Капітал».

 

Вважаючи, що оскаржуваною Постановою Національного банку України від 20 липня 2015 року № 466/БТ та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал» порушені його права, звернувся із даним позовом до суду.

 

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

 

Отже в порядку адміністративного судочинства для захисту своїх інтересів вправі звертатись особи, які вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені їх права, свободи або інтереси.

 

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального права та прийшли до правильного висновку про визнання протиправною та скасування Постанови Національного банку України від 20 липня 2015 року №466/БТ «Про віднесення ПАТ «АКБ «Капітал» до категорії неплатоспроможних», скасування Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 20 липня 2015 року № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКБ «Капітал».

 

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

 

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

 

Суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, а тому підстав для задоволення касаційних скарг немає.

 

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

 

УХВАЛИВ:

 

Касаційні скарги товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-промислова компанія «Капітал», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду 07 жовтня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55953376

[ANTIRAID]

Постановление Донецкого окружного админсуда здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7938