Постановление ВСУ по пересмотру о возможности проведения третьих торгов по старым кредитным договорам

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

30 березня 2016 року

 

м. Київ

 

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Яреми А.Г., 

суддів:

Барбари В.П.,

Берднік І.С.,

Гуменюка В.І., 

Жайворонок Т.Є.,

Колесника П.І.,

Лященко Н.П., 

Охрімчук Л.І.,

Потильчака О.І.,

Сімоненко В.М., 

Шицького І.Б.,

 

розглянувши на спільному засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_2, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_3, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвал Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2015 року, Апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2015 року, колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року,

 

в с т а н о в и л и:

 

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, посилаючись на те, що 19 січня 2014 року відбулися втретє призначені прилюдні торги з реалізації належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, яка згідно з договором від 7 березня 2007 року була предметом іпотеки. 

 

Уважаючи, що торги відбулися з порушенням вимог статті 49 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898-IV) та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» (далі – Закон № 3795-VІ), ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії заступника начальника Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі – Комунарський ВДВС Запорізького МУЮ) ОСОБА_2 щодо проведення повторної уцінки вказаної квартири; визнати незаконним і скасувати акт заступника начальника Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_2 від 18 грудня 2014 року про повторне зниження вартості зазначеної квартири.

 

Комунарський районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 12 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2015 року, у задоволенні скарги відмовив.

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 22 липня 2015 року вказані ухвали судів залишили без змін.

 

У заяві ОСОБА_1 про перегляд судових рішень (з урахуванням уточнень) порушується питання про скасування вказаних ухвал і постановлення нового судового рішення про задоволення її скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 49 Закону № 898-IV і положень Закону № 3795-VI.

 

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ОСОБА_1 посилається на постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року у справі за позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фудцентр», товариства з обмеженою відповідальністю «Арго», відкритого акціонерного товариства «Демидівський консервний завод», за участю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, про стягнення коштів (№ 3-113гс14).

 

Так, за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення в указаній справі № 3-113гс14 Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що оскільки пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3795-VІ передбачено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, а кредитний договір, як і забезпечувальний іпотечний договір, за яким провадилося звернення стягнення за наказом, укладені до набрання чинності цим Законом, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню та редакція закону № 898-IV, яка була чинною на момент їх виникнення.

 

У справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій погодилися з висновком суду першої інстанції, який, відмовивши в задоволенні скарги ОСОБА_1, виходив з необхідності застосування до правовідносин у цьому випадку статті 49 Закону № 898-IV у редакції, чинній на час проведення торгів. 

 

Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у справі № 3-113гс14 висновку щодо застосування норми матеріального права, а саме статті 49 Закону № 898-IV, зокрема щодо дії цієї норми в часі. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

 

Суди у справі, яка переглядається, встановили, що 6 липня 2007 року між ОСОБА_3 і публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» укладено договір кредитної лінії. 7 березня 2007 року між зазначеним банком і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого була належна останній квартира АДРЕСА_1. 

 

Комунарський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 17 грудня 2012 року ухвалив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь указаного банку заборгованість за зазначеним договором кредитної лінії.

 

З листопада 2013 року у Комунарському ВДВС Запорізького МУЮ на виконанні знаходився виконавчий лист про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь зазначеного банку заборгованості і судових витрат у сумі 325 тис. 283 грн 81 коп.

 

У порядку примусового виконання цього виконавчого документа 11 лютого 2014 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника, а саме зазначеної квартири. 

 

За змістом заявки на реалізацію арештованого майна в матеріалах виконавчого провадження була наявна довідка про черговість звернення стягнення на майно боржника та відсутність у боржника майна попередньої черги (а.с. 65).

 

Торги з реалізації квартири за стартовою ціною 313 тис. 551 грн було призначено на 7 листопада 2014 року. Ці торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців. 

 

11 листопада 2014 року державним виконавцем складено акт про зниження вартості квартири до 297 тис. 873 грн 45 коп.

 

На 12 грудня 2014 року було повторно призначено торги, які не відбулися у зв'язку з відсутністю купівельного попиту. 

 

18 грудня 2014 року державним виконавцем складено акт повторного зниження вартості квартири до 282 тис. 195 грн 90 коп. 

 

На 19 січня 2015 року втретє призначено прилюдні торги з реалізації зазначеної квартири. На цих торгах квартиру придбала ОСОБА_4 за ціною 282 тис. 195 грн 90 коп. 

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами норми матеріального права та відступаючи від правової позиції, викладеної у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року у справі № 3-113гс14, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.

 

За змістом статті 54 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606-XIV) звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 цього Закону є підставою для застосування до спірних правовідносин положень Закону № 898-IV.

 

Норми Закону № 606-XIV допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, у межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. 

 

З огляду на зміст частини першої статті 575 Цивільного кодексу України, статей 44, 52, 54 Закону № 606-XIV норми цього Закону дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за певних умов (відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом № 898-IV).

 

Частиною другою статті 49 Закону № 898-IV у редакції, яка була чинною до внесення змін Законом № 3795-VI, було встановлено, що якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. 

 

Законом № 3795-VI частину другу статті 49 Закону № 898-IV доповнено реченням такого змісту: «Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна».

 

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №3795-VІ він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон № 3795-VI набрав чинності 16 жовтня 2011 року. Дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

 

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

 

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або відбулись. 

 

Під негайною дією норми права в часі слід розуміти поширення дії нової норми на ті правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою.

 

Таке розуміння негайної дії норми права відображено в нормах процесуальних кодексів, зокрема в частині третій статті 2 ЦПК України, яка передбачає, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

 

Отже, у разі негайної дії норми права застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії. Більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена пізнішою, яка регулює ті самі суспільні відносини (наприклад, правовідносини з проведення прилюдних торгів).

 

Відповідно до статті 1 Закону № 898-IV іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

 

У силу іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а в разі невиконання боржником (іпотекодавцем) своїх зобов’язань.

 

Звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізація предмета іпотеки з прилюдних торгів здійснювалися згідно з вимогами статті 54 Закону № 606-XIV, статей 41 – 49 Закону № 898-IV та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, яке втратило чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5 «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів», але було чинним під час реалізації спірного майна у справі, яка переглядається.

 

Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 898-IV реалізація предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах здійснюється у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом № 606-XIV, та з дотриманням вимог цього Закону.

 

За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

 

Таким чином, примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю дій і правовідносин (урегульованих законами України № 606-XIV, № 898-IV та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

 

Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 2 ЦПК України правовідносини з примусової реалізації заставленого майна повинні регулюватися нормативними актами, чинними на час вчинення певної процесуальної дії, зокрема проведення прилюдних торгів.

 

Закон № 3795-VI містить також норми, що стосуються регулювання різних за своєю природою правовідносин. Крім внесення змін до частини другої статті 49 Закону № 898-IV щодо можливості призначення третіх прилюдних торгів, цим Законом внесено зміни до інших законодавчих актів України. Зокрема, підпунктом 7 пункту 3 розділу І, пунктом 8 розділу І тощо цього Закону внесено зміни до законів України щодо кредитного договору. 

 

Стосовно договірних правовідносин (тобто відносин, що складаються між кредиторами та споживачами фінансових послуг) має діяти правило, за яким прийняття закону або внесення до нього змін не може впливати на договір, укладений до набрання чинності цим законом. Тим самим установлюється пріоритет договору над законом у розумінні неможливості змінити волю осіб волею законодавця. Тому всі норми цього Закону, що стосуються договірних правовідносин, діють лише на майбутнє.

 

Правова природа відносин з реалізації майна боржника – предмета іпотеки не може характеризуватися як договірна, оскільки ці відносини регулюються законом, а не договором. Дії державного виконавця (їх обсяг, кількість, послідовність) не перебувають у сфері договірного регулювання. 

 

Такі правовідносини мають різний суб’єктний склад, зміст та мету. 

 

Тому Закон № 3795-VI стосовно внесення змін до частини другої статті 49 Закону № 898-IV поширюється на порядок проведення прилюдних торгів.

 

Отже, з огляду на те, що підставою виникнення правовідносин сторін у справі є безпосередньо не кредитний договір, а настання певної події, передбаченої іншим договором, договором іпотеки (невиконання зобов'язань), внаслідок якої звертається стягнення на майно боржника – предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, можна зробити висновок, що на такі правовідносини дія пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3795-VI не поширюється.

 

Саме з такого розуміння застосування частини другої статті 49 Закону № 898-IV та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3795-VI виходив суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається. 

 

Таку ж по суті правову позицію, як і в справі, яка переглядається, викладено в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 23 квітня 2014 року у справі № 6-26цс14.

 

За таких обставин, установивши, що дії з реалізації майна та оспорювані заявником прилюдні торги відбулись після набрання чинності Законом № 3795-VI, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі, яка переглядається, правильно застосували частину другу статті 49 Закону № 898-IV у редакції Закону № 3795-VI. 

 

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

 

Оскільки у справі, яка переглядається, судове рішення касаційної інстанції є законним, а обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, то відповідно до статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви необхідно відмовити.

 

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л и:

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвал Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2015 року, Апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2015 року, колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді Верховного Суду України: 

В.П. Барбара 

І.С. Берднік

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок 

П.І. Колесник 

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук 

О.І. Потильчак

В.М. Сімоненко 

І.Б. Шицький

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-2411цс15

 

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898-IV) реалізація предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах здійснюється у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), та з дотриманням вимог цього Закону.

 

За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

 

Таким чином, примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю дій і правовідносин (урегульованих законами України № 606-XIV, № 898-IV та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

 

Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 2 ЦПК України правовідносини з примусової реалізації заставленого майна повинні регулюватися нормативними актами, чинними на час вчинення певної процесуальної дії, зокрема проведення прилюдних торгів.

 

Суддя Верховного Суду України А.Г. Ярема

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/5DE8E4637DD84DABC2257F8E00319440

[ANTIRAID]

Очередная противоположная позиция ВСУ о действии во времени п.2 Закона Украины от 22.09.2011 №3795-VI "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно урегулирования отношений между кредиторами и потребителями финансовых услуг", где прямо указано, что действие настоящего Закона не распространяется на кредитные договоры, заключенные до вступления его в силу.

 

Ранее ВСУ принимал неоднократно противоположные решения. Поэтому нужно опять ожидать соответствующего расположения звезд на небе.

[sirota88]

Очередная противоположная позиция ВСУ о действии во времени п.2 Закона Украины от 22.09.2011 №3795-VI "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно урегулирования отношений между кредиторами и потребителями финансовых услуг", где прямо указано, что действие настоящего Закона не распространяется на кредитные договоры, заключенные до вступления его в силу.

 

Ранее ВСУ принимал неоднократно противоположные решения. Поэтому нужно опять ожидать соответствующего расположения звезд на небе.

Написали что черное это белое. 

Иначе не могу прокомментировать это постановление. 

[у.zaporozhskiy]

Очередная противоположная позиция ВСУ о действии во времени п.2 Закона Украины от 22.09.2011 №3795-VI "О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно урегулирования отношений между кредиторами и потребителями финансовых услуг", где прямо указано, что действие настоящего Закона не распространяется на кредитные договоры, заключенные до вступления его в силу.

 

Ранее ВСУ принимал неоднократно противоположные решения. Поэтому нужно опять ожидать соответствующего расположения звезд на небе.

 

Написали что черное это белое. 

Иначе не могу прокомментировать это постановление. 

Чем больше у власти находятся одни и теже люди, тем больше усиливается беспредел в судебной практике.