PATRONUS

Пользователи
  • Число публикаций

    26
  • Регистрация

  • Последнее посещение

Информация

  • Пол
    Мужчина

PATRONUS's Achievements

Newbie

Newbie (1/14)

6

Репутация

  1. Термін, який встановлений ч.4 ст.559 ЦК, є присікний та не підлягає відновленню чи подовженню. З цього приводу існує стала практика ВСУ. Тобто, якщо банк не звернувся до суду з позовом до поручителя протягом 6-ти місяців з дня предявлення листа - вимоги, в такому випадку банк втратив право на його реалізацію.
  2. Якщо банк, в судовому засіданні посилався в своїх заявах і запереченнях на меморіальні ордери, які фактично в природі не існують, тоді раджу звернутись в органи МВС з заявою про вчинення шахрайства та прикласти висновок судово - економічної експертизи, який буде беззаперечним доказом фактів шахрайства. Тоді, після того, як буде відкрито кримінальне провадження та предявлено слідчим особам банку протокол про підозру, цей протокол можна буде використати як доказ нововиявлених обставин в суду та переглянути цивільну справу.
  3. Вітаю! Рішення апеляційного суду є проплаченим. Це одразу вбачається з його тексту. Так, судом зазначено: В додатку № 1 до висновку експерта №1/14 експертом здійснено розрахунок ануїтетних платежів Позичальника, відповідно до якого в разі сплати Позичальником щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за договором становить 1724,46 швейцарських франків. Позичальник за весь термін кредитування (240 місяців), сплатить банку на 10779,64 швейцарських франків більше. Тобто розмір ануїтетного платежу, який вказаний у кредитному договорі та який приймає експерт для розрахунку погашення кредиту співпадає та становить 1724,46 швейцарських франків, але розподіл цієї суми на погашення суми платежу за основній період та суми погашення процентів за користування кредитом, вказана у додатку № 1 до висновку експерта №1/14 та графіку платежів, який узгоджений між ОСОБА_1 та банком, відрізняється. При цьому, у графіку платежів до кредитного договору, який укладений між ОСОБА_1 та банком, сторони узгодили саме такий розмір ануїтетного платежу. Отже, звідси слідує, що експерт здійснюючи розрахунки платежів, які встановлені банком, встановив фактично,що реальна процентна ставка і абсолютне значення подорожчання кредиту не відповідають тим цифровим значенням, які викладені банком в графіку погашення кредиту та є заниженими від тих цифрових показників, які фактично сплачує Позичальник. А це є належними доказами обману оскільки, згідно з правилами ЗУ "Про захист прав споживачів", зокрема: Стаття 15. Право споживача на інформацію про продукцію 1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Стаття 21. Порушення прав споживачів 1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; Згідно зі ст.19 вказаного Закону, а саме: 1. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. 2. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. 3. Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. 6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. За налогією, ознаки омани перекликаються зі ст.190 КК України "шахрайство", а саме: Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно - правових відносинах. Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введений в оману,ззовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобовязаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. В такому разі, підсумовуючи вище зазначене та зіставляючи його до наведених норм Закону постає очевидним, що експерт перевіряючи правильність розрахунку графіку погашення кредиту встановив, що при тих же цифрових показниках, реальна процентна ставка за користування кредитом та абсолютне значення подорожчання кредиту є заниженими та не відповідають дісності. А отже, це є доказами обману зі сторони банку. Разом з тим, 22 лютого 2013 року між ТОВ ОТП Факторинг та ПАТ «ОТП Банк» укладено договора факторингу та про відступлення права вимог. А оскільки, договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги є два відміних між собою правочину, постає незрозумілим, на підставі все ж таки якого із 2-х зазначених правочинів ОТП- Факторинг отримав відступлення прав вимоги. На жаль, зазначена обставина, щодо належності і достатності доказів переходу прав вимоги судами не досліджувалось та зі змісту судових рішень не вбачається. А це є підставою для їх скасування і передачі судом касаційної інстанції даної справи на новий судовий розгляд. Бажаю успіхів!
  4. Апеляція Брокбізнесбанком на це рішення подана в лютому місяці, чекаю засідання в березні місяці. Ухвалене рішення за результатами розгляду РІвненською апеляцією, викладу в цій темі.
  5. Logoped! Я с Вами полностью согласен, очень часто возникает желание найти такого адвоката и накормить его свинцовой кашой.
  6. Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ Про захист прав споживачів вимога банку щодо сплати великої суми компенсації (понад 50% тіла кредиту) у разі невиконання Позичальником зобовязань за договором є несправедливими умовами договору наслідком яких є їх недійсність. А тому, виходячи з сукупності наявних обставин зокрема, строки позовної давності + несправедливі умови, суд має відмовити банку в задоволенні їх вимог.
  7. Після набрання чинності даного рішення необхідно повторно звернутись з позовом до суду в якому поставити позовні вимоги про відшкодування банком збитків в подвійному розмірі оскільки, виходячи зі змісту цього рішення, судово-економічним експертним висновком встановлено факт введення споживача в оману шляхом повідомлення йому недостовірних відомостей щодо % ставки та кінцевої суми здорожчання кредиту, з ціллю неправомірного заволодіння коштами позичальника. А, згідно ст.230 ЦК, це і є доведеним фактом обману. Стаття 230. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману 1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. 2. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
  8. А какие документы вообще Вы подписывали при получении картчоки и получения кредита?
  9. Позвольте с вами несогласиться по-скольку:Вы сами указали, что 8.06.2008 идут к нотариусу и оформляют договор ипотеки. Человеку экземпляр кредитного договора на руки не дали. 2. Затем 16.06.2008 г. банк вызывает человека и тащит человека к нотариусу заключать новую редакцию договора ипотеки от 08.06.2008 г.. Нотариус упирался, но заверил новую редакцию договора ипотеки и назвал этот договор так " Соглашение об изложении договора ипотеки". В данном случае договор ипотеки является обеспечением кредитного договора и соответсвенно, срок исковой давности будет исчислятся с даты нотариального оформления договора ипотеки, по -скольку, в договоре ипотеки предусмотрено, что ипотека по договору ипотеки является обеспечением по кредитному договору №..... от ........, по-этому, человеку было известно в момент подписания договора ипотеки о якобы существования кредитного договора.