Решение Аппеляционного суда г. Киева по взысканию с банка пени за просрочку выполнения обязательства по ч.5 ст.10 ЗУ "О защите прав потребителей"


Recommended Posts

Не могу не похвастаться своим кейсом: обычно в апелляции взыскание по ч.5 ст.10 ЗУоЗПП отваливается, если в первой инстанции удовлетворено. А тут обратный случай: первая инстанция отказала, а апелляция удовлетворила. Парадокс.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41866872

 

 

 

rada.gif

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

 

 

провадження №22-ц/796/14633/2014      Головуючий у 1-й інстанції: Сіромашенко Н.В.

справа №761/13058/14-ц                                                                Доповідач:  Поліщук Н.В.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

04 грудня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва  в складі:

 

Головуючого - судді              Поліщук Н.В.

суддів                                       Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі                          Прохоровій В.С.              

за участю                                 позивача ОСОБА_1

                        

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» про стягнення грошових коштів,-

 

ВСТАНОВИЛА:

 

            В травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги за яким неодноразово коригував станом на відповідну дату, та частково відмовився від позовних вимог. Остаточно просив ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «Фінростбанк»:

-           заборгованість у розмірі 547,68 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05 листопада 2014 є еквівалентом 7094,62 грн.;

-           відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 10,79 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05 листопада 2014 є еквівалентом 139,77 грн.;

-          нарахування в розмірі трьох процентів річних на суму утримуваних коштів у розмірі 3,06 долари США, що за курсом НБУ станом на 05 листопада 2014 є еквівалентом 39,64 грн.;

-            суму пені за прострочення зобов'язання у розмірі 1115,29 доларівСША, що за курсом НБУ станом на 05 листопада 2014 єеквівалентом 14447,41 грн.;

-           відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

 

            Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 листопада 2013 року між ПАТ «Фінростбанк», як банком, та ОСОБА_1, як вкладником, укладено Договір про строковий банківський вклад №2198-Д з щомісячною сплатою процентів «Максимальний Прибуток». Сума вкладу 20000 доларів США, щомісячна процентна ставка 10,6% річних, строк вкладу 18 місяців по 19 травня 2015 року. Сума вкладу обліковується на рахунку НОМЕР_1.840.

 

            Проте, з 02 квітня 2014 року відповідач в односторонньому порядку припинив виконання своїх зобов»язань за договором, нарахованих відсотків у повному обсязі не сплачує. Також позивач вказує на те, що на період з 16 липня 2014 року по 16 жовтня 2014 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

 

            Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ПАТ «Фінростбанк» заборгованість за нарахованими, але не виплаченими відсотками в сумі 547,68 доларів США (7094,62 грн.), відсотки за користування коштами в сумі 10,79 доларів США (139,77 грн.), 3% річних в сумі 3,06 доларів США (38,34 грн.). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено стягнути з ПАТ «Фінростбанк» на користь держави судовий збір в суму 727,27 грн. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 484,20 грн.

 

            Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині розподілу судових витрат про стягнення з ОСОБА_1 суми судового збору скасувати, рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

 

            З огляду на те, що предметом позовних вимог та підставою позову є обставини, що пов»язані із захистом прав споживачів, вважає необґрунтованим висновок суду про стягнення з нього суми судового збору. Також вважає необґрунтованим висновок суду про те, що для вирішення справи не підлягають застосуванню вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак відмова у стягненні пені за прострочення зобов»язання не ґрунтується на вимогах закону.

 

            Також вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в тій частині, що оскільки відшкодування моральної шкоди не передбачено умовами договору, то така вимога задоволенню не підлягає. Зазначає про право на відшкодування моральної шкоди згідно із Законами України «Про захист прав споживачів», «;Про звернення громадян» та на підставі норм ЦК України.

 

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав.

 

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.

 

З урахуванням вимог ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності осіб, що не з»явились в судове засідання.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

 

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

           Судом першої інстанції установлено, що 19 листопада 2013 року між ПАТ «Фінростбанк», як банком, та ОСОБА_1, як вкладником, укладено Договір про строковий банківський вклад №2198-Д з щомісячною сплатою процентів «Максимальний Прибуток». Сума вкладу 20000 доларів США, щомісячна процентна ставка 10,6% річних, строк вкладу 18 місяців по 19 травня 2015 року. Сплата нарахованих процентів за попередній місяць здійснюється, починаючи з 1-го числа місяця наступного за місяцем внесення грошових коштів на вкладний рахунок.

 

Відповідно до п.1.9 договору, для виконання умов цього договору відповідач відкриває позивачу депозитний НОМЕР_2, на якому обліковується сума вкладу.

 

Для виплати відсотків позивачу відкрито поточний (картковий) рахунок НОМЕР_3 та видано платіжну картку НОМЕР_4.

 

Прийняття банком суми вкладу підтверджено квитанцією №TR.70723.183.163 від 19 листопада 2013 року.

 

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1115,29 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена вимога обґрунтована позивачем на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», проте, на думку суду, зазначений закон для врегулювання правовідносин між сторонами застосуванню не підлягає, оскільки правовідносини сторін не охоплюються цим законом. З цих же міркувань суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з позивача на користь держави суми судового збору.

 

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування такої шкода умовами договору не передбачено.

 

Проте повністю погодитися з такими висновками колегія суддів не може, з огляду на наступне.

 

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

 

За змістом ч.1 ст.1, п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч.3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» залучення у вклади (депозити) коштів від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів є фінансовою послугою.

 

Правовідносини, що породжуються на підставі договору банківського вкладу виникають на підставі умови, згідно із якою вкладник передає банку вклад, а банк в свою чергу приймає вклад та розміщує його на своїх ресурсах. При цьому, метою вкладу є одержання вкладником прибутку у вигляді процентів від суми вкладу, який використовується банком у процесі своєї господарської діяльності. Тобто, в даних правовідносинах банк, використовуючи свої спроможності у сфері фінансових відносин, надає вкладнику фінансову послугу, результатом якої є прибуток для вкладника та певна вигода для банку.

 

Додатково на споживчий характер таких відносин вказує ст.633 ЦК України, до якої відсилає ст.1058 ЦК України та надані Пленумом Верховного Суду України роз»снення, що викладені у постанові №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

 

Таким чином, правовідносини банківського вкладу мають споживчий характер, а відтак є предметом регулювання Законом України «Про захист прав споживачів». Отже, висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» та розподіл судових витрат вчинені із порушенням норм матеріального права.

 

Усуваючи зазначену помилку,  колегія суддів виходить з наступного.

 

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

 

Як убачається з матеріалів справи, у зв»язку із віднесенням ПАТ «Фінростбанк» до категорії неплатоспроможних, з 16 липня 2014 року по 16 жовтня 2014 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

 

Відповідно до п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

 

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із цим позовом в травні 2014 року, тобто до моменту прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації. Розмір нарахованої відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» пені обмежується строком до запровадження тимчасової адміністрації.

 

Таким чином, вимоги про стягнення пені станом на 05 листопада 2014 року (за період з 01 квітня 2014 року по 16 липня 2014 року) в сумі 14447,41 грн. підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на вимогах закону.

 

Доводи апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відхиляються колегією суддів, виходячи з наступного.

 

Обґрунтовуючи моральну, позивач посилається на ігнорування відповідачем його звернень з вимогами про виконання зобов»язання.

 

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру, яких особа зазнала внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні чи винні дії відповідача. Як загальна умова цивільно-правової відповідальності законодавством передбачений зв»язок між протиправної поведінкою та наслідками, що настали.

 

Питання визначення моральної шкоди є оціночним. Моральна шкода визначається, зокрема, шляхом аналізу характеру відносин між сторонами, подій, обставин та дій, що їх спричинили або супроводжували, їх прийнятність у суспільстві як таких, що відповідають дозволеним правилам поведінки.

 

При цьому, доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди позивачем не надано, а обґрунтування моральної шкоди зводяться до суб»єктивної оцінки ситуації, в якій позивач не міг скористатися своїми коштами.

 

Окрім того, посилання особи, яка подає апеляційну скаргу, на застосування до правовідносин сторін норм Законів України «Про захист прав споживачів» та «;Про звернення громадян» в частині відшкодування моральної шкоди є безпідставними, з огляду на наступне.

 

Відповідальність за спричинену моральну шкоду, згідно із п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» настає, якщо така є наслідком недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.                                                                                                  

 

Тобто, недоліки продукції, згідно із визначенням терміну у ст.1 цього Закону, є такі споживчі характеристики продукції, які певною мірою впливають на можливість її використання або споживання, та сфера використання цієї продукції входить до суспільних потреб.

 

Відповідальність за спричинену моральну шкоду, згідно із Законом України «Про звернення громадян», настає виключно у випадках, коли  моральні збитки завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги (ст.25).

 

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.

 

В частині задоволених позовних вимог рішення суду не оскаржувалось, а тому, виходячи з наданих суду апеляційної інстанції повноважень, в цій частині рішення колегією суддів не перевіряється.

 

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», підстав для стягнення з позивача суми судового збору на користь держави не убачається. У зв»язку із цим, рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню.

 

На підставі ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави 243,60 грн. судового збору.

 

Керуючись ст. ст. 218303307309314316317319  ЦПК України, колегія суддів, -

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 14447 гривень 41 копійку.

 

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» на користь держави судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок.

 

В іншій частині рішення залишити без змін.

 

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 

Головуючий - суддя                                         Н.В. Поліщук

 

Судді                                                                 І.М. Білич         Є.В. Болотов

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Бросился сегодня искать определение ВСУ 2009-2010 годов,где также было удовлетворено требование по пене на основании ч.5 ст. 10 зу о зпп.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Круто.

 

А есть ли шансы извлечь из этого решения практическую ценность?

 

Практическую — нет. Банк на ликвидации, исполнительный лист будет принят ДВС, после чего производство зависнет. Через годик, когда ликвидация завершится, ДВС тупо закроет исполнительное производство в связи с ликвидацией должника.

Но методическую пользу извлечь можно уже сейчас, используя доводы, выводы и формулировки судебного решения в других процессах.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 weeks later...

Бросился сегодня искать определение ВСУ 2009-2010 годов,где также было удовлетворено требование по пене на основании ч.5 ст. 10 зу о зпп.

 

Скажите, пожалуйста, как Вы считали сумму пени? Я как ни сопоставлял цифры и даты, указанные в решении, все равно формулу вывести не смог. А для меня это сейчас очень актуально.

 

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

 

Что в данном случае является "вартістю роботи (послуги)"? Сумма начисляемых по вкладу процентов?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Не могу не похвастаться своим кейсом: обычно в апелляции взыскание по ч.5 ст.10 ЗУоЗПП отваливается, если в первой инстанции удовлетворено. А тут обратный случай: первая инстанция отказала, а апелляция удовлетворила. Парадокс.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41866872

 

Скажите, пожалуйста, как Вы считали сумму пени? Я как ни сопоставлял цифры и даты, указанные в решении, все равно формулу вывести не смог. А для меня это сейчас очень актуально.

 

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

 

Что в данном случае является "вартістю роботи (послуги)"? Сумма начисляемых по вкладу процентов?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Скажите, пожалуйста, как Вы считали сумму пени? Я как ни сопоставлял цифры и даты, указанные в решении, все равно формулу вывести не смог. А для меня это сейчас очень актуально.

 

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

 

Что в данном случае является "вартістю роботи (послуги)"? Сумма начисляемых по вкладу процентов?

сумма депозита и процентов, которые Вам должен вернуть банк на определенный период.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Скажите, пожалуйста, как Вы считали сумму пени? Я как ни сопоставлял цифры и даты, указанные в решении, все равно формулу вывести не смог. А для меня это сейчас очень актуально.

 

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

 

Что в данном случае является "вартістю роботи (послуги)"? Сумма начисляемых по вкладу процентов?

Не обязательно составлять два одинаковых вопроса в двух разных сообщениях.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Круто.

 

А есть ли шансы извлечь из этого решения практическую ценность?

да.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Не обязательно составлять два одинаковых вопроса в двух разных сообщениях.

Просто затупил немного, а удалить не получилось. Благодарю за ответ.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Бросился сегодня искать определение ВСУ 2009-2010 годов,где также было удовлетворено требование по пене на основании ч.5 ст. 10 зу о зпп.

Вы уверены в его существовании? Что-то совсем не видно ничего похожего :(

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вы уверены в его существовании? Что-то совсем не видно ничего похожего :(

было, долго искать.

Жаль что почту 2010-2011 года недавно удалил.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения